Постанова

від 14.04.2015 по справі 906/1132/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 906/1132/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Славія" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі№ 906/1132/14 Господарського суду Житомирської області за позовомВиконувача обов'язків Новоград-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Майстрівської сільської ради, Новоград-Волинської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" пророзірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки за участю представників: позивачів - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) прокуратуриРоманов Р.О., посв. № 014714

ВСТАНОВИВ:

01.08.2014 виконувач обов'язків Новоград-Волинського міжрайонного прокурора звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Майстрівської сільської ради, Новоград-Волинської районної державної адміністрації з позовом про розірвання договору оренди землі від 29.01.2008, укладеного Новоград-Волинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славія" щодо оренди земельної ділянки площею 6,005 га вартістю 1692481,12 грн. для промислової розробки Майстровольського родовища гранітів на території Майстрівської сільської ради (за межами населеного пункту) Новоград-Волинського району Житомирської області та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" повернути згідно з актом прийому-передачі Майстрівській сільській раді земельну ділянку площею 6,005 га вартістю 1692481,12 грн. для промислової розробки Майстровольського родовища гранітів на території Майстрівської сільської ради (за межами населеного пункту) Новоград-Волинського району Житомирської області (кадастровий номер 1824083400:06:000:0022). Позовну заяву вмотивовано доводами про наявність підстав для дострокового розірвання договору за приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі", оскільки відповідач всупереч умовам договору, положенням статей 21, 24, 25 Закону України "Про оренду землі", пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України порушує зобов'язання та не сплачує орендну плату; несплата орендної плати є порушенням державного інтересу у сфері фінансування у відповідному районі.

Відповідач не надав письмові пояснення по суті позову до суду першої інстанції, не забезпечив участь представника в судовому засіданні.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.10.2014 та додатковим рішенням від 15.10.2014 (суддя Машевська О.П.) позов задоволено частково; визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі, укладений 29.01.2008 Новоград-Волинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славія", зареєстрований за № 040821600004 від 29.01.2008; вирішено Товариству з обмеженою відповідальністю "Славія" у 15-денний строк з дня набрання рішенням законної сили повернути за актом приймання-передачі Новоград-Волинській районній державній адміністрації земельну ділянку площею 6,005 га, кадастровий номер 1824083400:06:000:0022, вартістю 1692481,12 грн. для промислової розробки Майстровольського родовища гранітів на території Майстрівської сільської ради (за межами населеного пункту) Новоград-Волинського району Житомирської області; розподілено судовий збір.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року та додатковою постановою від 27.01.2015 (судді: Грязнов В.В. - головуючий, Розізнана І.В., Мельник О.В.) рішення місцевого господарського суду змінено, доповнено висновком про відмову в задоволенні вимоги про розірвання договору оренди землі від 29.01.2008 та змінено в частині розподілу судових витрат, стягнуто з Новоград-Волинської районної державної адміністрації та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" в доход державного бюджету України по 1218 грн. судового збору; повернуто з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "Славія" надміру сплачених 913,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Славія" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення у даній справі та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про невірне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: господарські суди не в повному обсязі з'ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, неповно дослідили докази, відтак, помилково дійшли висновку про перевищення при укладенні спірного договору Новоград-Волинською районною державною адміністрацією необхідного обсягу повноважень, оскільки передача земельної ділянки та укладення договору здійснювались відповідно до статей 93, 122, 124 Земельного кодексу України на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації, яке є чинним та ніким не скасованим.

Позивачі відзиви на касаційну скаргу не надали; прокурор в судовому засіданні заперечив проти вимог касаційної скарги; сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням 23 сесії 24-го скликання Майстрівської сільської ради Новоград-Волинського району від 26.01.2006 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу в оренду для промислової розробки Майстровольського родовища гранітів із земель запасу сільської ради, 10.03.2006 цей проект погоджено рішенням 26-ї сесії 24-го скликання Новоград-Волинської районної ради. Погодження під місця розташування земельної ділянки надавли Майстрівська сільська рада рішенням від 24.02.2005, Новоград-Волинська райдержадміністрація розпорядженням від 17.11.2055 № 619, Житомирська облдержадміністрація розпорядженням від 13.12.2005 № 406.

