Рішення

від 09.12.2014 по справі 910/21797/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21797/14 09.12.14

За позовом Фермерського господарства "Рідний край-В" до 1) Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 2) Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним договору та стягнення 91 350,00 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився від відповідача -1не з'явився від відповідача -2Семеняка С.В. (дов. № 249/12 від 16.07.2012 року) Дем`янов І.Ю. (дов. № 1029/13 від 08.05.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09 грудня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фермерське господарство "Рідний край-В" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (надалі по тексту - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (надалі по тексту - відповідач-2) про визнання недійсним Договору комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 року, укладеного між позивачем та відповідачем-2 та стягнення з відповідача-1 заборгованості за Договором поставки № МИК 119 П-С від 01.07.2014 року в розмірі 91 350,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що оспорюваний Договір комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 року не підписувався зі сторони Фермерського господарства "Рідний край-В" його директором та проставлений не печаткою позивача, а невідомою схожою за зображенням печаткою. У зв'язку з тим, що позивачем не відкривався рахунок на який відповідачем-1 були сплачені грошові кошти за Договором поставки № МИК 119 П-С від 01.07.2014 року, позивач не отримав грошових коштів за поставлений ним відповідачу-1 товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/21797/14 та призначено справу до розгляду на 13.11.2014 року.

Представник відповідача-2 в судове засідання 13.11.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.10.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 13.11.2014 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, розгляд якого відкладено судом до наступного судового засідання.

У судовому засіданні 13.11.2014 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.11.2014 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.12.2014 року.

27.11.2014 року представник відповідача-2 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду та відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача-2 зазначив, що під час укладання Договору комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 року було дотримано вимоги чинного законодавства України, а повноваження особи, якою його вчинено від імені позивача було підтверджено наданими документами. Обов'язку перевірки справжності підписів працівниками банку під час відкриття рахунків чинним законодавством та нормативними документами Національного банку України не передбачено. Зазначив, що правових підстав для застосування підстав недійсності правочину не має.

01.12.2014 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання в якому зазначалося, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт не підписання уповноваженими посадовими особами позивача документів щодо яких йдеться у позовній заяві.

Розглянувши, подане представником клопотання про витребування доказів по справі, суд відмовляє у його задоволенні у зв'язку з тим, що позивачем на наведено обставини, які може підтвердити цей доказ.

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання 09.12.2014 року не з'явилися, про причини неявки суду невідомо, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 09.12.2014 року представники відповідача-2 проти позову заперечили, надали усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2014 року між Фермерським господарством "Рідний край-В" та Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" укладено Договір складського зберігання зерна № 1.

Відповідно до умов Договору складського зберігання зерна № 1 від 18.06.2014 року позивач зобов'язався передати, а відповідач-1 зобов'язався прийняти на зберігання зернові врожаю 2014 року.

В період з 04.07.2014 року по 09.07.2014 року позивач передав, а відповідач-1 прийняв зерно пшениці 3 класу у кількості 1 040 382 кг., що підтверджується реєстрами № 118, 119 від 04.07.2014 року, № 134 від 05.07.2014 року, № 142 від 06.07.2014 року, № 157 від 07.07.2014 року, № 176 від 08.07.2014 року, № 208 від 09.07.2014 року та зерно пшениці 6 класу у кількості 1 459 678 кг., що підтверджується реєстрами № 117 від 04.07.2014 року, № 135 від 05.07.2014 року, № 143 від 06.07.2014 року, № 158 від 07.07.2014 року, № 175 від 08.07.2014 року, № 200 від 09.07.2014 року (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

01.07.2014 року між Фермерським господарством "Рідний край-В" та Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" укладено Договір поставки № МИК 119 П-С (далі-Договір поставки), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу-1 зерно врожаю 2014 року, а відповідач-1 зобов'язався прийняти та оплатити зерно відповідно до умов договору та специфікацій.

Відповідно до пункту 4.2 Договору поставки, датою поставки товару вважається переоформлення товару на ім'я покупця за складським документом на зерновому складі.

Позивачем направлено на адресу відповідача-1 лист № 117 від 15.07.2014 року з проханням дозволити переоформлення пшениці у кількості 1040 тонн 3 класу та 1182 тонн 6 класу з позивача на відповідача-1.

Відповідачем-1 здійснено переоформлення зерна з позивача на відповідача-1, що підтверджується наступними складськими квитанціями:

- складська квитанція № 393 від 15.07.2014 року на бланку серії АХ № 192478 згідно з якою переоформлено зерно пшениці 3 класу у кількості 1039,736 тонн.

- складська квитанція № 392 від 15.07.2014 року на бланку серії АХ № 192477 згідно з якою переоформлене зерно пшениці 6 класу у кількості 1182 тонн.

Згідно з пунктом 5.1. Договору поставки оплата товару проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом строку, зазначеного в специфікаціях до цього договору після останньої з подій зазначених нижче:

- поставка товару;

- визначення його якості та залікової ваги;

- пред'явлення постачальником рахунку фактури;

- передача покупцю документів, вказаних в пункті 6.1. Договору.

Пунктом 6.1. Договору поставки встановлено, що постачальник зобов'язується передати одночасно з товаром наступні документи;

- оригінал картки аналізу зерна, що видана складом;

- оригінал видаткової накладної на товар;

- оригінал податкової накладної на товар;

- оригінал акту прийому-передачі на товар.

В специфікаціях 1 на суму 2 391 392,80 грн. та 2 на суму 2 541 300,00 грн. від 15.07.2014 року до Договору поставки визначено, що оплата товару та доплати, визначені специфікацією, здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту поставки товару.

Позивач зазначає, що отримав від відповідача-1 повідомлення про те, що кошти, які підлягали сплаті на підставі Договору поставки були ним сплачені, що підтверджується:

- платіжним дорученням № 16082 від 17.07.2014 року на суму 2 391 392,80 грн.

- платіжним дорученням № 16102 від 17.07.2014 року на суму 2 541 300.00 грн.

Позивачем направлено відповідачу-1 вимогу в якій зазначалося, що отримувачем коштів по вказаних платіжних дорученнях є позивач, кошти повинні були бути зараховані на поточний рахунок 26003453254, відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль» у місті Києві. Позивач повідомив, що ніяких коштів від відповідача-1 не отримував, крім того, ніколи не відкривав вказаного рахунку і не надав покупцю рахунки 2 та 3 від 16.07.2014 року із зазначенням поточного рахунку 26003453254 для проведення по них оплати. Рішення про проведення по них оплати по реквізитам, вказаним у цих рахунках, прийнято відповідач-1 самостійно без погодження з позивачем. Просив здійснити оплату отриманого товару, відповідно до умов Договору поставки.

Позивач стверджує, що звернувся до відповідача-2 з проханням надати копії документів, на підставі яких було відкрито поточний рахунок 26003453254 на ім'я позивача.

Позивачем були отримані від відповідача-2 наступні документи:

- копія паспорту на ім'я Вдовиченка Анатолія Івановича серія ЕО № 111766, виданий Врадіївським РВ УМВС України в Миколаївській області 12.02.2013 року.

- копія протоколу (рішення засновника) № 11 від 15.02.2013 року;

- копія протоколу (рішення засновника) №1 від 10.01.2009 року;

- копія заяви на оновлення клієнтських та контактних даних від 11.07.2014 року;

- копія заяви про дистанційну зміну ключів електронно-цифрового підпису від 11.07.2014 року;

- копія заяви про відкриття поточного рахунку від 11.07.2014 року;

- копія опитувальника для юридичних осіб-резидентів від 11.07.2014 року;

- копія засвідчень та гарантій клієнта від 11.07.2014 року.

Позивач вказує на те, що на підставі вказаних документів між позивачем, від імені якого діяла невідома особа з паспортом Вдовиченка Анатолія Івановича та відповідачем-2 укладено Договір комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він не мав наміру укладати Договір комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 року, директор позивача не узгоджував його умови і не підписував ані сам Договір, ані документи, що були подані від імені позивача. Це підтверджується висновком експерта № 1377/1378 від 11.08.2014 року, яким встановлено, що Договір комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 року підписаний не директором позивача - Вдовиченко А.В., а невідомою особою, відтиск печатки на договорі зроблений не печаткою позивача. Оскільки позивачем не відкривався рахунок 26003453254 на який відповідачем-1 були сплачені грошові кошти за Договором поставки № МИК 119 П-С від 01.07.2014 року, позивач не отримав грошових коштів за поставлений ним відповідачу-1 товар, тому у відповідача-1 наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 4 932 692,80 грн. У зв'язку з тим, що позивач не має фінансової можливості сплатити судовий збір у передбаченому чинним законодавством розмірі, просить стягнути з відповідача 91 350,00 грн.

Відповідачі проти позову заперечують, зазначають, що всі доводи позивача щодо недійсності Договору комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 року є безпідставними, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно статті 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як на підставу заявлених позовних вимог позивач посилається на висновок експерта № 1377/1378 від 11.08.2014 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області.

На вирішення експерта серед інших поставлено наступні питання:

-Чи виконаний підпис та рукописний текст від імені Вдовиченка А.І. в Договорі комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 року в графах «клієнт» - почерком Вдовиченко А.І.,Демидової О.В. чи іншою особою?

-Чи нанесено відбиток печатки Фермерського господарства "Рідний край-В" на документах: «Протокол (рішення власника) № 11 від 15.02.2013 року на титульному та зворотному боці аркуша, «Протокол (рішення власника) №1 від 10.01.2009 року на титульному та зворотному боці аркуша, «опитувальник для юридичних осіб-резидентів» на останньому аркуші, Договорі комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 року зворотному боці останнього аркуша, засвідчення та гарантії клієнта на останньому аркуші, «Заява про відкриття поточного рахунку», «Заява - про дистанційну зміну ключів електронно-цифрового підпису (ЕЦП), Сертифікат відкритого ключа ЕЦП клієнта у системі «Райффайзен банк Аваль» від 13.07.2014 року, «умови банківського обслуговування» на останньому аркуші, «Приказ № 1-к, «Лист» печаткою Фермерського господарства "Рідний край-В" відтиск якої надано на дослідження?

-Чи одним кліше нанесені відбитки печатки «Копія» на документах: Протоколу (рішення власника) № 11 від 15.02.2013 року, «Протоколу (рішення власника) №1 від 10.01.2009 року, «Статуту Фермерського господарства "Рідний край-В", «Довідки АБ №486288, «Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Серія АБ № 498012», «Свідоцтва № 200000752 НБ № 084461», «Повідомлення про взяття на облік платника податків № 2 від 11.02.2009 року», «Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 011083» печаткою «Фотокопія» відтиск якої надано на дослідження?

При наданні відповідей на поставлені запитання експерт дійшов наступних висновків:

-Рукописні записи та підписи від імені Вдовиченка А.І. в Договорі комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 року виконані не Вдовиченком Анатолієм Івановичем, не Демидовою Оленою Валеріївною, а іншою особою.

-Відтиски печатки Фермерського господарства "Рідний край-В" на документах: «Протокол (рішення власника) № 11 від 15.02.2013 року на титульному та зворотному боці аркуша, «Протокол (рішення власника) №1 від 10.01.2009 року на титульному та зворотному боці аркуша, «опитувальник для юридичних осіб-резидентів» на останньому аркуші, Договорі комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 року зворотному боці останнього аркуша, засвідчення та гарантії клієнта на останньому аркуші, «Заява про відкриття поточного рахунку», «Заява - про дистанційну зміну ключів електронно-цифрового підпису (ЕЦП), Сертифікат відкритого ключа ЕЦП клієнта у системі «Райффайзен банк Аваль» від 13.07.2014 року, «умови банківського обслуговування» на останньому аркуші, «Приказ № 1-к, «Лист» - виконані не печаткою Фермерського господарства "Рідний край-В", зразки відтисків якої надані на дослідження.

-Відтиски штампу «Копія» на документах: Протоколу (рішення власника) № 11 від 15.02.2013 року, «Протоколу (рішення власника) №1 від 10.01.2009 року, «Статуту Фермерського господарства "Рідний край-В", «Довідки АБ №486288, «Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Серія АБ № 498012», «Свідоцтва № 200000752 НБ № 084461», «Повідомлення про взяття на облік платника податків № 2 від 11.02.2009 року», «Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 011083» нанесені не штампом «Фотокопія», зразки відтисків якого надані на дослідження.

Дослідивши висновок експерта № 1377/1378 від 11.08.2014 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області. за результатами проведення судової експертизи, суд прийшов до висновку, що судову експертизу проведено кваліфікованим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність, а тому висновок експерта приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (надалі Інструкція) також передбачено наступне:

Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 "Ідентифікація клієнтів" Інструкції - банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати клієнтів - власників рахунків/представників власників рахунків/фізичних осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком.

Підпунктом 2.3. пункту 2 "Ідентифікація клієнтів" Інструкції передбачено, що банк з метою ідентифікації резидентів має встановити: для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження; відомості про органи управління та їх склад; дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками і майном; відомості про власників істотної участі в юридичній особі; відомості про контролерів юридичної особи; код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, у якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку.

Згідно підпункту 2.6. пункту 2 "Ідентифікація клієнтів" Інструкції - уповноважений працівник банку в присутності особи, що відкриває рахунок (власника рахунку/представника власника рахунку/фізичної особи, яка відкриває рахунок на користь третьої особи), робить копії відповідних сторінок паспорта та/або інших документів з інформацією, яку банк має визначити відповідно до законодавства України з метою ідентифікації особи. Ці копії засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідають оригіналу, і зберігаються в справі з юридичного оформлення рахунку.

Підпунктом 1.22. пункту 1 "Загальні положення" Інструкції передбачено, що з документів, які вимагаються від клієнта в разі відкриття рахунків цією Інструкцією, формується справа з юридичного оформлення рахунку.

Відповідно до підпункту 1.5. пункту 1 "Загальні положення" Інструкції - умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Згідно підпунктом 1.8. пункту 1 "Загальні положення" Інструкції - банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Підпунктом 1.9. пункту 1 "Загальні положення" Інструкції - договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі.

Однак, відповідно до вищезазначеної експертизи, документи які стали підставою відкриття оспорюваного рахунку директор позивача не підписував печаткою підприємства їх не засилював.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на - підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, спірний рахунок № 26003453254 відкрито за відсутності волевиявлення позивача.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором поставки, його прийняття відповідачем-1 та існування заборгованості відповідача-1 перед позивачем у розмірі 4 932 692,80 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту специфікацій 1 та 2 строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору поставки на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги Фермерського господарства "Рідний край-В" підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства "Рідний край-В" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 року, укладений між Фермерським господарством "Рідний край-В" (56301, Миколаївська обл., Врадіївський район, селище міського типу Врадіївка, вул. Ломоносова, буд. 3, ідентифікаційний код 35953356) та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, ідентифікаційний код 14305909).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, ідентифікаційний код 37243279) на користь Фермерського господарства "Рідний край-В" (56301, Миколаївська обл., Врадіївський район, селище міського типу Врадіївка, вул. Ломоносова, буд. 3, ідентифікаційний код 35953356) заборгованість в розмірі 91 350 (дев'яносто одну тисячу триста п'ятдесят) грн. 00 коп. та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, ідентифікаційний код 14305909) на користь Фермерського господарства "Рідний край-В" (56301, Миколаївська обл., Врадіївський район, селище міського типу Врадіївка, вул. Ломоносова, буд. 3, ідентифікаційний код 35953356) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2014 року

Суддя С.В. Стасюк