Рішення

від 21.07.2009 по справі 25/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  25/164

21.07.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Сланцехім”  

до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства)

про стягнення 36146,76 грн.  

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача  :     Овчаренко О.О. (довіреність від 01.10.2008);

          від відповідача :  Кирийчук І.М. (довіреність № 09-32/393 від 20.10.2008).

В судовому засіданні 21 липня 2009 року за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сланцехім” (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) (надалі –відповідач, Банк) про стягнення  штрафних санкцій за прострочення сплати процентів за користування депозитом у вересні 2008 року в загальній сумі 10 064,26 грн. (в тому числі 500,87 грн. інфляційних втрат, 78,72 грн. –3% річних, та 9484,67 грн. пені),  заборгованості по процентам за користування депозитом у жовтні 2008 року в розмірі 9 443,83 грн., та штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування відсотків за жовтень 2008 року в загальній сумі 16 638,67 грн. (в тому числі 831,05 грн. інфляційних втрат, 130,86 грн. –3% річних та 15 676,76 грн. пені.  фінансові санкції в сумі 19561,64 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконане зобов'язання щодо своєчасного перерахування процентів за вересень і жовтень 208 року згідно з умовами договору банківського вкладу.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що постановою правління Національного банку України (надалі - НБУ) від 07.10.2008 № 308 було призначено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому Банк повинен виконувати кредиторські вимоги по своїх зобов'язаннях лише після припинення дії мораторію. Крім того відповідач заперечував проти нарахування штрафних санкцій та зазначав про їх неправильний розрахунок позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2007 року між позивачем (Вкладник) і відповідачем (Банк) було укладено Договір банківського депозиту № 20-6474/2-2 (надалі - Договір), за умовами п 1.1 якого вкладник передає, а Банк приймає на депозитний рахунок № 261583019896 в грошові кошти в сумі 2 750 000,00 грн.

Пунктом 1.2 Договору визначений розмір процентної ставки за користування вкладом в розмірі 13 % річних, а пунктом 1.5 Договору кінцевою датою повернення депозиту визначено 05.01.2009р.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано на депозитний рахунок, відкритий відповідачем, 2 750 000,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Згідно із п. 3.1.3, 3.1.2 Договору Банк зобов'язався забезпечити повернення депозиту або його частини шляхом перерахування на поточний рахунок Вкладника , та сплачувати проценти за користування депозитом відповідно до умов Договору.

У відповідності до п 2.4 Договору виплата процентів здійснюється щомісячно протягом 5 банківських днів з дня нарахування процентів за останній звітний місяць, шляхом перерахування їх на поточний рахунок позивача.

Як підтверджується банківською випискою по поточному рахунку позивача від 06.10.2008 відповідачем були нараховані відсотки за користування депозитом за період з 29.08.2008 по 29.09.2008 в сумі 21 077,05 грн., однак як стверджує позивач та не заперечується відповідачем 06.10.2008 відповідачем не було зараховано на поточний рахунок позивача вказану суму відсотків. Лише 18.11.2008 сума відсотків в розмірі 21077,05 грн. за вересень 2008 року була зарахована на поточний рахунок позивача, про що свідчать відповідні банківські виписки та підтверджується відповідачем.

Таким чином, враховуючи положення п. 2.4 Договору щодо строків та порядку сплати процентів, зарахування процентів за користування депозитом за вересень 2008 року в сумі 21077,05 грн. мало бути здійснено відповідачем до 06.10.2008 (п'ятий банківський день, враховуючи те, що 5 жовтня припало на вихідний день), а фактично було здійснене 18.11.2008, тобто з простроченням на 42 дні.  

У відповідності до п. 2.2 Договору позивач доручив відповідачу здійснювати перерахування коштів з депозитного рахунку на поточний рахунок позивача на підставі листів, наданих позивачем відповідачу.

Так, 01.10.2008 позивач надав відповідачу лист про перерахування з його депозитного рахунку 1 564 000,00 грн. на його поточний рахунок.

Згідно банківської виписки від 06.10.2008 грошові кошти в сумі 1 564 000,00 грн. були списані відповідачем з депозитного рахунку позивача. Однак як стверджує позивач та не заперечується відповідачем в цей день вказані кошти на поточний рахунок позивача відповідачем зараховані не були. Тільки 22.10.2008 грошові кошти у сумі 1 564 000,00 грн. були повернути на депозитний рахунок позивача, про що свідчить лист відповідача 3 20/19-4223/ТА-165 від 05.11.2008 та дані банківських виписок.

