Ухвала

від 23.01.2015 по справі 607/23943/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/23943/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Багрій Т.Я. Провадження № 11-кп/789/1/15 Доповідач - Іващенко О.Ю. Категорія - ч.3 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Іващенка О.Ю.

Суддів - Декайло П. В., Крукевич М. Н.,

при секретарях Бріль В.Л., Цінькевич В.М.

з участю прокурора Пащенка В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого

ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2

представника цивільного

відповідача ТОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В.

представників потерпілих

цивільних позивачів адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,

ОСОБА_21, ОСОБА_22,

ОСОБА_23

цивільного позивача ОСОБА_24

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, представника цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В., потерпілого ОСОБА_8, представника потерпілих цивільних позивачів адвоката ОСОБА_4 діючого в інтересах: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_28, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_17, ОСОБА_18 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 вересня 2014 року ,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Волочиськ Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, раніше несудимого, -

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України і призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Позовну заяву ОСОБА_22 до ТзОВ "Агробізнес" про стягнення 45412 грн. моральної шкоди і ПАТ "Страхова компанія "Перша" про стягнення 6323 грн. матеріальної шкоди; позовну заяву ОСОБА_20 до ТзОВ "Агробізнес" про стягнення 45412 грн. моральної шкоди і ПАТ "Страхова компанія "Перша" про стягнення 4588 грн. матеріальної шкоди; позовну заяву ОСОБА_21 до ТзОВ"Агробізнес" про стягнення 58911 грн. матеріальної шкоди і 45412 грн. моральної шкоди та ПАТ "Страхова компанія "Перша" про стягнення 12029 грн. матеріальної шкоди і 4588 грн. моральної шкоди, залишено без розгляду.

Постановлено стягнути з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_8 15400 грн. матеріальної шкоди.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_8 до ТзОВ "Агробізнес" про стягнення 70000 грн. моральної шкоди відмовлено.

Постановлено стягнути з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_13 65412 грн., ОСОБА_12 65412 грн., ОСОБА_11 50412 грн., ОСОБА_28 50412 грн., ОСОБА_10 65412 грн., ОСОБА_9 65412 грн. моральної шкоди.

Позовну заяву ОСОБА_11, ОСОБА_13 і ОСОБА_12, ОСОБА_28, ОСОБА_10, ОСОБА_9 до ПАТ "Страхова компанія "Перша" про стягнення кожному по 4588 грн. моральної шкоди залишено без розгляду.

Постановлено стягнути з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_29 52248 грн., ОСОБА_15 67248 грн., ОСОБА_30 67248 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_29 2752 грн. ОСОБА_15 2752 грн., ОСОБА_30 2752 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_26 67248 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_26 2752 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_27 67248 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_27 2752 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_18 99354 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_18 20646 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_17 63118 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_17 6882 грн. моральної шкоди.

Позов ОСОБА_24 в інтересах дітей ОСОБА_31 та ОСОБА_32 до ТзОВ "Агробізнес" про стягнення кожному по 95412 грн. моральної шкоди залишено без розгляду.

Позов ОСОБА_24 в інтересах дітей ОСОБА_31 та ОСОБА_32 до ПАТ "Страхова компанія "Перша" задоволено. Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_24 для дітей ОСОБА_31 2294 грн. і ОСОБА_32 2294 грн. моральної шкоди.

Позов ОСОБА_19 до ТзОВ "Агробізнес" про стягнення 236236 грн. моральної шкоди та 23408 грн. майнової шкоди залишено без розгляду.

Позов ОСОБА_19 до ПАТ "Страхова компанія "Перша" задоволено. Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_19 13764 грн. моральної шкоди та 13764 грн. матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_33 65412 грн. моральної шкоди та 10000 грн. матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_33 4588 грн. моральної шкоди та 2923,73 грн. матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_34 70000 грн. моральної шкоди та 14474,19 грн. матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_34 4588 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_35 70000 грн. моральної шкоди та 27343,63 грн. матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_35 4588 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_36 412 грн. моральної шкоди та 79220,69 грн. матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_36 4588 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_34, ОСОБА_35 та ОСОБА_37 12029 грн. матеріальної шкоди по 4009,66 грн. кожному.

Позов ОСОБА_38 до ТзОВ "Агробізнес" про стягнення 93118 грн. моральної шкоди, 657,51 грн. матеріальної шкоди та починаючи з листопада 2017 року довічно 1458,33 грн. щомісячного утримання залишено без розгляду.

Позов ОСОБА_38 до ПАТ "Страхова компанія "Перша" задоволено. Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_38 4588 грн. моральної шкоди та 69342,33 грн. матеріальної шкоди.

Позов ОСОБА_23 до ТзОВ "Агробізнес" про стягнення 236236 грн. моральної шкоди та 29303 грн. майнової шкоди залишено без розгляду.

Позов ОСОБА_23 до ПАТ "Страхова компанія "Перша" задоволено. Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_23 4588 грн. моральної шкоди та 13764 грн. матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 5213,84 грн. процесуальних витрат пов'язаних із залученням експертів.

Речовий доказ напівпричеп "ОДАЗ-83001" р.н.НОМЕР_1 повернуто ТзОВ "Агробізнес".

Згідно оскаржуваного вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року в 04.25 год., керуючи технічно справним автомобілем В«МАЗВ» , р.н. НОМЕР_5 з причепом марки ОДАЗ 83001, р.н. НОМЕР_3, рухаючись по сухій асфальтованій проїзній автодорозі сполученням Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка зі сторони м. Хмельницький в напрямку м. Волочиськ Хмельницької області, на 209 км + 500 м, поблизу с. Порохня Волочиського району, у порушення вимог п.п. 1.2.; 1.3.; 1.5.; 2.3.б; 10.1. та 1.1. розділу 34 - Дорожня розмітка Правил дорожнього руху, які виразились в тому, що під час руху він, як учасник дорожнього руху, зобов'язаний знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливим, при установленому правосторонньому русі транспортних засобів в Україні, не рухався якнайближче до правого краю проїзної частини, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, чим створив небезпеку для руху. При зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, перетнув горизонтальну дорожню розмітку 1.1. (вузька суцільна лінія), яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, де скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen LT 35, номерний знак НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_39

Водій автомобіля "МАЗ", модель 551608 236 самоскид-с, номерний знак НОМЕР_5, з причепом платформою марки ОДА3 83001, номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_1 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме: п. 1.2: "в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів"; п. 1.3: "учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими": п. 1.5: "дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків"; п. 2.3 б): "для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріпленні вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі"; п. 10.1: "перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху"; 1.1. розділу 34 (дорожня розмітка): "горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1. поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінію 1.1. перетинати забороняється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1. для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше 30 км/год". Вказані порушення вимог Правил дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Volkswagen LT 35", номерний знак НОМЕР_4, ОСОБА_39, а також пасажири вказаного автомобіля ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46 та ОСОБА_47 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці події.

Своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілих ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.286 КК України.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 ставить питання про пом"якшення покарання обвинуваченому, оскільки на його думку суд першої інстанції призначив винному покарання, яке за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі. Зазначає, що суд, призначивши ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років, яке не виходить за межі, встановленого санкцією ч.3 ст.286 КК України, неналежним чином з"ясував з достатньою повнотою усі дані про його особу. Зокрема, суд в оскаржуваному вироку вказав, що обираючи ОСОБА_1 вид і міру покарання, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його молодий вік і те, що він раніше не судимий, обставини що пом"якшують покарання: визнання вини, щире каяття, активне сприяння судовому розгляду, часткове відшкодування шкоди в розмірі 10 000 грн. потерпілій ОСОБА_19, утримання двох неповнолітніх дітей, прохання потерпілих та їх представників про несуворе покарання. Крім цього, він, як захисник у своїй промові просив суд врахувати, що ОСОБА_1 з місця події не втік, в стані алкогольного сп"яніння не перебував, усвідомлює глибину страждань, які завдав родичам загиблих, жодного разу не скористався правами наданими йому ст.63 Конституції України, мав позитивну характеристику за місцем роботи, злочин вчинив у формі необережності, завдана злочином шкода буде відшкодована.

Однак, на його думку, судом першої інстанції так і не були враховані всі пом"якшуючи обставини, що призвело до призначення суворого покарання, без урахування того, що менший строк позбавлення волі був би достатній для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Крім цього, в порушення вимог ч.4 ст.374 КПК України, у вироку не зазначено початок строку відбування покарання. Просить змінити оскаржуваний вирок та призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі, у межах мінімального строку, передбаченого відповідною санкцією ч.3 ст.286 КК України, зарахувавши йому у строк відбування покарання, строк тримання під вартою з 20 серпня 2013 року.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 ставить питання про незаконність оскаржуваного вироку суду, в частині відмови судом першої інстанції у задоволенні цивільного позову щодо відшкодування йому моральної шкоди в сумі 70 000 грн., пов"язаної із втратою у ДТП, яка сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_1, сестри ОСОБА_40, а також друга його знайомих та пошкодженням належного йому на праві приватної власності автомобіля "Вольксваген ЛТ 35", яким керував водій ОСОБА_39, і з яким допустив зіткнення обвинувачений. При цьому, посилається на те, що після пошкодження належного йому автомобіля, він перебував у постійній нервовій напрузі, переніс стрес, що спричинили недосипання та втрату апетиту; його було позбавлено права володіти, користуватися та розпоряджатися власністю, зокрема своїм автомобілем (на даний час вже понад 1 рік); він витратив велику кількість свого особистого, вільного часу у зв"язку із веденням кримінального провадження та проведенням експертизи, що не було взято до уваги судом першої інстанції. Йому, як потерпілому у даному кримінальному провадженні, завдано немайнових витрат, спричиненими моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення події, негативні переживання та спогади, потреба в уникненні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов"язків, психологічний дискомфорт, відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення. З дня виникнення події і до сьогодні, він переживає емоційний стрес, що супроводжується почуттям розгубленості, образи, обурення, тривоги страху за життя своїх рідних та у зв"язку із знищенням свого майна. Внаслідок даної події, були порушені актуальні життеві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життевих перспектив і трудових планів, нової продуктивної самореалізації. Були зруйновані плани сім"ї щодо виїзду у вересні 2013 року на відпочинок та оздоровлення, які змінилися на похорони та поминки рідної сестри, знайомих друзів та пошуками адвокатів, експертів та участю у слідчих діях, допитах, а в подальшому і участю в судових засіданнях тривалістю понад 1 рік. Вважає, що суд першої інстанції відмовивши у задоволенні його цивільного позову в частині стягнення з власника джерела підвищеної небезпеки ТзОВ "Агробізнес" моральної шкоди в сумі 70 000 грн., не врахував вищенаведені обставини, а також того, що він та його сім"я, вже рік позбавлені права користування власністю пошкодженим автомобілем, змушений чекати на виплати від страхової компанії та ТзОВ "Агробізнес", оскільки власних коштів на придбання нового автомобіля у нього немає.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. порушує питання про незаконність вироку суду першої інстанції в частині стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_33 матеріальної шкоди в сумі 10 000 грн., посилаючись на те, що в прохальній частині уточненого позову від 07.04.2014 року (т.7 а.к.п. 262-265; 266-277) ОСОБА_33 просить стягнути з відповідача ТзОВ "Агробізнес" лише моральну шкоду в сумі 195 412 грн. і не ставить питання про стягнення з вказаного товариства матеріальної шкоди в сумі 10 000 грн. Апелянт зазначає, що згідно уточненого позову від 07.04.2014 рок ОСОБА_33 просить стягнути матеріальну шкоду пов"язану із понесенням витрат на своє лікування внаслідок погіршення стану здоров"я після смерті дочки ОСОБА_46, в сумі 2923, 73 грн. не з ТзОВ "Агробізнес", а з цивільного відповідача ПрАТ СК "Перша". Вважає, що судом завищено суму стягнення моральної шкоди в розмірі 65 412 грн. з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_33, яка на думку апелянта має становити 35 000 грн., а тому вирок в цій частині просить змінити.

