Постанова

від 25.12.2014 по справі 21/163-10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2014 р. справа№ 21/163-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - не з'явилися;

відповідача - Іщенко Д.Ю;

ВДВС - не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укренергобудмеханізація"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.11.2014 р.

за розглядом скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на дії Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області

у справі № 21/163-10 (суддя - Горбасенко П.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вишгород Київської області"

до Відкритого акціонерного товариства "Укренергобудмеханізація"

про стягнення 180421,44 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.09.2010 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вишгород Київської області" до Відкритого акціонерного товариства "Укренергобудмеханізація" про стягнення 180421,44 грн заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 125000,00 грн заборгованості по сплаті кредиту, 13039,39 грн пені за прострочення сплати кредиту, 24139,38 грн заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 1225,79 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 877,96 грн заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом та 18,75 грн пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом.

В подальшому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 р. у справі № 21/163-10 рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення пені в сумі 13039,39 грн та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

22.12.2010 р. на виконання вказаної постанови суду було видано відповідні накази зі строком пред'явлення їх до виконання до 30.11.2013 р.

03.11.2014 р. до Господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області, у якій позивач просив суд визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 45143585 (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 21.10.2014 р. та зобов'язати вказаний відділ винести постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2010 р. у справі № 21/163-10.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2014 р. скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на дії Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області задоволено частково, визнано недійсною постанову від 21.10.2014 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 45143585 (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа), а в частині зобов'язання відділу винести постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2010 р. у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Відкрите акціонерного товариства "Укренергобудмеханізація" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та винести нову, якою скаргу позивача на дії Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що оскільки стягувачем було пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, державний виконавець обґрунтовано виніс постанову про відмову у його відкритті на підставі п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 р. порушено апеляційне провадження у справі № 21/163-10, а розгляд справи призначено на 25.12.2014 р.

В засідання суду, призначене на 25.12.2014 р., представники позивача та Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду скарги та доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене також не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області від 09.02.2011 р. відкрито виконавче провадження ВП № 24297236 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2010 р. у справі № 21/163-10.

30.06.2011 р. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області з заявою про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Київської області у справі № 21/163-10 від 22.12.2010 р.). Постановою вказаного відділу від 27.10.2011 р. у виконавчому провадженні ВП № 24297236 стягувачеві повернуто виконавчий документ, а саме наказ № 21/163-10 від 22.12.2010 р., за його заявою.

В подальшому, 25.06.2014 р. та 15.10.2014 р. стягувач повторно звертався до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області із заявами про направлення на примусове виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження.

Однак, постановами відділу від 16.07.2014 р. та 21.10.2014 р. позивачеві відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та відкритті виконавчого провадження. Зокрема, у оскарженій постанові від 21.10.2014 р. державний виконавець зазначив, що підставою відмови у відкритті виконавчого провадження є п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, повернення виконавчого документа стягувачу раніше за його заявою від 30.06.2011 р. (відповідно до зазначеної вище постанови від 27.10.2011 р.)

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи та постанови Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області від 21.10.2014 р., при її винесенні державний виконавець керувався виключно вказаною нормою закону.

Підпунктом 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є його письмова заява.

В свою чергу, ч. 5 ст. 47 вказаного Закону встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 47 Закону, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.

Згідно роз`яснення, викладеного у п. 9.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», у розгляді скарг на дії органів Державної виконавчої служби, пов'язаних з відмовою у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», господарському суду слід мати на увазі таке. За змістом пункту 1 частини першої і частини п'ятої статті 47 та положень статті 26 в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

З огляду на вищевикладене, оскаржуваною ухвалою скаргу позивача в частині визнання недійсною постанови від 21.10.2014 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 45143585 (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) задоволено.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком та вважає за необхідне зазначити, що у випадку повернення виконавчого документа на підставі заяви стягувача останній вправі повторно звернутися до державного виконавця у межах строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, передбачених ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження». За результатами розгляду повторно поданої заяви про пред`явлення виконавчого документа до виконання державний виконавець може винести обґрунтовану постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа), якщо для цього будуть підстави, передбачені ст. 26 вказаного вище Закону. У даному випадку, такою підставою державний виконавець вважав неможливість повторного подання виконавчого документу до виконання після повернення його раніше за заявою стягувача, що прямо суперечить ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, стосовно відмови у задоволенні скарги позивача в частині вимоги про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області винести постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2010 р. у справі № 21/163-10, місцевий господарський суд зробив вмотивований висновок про відмову у її задоволенні, оскільки за приписами Господарського процесуального кодексу України та з огляду на положення Закону України «Про виконавче провадження», господарський суд не наділений повноваженнями самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження).

Наведена вище позиція також знаходить своє відображення у п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», де вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відтак, у випадку задоволення вимоги скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" стосовно зобов`язання державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції перевищив би покладені на нього повноваження, у зв`язку з чим останній дійшов вмотивованого висновку про відхилення скарги у цій частині.

Аналогічних позицій дійшов і Вищий господарський суд України у постановах від 02.07.2014 р. у справі № 9/132 та від 30.10.2014 р. у справі № 5024/1145/2012.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вказує на те, що вони не стосуються суті оскарженої постанови державного виконавця та оскаржуваної ухвали суду, оскільки скаржником невірно трактовано підставу винесення державним виконавцем постанови від 21.10.2014 р. Як зазначалося вище, вказаною підставою є п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», однак апелянт в апеляційній скарзі посилається на п. 1 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону (пропуск встановленого строку пред`явлення виконавчого документа до виконання), що не відповідає дійсним обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів вважає ухвалу Господарського суду Київської області від 28.11.2014 р. про часткове задоволення скарги позивача на дії Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області при винесенні постанови від 21.10.2014 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) правомірною та такою, що ґрунтується на нормах чинного законодавства та обставинах справи.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як не доведені та такі, що не стосуються суті оскаржуваної ухвали.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Київської області від 28.11.2014 р., винесеної за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на дії Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укренергобудмеханізація" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 28.11.2014 р. у справі № 21/163-10 - без змін.

2. Матеріали справи № 21/163-10 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам та до Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран