Рішення

від 20.01.2015 по справі 149/1908/14-ц

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/1908/14-ц

Провадження №2/149/51/15

Номер рядка звіту 47

РІШЕННЯ

Іменем України

20.01.2015 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді: Гончарук-Аліфанової О. Ю.,

при секретарі Шустер О. О.,

за участю адвоката ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2,, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з нього пені за прострочення сплати аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач умисно не сплачує стягнуті з нього в червні 2012 року аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, чим поставив її з дітьми у скрутне матеріальне становище, тому просила стягнути із нього пеню за прострочення сплати аліментів за період з 22.05.2012р. по 01.05.2014р. в сумі 49360,35 грн.

Протягом розгляду справи позивач двічі збільшувала розмір позовних вимог, реалізуючи своє право, передбачене ч. 2 ст. 31 ЦПК України. Остаточно, 20 січня 2015 року, позивач просила стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів з 22 травня 2012 року по 30 листопада 2014 року в розмірі 81 738 грн. 85 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримала, просила їх задоволити, зазначивши, що відповідач участі у житті дітей не приймає, стягнуті з нього аліменти належним чином не сплачує. Вона з дітьми опинилась у важкому матеріальному становищі, через часті хвороби доньки вимушена була піти у відпустку по догляду за дитиною до шести років без збереження заробітної плати, син раз на рік проходить лікування в дитячій обласній лікарні, а відповідач, знаючи, що з нього стягують аліменти, допустив значну заборгованість.

Адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, зазначив, що з дня присудження аліментів відповідач жодного разу не сплатив їх повністю, хоча являється працездатним, здоровим молодим чоловіком, не має інших утриманців, просив позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 щодо розгляду позову поклався на розсуд суду, просив зменшити розмір пені, оскільки він несе значні витрати на суди, його співмешканка вагітна, батьки-інваліди. При цьому зазначив, що він з батьками не проживає, вони отримують пенсії, а його співмешканка працює.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що розрахунок пені, наданий позивачем суперечить чинному законодавству, в ньому не було враховано платежі відповідача в червні 2013 року, грудні 2013 року, січні 2014 року, березні 2014 року, вважав, що вини відповідача у несплаті аліментів немає, оскільки з лютого 2013 року по червень 2014 року він знаходився на обліку в центрі зайнятості, тому аліменти з нього не стягувались з вини державного виконавця; в період з 20 квітня 2012 року по січень 2013 року позивач і відповідач помирились та жили разом, тому просив не враховувати цей період несплати аліментів; крім того посилався на те, що відповідач не переховувався, а позивач разом з державним виконавцем сфальсифікували відповідну довідку, в результаті чого позивач незаконно отримувала соціальну допомогу на дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів; вважав суму пені несправедливою, та вказав на вину позивача, яка позбавила його роботи, а після цього, ініціювала питання про заборону йому виїзду закордон. З огляду на вказані доводи просив відмовити у задоволенні позову та розглянути питання щодо зменшення розміру пені.

Суд, сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, в порядку ч. 4 ст. 10 ЦПК України, роз'яснивши особам, які беруть участь у справі, їх права і обов'язки, в тому числі право заявляти клопотання про виклик свідків, витребування документів, попередивши сторони про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, беручи до уваги, що обидві сторони користувались професійною юридичною допомогою, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані сторонами докази, встановив наступні обставини.

З листопада 2002 року по листопад 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно заочного рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року, було розірвано (а.с.5).

Від шлюбу у сторін є спільні діти: син ОСОБА_5, 15 квітня 2003р.н., та донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком яких у свідоцтвах про народження записаний відповідач (а.с. 7, 8).

На підставі рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27 червня 2012 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 22 травня 2012 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 6).

Вказане рішення суду звернуто до примусового виконання. Однак, з моменту його ухвалення відповідач належним чином не виконує свого обов'язку по сплаті аліментів, що підтверджується листами ВДВС Хмільницького МРУЮ № 03-4310 від 30 травня 2014 року (а. с. 11, № 03-7570 від 02 жовтня 2014 року (зворот а. с. 87), №03-9686 від 24 грудня 2014 року (а. с. 124), згідно яких відповідач має заборгованість по сплаті аліментів.

З розрахунку заборгованості по виплаті аліментів, станом на 01 грудня 2014 року, проти якого сторони не заперечували, та вірність якого визнав відповідач в судовому засіданні вбачається, що заборгованість ОСОБА_3 станом на 01 грудня 2014 року становить 18 187 грн 44 коп. (а. с. 138).

Про умисне ухилення відповідача від сплати аліментів на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України, свідчить ухвала Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 серпня 2014 року про обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань по сплаті аліментів, яким встановлено, що ОСОБА_3 , маючи неврегульовані аліментні зобов'язання, умисно та свідомо від них ухиляється (а. с. 97).

На підставі вищевказаних доказів суд прийшов до висновку про ухилення ОСОБА_3 від сплати аліментів на утримання дітей.

Доводи представника відповідача щодо відсутності вини відповідача у несплаті аліментів не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки доказів щодо повідомлення відповідачем державного виконавця про перебування ним на обліку в центрі зайнятості, фальсифікування позивачем довідок для отримання соціальної допомоги, суду не надано, хоча судом було роз'яснено право заявляти клопотання про виклик в судове засідання державного виконавця, витребування матеріалів виконавчого провадження.

Надані суду листи Центру зайнятості (а. с. 89, 90) незаконність дій державного виконавця не доводять. Крім того, під час перебування на обліку ОСОБА_3 6 разів перераховував аліменти, що свідчить про те, що він знав, що аліменти з нього не відраховуються. Тому доводи представника відповідача щодо погашення цими коштами заборгованості, яка була у відповідача, суд вважає способом продовжувати ухилятись від передбачених законом наслідків.

Надані відповідачем ухвала про відкриття касаційного провадження (а. с. 94) та копія витягу з Наказу № 155 о/с від 31 липня 2012 року не являються доказами вини позивача в звільненні відповідача з роботи в органах внутрішніх справ.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно роз'яснення, що містяться в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року №3 передбачено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Сімейним законодавством України передбачено призначення і виплату аліментів проводити щомісячно, тому за правилами ст.196 СК України нарахування пені проводиться не на всю суму заборгованості, а лише на суму несплачених аліментів за той місяць, в якому стягнення аліментів не відбулося.

Така позиція сімейного законодавства узгоджується із положеннями статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму (правова позиція згідно з постановою Верховного Суду України № 6-81цс13 від 11 вересня 2013 року).

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з методикою розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, наданого позивачем.

Так, при визначенні розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Як вбачається із розрахунку заборгованості по аліментам (а.с. 138), за період з 22 травня 2012 року по 30 листопада 2014 року, відповідачем в квітні 2013 року було сплачено 300 грн, травні 2013 року - 400 грн, червні 2013 року - 250 грн, грудні 2013 року - 200 грн, січні 2014 року - 200 грн, березні 2014 року - 400 грн, вересні 2014 року - 1000 грн, листопаді 2014 року - 500 грн. Інших виплат аліментів відповідачем не проводилось. Зазначена обставина підтверджується також наданими відповідачем копіями чеків, оригінали яких було досліджено в судовому засіданні (а.с. 85 -86, 93). Інші кошти, сплачені відповідачем, квитанції щодо яких надані суду, сплачені поза межами позовних вимог.

Віднесення суми сплачених аліментів на погашення заборгованості початкових періодів її виникнення, законом не заборонено.

Таким чином, за період з 22 травня 2012 року по 30 листопада 2014 року сума неустойки (пені), яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивачки має такий вигляд:

за травень 2012 року - з 01.06.2012 р. по 31.03.2013 р. - 180,27 грн. х 0,01% х 304 дні = 548,00 грн.;

за червень 2012 року - з 01.07.2012 р. по 31.03.2013 р. - 119,73 грн. х 0,01% х 274 дні = 328,06 грн.;

за червень 2012 року - з 01.07.2012 р. по 30.04.2013 р. - 400.00 грн. х 0,01 % х 304 дні - 1216,00 грн.;

за червень 2012 року - з 01.07.2012 р. по 31.05.2013 р. - 101,21 грн. х 0.01 % х 335 днів = 339,05 грн.;

за липень 2012 року - з 01.08.2012 р. по 31.05.2013 р. - 148,79 грн. х 0,01 % х 304 дні = 452,32 грн.;

за липень 2012 року - з 01.08.2012 р. по 30.11.2013 р. - 200 грн. х 0,01 % х 487 днів = 974,00 грн.;

за липень 2012 року - з 01.08.2012 р. по 31.12.2013 р. - 200 грн. х 0.01 % х 518 днів = 1 036,00 грн.;

за липень 2012 року - з 01.08.2012 р. по 28.02.2014 р. - 93,14 грн. х 0,01 % х 577 днів = 537,42 грн.;

за серпень 2012 року - з 01.09.2012 р. по 28.02.2014 р. - 306,86 грн. х 0,01% х 546 днів = 1675,45 грн.;

за серпень 2012 року - з 01.09.2012 р. по 31.08.2014 року - 335.07 грн. х 0,01 % х 730 днів = 2446,01 грн.;

за вересень 2012 року - з 01.10.2012 р. по 31.08.2014 року - 641,93 грн. х 0,01 % х 700 днів = 4495,51 грн.;

за жовтень 2012 року - з 01.11.2012 року по 31.08.2014 року - 23,00 грн. х 0,01% х 669 днів = 153,87 грн.;

за жовтень 2012 року - з 01.11.2012 року по 31.10.2014 року - 500,00 грн. х 0,01 % х 730 днів = 3650,00 грн.;

за жовтень 2012 року - з 01.11.2012 року по 30.11.2014 року - 150,93 грн. х 0,01 % х 760 днів = 1 147,06 грн.

за листопад 2012 року з 01.12.2012 р. по 30.11.2014 р. - 673,93 грн. х 0,01 % х 730 днів = 4919,68 грн.;

за грудень 2012 року з 01.01.2013 р. по 30.11.2014 р. - 673,93 грн. х 0,01 %х 699 днів = 4710,77 грн.;

за січень 2013 року з 01.02.2013 р. по 30.11.2014 р. - 633,60 грн. х 0,01 % х 668 днів = 4 232,44 грн.;

за лютий 2013 року з 01.03.2013 р. по 30.11.2014 р. - 633,60 грн. х 0.01 % х 640 днів = 4 055,04 грн.;

за березень 2013 року з 01.04.2013 р. по 30.11.2014 р. - 633,60 грн. х 0.01 % х 609 днів = 3858,62 грн.;

за квітень 2013 року з 01.05.2013 р. по 30.11.2014 р. - 669,93 грн. х 0.01 % х 579 днів = 3878,89 грн.;

за травень 2013 року з 01.06.2013 р. по 30.11.2014 р. - 669,93 грн. х 0,01 % х 548 днів = 3671,21 грн.;

за червень 2013 року з 01.07.2013 р. по 30.11.2014 р. - 669,93 грн. х 0.01 % х 518 днів = 3470,23 грн.;

за липень 2013 року з 01.08.2013 р. по 30.11.2014 р. - 685,93 грн. х 0.01 % х 487 днів = 3340,47 грн.;

за серпень 2013 року з 01.09.2013 р. по 30.11.2014 р. - 685,93 грн. х 0.01 % х 456 днів = 3127,84 грн.;

за вересень 2013 року з 01.10.2013 р. по 30.11.2014 р. - 685,93 грн. х 0.01 % х 426 днів = 2922,06 грн.;

за жовтень 2013 року з 01.11.2013 р. по 30.11.2014 р. - 707,60 грн. х 0,01 % х 395 днів = 2795,02 грн.;

за листопад 2013 року з 01.12.2013 р. по 30.11.2014 р. - 707,60 грн. х 0,01 % х 365 днів = 2582,74 грн.;

за грудень 2013 року з 01.01.2014 р. по 30.11.2014 р. - 707,60 грн. х 0,01 % х 334 дні = 2363,38 грн.;

за січень 2014 року з 01.02.2014 р. по 30.11.2014 р. - 673,60 грн. х 0.01 % х 303 дні = 2 041,00 грн.;

за лютий 2014 року з 01.03.2014 р. по 30.11.2014 р. - 673,60 грн. х 0,01 % х 275 днів = 1852,40 грн.;

за березень 2014 року з 01.04.2014 р. по 30.11.2014 р. - 673,60 грн. х 0,01 % х 244 дні = 1643,58 грн.;

за квітень 2014 року з 01.05.2014 р. по 30.11.2014 р. - 891,24 грн. х 0,01 % х 214 днів = 1907,25 грн.;

за травень 2014 року з 01.06.2014 р. по 30.11.2014 р. - 891,24 грн. х 0,01 % х 183 дні = 1630,96 грн.;

за червень 2014 року з 01.07.2014 р. по 30.11.2014 р. - 891,24 грн. х 0,01 % х 153 дні = 1363,59 грн.;

за липень 2014 року з 01.08.2014 р. по 30.11.2014 р. - 780,59 грн. х 0,01 % х 122 дні = 952,31 грн.;

за серпень 2014 року з 01.09.2014 р. по 30.11.2014 р. - 780,59 грн. х 0,01 % х 91 день = 710,33 грн.;

за вересень 2014 року з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року - 780,59 грн. х 0,01 % х 61 день = 476,15 грн.;

за жовтень 2014 року з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року - 780,59 грн. х 0,01 % х 30 днів = 234,17 грн.

Таким чином, загальна сума неустойки (пені) по заборгованих аліментам за період з 22.05.2012 року по 30 листопада 2014 року складає 81 738 грн 85 коп.

При цьому суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки, з огляду на те, що сімейний стан ОСОБА_3 не змінився, факт проживання з батьками - інвалідами та надання ним утримання відповідачем (а. с. 59, 60), надані відповідачем, спростовуються його ж поясненнями щодо того, що він проживає в с. Уланів з ОСОБА_7, довідкою Уланівської сільської ради(а. с. 91). При цьому батьки відповідача отримують пенсії, його вагітна співмешканка працює (а. с. 92). Довідка щодо перенесених ОСОБА_3 протягом 2013-2014 років загальних захворювань, які в сукупності становлять 18 днів, не являється підставою для зменшення суми пені. Факт перебування ОСОБА_3 на обліку в Центрі зайнятості з лютого 2013 року по червень 2014 року (а. с. 88, 95-96) та виконання ним за цей період п'яти днів громадських робіт також не впливають на розмір неустойки. Проживання сторін разом певний час після розірвання шлюбу не впливає на обов'язок відповідача сплачувати аліенти.

При цьому суд бере до уваги, що позивач перебуває в скрутному матеріальному становищі, що доведено наступним.

Згідно довідки виконкому Великомитницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 18 червня 2014 року, неповнолітні діти проживають разом із позивачем та перебувають на її утриманні (а.с. 9).З витягу з Наказу по Хмільницькій обласній фізіотерапевтичній лікарні № 15 від 13 травня 2014 року вбачається, що позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до шести років без збереження заробітної плати з 27 березня 2014 року по 26 березня 2015 року (а.с. 19, 123).

З копій виписки № 81 ЛКК Хмільницької ЦРЛ від 12 березня 2014 року вбачається, що ОСОБА_6 часто і довго хворіюча дитина, за станом здоров'я потребує домашнього догляду (а. с.10, 122). Зазначена обставина також підтверджується довідкою Хмільницького районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги (а. с. 120).

З довідки Хмільницького районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги вбачається, що ОСОБА_5, 2003 року перебуває на диспансерному обліку (а. с. 119).

З копії протоколу операції від 10 грудня 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 було проведено секторальну резекцію правої молочної залози (а. с. 121). З касового чеку від 10 грудня 2014 року вбачається, що вартість операції становила 2 000 грн. (а. с. 117).

З огляду на зазначене, враховуючи те, що заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів на утримання своїх неповнолітніх дітей виникла з його вини, він розлучений, не має інших утриманців, фізично здоровий, відсутність інших обставин, що мають істотне значення для зменшення суми неустойки, враховуючи, що діти сторін хворіють, перебувають у важкому матеріальному становищі, а також те, що розмір пені, яку просить стягнути позивач, відповідає вимогам закону та являється реалізацією її права, передбаченого ч. 1 ст. 196 СК України, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.180, 181, 182, 183, 196 СК України, ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2, проживаючої АДРЕСА_1) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, за період з 22.05.2012 року по 30.11.2014 року в сумі 81 738 грн ( вісімдесят одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень) 85 коп. (вісімдесят п'ять копійок) а також 246,80 грн. (двісті сорок шість гривень 80 копійок) судових витрат на оплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого АДРЕСА_1) в дохід держави 570 (п'ятсот сімдесят) грн 59 (п'ятдесят дев'ять) коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: /підпис/

Повний текст рішення суду виготовлено 21 січня 2015 року.

З оригіналом вірно: