Рішення

від 30.07.2009 по справі 15/151

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/151

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.07.09 р.                                                                                                       Справа № 15/151                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Союз Прилад” м. Київ (код ЄДРПОУ 31514489)

до відповідача закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30479040)

про стягнення основного боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 40129,13 грн., 3% річних у розмірі 669,95 грн., пені в сумі 5350,55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Михайленко Т.М. за довіреністю б/н від 26.06.2009 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Союз Прилад” м. Київ до закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк про стягнення основного боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 40129,13 грн., 3% річних у розмірі 669,95 грн., пені в сумі 5350,55 грн.

Ухвалою суду від 05.06.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/151, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 05.06.2009 р., 07.07.2009 р. відповідач в судові засідання  07.07.2009 р., 30.07.2009 р. не з'явився, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/3477 від 16.07.2009 р., з якої вбачається, що ЗАТ „Донецький електрометалургійний завод”, ідентифікаційний код 30479040, зареєстровано за адресою: 83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 122. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

До суду від відповідача, закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк, 20.07.2009 р. надійшло клопотання вх. № 02-41/32264, в якому відповідач просить перенести судове засідання по справі у зв'язку з відсутністю представника відповідача та надає оригінал довідки № 325 від 20.07.2009 р. В довідці зазначено, що станом на 20.07.2009 р. в юридичному відділі відповідача працює два юриста: юрист 1 категорії Єфременко О.Ф. знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з 11.05.2008 р.; начальник юридичного відділу Андрієнко Л.А. знаходиться в черговій щорічній відпустці з 20.07.2009 р. по 31.07.2009 р. включно.

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, суд вважає, що керівник відповідача або особа, яка виконує обов'язки керівника мали можливість визначити своєчасно іншу особу, яка буде представляти інтереси закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” в судовому засіданні, або представляти інтереси особистою участю керівника згідно вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

У судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2008 р. сторони уклали договір № 4400002356, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався здійснити поставку продукції, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити вказану продукцію. Найменування продукції, технічна характеристика, одиниця виміру, кількість, ціна, загальна вартість визначені сторонами у п. 1 цього договору. Продукція поставляється на умовах DDP (склад покупця) при поставці автотранспортом згідно правил ІНКОТЕРМС 2000.

Пунктом 6 договору передбачено, що разом з продукцією постачальник зобов'язаний надати наступні документи: сертифікат якості або технічний паспорт, рахунок–фактуру на оплату, товарно–транспортні документи, сертифікат походження товару. Постачальник зобов'язаний в триденний строк з моменту виникнення податкового зобов'язання надати покупцю податкові накладні, оформлені відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. Приймання продукції по кількості, комплектності та якості здійснюється відповідно до Інструкції П–6 та П–7.

Згідно п. 8 договору оплата здійснюється у формі авансу в розмірі 50% від вартості продукції на розрахунковий рахунок постачальника, залишок в розмірі 50% від вартості товару оплачуються по факту поставки та надання документів згідно п. 6 даного договору протягом 10 банківських днів. Моментом здійснення оплати є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

Відповідно до п. 10 договору за порушення договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Пунктом 12 договору з урахуванням додаткової угоди від 12.12.2008 р. до нього передбачено, що договір вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009 р.

До договору сторони уклали додаткові угоди від 02.12.2008 р. та від 12.12.2008 р. Додаткові угоди підписані сторонами, скріплені їх печатками та є невід'ємною частиною договору. Завірені копії договору та додаткових угод до нього додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 4400002356 від 04.08.2008 р. за період з 10.09.2008 р. по 02.10.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 35748,00 грн. за видатковими накладними: № СП–0156 від 10.09.2008 р. на суму 29268,00 грн., № СП–0175 від 02.10.2008 р. на суму 6480,00 грн. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 35748,00 грн. підтверджується підписами уповноваженої особи – Виноградова М.Є., який фактично отримав товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав”, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей: № 00813 від 10.09.2008 р., № 00975 від 01.10.2008 р., податковими накладними: № 189 від 10.09.2008 р. на суму 29268,00 грн., № 215 від 02.10.2008 р. на суму 6480,00 грн., рахунком–фактурою № СП–0000188 від 09.09.2008 р. на суму 35748,00 грн. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 4400002356 від 04.08.2008 р. суд робить виходячи з того, що за видатковими накладними товар був отриманий представником відповідача за довіреностями – Виноградовим М.Є., про що зазначено в самих накладних. В довіреностях умовою поставки вказаний саме договір № 4400002356 від 04.08.2008 р. Крім того, найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у договорі.

Позивач направляв відповідачу лист № СП–645 від 03.12.2008 р. з вимогою сплатити основний борг на суму 35748,00 грн. Відповідач надіслав у відповідь факсом лист вх. № 323 від 09.12.2008 р., в якому підтвердив факт наявності заборгованості перед позивачем, повідомивши при цьому, що у зв'язку з тяжким фінансовим становищем він не може визначити графік погашення заборгованості. Завірені копії листів додані до позову.

За супровідним листом № СП–152 від 26.03.2009 р. позивач направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2009 р. Факт отримання акту звірки відповідачем підтверджується повідомленням про вручення 01.04.2009 р. простого поштового відправлення  представнику відповідача та описом вкладення до цінного листа від 26.03.2009 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Позивач направляв відповідачу претензію № СП–154 від 27.03.2009 р. з вимогою оплатити основний борг з урахуванням індексу інфляції, пеню та 3% річних. Факт відправлення претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення 03.04.2009 р. простого поштового відправлення  представнику відповідача та описом вкладення до цінного листа від 27.03.2009 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

В позовній заяві позивач вказує, що станом на 14.05.2009 р. відповідач отриманий товар не оплатив, тому заборгованість складає 35748,00 грн., отримані акт звірки взаєморозрахунків та претензію залишив без відповіді та реагування.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 4400002356 від 04.08.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі № 4400002356 від 04.08.2008 р. сторони передбачили, що остаточний розрахунок здійснюється з відстроченням платежу на 10 банківських днів з моменту отримання товару та документів згідно п. 6 договору.

Позивач надав до суду пояснення вх. № 02–41/30093 від 07.07.2009 р., в яких зазначає, що товаросупровідні документи, передбачені в п. 6 спірного договору, були ним передані відповідачу та прийняті останнім одночасно при передачі–прийманні продукції. У випадку відсутності необхідних документів при передачі–прийманні товару чинним законодавством передбачено складання акту про фактичну якість продукції із зазначенням того, яких саме документів не вистачає.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам. У разі відсутності необхідних документів покупець, не призупиняючи прийняття продукції, складає акт про фактичну якість продукції і зазначає, які документи відсутні. Такий акт складається в межах строків, визначених для прийняття товару за якістю, тобто 20 днів з моменту поступлення товару.

Відсутність такого акту та жодних повідомлень відповідача стосовно того, що будь–якого з передбачених п. 6 договору документу не вистачає, на думку позивача, свідчить про те, що всі необхідні документи відповідачем були отримані вчасно та в повному обсязі. Таким чином, строк оплати для відповідача наступив протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару, тобто від дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що видаткова накладна № СП–0156 була підписана 10.09.2008 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за цією накладною, наступив у період з 11.09.2008 р. по 24.09.2008 р. включно (з урахуванням вихідних), а вже з 25.09.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару. Видаткова накладна № СП–0175 була підписана 02.10.2008 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за цією накладною, наступив у період з 03.10.2008 р. по 16.10.2008 р. включно (з урахуванням вихідних), а вже з 17.10.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на загальну суму 35748,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог № СП–372 від 29.07.2009 р., в якій збільшує суму інфляції та 3% річних у зв'язку із збільшенням періоду їх нарахування: розрахунок інфляції до 30.06.2009 р., оскільки індекс інфляції за червень 2009 р. був офіційно оприлюднений лише 07.07.2009 р.; розрахунок 3% річних до 30.07.2009 р. (день розгляду справи судом). На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача інфляцію в сумі 5024,59 грн., 3% річних в розмірі 896,19 грн. Інші позовні вимоги позивач не змінює. До заяви він додав нові розрахунки інфляції та 3% річних. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

Позивач, керуючись ст. 549, 551 ЦК України, ст. 230, 231 ГК України, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого за договором № 4400002356 від 04.08.2008 р., нарахував відповідачу пеню в сумі 5350,55 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який доцільно використовувати в даних правовідносинах, законом не визначений.

Позивач в обґрунтування нарахування посилається на ст. 231 ч. 6 ГК України, згідно якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проаналізувавши вказану норму суд дійшов висновку, що позивач невірно тлумачить її зміст, оскільки мова йде не про конкретний розмір пені, а про метод обчислення. Облікова ставка по суті є лише засобом вимірювання розміру пені, тому що в договорі сторони можуть передбачити пеню в розмірі декількох облікових ставок (одна, дві, три). Законом конкретний розмір пені не передбачений.

Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором № 4400002356 від 04.08.2008 р. розмір пені також не передбачений.

Таким чином розмір облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, для нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого на виконання умов договору № 4400002356 від 04.08.2008 р., застосовувати не можна. У зв'язку з відсутністю належних доказів щодо домовленості між сторонами про застосування пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені  необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Крім суми основного боргу позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував інфляцію в розмірі 5024,59 грн. та 3% річних в сумі 896,19 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 5024,59 грн., 3% річних в сумі 896,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови у задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 28; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод”  (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 122; код ЄДРПОУ 30479040; рахунок 26009010788001 у Відділенні „Донецьке” ЗАТ „Альфа Банк”, МФО 300346) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Союз Прилад” (юридична адреса: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 127/92; фактична поштова адреса: 03115, м. Київ, вул. Котельникова, 37–А, оф. 1,2; код ЄДРПОУ 31514489; рахунок 26004001530001 в ФАКБ „Надра” Київське регіональне управління, МФО 320564) суму 41668,78 грн. (а саме: основний борг на суму 35748,00 грн., інфляцію в сумі 5024,59 грн., 3% річних в сумі 896,19 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 416,69 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 276,94 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 5350,55 грн.

У судовому засіданні 30.07.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Богатир К.В.