Постанова

від 27.01.2015 по справі 906/1132/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"27" січня 2015 р. Справа № 906/1132/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Карпович О.В.

за участю представників:

позивача 1- не з'явився;

позивача 2- Скуратівський В.Є.(довіреність №02-14/1598 від 03.09.2014р.);

відповідача- Філімончук Г.М.(довіреність від 01.10.2014р.);

прокурора- Грицак А.В. (посвідчення №015499 від 01.03.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Відповідача-Товарис-тва з обмеженою відповідальністю «Славія» на рішення господарського суду Житомирської об-ласті від 07.10.2014 року у справі №906/1132/14

за позовом В.о.Новоград-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави, в особі

1. Майстрівської сільської ради с.Майстрів Новоград-Волинського р-ну Житомирської обл.

2. Новоград-Волинської РДА м.Новоград-Волинський Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія»

м.Новоград-Волинський Житомирської області

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарсь-кого процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.10.2014р. у справі №906/1132/ 14 (суддя Машевська О.П.) частково задоволено позов В.о. Новоград-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Майстрівської сільської ради (надалі в тексті - Рада) та Но-воград-Волинської районної державної адміністрації (надалі в тексті - Адміністрація) до Товарист-ва з обмеженою відповідальністю «Славія» (надалі в тексті - Товариство) про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Адміністрація перевищила свої повноваження, оскільки не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення до-говору оренди земельної ділянки земель промисловості, тому є всі підстави для виходу за межі позову і визнання договору недійсним та зобов'язання Відповідача повернути земельну ділянку на підставі п.2 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України.(арк.справи 128-132).

Додатковим рішенням у даній справі від 15.10.2014р. вирішено питання про розподіл судо-вих витрат, стягнуто з Новоград-Волинської РДА 2 436 грн. та з ТзОВ «Славія» 1 827 грн. судово-го збору в доход Державного бюджету.(арк.справи 133).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасу-вати рішення господарського суду Житомирської області від 07.10.2014р., прийняти нове, яким відмовити в позові та покласти судові витрати на Позивачів.(арк.справи 149-151).

Апелянт вказує, що оскаржуване рішення прийняте із порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до невірних висновків. Вважає, що Адміністрацію було уповноважено укласти договір оренди земельної ділянки і розпорядження го-лови облдержадміністрації від 13.12.2005р. №406 на даний час не скасоване, тому немає підстав для визнання недійсним договору, що не було враховано судом першої інстанції.(арк.справи 150-зворот).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 27.11.2014р. поновлено пропущений строк, прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провадження, справу призначено до слухання на 23.12.2014р.(арк.справи 146-147).

Позивачі не забезпечили явку своїх представників в судове засідання, хоч про час та місце розгляду були повідомлені у встановленому порядку, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.(арк.справи 175,177).

Апеляційний суд задоволив клопотання про відкладення розгляду справи, заявлене предс-тавником Відповідача в судовому засіданні 23.12.2014р. з мотиву необхідності ознайомлення з ма-теріалами справи. Розгляд справи відкладено було на 27.12.2014р.(арк.справи 188-190).

Напередодні судового засідання 26.01.2015р. на адресу суду поштою надійшло клопотання Відповідача про долучення до матеріалів справи Акта Житомирської облдержадміністрації від 27.03.2009р. №54 про надання Відповідачу гірничого відводу.(арк.справи 195-196).

В судовому засіданні 27.01.2015р. Прокурор та представник Позивача-2 заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Представник Відповідача в судовому засіданні 27.01.2015р. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав свої пояснення. Крім того, підтримав клопотання про долучення до мате-ріалів справи зазначеного вище Акта Житомирської облдержадміністрації від 27.03.2009р. №54.

Межі перегляду справи в апеляційній інстанції встановлені статтею 101 ГПК України. Так, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково по-даними доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З огляду на зазначене і те, що в жодне з трьох засідань суду першої інстанції Відповідач не з'явився - доказ, на який він покликається в заяві - не подавався і не міг бути досліджений місце-вим господарським судом, тому враховуючи відсутність у заяві від 26.01.2015р. обґрунтування не-можливості його подання суду першої інстанції - з підстав ч.1 ст.101 ГПК України, колегія суддів не приймає зазначений Акт до розгляду.(арк.справи 45, 72, 128, 195).

Явку представника в призначене на 27.01.2015р. судове засідання Позивач-1 не забезпечив, хоч про час і місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.(арк.справи 194). Проте, така неявка не перешкоджає розгляду скарги, з огляду на відсутність потреби в ній.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Новоград-Волинська районна державна адміністрація, діючи як орендодавець та Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія»-орендар уклали 29.01.2008р. договір оренди земельної ділянки (надалі в тексті - Договір), згідно п.п.1,2,3 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 6,005 га кадастровий №1824083400:06:000:0022 без об'єктів нерухомого майна для промислової розробки Майстровольського родовища гранітів на території Майстровольської сільської ради (за межами населеного пункту) Новоград-Волинського району Житомирської області.(арк.справи 14-19).

Земельна ділянка передається в оренду для промислової розробки Майстровольського родо-вища гранітів. Цільове призначення земельної ділянки - землі добувної промисловості. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення у 5 денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.(п.п. 13, 14, 16, 18 Догово-ру).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 387 316,00 грн.(п.4 Договору).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грощо-вої оцінки земельної ділянки, що складає 55 492 грн. 64 коп. за один рік на рахунок Майстрівської сільської ради. Обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням і урахуванням індексу інфляції.(п.п. 8, 9 Договору). Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.(п.29 Догово-ру).

Договір укладено строком на 12 років. Після закінчення строку Договору орендар має пере-важне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 20 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.(п.7 Договору).

Дія договору у відповідності до п.34 припиняється шляхом його розірвання за рішенням су-ду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, Кодексом України про надра, Закону України «Про оренду землі» та внаслідок випад-кового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її ви-користанню, а також з інших підстав, визначених зеконом.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.(п.19 Договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.(п.39 Договору).

Договір підписано першим заступником Новоград-Волинської районної державної аміні-страції і директором товариства, скріплено відтисками печаток сторін. Договір оренди містить від-мітку про реєстрацію у Новоград-Волинському відділі Держкомзему Житомирської області 29.01. 2008р. про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040821600004, який скріплено від-тистком печатки відділу ДЗК.(арк.справи 19).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв предмет оренди - земельну ділянку площею 6,005 га кадастровий №1824083400: 06:000:0022 без об'єктів нерухомого майна для промислової розробки Майстровольського родо-вища гранітів на території Майстровольської сільської ради (за межами населеного пункту) Ново-град-Волинського району Житомирської області, нормативна грошова оцінка якої 1 387 316,00 грн., що стверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 29.01.2008р.(арк.справи 20).

Матеріалами справи стверджено, що 29.01.2010р. сторони уклали Додаткову угоду до Дого-вору, якою збільшили нормативну грошову оцінку до 1 692 481 грн. 12 коп. та щомісячну орендну плату до 67 699 грн. 24 коп. за один рік. Крім того, визначили, що орендна плата вноситься щомі-сячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податко-вого) місяця в сумі 5 641 грн. 60 коп.(арк.справи 21).

Додаткова угода підписана головою районної державної адміністрації та директором Това-риства, скріплена відтиском печаток сторін.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач не виконував свого обов'язку із своєчасної і повної сплати орендної плати. Так, постановами Житомирського окружного адміністративного су-ду від 19.02.2013р. у справі №806/569/13-а та від 12.09.2013р. у справі №806/5701/13-а з Товарист-ва на користь Новоград-Волинської державної податкової інспекції підлягає стягненню податковий борг в сумі 29 602 грн. станом на 04.01.2013р. та 32 085 грн. 17 коп. станом на 20.08.2013р. (арк. справи 25, 26).

Матеріалами справи стверджено, що господарський суд Житомирської області 15.08.2013 року порушив провадження у справі №906/1158/13 за позовом Житомирського міжрайонного про-курора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави, в особі Новоград-Волинської РДА до ТзОВ «Славія» про розірвання договору оренди землі від 29.01.2008 року. Підставою позову був наказ Державної служби геології та надр України від 29.12.2012р. № 655, яким Відповідачу анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами від 23.10.2007р. №4448. Ухвалою від 07.03.2014р. господарський суд припинив провадження у справі №906/1158/ 13 за відсутністю предмету спору на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки відповідачу бу-ло поновлено зазначений дозвіл, тому фактична і правова підстави позову відпали.(арк.справи 123-125).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача безпідставна, проте рішен-ня суду першої інстанції належить змінити з огляду на наступне:

Предметом даної справи є розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст.124 ЗК України (надалі в тексті - ЗК України), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішен-ня відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повно-важеннями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земе-льної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділян-ки.

Згідно з ст.83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населе-них пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межа-ми, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До розмежування земель державної і ко-мунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Координацію здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охоро-ною земель віднесено до повноважень місцевої державної адміністрації також і ст.13 Закону Укра-їни «Про землеустрій».

Підставами виникнення, зміни та припинення земель них відносин є юридичні факти - юри-дично значимі обс тавини, які поділяються відповідно на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі. До таких обста вин відносяться: договори та інші угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому; акти державних органів та органів міс цевого самоврядування, які передбачені законом як під стави виникнення земельних прав та обов'язків; судові рі шення, які встановлюють земельні права та обов'язки; набуття земельних прав та обов'язків на підставах, які дозволені законом; заподіяння шкоди; інші дії фізичних та юри-дичних осіб; події, з якими закон або інший право вий акт пов'язує виникнення, зміну і припинен-ня земель них відносин. Зазначене кореспондується зі статтею 11 Цивільного кодексу України (на-далі в тексті - ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на дого-ворі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.2 даного Закону, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими норма-тивно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Колегія суддів звертає увагу, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населено-го пункту та в силу ст.66 ЗК України відноситься до земель промисловості.

В силу приписів ч.3 ст.122 ЗК України, районні державні адміністрації на їхній території пе-редають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами че-твертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства, бу-дівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті, індивідуального дачного будівництва.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання Скаржника на п.3 Розпорядження голови Житомирської облдержадміністрації від 13.12.2005р. №406 (арк.справи 86-зворот, 87, 178), яке Ска-ржник тлумачить як вказівку районним державним адміністраціям за місцем розташування земе-льних ділянок укласти договори оренди землі з підприємствами, до яких перейшло право корис-тування земельними ділянками на умовах оренди з огляду на таке:

Так, вбачається, що ч.3 ст.122 ЗК України в редакції станом на 26.12.2007р. містить вичерп-ний перелік земель державної власності, яким розпоряджаються районні державні адміністрації, який не передбачає можливості укладення договорів оренди земель промисловості.

Натомість, обласні державні адміністрації, згідно ч.4 ст.122 ЗК України (в редакцій станом на 29.01.2008р.) надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постій-не користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Крім того, статею 14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» врегульовано підстави здійснення місцевими державними адміністраціями повноважень інших органів. Так, міс-цецеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами, а передавати місцевим державним адміністраціям окремі повноваження ор-ганів виконавчої влади вищого рівня в межах, визначених законами України вправі лише Кабінет міністрів України.

На переконання колегії суддів, вказане розпорядження містить лише загальні вказівки, то-му при укладенні договорів оренди земельних ділянок промисловості сторони повінні були керу-ватися положеннями ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про міс-цеві державні адміністрації» в редакціях, які діяли на час укладення Договору.

Всупереч вказаним вимогам закону Новоград-Волинська РДА уклала з ТзОВ «Славія» ос-порюваний договір оренди земельної ділянки для промислової розробки родовища, діючи як орен-додавець від свого імені , при тому, що правом розпорядження наділена лише Обласна державна адміністрація.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в силу положень п.п. 1, 2 ст.203 ЦК України, ст.ст. 215, 216 ЦК України договір оренди, укладений без достатньої цивільної дієз-датності орендаря розірвати неможливо, тому місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні даної вимоги і скористався правом, наданим п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, визнавши неді-йсним договір, який суперечить законодавству.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Адміністрація не мала дос-татніх повноважень для укладення Договору оренди земель промисловості, тому такий правочин визнається недійсним на майбутнє. Крім того, визнання Договору недійсним як наслідок тягне за собою зобов'язання орендаря повернути земельну ділянку в силу приписів п.2 ч.1 ст.216 ЦК Укра-їни, про що вірно зазначено господарським судом Житомирської області.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого господарського су-ду щодо обчислення і розподілу судових витрат.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що в разі виникнення спору внаслідок неправиль-них дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від резуль-татів вирішення спору.

Так, частково задовольняючи позов і покладаючи за наслідками розгляду справи на Адміні-страцію 2 436 грн. судового збору - суд першої інстанції врахував як відмову в розірванні Догово-ру, так і застосування судом правила п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, вважаючи, що з підстав ч.2 ст.19 Конституції України - відповідальність за недійсність правочину має нести саме орган виконавчої влади. Крім того, у зв'язку із задоволенням вимоги про повернення земельної ділянки на Товарис-тво покладено 1 218 грн. судового збору (як мінімальна ставка з вимоги немайнового характеру).

Проте, резолютивна частина рішення від 07.10.2014р. (а також і додаткове рішення від 15.10.2014р.) не містять висновку про наслідки розгляду вимоги про розірвання договору, попри вмотивування їх в тексті рішення. Всупереч мотивувальній частині - на Відповідача покладено су-довий збір в сумі 1 827 грн.(як мінімальна ставка з вимоги майнового характеру)

Разом з тим, як встановлено апеляційним господарським судом, предметом позову у даній справі є вимоги про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, нормативно-грошова оцінка якої становить 1 692 481 грн. 12 коп.

Відповідно п.п. 1, 2, п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господар-ського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 2 відсотків ці-ни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мініма-льних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Якщо в позовній заяві об'єднано як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у п.2.10 Пос-танови пленуму від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Госпо-дарського процесуального кодексу України».(надалі в тексті - Постанова пленуму).

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що в позові об'єднано вимоги майнового та немайнового характеру, оскільки судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зо-бов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 ЦК України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з ураху-ванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.(п.2.1.1 Постанови пле-нуму). Проте, місцевим господарським судом не враховано, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, що вказує на договірний характер спірних правовідносин. Тому, з огляду на договірний характер зобов'язань з оренди землі - відсутні підстави вважати, що між сторонами виникли позадоговірні зобов'язання, відтак, судовий збір з вимоги про повернення спірної земельної ділянки визначається як зі спору немайнового характеру. Аналогічна правова позиція вбачається з постанови Вищого господарсь-кого суд від 01.10.2014р. у справі №52/310.

Колегія суддів звертає увагу, що в разі об'єднання в позовній заяві двох або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Крім того, законодавством не передбачено стягнення судового збору інакше, як за подання позовної заяви (заяви, скарги) , тому судом першої інстанції безпідставно стягнуто судовий збір не з вимоги, а за факт застосування ним механізму, передбаченого п.1 ч.1 ст.83 ГПК України.

Відтак, за наслідками розгляду спору в суді першої інстанції підлягає до стягнення з Новог-рад-Волинської РДА та з ТзОВ «Славія» по 1 218 грн. судового збору.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Договір оренди земельної ділянки земель промисловості був укладений з перевищенням повноважень Новоград-Волинською районною державною адміністрацією, то він визнається недійсним на майбутнє, а зе-мельна ділянка підлягає поверненню Відповідачем.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукуп-ності, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, однак рішення підлягає зміні з підстав п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, оскільки приймаючи рішення, місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права.

Колегія суддів також звертає увагу, що при поданні апеляційної скарги Відповідач сплатив 2 131 грн. 50 коп. судового збору, натомість мав сплатити 1 218 грн.

Керуючись, ст.ст. 33-35, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» на рішення господарського суду Житомирської області від 07.10.2014р. у справі №906/1132/14 - за-лишити без задоволення.

2. Рішення суду першої інстанції змінити, доповнивши висновком про відмову в задоволенні вимоги про розірвання Договору оренди землі від 29.01.2008р., а в частині розподілу судових вит-рат - викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 4. Стягнути з Новоград-Волинської районної державної адміністрації (11700, м.Новоград-Волинський, вул.Шевченка, 16, ідентифікаційний код 04053654, п/р 3522000100059418 УДК в Жи-томирській області код 04053654 МФО 811039) в доход Державного бюджету України (доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одер-жувач УДКСУ у м.Житомирі (м.Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержува-ча 380357260) - 1 218 грн. судового збору.

Видати наказ.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» (11743, с.Майстрова Воля, Новоград-Волинського р-ну Житомирської області, ідентифікаційний код 31460348) в доход Дер-жавного бюджету України (доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м.Житомирі (м.Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260) - 1 218 грн. судового збору.

Видати наказ.» .

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу №906/1132/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.