Постанова

від 23.12.2014 по справі 910/16069/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа№ 910/16069/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Євдощук А.А. - генеральний директор, Бейлик М.Б. - дов. від 02.12.2014 року б/н, Нижник Г.Г. - дов. від 03.03.2014 року № 3

від відповідача: Сильченко О.І. - дов. від 04.08.2014 року № 01/08-14

розглянувши апеляційну скаргу Приватної фірми „А і Є" на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2014 року

у справі № 910/16069/14 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Приватного фірми „А і Є" (м. Хмельницький)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бридж Плюс" (м. Київ)

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Приватне підприємство „А і Є" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бридж Плюс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014 року, укладеного між сторонами по справі.

Рішенням від 12.09.2014 року господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПП „А і Є" звернулося до апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2014 року по справі № 910/16069/14 та позов задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи ПП „А і Є" про причини пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд виходить з наступних підстав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 року ПП „А і Є" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/16069/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 23.12.2014 року представник позивача Нижник Г.Г., повноваження якої підтверджуються довіреністю від 03.03.2014 року № 3, та заявила клопотання про зупинення провадження у справі № 910/16069/14 до вирішення по суті судової справи № 822/5140/14 Хмельницьким окружним адміністративним судом за позовом Євдощук Анжеліки Володимирівни до Державного реєстратора Козачук Надії Петрівни Хмельницького міськрайонного управління юстиції за участю третьої особи - Приватної фірми „А і Є" про визнання протиправними та скасування внесених змін.

В судовому засіданні 23.12.2014 року представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва має бути скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Cт. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

03.02.2014 року Приватна фірма „А і Є" (продавець), в особі Панікара О.В., який діяв на підставі довіреності посвідченої нотаріально 31.01.2014 року за реєстровим № 242 Бойком О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, повноваження за якою надані директором Привтаної фірми „А і Є" Євдощук А.В., та Товариство з обмеженою відповідальністю „Бридж Плюс" (покупець), в особі директора Скотаренка Г.Є., який діяв на підставі статуту, уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого представник продавця зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, та відповідно до чинного законодавства України передати у власність покупцю нерухоме майно, що є предметом договору, а покупець зобов'язувався прийняти нерухоме майно і сплатити за нього обговорену грошову суму (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору від 03.02.2014 року за цим договором відчужується нежитлове приміщення загальною площею 119,7 кв.м, яке розташоване за адресою: місто Хмельницький, вулиця Проскурівська, будинок 22, далі за текстом договору - нерухоме майно.

Нерухоме майно належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.12.2002 року Муляр Н.О., державним нотаріусом Першої Хмельницької нотаріальної контори, за реєстровим № 1-2746 та зареєстрованого 20.04.2003 року Хмельницьким бюро технічної інвентаризації за реєстраційним № 786678 (п. 1.3).

Відповідно до п. 2.1 договору від 03.02.2014 року продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчинено за 105 429 грн. 58 коп.

Відповідно до довідки, наданої 31.01.2014 року приватною фірмою "А і Є", балансова вартість нерухомого майна складає 105 429 грн. 58 коп. (п. 1.7 договору).

Даний договір було нотаріально посвідчено про що вчинено запис в реєстрі за № 252.

На виконання умов договору ПФ „А і Є" передала, а ТОВ „Бридж Плюс" прийняло нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 119,7 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, б. 22, про що сторонами складений та підписаний в двосторонньому порядку Акт прийому-передачі нерухомого майна від 03.02.2014 року.

Відповідно до виписок з рахунку 11.02.2014 року.02.2014 року ТОВ „Бридж Плюс" сплатило ПФ „А і Є" 68 092 грн. 20 коп., а 31.03.2014 року - 37 337 грн. 38 коп.

Позивач просить суд визнати зазначений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014 року недійсним в порядку ст. 215 Цивільного кодексу України, посилаючись на відсутність дозволу власника на відчуження нерухомого майна та продаж цього майна за балансовою вартістю, а не за ринковою.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 5.2 Статуту встановлено, що до виняткової компетенції власника належить надання дозволу виконавчому органу на відчуження майна фірми, надання нерухомого майна в оренду, а також укладання інших угод, сума яких перевищує суму, еквівалентну десяти тисячам доларів США.

На момент вчинення правочину - 03.02.2014 року офіційний курс НБУ гривні до долару США становив 7,9930.

Вартість проданого нежитлового приміщення становить 105 429 грн. 58 коп., що більше 10 000 доларів США за курсом НБУ на день продажу.

На підтвердження повноважень представника ПФ „А і Є" Панікара О.В. місцевому господарському суду була надано незавірену копію рішення власника ПФ „А і Є" Євдощука А.С. від 17.11.2007 року, яким було надано згоду власника директору відчужувати майна підприємства (рухомого, нерухомого), а також укладення інших угод сума яких перевищує суму, еквівалентну 10 000 доларів США.

Колегія суддів дослідивши вказаний доказ дійшла висновку, що місцевий господарський суд за відсутності оригіналу такого документу у сторін (вилучений СВ СУ УМВС в Хмельницькій області при розслідуванні кримінального провадження № 12014240000000038 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України) мав би вважати його неналежним доказом (п. 2.2 постанови пленуму Вищого Господарського Суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18).

Відповідно до висновку старшого експерта сектору технічної технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи відділу криміналістичної експертизи НДЕКЦ при УМВС в Хмельницькій області майора міліції Мельника Д.М. від 01.07.2014 року № 68Т було встановлено, що підпис в графах „Підпис власника ПФ „А і Є" Євдощука А.С." від 17.11.2007 року № 3 (2 прим.) виконано за допомогою факсимільного кліше.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Оскільки статутом ПФ „А і Є" не було передбачено використання факсимільного кліше для відтворення підпису, то колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення власника ПФ „А і Є" Євдощука А.С. від 17.11.2007 року № 3 не є дозволом виконавчому органу фірми на відчуження нерухомого майна вартість якого перевищує 10 000 доларів США.

Відтак колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що відчуження майна за оспорюваним договором купівлі-продажу від 03.02.2014 року відбулося без наявних на те повноважень у представника ПФ „А і Є", а відтак цей договір підлягає визнанню недійсним.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє посилання позивача про те, що чинним законодавством не надано права юридичним особам реалізовувати власне нерухоме майно за балансовою вартістю, оскільки це спростовується п. 5 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012 року № 811, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.09.2012 року за № 1623/21935, де зазначено, що при обчисленні суми державного мита за посвідчення договорів відчуження фізичними особами житлових будинків, квартир або їх частин, кімнат, садових (дачних) будинків, інших об'єктів нерухомості вартість таких договорів приймається виходячи із суми договору, але не нижче оціночної вартості такого майна, а за посвідчення договорів відчуження юридичними особами зазначених у цьому пункті об'єктів нерухомості - не нижче балансової вартості з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості цих об'єктів та зносу на момент відчуження.

Переглянувши відповідно до ст. 101 ГПК України даний спір колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню повністю з прийняттям нового рішення про задоволення позову ПФ „А і Є" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014 року, укладеного між ПФ „А і Є" та ТОВ „Бридж Плюс".

Відповідно до ст. 49 ГПК України колегією суддів апеляційного господарського суду судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної фірми „А і Є" на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2014 року по справі № 910/16069/14 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2014 року по справі № 910/16069/14 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити повністю. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014 року, укладеним між Приватною фірмою „А і Є" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бридж Плюс".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бридж Плюс" (03143, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 15, ідентифікаційний код 35570641) на користь Приватної фірми „А і Є" (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 22, ідентифікаційний код 23831650) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 609 (шістсот дев'ять) грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/16069/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний__26.06.2014 р._

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім