Рішення

від 22.07.2009 по справі 11/102пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/102пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.09                                                                                 Справа № 11/102пд.

За позовом Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ

до Приватного підприємства "ВІВ і КО", м. Луганськ

про стягнення 18 666 грн. 00 коп., розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії

та зустрічним позовом Приватного підприємства "ВІВ і КО", м. Луганськ

до Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ

про визнання додаткової угоди частково недійсною

судова колегія у складі суддів:

Москаленко М.О. - головуючий суддя

Мінська Т.М. –суддя  

Яресько Б.В. –суддя

секретар судового засідання  Хухрянська І.В.

за участю  представників сторін:

від позивача - Яловєга О.Г., дов. № 01-16/7 від 09.01.09;

від відповідача –Ковалюк О.В., дов. № 934 від 27.04.2009;

в с т а н о в и в:  

Суть спору: позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 18666 грн. 00 коп. за договором № 238 від 09.09.2005 про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, розірвання договору № 238 від 09.09.2005 та демонтування рекламних конструкцій;

          позивачем за зустрічним позовом заявлені вимоги про визнання недійсними пункту 1 та пункту 5 додаткової угоди № 003 від 01.08.2006 до договору № 238 від 09.09.2005, укладеної між Приватним підприємством "ВІВ і КО" та Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради, правонаступником якого є Відділ реклами Луганської міської ради.

          Розпорядженням  заступника голови господарського суду Луганської області Рубцевої О.В. у зв'язку з відпусткою судді Середи А.П. у складі судової колегії з розгляду даного спору здійснено заміну, а саме зі складу судової колегії виключено суддю Середу А.П., до складу колегії введено суддю Мінську Т.М.

          Відводів судовій колегії у новому складі  сторонами у справі не заявлено (право на відвід складу суду відповідно до приписів ст.2 20 Господарського процесуального кодексу України сторонам у справі судом роз'яснене).

          В судовому засіданні 09.07.2009 на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.07.2009, 15 годин                     10 хвилин, в судовому засіданні 20.07.2009 оголошено перерву до 22.07.2009, 16 годин 40 хвилин.

          Вимоги первісного позову обґрунтовані фактом невиконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань за укладеним  між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської Ради та відповідачем договором від 09.09.2005             № 238 тимчасового користування місцем розташування рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності  територіальної громади м. Луганська. За доводами позивача за первісним позовом заборгованість відповідача за первісним позовом з плати за надані у користування місця склала  18666 грн. 00 коп. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача за первісним позовом. Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про розірвання вказаного договору № 238 від 09.09.2005 та демонтування  рекламних конструкцій.

18.05.2009 відповідачем за первісним позовом - Приватним підприємством "ВІВ і КО", подано до Відділу реклами Луганської міської ради зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 11/102пд з вимогою про визнання недійсними пункту 1 та пункту 5 додаткової угоди № 003 від 01.08.2006 до договору № 238 від 09.09.2005, укладеної між Приватним підприємством "ВІВ і КО" та Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради, правонаступником якого є Відділ реклами Луганської міської ради.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.05.2009 у даній справі порушене провадження за зустрічною позовною заявою та її прийнято до розгляду спільно з первісним позовом у справі.

В обґрунтування вимог зустрічного позову позивач за зустрічним позовом послався на невідповідність вимогам чинного законодавства рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 147 від 12.07.2006, на підставі якого було укладено додаткову угоду № 003 від  01.08.2006 до договору № 238 від 09.09.2005 і яким було визначено розмір плати за користування місцями розташування рекламних засобів. Вказане рішення виконавчого комітету Луганської міської ради було скасоване постановою господарського суду Луганської області  від 23.01.2007 у справі № 16/637н-ад, яка набрала законної сили.

Письмовими запереченнями № 01-16/545 від 28.05.2009 на зустрічну позовну заяву  позивач за первісним позовом зазначив, що на момент укладення додаткової угоди № 003 від 01.08.2006 до договору № 238 від 09.09.2005 вимоги закону сторонами вказаного правочину порушені не були, сторони додаткової угоди дійшли згоди щодо усіх її положень, зокрема, й щодо умов проведення розрахунків та розміру плати за користування  місцями під розміщення рекламоносіїв. У задоволенні зустрічного позову відповідач за зустрічним позовом просив відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін у справі, суд встановив такі фактичні обставини.

09.09.2005 між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради та  приватним підприємством «ВІВ і КО»був укладений договір № 238 тимчасового користування  місцем розташування рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська (далі за текстом –договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого Робочим органом (Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради, правонаступником якого є позивач за первісним позовом) Користувачеві (відповідачу за первісним позовом) у тимчасове платне користування було надано місця розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади  м. Луганська та визначені у додатку до договору.

Умовами пункту 2.1 договору його сторони встановили, що розмір плати за всі надані у користування місця визначається  відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальні власності територіальної громади м. Луганська, що затверджений рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 215 від 26.09.2002 і складає 1101 грн. 60 коп. на місяць (у тому числі ПДВ 183 грн. 60 коп.) і у подальшому, якщо не змінюється рекламний сюжет.

Згідно з пунктом  2.3 договору плата за  тимчасове користування місцем розташування  спеціальних конструкцій сплачується з моменту отримання  у встановленому порядку дозволу або дозволів на розміщення зовнішньої реклами  у м. Луганську щомісячно до 05 числа звітного календарного місяця.

Пунктом 2.7 договору його сторони також встановили, що усі розрахунки  за договором здійснюються відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.09.2002 № 215.

Строк дії договору його сторонами був встановлений з 09.09.2005 до 18.08.2009.  

Відповідно до наявного у матеріалах справи акту приймання –передачі від 09.09.2005 (а.с. 12) місця для розташування на них спеціальних конструкцій  за договором № 238 від 09.09.2005 були передані Користувачеві - відповідачу за первісним позовом.

Додатковою угодою № 001 від 01.04.2006 (а.с. 14)  до договору були внесені зміни, зокрема, щодо розміру плати за користування  місцями для розміщення рекламоносіїв. Плата за надані у користування місця відповідно до умов пункту 1. додаткової угоди склала 826 грн. 20 коп. на місяць. Строк дії додаткової угоди № 001 сторони договору встановили з 01.04.2006 до 30.04.2006.

01.08.2006 сторонами договору було укладено додаткову угоду № 002 (а.с. 15), якою також внесено зміни до договору. Умови щодо розміру оплати, встановлені додатковою угодою № 001, сторонами договору змінені не були. Строк дії додаткової угоди № 002 був встановлений з 01.05.2006  до 31.05.2006.

Рішенням Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 12.07.2006 № 147 прийнято Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади                              м. Луганська, на підставі якого визначено розмір плати за договором від 25.09.2006               № 327, який відображено у п.2.1 договору.

01.08.2006 сторонами договору було укладено додаткову угоду № 003 до договору (а.с. 16), якою було змінено п. 2.1 розділу 2 договору та вказаний пункт викладено у  такій редакції: «Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до  Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальні власності територіальної громади м. Луганська, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради  від 12.07.2006 № 147 та  складає 4284 грн. 00 коп. на місяць (у тому числі ПДВ                       714, 00 гривень)».   

Пунктом 5 додаткової угоди №003 від 01.08.2006 сторони договору змінили п. 2.7 розділу 2 договору, виклавши його у такій редакції: «Усі розрахунки по даному договору здійснюються відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.2006 № 147».

Постановою господарського суду Луганської області від 23.01.2007 у справі №16/637н-ад, що набрала законної сили, рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.2006   № 147 „Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська” визнане протиправним і скасоване, а п.31 абзац 2 рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 21.06.04 № 205/29  визнано незаконним.

Договором від 20.02.2007 відступлення права вимоги (цесії), укладеним між   Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради (Цедент) та Відділом реклами Луганської міської ради (Цесіонарій), Цедент відступив Цесіонарію, а останній набув право вимоги і став кредитором за усіма договорами тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, укладеними між Цедентом та суб'єктами підприємницької діяльності, яким видано дозволи на розміщення реклами. Моментом  переходу права вимоги Цедента до Цесіонарія сторони вказаного договору визначили дату укладення договору цесії (пункт 3 договору цесії).

З урахуванням розміру плати за користування місцями для розміщення рекламоносіїв, визначеного договором та усіма додатковими угодами до нього позивач за первісним позовом нарахував відповідачеві за первісним позовом плату за період з вересня 2005 року по лютий 2009 року у загальному розмірі 144077 грн.                 04 коп. та надав суду відповідний розрахунок (а.с. 9).  

У наданому суду розрахунку позивач за первісним позовом також зазначив про часткову сплату відповідачем обумовленої договором плати у загальному розмірі 125411 грн. 04 коп., що також зазначив у наданому суду розрахунку.

Згідно наданого відповідачем а первісним позовом контр розрахунку суми плати за користування місцями для розміщення рекламоносіїв загальна сума оплати за договором становить 26300 грн. 00 коп. (а.с. 55).

Згідно письмової заяви від 22.07.2009 відповідача за первісним позовом  раніше зазначена ним сума здійснених за договором проплат –128020 грн. 00 коп., є помилковою, загальна сума внесених відповідачем аза первісним позовом платежів за договором становить 125411 грн. 04 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість первісних позовних вимог, необхідність відмови у задоволенні первісного позову, а також про обґрунтованість та необхідність задоволення у повному обсязі вимог зустрічного позову, з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються Законом України „Про рекламу”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 № 2067 „Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами”, нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами вказаного вище договору № 238 від 09.09.2005.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Закон України „Про рекламу” визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва та споживання реклами.

Статтею 16 вищевказаного Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 №2067.

Пунктом 32 Типових правил встановлено порядок визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів і порядок оформлення цих правовідносин - на договірних засадах.

Стаття 12 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у даному випадку Законом України „Про рекламу”, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, Цивільним та Господарським кодексами України.

Стаття 648 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін договору, має відповідати цьому акту.

Вказана норма за своїм змістом кореспондується із приписами п.3 ст. 184 Господарського кодексу України. Пункт 4 ст.179 Господарського кодексу України визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, а п.7 вказаної статті визначає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з правилами ст.16 Закону України “Про рекламу” виконавчі органи міських рад, здійснюючи свою компетенцію при розміщенні розповсюджувачами зовнішньої реклами, зобов'язані діяти в порядку та на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 3 і 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами міських рад відповідно до цих правил (п.3) і плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для не наземного та не дахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площу (п.32).

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам Цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України.

Пункти 1 та 5 додаткової угоди № 003 від 01.08.2006 до договору від 09.09.2005 № 328 ґрунтуються на положеннях Порядку, встановленого рішенням виконавчого комітету  Луганської області № 147 від 12.07.2006  .

Постановою господарського суду Луганської області від 23.01.2007 у справі №16/637н-ад, яка набрала законної сили після перегляду її в апеляційному порядку, рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 12.07.06 № 147 „Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська” визнано протиправним і скасовано, а п.31 абзац 2 рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 21.06.2004 № 205/29 визнано незаконним, оскільки приписи вказаних актів суперечили зазначеним вище положенням Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03. №2067.

Таким чином, пункти 1 та 5 додаткової угоди № 003 від 01.08.2006 до договору ґрунтуються на правовому акті органу місцевого самоврядування, який не відповідає вимогам чинного законодавства та скасований. Також вказані пункти додаткової угоди № 003 від 01.08.2006 до договору суперечать чинним на момент укладення договору Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, що встановлено зазначеним вище судовим актом, який набрав законної сили.

Інші пункти спірної додаткової угоди до  договору (крім пунктів 1 та 5) положень стосовно плати за користування місцями розташування рекламних засобів не містять.

Вищевказане є підставою відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України для визнання недійсними пунктів 1 та 5 додаткової угоди № 003 від 01.08.2006 до договору.

З урахуванням викладеного вище є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, вимоги зустрічного позову.  

Визнання частково недійсними пунктів 1 та 5 додаткової угоди до договору не має своїм наслідком недійсність додаткової угоди в цілому, а також недійсність  у повному обсязі або у частині договору № 238 від 09.09.2005, оскільки умови оплати  користування місцями розташування рекламних засобів визначені саме договором, який є чинним.  З цих же підстав судом не застосовується повернення сторін договору у первісний стан, що існував до укладення угоди (реституція).