Новоград-Волинська районна державна адміністрація, діючи як орендодавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Славія" - орендар уклали 29.01.2008 договір оренди земельної ділянки, згідно з пунктами 1,2,3 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 6,005 га кадастровий № 1824083400:06:000:0022 без об'єктів нерухомого майна для промислової розробки Майстровольського родовища гранітів на території Майстровольської сільської ради (за межами населеного пункту) Новоград-Волинського району Житомирської області Договір укладено строком на 12 років. Земельна ділянка передається в оренду для промислової розробки Майстровольського родо-вища гранітів. Цільове призначення земельної ділянки - землі добувної промисловості. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення у 5-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.(пункти 13, 14, 16, 18 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1387316,00 грн. (пункт 4 договору). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 55492,64 грн. за один рік, на рахунок Майстрівської сільської ради. Обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням і урахуванням індексу інфляції.(пункти 8, 9 Договору). Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.(пункт 29 Договору).

Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 20 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. (пункт 7 договору).

Дія договору у відповідності до пункту 34 припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, Кодексом України про надра, Закону України "Про оренду землі" та внаслідок випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених зеконом.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.(пункт19 Договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстраці (пункт 39 Договору).

Договір підписано першим заступником Новоград-Волинської районної державної адміністрації і директором Товариства, скріплено відтисками печаток сторін; договір оренди містить відмітку про реєстрацію у Новоград-Волинському відділі Держкомзему Житомирської області 29.01. 2008, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040821600004, який скріплено відтиском печатки відділу ДЗК.

29.01.2010 сторони уклали Додаткову угоду до Договору, якою збільшили нормативну грошову оцінку до 1692481,12 грн. та щомісячну орендну плату до 67699,24 грн. за один рік, визначили, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, в сумі 5641,60 грн. Додаткова угода підписана головою районної державної адміністрації та директором Това-риства, скріплена відтиском печаток сторін.

Також суди встановили, що на виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв предмет оренди - земельну ділянку площею 6,005 га кадастровий № 824083400:06:000:0022 без об'єктів нерухомого майна для промислової розробки Майстровольського родовища гранітів на території Майстровольської сільської ради (за межами населеного пункту) Новоград-Волинського району Житомирської області, нормативна грошова оцінка якої 1387316,00 грн., що стверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 29.01.2008.

Постановами Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі № 806/569/13-а та від 12.09.2013 у справі № 806/5701/13-а з Товариства на користь Новоград-Волинської державної податкової інспекції підлягає стягненню податковий борг в сумі 29602 грн. станом на 04.01.2013 та 32085,17 грн. станом на 20.08.2013, з чого вбачається, що відповідач не виконував свого обов'язку із своєчасної і повної сплати орендної плати

Матеріалами справи стверджено, що Господарський суд Житомирської області 15.08.2013 порушив провадження у справі № 906/1158/13 за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави, в особі Новоград-Волинської райдержадміністрації до відповідача про розірвання договору оренди землі від 29.01.2008, оскільки наказом Державної служби геології та надр України від 29.12.2012 № 655, відповідачу анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами від 23.10.2007 № 4448. Ухвалою від 07.03.2014 господарський суд припинив провадження у справі № 906/1158/13 за відсутністю предмету спору на підставі пункту 1 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачу поновлено зазначений дозвіл.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що, укладаючи договір, Новоград-Волинська райдержадміністрація діяла з перевищенням наданих їй повноважень, відтак, договір оренди укладений особою, не наділеною відповідною дієздатністю, суперечить чинному законодавству, що надає суду право визнати його недійсним за пунктом 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про недійсність договору, доповнивши при цьому резолютивну частину рішення висновком за наслідками розгляду позовних вимог відповідно до первісного позову та відмову в їх задоволенні.

