Рішення

від 22.01.2015 по справі 918/1220/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 січня 2015 р. Справа № 918/1220/14

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівай Вест"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігертранс"

про стягнення заборгованості в сумі 99 583 грн. 06 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Шевчук Г Є. (довіреність № 1 від 13.01.2015р.).

Від відповідача: Мосійчук А.П. (довіреність б/н від 21.03.2012р.).

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівай Вест" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" про стягнення в сумі 89 432 грн. 98 коп. з яких: 73 386 грн. 33 коп. заборгованість за поставлений товар, 6 509 грн. 37 коп. - неустойка, 1 391 грн. 40 коп. - 3% річних та 8 1453 грн. 88 коп. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 26.08.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 12.09.2014р..

Ухвалою суду від 12.09.2014р. розгляд справи відкладено на 30.09.2014р..

В судовому засіданні 30.09.2014р. оголошувалась перерва до 09.10.2014р..

06.10.2014р. представник позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав додаткові письмові пояснення на обґрунтування позовних вимог.

09.10.2014р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позов, в якому позов визнав частково в розмірі 9 809 грн. 05 коп., в решті позовних вимог просив суд позивачу відмовити.

В судовому засіданні 09.10.2014р. оголошувалась перерва до 16.10.2014р..

Ухвалою суду від 16.10.2014р. призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Перед судовим експертом поставлені наступні питання:

1) На яку суму Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівай Вест" здійснило поставку пального Товариству з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" за період з 15.05.2013 р. по 30.06.2014 р.?

2) Яку суму Товариство з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" оплатило поставлене Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівай Вест" пальне за період з 15.05.2013 р. по 30.06.2014 р.?

3) Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівай Вест" розмір заборгованості в сумі 89 432 грн. 98 коп. за поставлене Товариству з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" пальне за період з 15.05.2013 р. по 30.06.2014 р.?

Ухвалою суду від 16.10.2014р. провадження у справі №918/1220/14 було зупинено до отримання висновку експерта.

10.11.2014р. до суду надійшло клопотання судового експерта про направлення додаткових матеріалів, у зв'язку з чим ухвалою суду від 12.11.2014 р. поновлено провадження по справі та призначено судове засідання на 25.11.2014р.

Ухвалами суду від 25.11.2014р. провадження по справі зупинено та судовому експерту направлено додаткові матеріали, необхідні для виконання експертизи.

22.12.2014р. до господарського суду Рівненської області з Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №6717 від 17.12.2014р. про повернення матеріалів справи №918/1220/14 без виконання ухвали суду у зв'язку з несплатою рахунків за проведення експертизи сторонами.

Ухвалою суду від 24.12.2014р. поновлено провадження по справі та призначено судове засідання на 13.01.2015р..

За клопотанням позивача в порядку ст. 69 ГПК України ухвалою суду від 13.01.2015р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 22.01.2015р.

20.01.2015р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівай Вест" заборгованість в розмірі 99 583 грн. 06 коп., з яких 73 386 грн. 33 коп. - заборгованість за поставлений товар, 6 253 грн. 81 коп. - неустойка, 2 403 грн. 59 коп. - 3% річних та 17 539 грн. 33 коп. - інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктами 3.10, 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, оскільки до закінчення судового розгляду позивачем до канцелярії суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд розглядає справу з урахуванням вказаної заяви.

В судовому засіданні 22.01.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, представник відповідача заперечив проти позовних вимог частково з підстав вказаних у відзиві на позов.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.05.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Дівай Вест" (надалі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" (надалі - Покупець) був укладений договір поставки № 13 (надалі - Договір, а.с. 12), за умовами якого продавець зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти в асортименті (надалі - товар), а саме: світлі нафтопродукти (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що поставка здійснюється Покупцю з складу нафтопродуктів м. Рівне 33009 вул. Князя Володимира 112А.

Згідно з пунктом 2.2 даної угоди кількість товару визначається по накладним і являється кінцевим і обов'язковим для обох сторін.

Відповідно до пункту 2.3 цього Договору право власності на товар переходить від Продавця до Покупця по нафтобазі в місті Рівне. Датою передачі нафтопродуктів є дата виписки накладної, або відмітки в забірній відомості за підписом представника Покупця (пункт 2.4. Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна за поставлений товар являється договірною і вказується в рахунках та накладних на кожну партію товару. Розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (пункт 4.1. Договору).

Згідно з пунктом 4.3. Договору, у випадку відвантаження товару без попередньої оплати, Покупець зобов'язаний оплатити нафтопродукти на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання нафтопродуктів, згідно пунктів 3.1.,3.2. на розрахунковий рахунок Продавця, за його реквізитами.

За несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті товару на умовах даного договору за поставлений товар, покупець оплачує продавцю відсотки за кожний день протермінування, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Відсотки підлягають сплаті за весь період прострочення покупцем (пункт 6.2. Договору).

Відповідно до пункту 7.1. Договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений відбитками печатками сторін.

Матеріалами справи стверджено, що фактично через представника Поліщука М.М., який діяв на підставі довіреностей №29 від 24.05.2013р., №30 від 07.06.2013р., №31 від 11.06.2013р., № 33 від 19.06.2013р., №38 від 27.06.2013р., №43 від 12.07.2013р., №45 від 23.07.2013р., №46 від 25.07.2013р., №48 від 31.07.2013р., №50 від 15.08.2013р., №51 від 21.08.2013р., №52 від 29.08.2013р., №54 від 06.09.2013р., №56 від 18.09.2013р. №57 від 27.09.2013р., №59 від 11.10.2013р., №61 від 28.10.2013р., №66 від 21.11.2013р., №68 від 06.12.2013р., №71 від 20.12.2013р., №1 від 09.01.2014р. згідно видаткових накладних №53 від 24.05.2013р., №60 від 29.05.2013р., №19 від 07.06.2013р., №24 від 11.06.2013р., №38 від 19.06. 2013р., №50 від 27.06.2013р., №34 від 12.07.2013р., №52 від 23.07.2013р., №66 від 27.07.2013 р., №83 від 31.07.2013р., №26 від 15.08.2013 р., №49 від 23.08.2013р., №59 від 29.08.2013р., №21 від 06.09.2013р., №49 від 19.09.2013р., №83 від 27.09.2013р., №36 від 11.10.2013р., №83 від 28.10.2013р., №59 21.11.2013р., №10 від 06.12.2013р., №19 від 10.12.2013р., №40 від 20.12.2013р., №2 від 09.01.2014р. - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівай Вест" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" - прийняло товар - дизпаливо, а також транспортні витрати на загальну суму 603 198 грн. 03 коп., що стверджується матеріалами справи. (а.с. 17-18 у т.1, 6-84 у т.2).

Товар та транспортні послуги прийнятий відповідачем без зауважень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" здійснило оплату товару несвоєчасно та не в повному обсязі - всього сплачено 529 811 грн. 70 коп., що стверджується банківськими виписками (а.с. 146-259 у т.1).

На підставі пункту 6.2. Договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 14.12.2013р. по 13.07.2014р. в розмірі 6 253 грн. 81 коп. (заява про збільшення позовних вимог а.с. 197-199 у т.2).

Крім того, позивач, на підставі статті 625 ЦК України, за період з 14.12.2013р. по 17.01.2015р. нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 2 403 грн. 59 коп. та інфляційні втрати в розмірі 17 539 грн. 33 коп. за період з лютого по грудень 2014 року (заява про збільшення позовних вимог а.с. 197-199 у т.2).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи стверджено, що на умовах договору № 13 від 15.05.2013 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони пунктом 4.3. Договору визначили, що у випадку відвантаження товару без попередньої оплати, Покупець зобов'язаний оплатити нафтопродукти на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання нафтопродуктів, згідно пунктів 3.1.,3.2. на розрахунковий рахунок Продавця, за його реквізитами, проте, у вказані терміни товар не був оплачений Відповідачем, що стверджується матеріалами справи.

З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку, що внаслідок неналежного виконання умов Договору утворилась заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дівай Вест" в сумі 73 386 грн. 33 коп..

Доказів сплати боргу в повному розмірі відповідач суду не подав.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 73 386 грн. 33 коп. заборгованості обґрунтовані, стверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, у поданій позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача також пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

При прийнятті рішення в цій частині суд бере до уваги таке.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті товару на умовах даного договору за поставлений товар, покупець оплачує продавцю відсотки за кожний день протермінування, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення..

Вивчивши розрахунок нарахування пені внаслідок порушення строків оплати за договором №13 від 15.05.2013 р., судом встановлено, що пеня нарахована по поставці дизпалива за накладними №19 від 10.12.2013р, №40 від 20.12.2013р., №2 від 09.01.2014р. та з урахуванням часткової оплати заборгованості відповідачем. Крім цього судом встановлено, при нарахуванні пені по вказаним накладним, позивачем до суми боргу не включено транспортні витрати.

Перевіривши розрахунок нарахування пені по вказаним накладним в період з 14.12.2013р. по 13.07.2014 р. в сукупності, судом встановлено, що пеня становить 6 280 грн. 51 коп., однак враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлену позивачем пеню в сумі 6 253 грн. 81 коп..

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 3 % річних нараховані по поставці дизпалива за накладними №19 від 10.12.2013р, №40 від 20.12.2013р., №2 від 09.01.2014р. та з урахуванням часткової оплати заборгованості відповідачем.

Враховуючи викладене та перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, суд встановив, що розмір 3 % річних становить 2 423 грн. 07 коп., однак враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлену позивачем вимогу про стягнення 2 403 грн. 59 коп. 3 % річних.

Крім того, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 17 539 грн. 33 коп. виходячи з суми боргу у розмірі 73 386 грн. 33 коп.. Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що інфляційні втрати становить 18 067 грн. 71 коп., однак враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлену позивачем вимогу про стягнення 17 539 грн. 33 коп. інфляційних втрат за період з лютого по грудень 2014 року.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 73 386 грн. 33 коп., пені в розмірі 6 253 грн. 81 коп., 3% річних в розмірі 2 403 грн. 59 коп. та 17 539 грн. 33 коп. втрат від інфляції стверджуються Договором та іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 612, 629 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 ГК України.

На відповідача, відповідно до частин 2 статті 49 ГПК України покладаються судовий збір в розмірі 1 991 грн. 66 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" (35400, Рівненська обл., Гощанський р-н, смт. Гоща, вул. Северина Наливайка, буд. 72А, код ЄДРПОУ 36233909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівай Вест" (35705, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 37992952) - 73 386 грн. 33 коп. основного боргу, 6 253 грн. 81 коп. пені, 2 403 грн. 59 коп. 3% річних, 17 539 грн. 33 коп. втрат від інфляції та 1 991 грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору.

3 Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "26" січня 2015р.

Суддя Горплюк А.М.