Разом з цим з урахуванням недійсності пунктів та 5 додаткової угоди № 003 від 01.08.2006 до договору при визначенні розміру належної до сплати плати за користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв) суд виходить з встановленої умовами пункту 2.1 договору  (1101 грн. 60 коп.), пунктом 1 додаткової угоди № 001 від 01.04.2006                 (826 грн. 20 коп.), пунктом 1 додаткової угоди № 002 від 01.05.2006 (826 грн. 20 коп.) плати.

За розрахунком суду сума належної до сплати за період  з 09.09.2005 по лютий 2009 року включно плати за договором становить  45422 грн. 64 коп.:

20052006200720082009

Січень

1101,601101,601101,601101,60

Лютий

1101,601101,601101,601101,60

Березень

1101,601101,601101,60

Квітень

826,201101,601101,60

Травень

826,201101,601101,60

Червень

1101,601101,601101,60

Липень

1101,601101,601101,60

Серпень

1101,601101,601101,60

Вересень807,841101,601101,601101,60

Жовтень1101,601101,601101,601101,60

Листопад1101,601101,601101,601101,60

Грудень 1101,601101,601101,601101,60

Відповідачем за первісним позовом платіжними документами, копії яких  останнім надані до матеріалів справи (а.с. 62-78), за весь період дії  договору було сплачено  125411 грн. 04 коп.  обумовленої договором плати.  Вказана обставина підтверджена фактичними обставинами справи та сторонами у справі не заперечується.  

Таким чином,  відповідач за первісним позовом на виконання зобов'язань за договором повинен був сплатити 45422 грн. 64 коп.,  фактично ж в рахунок оплати за договором було зараховано 125411 грн. 04 коп., тобто матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено відсутність у відповідача за зустрічним позовом заборгованості за договором.

З урахуванням викладеного вище вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором у розмірі  18666 грн. 00 коп. є необґрунтованою та такою, у задоволенні якої слід відмовити.

Не підлягає задоволенню також і вимога позивача за первісним позовом  про розірвання договору № 238 від 09.09.2005, оскільки позивачем за первісним позовом не доведено наявність підстав для дострокового розірвання договору, зокрема, не надано доказів невиконання відповідачем за первісним позовом взятих на себе за договором зобов'язань.

Вимогу первісного позову «демонтувати рекламні конструкції» позивач за первісним позовом  під час судового розгляду даної справи не конкретизував, незважаючи на неодноразові вимоги суду, викладені в ухвалах від  23.03.2009, 28.04.2009, 18.06.2009, не визначив особу, яку слід зобов'язати вчинити вказані дії, не визначив, які саме рекламні конструкції є предметом даної вимоги.

Таким чином, вимога первісного позову «демонтувати рекламні конструкції»є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене вище у задоволенні первісного позову слід відмовити у повному обсязі, поклавши на позивача за первісним позовом судові витрати за вказаним позовом на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за зустрічним позовом з підстав його задоволення слід покласти на відповідача за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

           На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 33,34, 44,49, 82,84,85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

          1.У задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі.

          2. Судові витрати за первісним позовом покласти на позивача за первісним позовом.

3. Зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

4. Визнати недійсними пункт 1 та пункт 5 додаткової угоди № 003 від 01.08.2006 до  договору № 238 від 09.09.2005,  укладеного між  Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради та приватним підприємством «ВІВ і КО».

           5.Стягнути з Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ, вул.Коцюбинського,14, код 34791800,  на користь  приватного підприємства «ВІВ і КО», м. Луганськ, вул. Звейнека, буд. 142, кв. 1, код 33765848, витрати зі сплати державного мита у розмірі 85 грн. 00 коп.  та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп., видати наказ приватному підприємству «ВІВ і КО»після набрання даним рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання повного тексту рішення:  23.07.2009.

Судді                                                                                М.О. Москаленко

                                                                                          Т.М. Мінська

                                                                                          Б.В. Яресько