Постанова

від 18.02.2015 по справі 21/163-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 21/163-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач) Козир Т.П. розглянувши матеріали касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Укренергобудмеханізація" на ухвалу та постановуГосподарського суду Київської області від 28.11.2014 Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на діїВідділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області у справі№ 21/163-10 господарського судуКиївської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вишгород Київської області" доВідкритого акціонерного товариства "Укренергобудмеханізація" простягнення 180421,44 грн за участю представників:

позивача: Братченко А.В., дов. від 05.08.2013;

відповідача: Татарченко В.Г., дов. від 28.01.2014;

ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.09.2010 у справі № 21/163-10 (суддя Ярема В.А.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 125000,00 грн заборгованості по сплаті кредиту, 13039,39 грн пені за прострочення сплати кредиту, 24139,38 грн заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 1225,79 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 877,96 грн заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом та 18,75 грн пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кондес Л.О., судді - Куровський С.В., Несвєтова Н.М.) рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2010 у справі № 21/163-10 скасовано в частині стягнення пені в сумі 13039,39 грн та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На виконання зазначеної постанови суду 22.12.2010 видано відповідні накази зі строком пред'явлення їх до виконання до 30.11.2013.

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області, в якій позивач просив визнати недійсною постанову ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 45143585 (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 21.10.2014 та зобов'язати винести постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2010 у справі № 21/163-10.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2014 у справі № 21/163-10 (суддя Горбасенко П.В.) скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на дії ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області задоволено частково. Визнано недійсною постанову від 21.10.2014 про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №45143585. В частині зобов'язання ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області винести постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2010 у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.) ухвалу Господарського суду Київської області від 28.11.2014 у справі № 21/163-10 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без задоволення скаргу позивача на дії ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Наказ Господарського суду Київської області 22.12.2010 у справі № 21/163-10 прийнятий на примусове виконання ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.02.2011 ВП № 24297236.

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 30.06.2011 звернулося до ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області із заявою про повернення виконавчого документа - наказу Господарського суду Київської області у справі № 21/163-10 від 22.12.2010.

У зв'язку з надходженням письмової заяви стягувача, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову від 27.10.2011 про повернення виконавчого документа стягувачеві (наказу № 21/163-10, виданого 22.12.2010).

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 15.10.2014 повторно звернувся до ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області із заявою про направлення на примусове виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження.

Проте, постановою ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області від 21.10.2014 позивачеві відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та відкритті виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з поверненням постановою від 27.10.2011 зазначеного виконавчого документа за заявою стягувача.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ст. 116 ГПК України).

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів (ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження").

Приписами ст. 6 зазначеного Закону обумовлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржену в судовому порядку постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.10.2014 ВП № 45143585 прийнято на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до чого, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі якщо є письмова заява стягувача.

При цьому, ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання впродовж строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Пунктом 9.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що у розгляді скарг на дії органів Державної виконавчої служби, пов'язаних з відмовою у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", господарському суду слід мати на увазі таке. За змістом п. 1 ч. 1 і ч. 5 ст. 47 та положень ст. 26 в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

З огляду на прийняття постанови від 27.10.2011 про повернення виконавчого документа (наказ Господарського суду Київської області № 21/163-10 від 22.12.2010) стягувачу державним виконавцем на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", та за визначенням спеціальної норми цього закону - ч. 5 ст. 47 щодо права повторного пред'явлення до виконання виконавчого документа, який був повернутий за письмовою заявою стягувача, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.10.2014 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" .

При цьому, суд апеляційної інстанції мотивовано звернув увагу, що у випадку повернення виконавчого документа на підставі заяви стягувача останній вправі повторно звернутися до державного виконавця у межах строків пред'явлення виконавчих документів до виконання, передбачених ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до положень ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на час видачі наказу) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

а) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

б) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", який набрав чинності з 09.03.2011, передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, тобто до 09.03.2011, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Однак, у даному випадку, підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження зазначено п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", що суперечить ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Що стосується відмови у задоволенні скарги позивача про зобов'язання ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області винести постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2010, колегія суддів також погоджується з попередніми судовими інстанціями, оскільки суд не вправі зобов'язувати до вчинення тих дій, які за Законом можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідальною особою державної виконавчої служби. У разі визнання неправомірними рішень, дій або бездіяльність державного виконавця, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Таким чином, суди дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні скарги в частині зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу.

Посилання скаржника, що державним виконавцем винесено оскаржувану постанову на підставі п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" спростовані апеляційним господарським судом при прийнятті постанови суду з посиланням на те, що підставою для винесення постанови ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області від 21.10.2014 є п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", про що прямо зазначено в тексті постанови ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області, а тому такі посилання відповідача є помилковими.

Доводи відповідача про те, що аналогічна скарга на дії ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області по цьому ж виконавчому документу (наказ № 21/163-10 від 22.12.2010) з тих самих підстав вже була предметом розгляду Господарського суду Київської області і ухвалою суду від 29.10.2014 стягувачу було відмовлено у відновленні пропущеного строку для подання скарги, колегією суддів Вищого господарського суду України не приймаються, оскільки ухвала суду першої інстанції від 29.10.2014 стосувалась скарги відповідача щодо постанови ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області від 16.07.2014 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.10.2010 № 21/163-10.

Згідно зі ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 121 2 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укренергобудмеханізація" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 28.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 у справі № 21/163-10 - без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР