Постанова

від 21.07.2009 по справі 37/229пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/229пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 липня 2009 р.                                                                                    № 37/229пд  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:суддів:

              Панової І.Ю.               Заріцької А.О.               Хандуріна М.І.

розглянувши касаційну скаргу

дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

на рішення

та постановугосподарського суду Донецької області від 5 лютого 2009 рокуДонецького апеляційного господарського суду від       18 березня 2009 року

у справі№ 37/299 пд господарського суду Донецької області

за позовомдочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до

про- сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченко" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жевнової Т.М.- суб'єкта підприємницької діяльності Тихонок О.І.визнання договору купівлі-продажу недійсним

за участю представників: дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" Коржа В.І.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Ілліч-Агро Донбас" відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі –ДП          "Ілліч-Агро Донбас") звернулося з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченко" в особі ліквідатора –арбітражного керуючого Жевнової Т. М. (далі –СТОВ "Шевченко") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, фізичної особи Тихонок А.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1 від              1 вересня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог ДП "Ілліч-Агро Донбас" посилається на порушення його переважного права на придбання об'єкту відчуження, яке передбачене ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) внаслідок продажу майна шляхом укладення договору купівлі-продажу № 1 від 1 вересня 2009 року між СТОВ "Шевченко" та третьою особою, вчиненого всупереч вимог чинного законодавства щодо порядку продажу майна банкрута та нотаріального посвідчення відчуження нерухомості.

          Рішенням Господарського суду Донецької області від 5 лютого                  2009 року (суддя Попков Д.О.) ДП "Ілліч-Агро Донбас" у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ДП "Ілліч-Агро Донбас" оскаржив його в апеляційному порядку і просив скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від                    18 березня 2009  року (судді Запорощенко М.Д.- головуючий, Волков Р.В., Калантай М.В.) апеляційну скаргу ДП "Ілліч-Агро Донбас" залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 5 лютого       2009 року  залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, ДП "Ілліч-Агро Донбас" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 05 лютого 2009 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 березня 2009 року і прийняти нове рішення.

В обґрунтування своєї касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального права, зокрема: ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",              та ст.ст. 210, 334, 640, 657 ГК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 1 січня                  2007 року між СТОВ "Шевченко" (орендодавець) та ДП Ілліч-Агро Донбас" (орендар) укладено договір оренди  № 2462 відповідно до п. п. 1.1., 2.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає майно на строк з 3 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року ( т. 1 а. с. 10-11).

          1 січня 2008 року цими ж сторонами було укладено договір оренди              № 1/716 того ж самого майна на період з 1 січня 2008 року по 31 грудня               2008 року. Зокрема, в оренду позивачу  по акту приймання-передачі від 1 січня 2008 року, було передано асфальтований тік (інв. № 28) та столову (інв. № 61)               (т. 1 а. с. 12-13 ).

          Постановою господарського суду Донецької області від 10 червня              2008 року № 5/47б СТОВ "Шевченко" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Жевнову Т.М. ( т.1 а.с.68 ).

                    Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, позивач безпосередньо не є стороною або вигодонабувачем чи зобов'язаною особою за спірним договором, як передбачено ст.ст. 11, 509 ЦК України та ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов'язків. Наведене призвело до висновку судів попередніх інстанцій про те, що спірний договір безпосередньо не створює прав або обов'язків для позивача, а відсутність статусу учасника договору не дає права на звернення до суду із позовом про визнання цього договору недійсним.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення його переважного права на придбання об'єкта відчуження. З цього приводу суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що відповідно до положень        ч. 2 ст. 777 ЦК України, у разі продажу речі, переданої у найм, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму має переважне право перед іншими особами на її придбання.

          Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач допускав порушення своїх зобов'язань, у розумінні ст. 610 ЦК України, що зокрема, підтверджується рішенням господарського суду Донецької області  від         2 грудня 2008 року (т. 1 а. с. 124-126 ).

Встановлений судами факт неналежності виконання позивачем зобов'язань за договором оренди правильно оцінений судами попередніх інстанцій як такий, що свідчить про відсутність у позивача переважного права на придбання орендованого майна, як об'єкта судового захисту (переважне право), а відтак, об'єктивно унеможливлює порушення цього відсутнього права та застосування будь-яких способів судового захисту, що тим самим зумовило відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Щодо посилань позивача  на ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", то суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли їх до уваги, оскільки передбачене вказаною нормою переважне право на  придбання об'єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва, належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості, а судами встановлено, що місцезнаходження позивача не співпадає із місцезнаходженням майна, відчуженого за спірним договором, і ним не надано доказів звернення до відповідача із пропозиціями щодо придбання відповідного майна.

Підстав вважати, що вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій спростовані доводами касаційної скарги, колегія суддів суду касаційної інстанції не встановила.

          Посилання заявника касаційної скарги на те, що спірний договір купівлі-продажу всупереч положенням ч. 2 ст. 657 ЦК України не був нотаріально посвідчений,  на результати вирішення  даного спору не впливають, оскільки, як зазначив з цього приводу суд апеляційної інстанції, рішенням Володарського районного суду Донецької області від 12 грудня 2008 року спірний договір було визнано дійсним. Дане рішення набуло чинності                       23 грудня 2008 року (т. 2 а. с. 35-37).

          Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.  

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог закону та є обґрунтованими, тому підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від                              18 березня 2009 року та рішення господарського суду Донецької області від              5 лютого 2009 року у справі № 37/229 пд залишити без змін.

Головуючий                                                                                    І. Панова

Судді                                                                                         А. Заріцька

                                                                                                                                                                                                                                     М. Хандурін