Ухвала

від 16.07.2015 по справі 2а-4410/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4410/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Аверс-2000" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Аверс-2000», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 року №0008202310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 441 946,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 110 487,00 грн.; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрінжпроект», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Елітсервіс - 2008», ТОВ «Авант-К» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Справи неодноразово розглядалась судами першої та апеляційної інстанції та постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014 р. скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р. та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2012 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй ухвалі Вищими адміністративний суд України було зазначено, що судам слід встановити чи дотримано посадовими особами відповідача законодавчо визначених умов та порядку для проведення відповідної перевірки. Крім того зазначено, що за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі, висновок судів попередніх інстанцій щодо законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є передчасним.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 року №0008202310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 441 946,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 110 487,00 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою в частині задоволення позову та визнання протиправним та скасування податково повідомленн-рішення, представник Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Щодо клопотання про поновлення строків, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. З матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваної постанови не було надіслано на алдремк відповідача, при цьому копія оскаржуваної постанови була отримана представником відповідача Шкодичом Ю.В. в приміщенні суду наручно лише 08.06.2015 року (а.с.260 Т.1). Таким чином, оскільки копію оскаржуваної постанови апелянт отримав лише 08.06.2015 року, а з апеляційною скаргою звернувся 09.06.2015 року (а.с.1 Т.2), то строки на апеляційне оскарження не пропущено, а тому відсутні підстави для розгляду клопотання про поновлення строків.

Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, таким чином, в даному випадку перегляду в апеляційному порядку підлягає постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову та визнання протиправним та скасування податково повідомленн-рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ВКФ «Аверс-2000» зареєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією за №10701200000012492 від 01.07.1998 р., код суб'єкта господарювання 25661955 та взяте на податковий облік у ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з 09.07.1998 р. за 19086.

ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у період з 02 серпня 2011 року по 09 серпня 2011 року на підставі наказу від 02.08.2011 р. №1464, направлення від 02.08.2011 р. №1039/23-10, згідно з п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст..79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВКФ «Аверс-2000» (код за ЄДРПОУ 25661955) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрінжпроект» (код за ЄДРПОУ 35380216), ПП «Біг Кепітал» (код за ЄДРПОУ 34714066), ТОВ «Елітсервіс-2008» (код за ЄДРПОУ 36259314) та ТОВ «Авант-К» (код за ЄДРПОУ 37199885) за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 09.08.2011 р. №1062/23-10/25661955.

Згідно з висновками, викладеними в акті, податковим органом на підставі документів органів дізнання та слідства, зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97, в результаті чого ним занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 441 946,00 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на встановленні фіктивності господарських операцій між ТОВ «ВКФ «Аверс-2000» та контрагентами ТОВ «Укрінжпроект» (код за ЄДРПОУ 35380216), ПП «Біг Кепітал» (код за ЄДРПОУ 34714066), ТОВ «Елітсервіс-2008» (код за ЄДРПОУ 36259314) та ТОВ «Авант-К», які, як вказує податковий орган, мають ознаки фіктивних підприємств.

На підставі висновків акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 року № 0008202310, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 441 946 грн. основного платежу та 110 487 грн. - штрафних (фінансових санкцій).

Позивач вважаючи, викладені в акті перевірки висновки та податкове повідмовлення-рішення безпідставними, необґрунтованими, звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, з урахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України прийшов до висновку про часткове задоволення позову та в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2011 року №0008202310, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки відповідач, відповідно до положень п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України не мав правових підстав для винесення податкового повідомленн-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України вказано, що за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі, висновок судів попередніх інстанцій щодо законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є передчасним.

П. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно з п. 86.9 ст. 86 цього Кодексу, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Слід зазначити, що ані норма п. 86.9 ст. 86, ані норма п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства.

Отже, відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, зокрема і контрагентів.

Аналогічна позиція висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.11.2013 року № К/800/50852/13. Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що оскільки п. 86.9 ст. 86 та п.п. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

При цьому, дослідивши постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України підполковника податкової міліції Осипчука С.В. від 17.06.2011 р., судом першої інстанції вірно встановлено, що постанова прийнята в межах кримінальної справи №69-110 по обвинуваченню директора та головного бухгалтера ТОВ «Караван натс. Україна» - ОСОБА_4, за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України та по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності щодо сприяння директору та головному бухгалтеру ТОВ «Караван натс. Україна» ОСОБА_4 мінімізації ним податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору та головному бухгалтеру ТОВ «Караван натс. Україна» ОСОБА_4, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.2, ст.205 ч.2, ст.27 ч.5, ст.212 ч.3 КК України.

Згідно вказаної постанови, при проведенні аналізу руху грошових коштів вказаних у цій постанові суб'єктів господарювання, які зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності, встановлено, що послугами щодо документального оформлення ніби-то проведених господарських операцій користувалося ТОВ «ВКФ «Аверс-2000», у зв'язку з чим слідчим зроблено висновок про необхідність призначення документальної перевірки ТОВ «ВКФ «Аверс-2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 01.01.2011 р. для проведення якої необхідні спеціальні знання.

Розділом ІІ резолютивної частини постанови, слідчим поставлено конкретні питання, які необхідно було вирішити під проведення документальної перевірки та встановлено термін проведення такої перевірки.

Разом з тим, пунктом 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України (в редакції чинній час час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, суд першої інстанції правомірно зазначає, що з аналізу наведених норм законодавства, слідує, що матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, прийнятим судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі № 21-494а14, де чітко визначено, що матеріали документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за результатами перевірки позивача, проведеної в межах розслідування кримінальної справи за постановою слідчого.

При цьому, доказів набрання законної сили відповідним рішенням суду в кримінальній справі відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи те, що перевірка позивача призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняття оспорюваного у вказаній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення відбулось відповідачем передчасно, оскільки пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України визначав, що матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків грошового зобов'язання.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду першої інстанції. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 16 липня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.