Ухвала

від 31.01.2017 по справі 149/1908/14-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

31 січня 2017 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

встановила:

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 лютого 2016 року позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено, замість слів за період з 22 травня 2012 року по 30 листопада 2014 року в сумі 81738,85 грн вказано за період з 14 січня 2013 року по 30 листопада 2014 року в сумі 4014,99 грн .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У заяві ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення апеляційної т касаційної інстанцій та залишити у цій справі в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статті 196 СК України.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень заявниця посилається на постанову Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі №6-81цс13.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що вина особи у виникненні заборгованості зі сплати аліментів у період до 14 січня 2013 року відсутня, а тому, дотримуючись правових висновків Верховного Суду України у справі №6-2696цс15, вірно визначився з періодом, в якому виникла заборгованість та правильно розрахував суму пені за вказаний період.

Разом з тим, у наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі №6-81цс13 викладений правовий висновок, відповідно до якого при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених заявником норм права у подібних правовідносинах та висловлював свою правову позицію.

Зокрема, в постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі №6-94цс15 та 16 грудня 2015 року у справі № 6-2696цс15 року міститься правова позиція, відповідно до якої згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то і пеня має триваючий характер і обраховується за прострочення кожного зобов'язання окремо.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Цей правовий висновок покладено судом касаційної інстанції в основу судового рішення при розгляді даної справи і судові рішення, про перегляд яких подано заяву, повністю відповідають даному правовому висновку.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у вищезазначеній справі.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк