Рішення

від 27.07.2009 по справі 14/45пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/45пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.07.09 р.                                                                                                       Справа № 14/45пд                               

за позовом Покровської релігійної громади Української православної церкви,

                    ЄДРПОУ 20510192, м.Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”,

                         ЄДРПОУ 32123041, м.Донецьк

про розірвання договору

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”,

                                          ЄДРПОУ 32123041, м.Донецьк

до Покровської релігійної громади Української православної церкви,

     ЄДРПОУ 20510192, м.Запоріжжя

про стягнення 1000000 грн. 00 коп.

                                                                                        Головуючий суддя  Левшина Г.В.

                                                                                 Суддя                         Курило Г.Є.

                                                                                 Суддя                       Попков Д.О.

Представники:          

від позивача: Козел А.В.-по дов.

від відповідача: Костенко І.А.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

                                                         Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

                                                         оголошувались перерви з 14.20 год. 03.06.2009р. до

                                                         16.00 год. 03.06.2009р., з 15.06 год. 24.06.2009р. до  

                                                         15.09 год. 24.06.2009р., з 24.06. по 26.06.2009р.,

                                                          з 14.30 год. 26.06.2009р. до 14.33 год. 26.06.2009р.,

                                                          з 14.56 год. 16.07.2009р. до 15.00 год. 16.07.2009р.,

                                                          з 16.06 год. 27.07.2009р. до 16.14 год. 27.07.2009р.,

                                                          з 16.23 год. 27.07.2009р. до 16.31 год. 27.07.2009р.,

                                                          з 16.35 год. 27.07.2009р. до 16.39 год. 27.07.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Покровська релігійна громада Української православної церкви, м.Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м.Донецьк, про розірвання договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва – фундаменту церкви літ.А, недобудованої духовної школи літ.Б, розташований за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Героїв Сталінграду, 23, укладеного 15.09.2008р. між Покровською релігійною громадою Української православної церкви, м.Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м.Донецьк.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на припущення відповідачем істотних порушень умов спірного договору в частині виконання зобов'язань по повній та своєчасній сплаті вартості придбаного майна.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 02.06.2009р. №1246, в якому проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на неправомірність позовних вимог внаслідок закінчення строку дії договору від 15.09.2008р. Крім цього, як вказує відповідач, позивачем не доведено факту істотного порушення відповідачем умов спірного договору. Одночасно, відповідач також посилається на порушення позивачем вимог ст.188 Господарського кодексу України під час звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

22.06.2009р. до господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м.Донецьк до Покровської релігійної громади Української православної церкви, м.Запоріжжя про стягнення 1000000,00 грн.

Ухвалою від 25.06.2009р. зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач заявою №1638 від 22.06.2009р. змінив предмет зустрічного позову, заявивши вимоги про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 04.04.2008р., про стягнення з позивача грошових коштів в сумі 1000000,00 грн.

При цьому, посилання позивача на ті обставини, що заява відповідача №1638 від 22.06.2009р. не повинна прийматись судом, оскільки зустрічний позов у зміненому вигляді не пов'язаний з первісним позовом по справі, судом до уваги не приймаються, враховуючи, що відповідач, подавши зустрічний позов, користується всіма правами позивача, передбаченими ст.ст.22, 58 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі й правом змінювати підстави та доповнювати позовну заяву додатковими вимогами, які пов'язані із первісною редакцією зустрічного позову поданими доказами.

Крім цього, здійснюючи оцінку договору купівлі-продажу від 15.09.2008р. та його виконання, суд не може не надати оцінку попередньому договору, на підставі якого був підписаний основний договір та проводились платежі відповідачем.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на невідповідність умов попереднього договору від 04.04.2008р. вимогам ст.ст.635, 657 Цивільного кодексу України. Одночасно, обгрунтовуючи зустрічний позов в частині вимог про стягнення з позивача грошових коштів в сумі 100000,00 грн., відповідач посилається на безпідставне знаходження у позивача вказаних коштів, внаслідок спливу строку дії договору від 15.09.2008р.

Позивач в судовому засіданні 26.06.2009р. проти зустрічних позовних вимог заперечував, посилаючись на безпідставність тверджень відповідача щодо закінчення строку дії договору від 15.09.2008р.

В судовому засіданні 27.07.2009р. позивач стверджував про ті обставини, що заява №1638 від 22.06.2009р. відповідача не підлягає прийняттю, оскільки відповідач вказаною заявою змінює одночасно як підставу так і предмет зустрічних позовних вимог. Крім цього, за твердженням позивача, змінені зустрічні позовні вимоги є неправомірними, враховуючи, що попередній договір від 04.04.2008р. є нікчемним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 15.09.2008р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна  сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з умовами п.1.1 договору від 15.09.2008р. позивач виступив продавцем, а відповідач покупцем об'єкту незавершеного будівництва, фундамент церкви літ.А, недобудована духовна школа літ.Б, розташований за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Героїв Сталінграду, 23.

За приписом ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого  сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Одночасно, згідно із ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно п.5.1 договору від 15.09.2008р. сторонами було узгоджено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору.

При цьому, сторонами не було визначено певного терміну або строку, протягом якого діє договір від 15.09.2008р.

Таким чином, за висновками суду, між сторонами був укладений безстроковий договір купівлі-продажу від 15.09.2008р., внаслідок чого твердження відповідача щодо закінчення строку дії спірного договору є безпідставними.

Посилання відповідача на ті обставини, що строк дії договору від 15.09.2008р. сплив внаслідок виконання позивачем свого обов'язку щодо передачі придбаного майна та спливу 31.12.2008р. терміну виконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати вартості придбаного майна, судом до уваги не приймаються, оскільки діюче законодавство не відносить зазначеної обставини до підстав припинення зобов'язань.

Крім цього, як вказувалось вище, згідно із ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Умовами договору від 15.09.2008р. передбачено не лише такі зобов'язання позивача та відповідача як передача майна та сплата його вартості, а й інші зобов'язання сторін, конкретний термін виконання яких договором не передбачено.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити   товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Згідно п.3.2.1 договору від 15.09.2008р. встановлений обов'язок відповідача сплатити позивачу плату в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору купівлі-продажу від 15.09.2008р. ціна договору складає 7920000,00 грн. без ПДВ. Продаж майна вчиняється за 7920000,00 грн. без ПДВ, з яких:

-          900000,00 грн. сплачені відповідачем на користь позивача за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладеним сторонами 04.04.2008р.;

-          1000000,00 грн. сплачуються відповідачем на користь позивача протягом 30 банківських днів;

-          6020000,00 грн. сплачуються відповідачем на користь позивача в строк до 31.12.2008р. включно.

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідачем свої зобов'язання з оплати вартості придбаного майна за договором від 15.09.2008р. виконані неналежним чином.

Зокрема, як вказує позивач, за договором купівлі-продажу від 15.09.2008р. відповідачем сплачено лише частину ціни нерухомого майна у розмірі 1000000,00 грн., чим порушуються істотні умови договору купівлі-продажу від 15.09.2008р.

Відповідач в судовому засіданні 21.05.2009р. підтвердив факт часткового виконання своїх зобов'язань перед позивачем за договором від 15.09.2008р., зокрема, сплати позивачу грошових коштів в сумі 1000000,00 грн., у тому числі 900000,00 грн. згідно попереднього договору від 04.04.2008р. та 100000,00 грн. згідно договору від 15.09.2008р.

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором від 15.09.2008р. в частині повної та своєчасної оплати вартості придбаного майна доведений матеріалами справи.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

При цьому, згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, за рішенням суду договір може бути змінено або розірвано.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, припущені з боку відповідача порушення умов договору від 15.09.2008р. є істотними: внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань позивач  втратив належне йому майно (у зв'язку з підписанням 15.09.2008р. акту приймання-передачі майна) та не отримав від відповідача його вартість у розмірі 6920000,00 грн.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач посилається на недотримання позивачем вимог ст.188 Господарського кодексу України в частині обов'язкового досудового врегулювання спору.

Проте, вказані заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

Зокрема, згідно п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі.

Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. по справі N1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч.2 ст.188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

З урахуванням викладеного, позивач не може бути позбавлений права на звернення до суду з вимогою про розірвання договору у разі недотримання ним вимог ст.188 Господарського кодексу України.

За таких обставин, виходячи з того, що факт припущення відповідачем істотного порушення умов підписаного між сторонами договору купівлі-продажу від 15.09.2008р. повністю доведений відповідними засобами доказування, первісний позов про розірвання спірного договору купівлі-продажу від 15.09.2008р. підлягає задоволенню.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги господарським судом встановлено наступне:

04.04.2008р. між позивачем та відповідачем був підписаний попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до умов вказаного договору сторони зобов'язуються укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, право власності на який буде набуте у майбутньому, а саме об'єкту незавершеного будівництва храму Української православної церкви во Славу 2000-ліття Різдва Христова і дитячої духовної школи, що розташоване: м.Запоріжжя, вул.Героїв Сталінграду – вул.Франка.

Відповідно до ст.182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт    господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із ст.635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого   зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Як вказувалось вище, за умовами попереднього договору від 04.04.2008р. сторони зобов'язувались укласти договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва.

При цьому, основний договір купівлі-продажу від 15.09.2008р. сторонами було нотаріально посвідчено.

Відповідно до ст.331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення   майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Тобто, законодавчо встановлено обов'язковість здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно у разі укладання договору щодо нього.

Як встановлено судом, згідно з витягом №20124378 від 04.09.2008р. Орендного підприємства „Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” позивач є власником об'єкту незавершеного будівництва, фундамент церкви літ.А, недобудована духовна школа літ.Б, розташований за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Героїв Сталінграду, 23.

При цьому, згідно вказаного витягу державна реєстрація права власності позивача на визначене вище майно проведена 04.09.2008р.

Згідно із ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки,   єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обов'язковість нотаріального посвідчення та державної реєстрації попереднього договору від 04.04.2008р., чого сторонами проведено не було та проти чого сторони не заперечують.

Відповідно до  абзацу 1 ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги   закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України) та оспорювані (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі (ст.236 Цивільного кодексу України).

Згідно п.20 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” наслідком нікчемності правочину є, зокрема, відсутність у його сторін обов'язку виконувати умови такого правочину, навіть якщо він не визнавався судом недійсним. Однак у ряді випадків потреба у визнанні судом нікчемного правочину недійсним може виникати, в тому числі:

- якщо сторони нікчемного правочину виконали його умови повністю або в певній частині;

- якщо нікчемний правочин нотаріально посвідчений;

- якщо зазначений правочин зареєстрований у відповідних державних органах тощо.

У таких випадках суд своїм рішенням може, визнавши нікчемний правочин недійсним, визначити (з урахуванням змісту позовних вимог) правові наслідки такої недійсності, як от зобов'язати передати певне майно, або звільнити приміщення, або ж стягнути кошти, зобов'язати державний орган скасувати реєстрацію правочину тощо.

Отже, позовні заяви про визнання нікчемних правочинів недійсними приймаються і розглядаються господарськими судами на загальних підставах.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу,  іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.          

За висновками суду, всупереч вимог ст.635, 657 Цивільного кодексу України попередній договір сторонами нотаріально посвідчено не було, внаслідок чого останній порушує положення ст.ст.635, 657 Цивільного кодексу України, а отже – не відповідає вимогам ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи викладене, зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.04.2008р. підлягають задоволенню, а попередній договір від 04.04.2008р. визнанню недійсним.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, який визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи висновки суду щодо недійсності попереднього договору від 04.04.2008р., останній є таким з моменту його вчинення.

Як встановлено судом, на виконання умов попереднього договору від 04.04.2008р. відповідачем було перераховано позивачу згідно з платіжними дорученнями №229 від 06.05.2008р., №3792 від 09.06.2008р., №4099 від 24.06.2008р., видатковими касовими ордерами №46 від 08.04.2008р., №47 від 09.04.2008р., №48 від 10.04.2008р., №49 від 11.04.2008р., №50 від 14.04.2008р., №53 від 15.04.2008р., №55 від 16.04.2008р., №56 від 17.04.2008р., №57 від 18.04.2008р., №58 від 21.04.2008р., №69 від 05.05.2008р., №70 від 06.05.2008р., №71 від 07.05.2008р, №72 від 08.05.2008р., №73 від 12.05.2008р.,, №74 від 13.05.2008р., №75 від 14.05.2008р., №76 від 15.05.2008р., №77 від 16.05.2008р., №78 від 19.05.2008р., №80 від 20.05.2008р., №81 від 21.05.2008р., №87 від 22.05.2008р., №89 від 23.05.2008р., №91 від 26.05.2008р., №92 від 27.05.2008р., №94 від 28.05.2008р., №96 від 29.05.2008р., №98 від 30.05.2008р., №107 від 02.06.2008р., №109 від 03.06.2008р., №113 від 04.06.2008р., №115 від 05.06.2008р., та №117 від 06.06.2008р. грошові кошти на загальну суму 900000, 00 грн.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків (крім тих, що пов'язані з його недійсністю). У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічні висновки зроблені і в постанові пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. №3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, а також в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”.

За таких обставин, враховуючи, що судом попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.04.2008р. визнано недійсним, за вимогами ст.216 Цивільного кодексу України зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів в сумі 900000,00 грн., отриманих за попереднім договором від 04.04.2008р., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, посилання позивача на необґрунтованість зустрічного позову внаслідок ненадання відповідачем оригіналу попереднього договору від 04.04.2008р. суд до уваги не приймає, враховуючи надану до матеріалів справи належним чином засвідчену копію цього договору, яка є належним доказом у справі згідно вимог ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла  його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно із ст.400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

За приписом ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються  окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майном згідно із ст.139 Господарського кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від  економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

При цьому, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, відповідачем на виконання умов договору купівлі-продажу від 15.09.2008р. було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 100000,00 грн. згідно з платіжним дорученням №996 від 29.09.2008р.

За таких обставин, враховуючи розірвання договору купівлі-продажу від 15.09.2008р., тобто, відсутність підстав для знаходження у позивача грошових коштів відповідача в сумі 100000,00 грн., зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів в сумі 100000,00 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати за первісним позовом підлягають віднесенню на відповідача повністю.

Судові витрати за зустрічним позовом підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

                                                               ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Покровської релігійної громади Української православної церкви, м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м.Донецьк задовольнити повністю.

Розірвати договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва – фундаменту церкви літ.А, недобудованої духовної школи літ.Б, розташований за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Героїв Сталінграду, 23, укладений 15.09.2008р. між Покровською релігійною громадою Української православної церкви, м.Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м.Донецьк.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м.Донецьк до Покровської релігійної громади Української православної церкви, м.Запоріжжя задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладання попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.04.2008р. між Покровською релігійною громадою Української православної церкви, м.Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м.Донецьк.

Стягнути з Покровської релігійної громади Української православної церкви, м.Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м.Донецьк грошові кошти в сумі 1000000 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 10085 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м.Донецьк на користь Покровської релігійної громади Української православної церкви, м.Запоріжжя витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 27.07.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Головуючий суддя                                                                                                            Левшина Г.В.                               

Суддя                                       Курило Г.Є.

Суддя                                                                                                  Попков Д.О.