Судова колегія зазначає, що згідно з статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

В силу частини 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом. Статтею 17 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону; за пунктом 12 Перехідних положень розділу Х Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження по розпорядженню землями в межах населених пунктів, окрім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Згідно зі статтею 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Статтею 122 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення спірного договору) передбачено повноваження органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам в постійне користування; за частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

До об'єктів, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад, належать такі, що мають призначення щодо забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів району, однаковим задоволенням потреб жителів відповідної територіальної громади, для чого органами місцевого самоврядування здійснюється стратегічне планування та прогнозування соціально-економічного розвитку даної території, що супроводжується в тому числі складанням інвестиційного паспорту з відображенням соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів відповідної територіальної громади, необхідність інвестицій та можливі інвестиційні ризики з урахуванням характерних властивостей даної території. Відтак за наслідком будівництва відповідних об'єктів забезпечується необхідний рівень соціально-економічної стабільності, сприяння розвитку тих форм економічної діяльності і зайнятості, які узгоджуються з існуючими ресурсними можливостями громади, покращенню її життєвих стандартів.

Обласні державні адміністрації, згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 29.01.2008) надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Також згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статею 14 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" врегульовано підстави здійснення місцевими державними адміністраціями повноважень інших органів, зокрема, міс-цецеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами; передавати місцевим державним адміністраціям окремі повноваження органів виконавчої влади вищого рівня в межах, визначених законами України, вправі лише Кабінет Міністрів України. За статтею 6 цього Закону актом місцевої державної адміністрації, який видається головою адміністрації, є розпорядження.

Судова колегія констатує, що, всупереч наведеним вище положенням законодавства, матеріали справи не містять, а зміст договору не зазначає на рішення органу державної виконавчої влади, яким відповідачу передано земельну ділянку в оренду; досліджені судами рішення та розпорядження, зокрема ті, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються погодження місця розташування земельної ділянки та погодження проекту відведення земельної ділянки, не зазначаючи про волевиявлення щодо такої земельної ділянки в оренду.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про укладення спірного договору оренди всупереч наведеним вище нормам чинного законодавства, що регулюють порядок надання земельних ділянок в оренду та повноваження щодо надання земельних ділянок в оренду.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених порушень чинного законодавства, не містять посилання на документ, виданий повноважним органом, який містив би волевиявлення саме на розпорядження земельною ділянкою шляхом надання її в оренду, що містився б в матеріалах справи та не був оцінений судами.

Однак судова колегія зазначає, що, проаналізувавши порядок та умови укладення договору оренди на час його укладення, господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що за частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, частина 2 цієї статті, якій відповідає частина 3 статті 207 Господарського кодексу України, вказує на припинення прав та обовязків, що мали виникнути б за цим договором в майбутньому, а не на момент, з якого настає недійсність договору. Відтак, пункт 2 резолютивної частини постанови апеляційної інстанції слід змінити, доповнивши після слів "рішення суду першої інстанції змінити" словами "виключивши з пункту 2 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду слова "на майбутнє".

Разом з тим, висновки господарських судів про наслідки недійсності договору відповідають приписам частини 2 статті 216 Цивільного кодексу України та статті 21 Закону України "Про оренду землі", за змістом яких фактично сплачена орендна плата за фактичний строк оренди земельної ділянки в разі визнання договору недійсним не повертається.

Таким чином, в іншій частині підстави для скасування чи зміни постанови апеляційної інстанції відсутні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд, розглядаючи справу відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, надав оцінку наявним у справі доказам згідно з вимогами статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не ґрунтуються на вірному застосуванні норм процесуального права, суперечать матеріалам справи та положенням матеріального права; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Разом з цим, пункт 2 резолютивної частини постанови апеляційної інстанції слід змінити, доповнивши після слів "рішення суду першої інстанції змінити" словами "виключивши з пункту 2 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду слова "на майбутнє".

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 5 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі №906/1132/14 Господарського суду Житомирської області змінити.

Пункт 2 резолютивної частини постанови апеляційної інстанції змінити, доповнивши після слів "рішення суду першої інстанції змінити" словами "виключивши з пункту 2 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду слова "на майбутнє".

В решті постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботової

Судді: Н. Волковицької

Л. Рогач