Ухвала

від 24.11.2014 по справі 2а-4410/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/59856/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Аверс-2000»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р.

у справі №2а-4410/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Аверс-2000»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Аверс-2000» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрінжпроект», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Елітсервіс-2008» та ТОВ «Авант-К» за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., про що складено акт від 09.08.2011 р. №1062/23-10/25661955, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість на 441 946,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 р. №0008202310, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 552 433,00 грн., з яких 441 946,00 грн. за основним платежем та 110 487,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські договори укладені позивачем з ТОВ «Укрінжпроект», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Елітсервіс - 2008» та ТОВ «Авант-К» за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. не мають реального характеру, а податкові накладні, видані такими підприємствами, не дають позивачу права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Так, звертаючись до суду касаційної інстанції, позивач вказує на той факт, що суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку обставинам даної справи обмежились виключно висновками щодо наявності правових підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання спірним рішенням, тоді як перевірці підлягали його доводи стосовно відсутності правових підстав для проведення спірної перевірки.

При цьому, скаржник зазначає, що підставою для проведення перевірки стали наказ від 02.08.2011 р. №1464 та направлення від 02.08.2011 р. №1039/23-10.

Зі змісту названого наказу вбачається, що підставою для його прийняття стала постанова слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України підполковника податкової міліції Осипчука С.В. від 17.06.2011 р., яка винесена у порядку визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

У відповідності до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України , у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Колегія суддів звертає увагу, що оскільки п. 86.9 ст. 86 та пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі пп. 78.1.11 п. 78.11 ст. 78 Податкового кодексу України , тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Враховуючи, що перевірка позивача була призначена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.11 ст. 78 Податкового кодексу України та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі, висновок судів попередніх інстанцій щодо законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є передчасним.

Крім того, судами було залишено поза увагою те, наказом, на підставі якого проводилась перевірка, передбачалось проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до якої визначено приписами ст. 81 Податкового кодексу України, зокрема, п. 81.1 встановлює, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, для правильного вирішення даного спору у частині позовних вимог щодо протиправності дій відповідача з проведення перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ«Укрінжпроект», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Елітсервіс - 2008», ТОВ «Авант-К» судам слід було перевірити чи дотримано посадовими особами відповідача законодавчо визначених умов та порядку для проведення відповідної перевірки.

Невстановлення та ненадання правової оцінки зазначеним обставинам виключає можливість для висновку про правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Аверс-2000» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р. у справі №2а-4410/12/2670 скасувати.

Справу №2а-4410/12/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.