Як свідчать дані Довідки про рух коштів за період з 30.09.2008 по 18.11.2008, наданої відповідачем, останнім було нараховано та сплачено позивачу відсотків за користування депозитом за жовтень 2008 року в сумі 8889,37 грн. тобто фактично без врахування періоду з 06.10.2008 по 22.10.2008 в який грошові кошти в сумі 1 564 000,00 грн. були списані з депозитного рахунку до моменту їх повернення.    

Зважаючи на те, що не зарахування грошових коштів в сумі 1 564000,00 грн. на поточний рахунок позивача, що призвело в подальшому до повернення цих коштів на депозитний рахунок, сталося через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а саме через порушення ним п. 2.2 Договору, за користування грошовими коштами позивача відсотки мають сплачуватися відповідачем за весь період такого користування, тобто за жовтень 2008 року повністю.  Заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті відсотків за жовтень 2008 року складає 9 443,83 грн. ((1 665 000,00 грн. х 13% / 366 х 31 день) –8889,37 грн.).

Враховуючи закінчення термінів виконання зобов'язання по сплаті відсотків за жовтень, а також той факт, що у строки та в порядку, визначеним п. 2.4 Договору, сума відсотків за жовтень 2008 року в розмірі 9443,83 грн. не зарахована на його поточний рахунок, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі процентів за користування коштами в розмірі 9443,83 грн.

Згідно із ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою правління НБУ від 07.10.2008 № 308 було призначено в Закритому акціонерному товаристві «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк»тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 07.10.2008 до 06.10.2009 та уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 до 06.04.2009.

У відповідності до ст. 2 Закону про банки мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч.2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Частиною другою ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання відповідача перед позивачем щодо перерахування суми процентів виникло після призначення адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме в листопаді 2008 року по перерахуванню процентів за жовтень 2008 року, в той час, як адміністрація банку була введена з 07.10.2008.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.  

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1 Договору у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні за кожний день прострочення пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 85  Закону України про банки протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені за порушення строків сплати процентів підлягають задоволенню лише в частині нарахування пені після закінчення дії мораторію, тобто за період з 07.04.2009 до 15.05.2009 (останній день нарахування пені, визначений у позовних вимогах) на суму прострочених відсотків за жовтень 2008 року, виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, що складає  242,18 грн., яка розрахована наступним чином: 9443,83 грн. х 24% /365 днів х 39 днів прострочення = 242,18 грн.

З урахуванням положень ст. 85 Закону України про банки, позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати відсотків за вересень 2008 року за період з 07.10.2008 по 18.11.2008, а також пені за прострочення сплати  відсотків за жовтень 2008 року за період з01.12.2008 по 06.04.2009 не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Вказана стаття кореспондується зі ст. 1048 ЦК України, за якою позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Крім того, положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором встановлений розмір процентів на суму вкладу розмірі 13% річних. Вказані проценти є платою за користування грошовими коштами позивача, нарахування якої передбачено ст. ст. 536, 1948 ЦК України. В разі ж прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по поверненню основної суми вкладу, застосуванню підлягає ст. 625 ЦК України, якою встановлений спеціальний розмір санкцій (процентів) за невиконання такого зобов'язання після закінчення строку користування вкладом.

Враховуючи те, що Договором вже встановлений розмір процентів за користування коштами, а нарахування 3% річних на вже нараховані проценти за вкладом законодавством не передбачено, позовні вимоги про стягнення 3% річних на нараховані проценти за вересень, жовтень 2008 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що законодавство України не відносить стягнення суми інфляційних втрат до фінансових санкцій, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем строків сплати процентів за вересень 2008 року, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних в розмірі 500,87 грн., а за прострочення сплати процентів за жовтень 2008 року –831,05 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 11 017,93 грн., в тому числі нарахованих процентів за користування  вкладом за жовтень 2008 року в сумі 9443,83 грн., пені за прострочення сплати процентів за жовтень 2008 року в розмірі 242,18 грн., та інфляційних втрат  від прострочення сплати відсотків за вересень 2008 року в розмірі 500,87 грн. і за прострочення сплати відсотків за жовтень 2008 року в сумі 831,05 грн.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 203,93 грн. (110,18 грн. державного мита та 93,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) (ідентифікаційний код 00039002, адреса:  01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сланцехім”  (ідентифікаційний код 34765524, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 23, р/р 26007601311193 в ЗАТ „ОТП Банк”, МФО 300528) 11 017,93 грн. (одинадцять тисяч сімнадцять гривень 93 копійки) та судові витрати в розмірі 203,93 (двісті три гривні 93 копійки) грн. Видати наказ.  

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  прийняття.

Суддя                                              С.М. Морозов

          Дата підписання повного тексту рішення 27.07.2009р.