Рішення

від 15.07.2009 по справі 37/302

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/302

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/302

15.07.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХ ПЛЮС»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»

Простягнення 3 628,68 грн.

                                                                               Суддя  Гавриловська І.О.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача :            Доргова Г.В. –предст. за дов. № б/н від 02.08.07 р.                          

Від відповідача :  не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ШЛЯХ ПЛЮС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОГАЗТРАНСКАРТ” про стягнення 3 628,68 грн. основного боргу у зв'язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем на виконання договору № К 02913 від 25.06.2008 р. і які мають бути повернені позивачу у зв'язку з розірванням зазначеного договору, 37,00 грн. інфляційних нарахувань та 26,84 грн. трьох процентів річних у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/302, розгляд справи призначено на  15.07.09 р.

Представник позивача у судовому засіданні 15.07.09 р. надав документи на виконання вимог ухвали суду від 12.06.09 р. у даній справі та уточнену позовну заяву про повернення авансового платежу, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 3 628, 68 грн. основного  боргу, 37,70 грн. інфляційних нарахувань та 38,17 грн. процентів річних.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився. Через службу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»надійшла заява, в якій відповідач повідомив про те, що не заперечує проти розгляду даної справи без участі його представника. Крім того, зазначив, що визнає позовні вимоги частково, сумі основного боргу.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що відповідач не заперечує проти вирішення справи без участі його представника, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                               ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХ ПЛЮС»та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»був укладений договір  № К 02913 від 25.06.2009 р., відповідно до умов якого відповідач від свого імені, за дорученням та за рахунок позивача, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів позивача згідно з  отриманими пластиковими картками.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором комісії.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

У відповідності до пунктів 3.2., 3.3 договору К 02913 від 25.06.2008 р., платіжна картка, видана клієнту, приймається до обслуговування в торгових точках системи «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»наступного дня після її отримання. Платіжна картка видається клієнту в користування, на термін дії договору, після чого має бути повернута відповідачеві

Згідно з пунктом 7.3. зазначеного договору, відповідач несе відповідальність за збереження коштів, перерахованих клієнтом на рахунок ТОВ “НАВТОГАЗТРАНСКАРТ” і, в разі розірвання цього договору, гарантує повернення суми, яка залишилась після остаточного розрахунку в порядку, передбаченому пунктом 10.2. цього договору.  

Пункт 10.2. договору передбачає, що цей договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, або за ініціативою однієї з сторін в порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством. Маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою, та здати платіжну картку. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення платіжної картки, проводиться звірка взаєморозрахунків, та впродовж 3-х банківських днів  між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № К 02913 від 25.06.2008 р.  щодо оплати спожитого стисненого газу та послуг відповідача по його доставці шляхом здійснення авансових внесків на рахунок відповідача. У зв'язку з припиненням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань позивач за актом повернення пластикових карток від 04.03.09 р.. повернув відповідачу 9 пластикових карток. Актом звірки взаєморозрахунків № 0000000326 від 02.03.09 р. за період з 01.01.09 р. до 26.02.09 р. сторони засвідчили, що залишок невикористаних коштів на користь позивача становить 3 628,68 грн., які відповідачем повернені не були, у зв'язку з чим позивач просить їх стягнути з відповідача.

У зв'язку із неможливістю ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»надавати послуги, що підтверджується його листом, ТОВ «ШЛЯХ ПЛЮС»надіслало відповідачу письмову заяву вих. № 125 від 26.02.2009 р. про намір розірвати договір № К 02913.

Після цього позивачем було направлено відповідачеві претензію вих. № 141 від 15.05.09 р. з пропозицією потягом 3-х банківських операційних днів з моменту її отримання перерахувати суму заборгованості 3 628,68 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

У відповідь на дану претензію ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»направило лист з поясненням, що не в змозі перерахувати вказану суму боргу в зв'язку зі складним матеріальним становищем, і запевняло, що зробить все можливе для якнайшвидшого погашення існуючої заборгованості.

Позивач у судовому засіданні 15.07.09 р. надав суду уточнення до позовної заяви про збільшення позовних вимог, у відповідності з якими просить стягнути з відповідача 3 628,68 грн. основного боргу, 37,70 грн. інфляційних нарахувань та 38,17 грн. трьох процентів річних у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № К 02913 від 25.06.2008 р. за період прострочення виконання зобов'язання з 11.03.2009 р. до 14.07.2009 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач взяте на себе зобов'язання за вищевказаним договором не виконав, грошові кошти не повернув.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХ ПЛЮС»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»основного боргу у розмірі 3 628,68 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХ ПЛЮС»просить суд також стягнути з відповідача  37,70 грн. інфляційних нарахувань та 38,17 грн. трьох процентів річних, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № К 02913 від 25.06.2008 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов'язання щодо повного взаєморозрахунку з позивачем на суму 3 628, 68 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, відповідно до розрахунку суду, підлягають стягненню  відповідно 37,70 грн. інфляційних нарахувань та 36,58 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання зобов'язання з 11.03.2009 р. до 14.07.2009 р.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХ ПЛЮС»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1011 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»(пл. Святошинська, 1, кв. 272, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХ ПЛЮС»(вул. Грязнова, 1, к. 222, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 34676691) 3 628 (три тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 68 коп. основного боргу, 37 (тридцять сім) грн. 70 коп. інфляційних нарахувань, 36 (тридцять шість) грн. 58 коп. трьох процентів річних, 101 (сто одну) грн. 96 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.   Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.  Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

          Суддя                                                                                             Гавриловська І.О.