Також, представник цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. порушує питання про незаконність вироку в частині стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілої ОСОБА_36 матеріальної шкоди в сумі 79 220, 69 грн. В обгрунтування цьому зазначає, що окремі подані ОСОБА_36 докази на підтвердження понесених витрат пов"язаних з смертю її матері ОСОБА_49, розслідуванням обставин кримінального правопорушення, обстеженням та лікуванням, не перебувають у причинному зв"язку з подією злочину та наслідками ДТП, яка сталася 20.10.2013 року з вини водія ОСОБА_1 На її думку ОСОБА_36 жодним чином не обгрунтувала та не довела, що понесені транспортні витрати мали місце у зв"язку з наслідками ДТП, оскільки при проведенні слідчих дій вона з"являлася до слідчого за місцем свого проживання. Долучені нею квитанції в понесення транспортних витрат не містять даних, що пальне було придбане саме ОСОБА_36, а дати та місця придбання пального жодним чином не пов"язані із датою ДТП, слідчих дій, судових засідань, зокрема фіскальні чеки АЗС (т.7 а.к.п.333, 334; 335-344; 347, 348). При задоволенні цивільного позову, судом не було детально досліджено докази понесення нею витрат на поховання, так, як з дат окремих квитанцій вбачається, що вони жодним чином не відносяться до витрат на поховання (т.7 а.к.п. 332, 344; 348), а відтак не підлягають стягненню. У якості доказу понесення витрат на поховання було долучено рахунок - фактуру № СФ 0000003 від 23 вересня 2013 року, акт № ОУ 0000003 здачі прийняття робіт (т.7 а.к.п.318, 319), які виписані на ОСОБА_34, а не на ОСОБА_36

При задоволенні вимог про відшкодування вартості встановлення надгробного пам"ятника, судом не були враховані вимоги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", згідно яких витрати на виготовлення пам"ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам"ятників і огорож в даній місцевості. Натомість цивільним відповідачем у судовому засіданні було долучено довідку № 6 від 23.04.2014 року виробника пам"ятників з граніту ПП "ВІК-ПОЛ", згідно якої середня ціна пам"ятника з граніту (одинарного, з накривною плитою) у 2014 році становить 8700 грн. (т.7 а.к.п.354). Просить визначити до стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілої ОСОБА_36 матеріальну шкоду в сумі 20 000 грн.

Крім цього, в апеляційній скарзі представник Мирончик Ю.В. порушує питання про незаконність вироку в частині стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілого ОСОБА_35 матеріальної шкоди в сумі 27343, 63 грн. та моральної шкоди в сумі 70 000 грн. Вважає, що підлягає до задоволення стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на його користь моральної шкоди в сумі 35 000 грн., а не в сумі 70 000 грн., як стягнув суд першої інстанції. В обгрунтування цьому, вказує, що подані ОСОБА_35 докази на підтвердження понесених транспортних витрат, послуг зв"язку, ремонту ТЗ не перебувають у причинному зв"язку з подією злочину та наслідками ДТП, яка сталася 20.10.2013 року з вини водія ОСОБА_1 На її думку суд першої інстанції не взяв до уваги твердження відповідача про те, що при проведенні слідчих дій, ОСОБА_35 з"являвся до слідчого за місцем свого проживання в м. Київ, особистої участі у судових засіданнях не брав, долучені квитанції на підтвердження факту понесення транспортних витрат не містять даних, що пальне було придбане саме позивачем, а дати фіскальних чеків, що містяться в т.7 арк. 359-368; 370-379 жодним чином не пов"язані з досудовим слідством чи судовим процесом та не містять вказівки на взаємопов"язаність з наслідками злочину. Крім цього, квитанції про оплату послуг мобільного зв"язку т.7 арк. 360; 382-386, не свідчать про взаємопов"язаність телефонних дзвінків та їх вартості з ДТП, а тому транспортні витрати та витрати зв"язку не підлягають відшкодуванню. ОСОБА_35 в якості доказу понесення ним транспортних витрат, долучено фіскальний чек від 11.11.2013 року (т.7 арк 359), з якого чітко слідує, що пальне оплачено банківською карткою ОСОБА_36, а не позивачем. Незрозумілим на її думку є доказ, що міститься в т.7 на арк. 369, з якого не можливо зробити висновок на які саме потреби було витрачено кошти. Аналогічно вважає необгрунтованим стягнення на користь ОСОБА_35 витрат за надані послуги ТОВ "Титан консалтинг груп", оскільки долучена позивачем квитанція (т.7 арк. 387) не містить інформації про послуги, які були оплачені та чи були вони проведені в межах граничного розміру, що підлягають компенсації відповідно до Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адмністративних справах" і зокрема за умов того, що інтереси ОСОБА_35 у суді представляв адвокат ОСОБА_5, а не працівник ТОВ "Титан консалтинг груп". Всупереч вимогам ст.92 КПК України, ОСОБА_35 не обгрунтував та не довів причинний зв"язок витрат пов"язаних з технічним обслуговуванням транспортного засобу (т.7 арк. 380-381) так само, як і витрат на пальне, телефонний зв"язок та інших, а тому стягнення цих витрат в сумі 27 343, 63 грн. з ТзОВ "Агробізнес" на його користь вважає незаконним.

Також, в апеляційній скарзі представник Мирончик Ю.В. порушує питання про незаконність вироку в частині стягнення з ТОВ "Агробізнес" на користь потерпілого ОСОБА_34 матеріальної шкоди в сумі 14 474, 19 грн. та моральної шкоди в сумі 70 000 грн. Вважає, що підлягає до задоволення позов в частині стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на його користь матеріальної шкоди в сумі лише 9000 грн., а не 14 474, 19 грн., як стягнув суд та моральної шкоди в сумі 35 000 грн., а не в сумі 70 000 грн., як стягнув суд першої інстанції. В обгрунтування цьому, вказує, що окремі подані ОСОБА_34 докази на підтвердження понесених матеріальних витрат, не перебувають у причинному зв"язку з подією злочину та наслідками ДТП, яка сталася 20.10.2013 року з вини водія ОСОБА_1 Так, згідно епікризу з медкарти стаціонарного хворого № 97341 психіатричного відділення ТОККПНЛ (т.7 а.к.п.288) слідує, що ОСОБА_34 було рекомендовано прийом певного переліку препаратів під час перебування на стаціонарному лікуванні та протягом 3 місяців з моменту виписки. Однак проведеним аналізом долучених ним доказів факту понесення витрат на лікування (т.7 а.к.п.290-292; 295) убачається, що чеки містять назви ліків, що не призначалися лікарями та не містять даних того, що ліки були придбані саме ОСОБА_34 При цьому, деякі з них придбані для лікування хвороб не пов"язаних з психотравмою. Щодо витрат на харчування та обслуговування, які пов"язані із організацією поминального обіду, суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_34 протягом усього процесу не надано підтверджуючих документів щодо розміру цих витрат, а були долучені лише рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт від ТОВ "СОМ" (т.7 а.к.п.296-299), які не підписані ОСОБА_34 та не підтверджують факт оплати поминального обіду. Окрім цього, ОСОБА_34 до позову долучені товарні чеки на підтвердження понесення матеріальних витрат на харчування та обслуговування (т.7 а.к.п. 302-305), із змісту яких не вбачається хто оплачував даний товар, послуги. Стверджує, що суд взяв до уваги неналежний доказ понесення ОСОБА_34 матеріальної шкоди: квитанції від 26.11.2013 року та від 20.11.2013 року, (т.7 а.к.п. 293), згідно яких оплату товару в мережі магазинів жіночого одягу "Джей Ель" було здійснено ОСОБА_36, як і оплату пального і ці ж копії квитанцій в якості доказу понесення матеріальних витрат були долучені до свого позову ОСОБА_36 (т.7 а.к.п.348). Аналогічно квитанції про оплату пального та УЗД (т.7 а.к.п. 294, 303) оплату ліків (т.7 а.к.п. 295) не можуть бути доказом підтвердження понесення матеріальної шкоди ОСОБА_34, оскільки ідентичні докази подані і ОСОБА_36, як доказ понесення нею матеріальних витрат (т.7 а.к.п.346, 347). Вважає, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_34 з ТзОВ "Агробізнес" матеріальна шкода в сумі 9000 грн. та моральна шкода в сумі 35 000 грн.

Крім цього, в апеляційній скарзі представника Мирончик Ю.В. ставиться питання про незаконність вироку суду в частині стягнення на користь потерпілих моральної шкоди. Зокрема вважає, що при визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд не врахував вимоги ч.3 ст.23 ЦК України, відповідно до якої приймається до уваги, зокрема і ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також вимоги розумності і справедливості; форму вини працівника цивільного відповідача, яка є необережною. При цьому, суд не обгрунтував чому визначена ним до відшкодування сума 70 000 грн. є достатньою. На його думку позивачі не надали належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлений розмір грошової компенсації. Обгрунтування ними заподіяної шкоди виключно словами, що містяться в позові, без надання належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння моральної шкоди в заявленому розмірі, дозволяє стверджувати, що задоволені судом суми відшкодування визначені без урахування обставин, що мають значення для справи. Також, вважає, що судом невірно оцінено спосіб відшкодування цивільним відповідачем шкоди потерпілим, оскільки у день ДТП було виплачено по 15 000 грн. в рахунок морального відшкодування усім сім"ям загиблих та 50 000 грн., деяким з них. Оскільки на місці ДТП перебували не всі родичі, кошти були отримані присутнім родичем загиблого чи загиблої. При цьому, керівництвом ТзОВ "Агробізнес" було прийнято рішення щодо виплати коштів сім"ям загиблих, а не кожному її члену, так, як при такому варіанті виплати в родичів загиблих залишалась можливість розподілити кошти самостійно між собою, з урахуванням потреб та ситуації.

Вважає, що з ТзОВ "Агробізнес" підлягає стягненню моральна шкода в наступних розмірах і лише на користь потерпілих: ОСОБА_10 - 45 000 грн.; ОСОБА_9 - 45 000 грн.; ОСОБА_28 - 45 000 грн.; ОСОБА_12 - 45 000 грн.; ОСОБА_11 - 45 000 грн.; ОСОБА_13 - 45 000 грн.; ОСОБА_15 - 40 000 грн.; ОСОБА_16 - 40 000 грн.; ОСОБА_14 - 40 000 грн.; ОСОБА_26 - 40 000 грн.; ОСОБА_27 - 40 000 грн.; ОСОБА_18 - 70 000 грн.; ОСОБА_17 - 35 000 грн., ОСОБА_33 - 35 000 грн.; ОСОБА_34 - 35 000 грн.; ОСОБА_35 - 35 000 грн., які просить стягнути з цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" на користь цих осіб.

Також, в апеляційній скарзі представника цивільного відповідача Мирончик Ю.В. ставиться питання про незаконність вироку суду в частині залишення судом першої інстанції без розгляду цивільних позовів потерпілих ОСОБА_19, ОСОБА_23, ОСОБА_38, ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_22 та цивільного позивача ОСОБА_24 в інтересах неповнолітніх дітей до цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес", за умов того, що останні в ході судового процесу подали суду письмові заяви про відмову від позовних вимог та роз"яснення наслідків відмови від позову в цій частині, посилаючись на відсутність підстав, передбачених ст.129, 326 КПК України для залишення позовів без розгляду, а також про недотримання судом першої інстанції вимог ст.368, 374 КПК України, зокрема не вирішення долі речового доказу автомобіля МАЗ 551608236 д.н.з НОМЕР_5, належного цивільному відповідачу ТзОВ "Агробізнес", який просить повернути власнику.

Також, вважає за необхідне витребувати у потерпілих оригінали доказів на підтвердження понесення матеріальної та моральної шкоди потерпілими ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_33, для їх дослідження судом апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник потерпілих, цивільних позивачів адвокат ОСОБА_4 порушує питання про незаконність вироку, посилаючись на те, що судом безпідставно не задоволено у повному обсязі цивільні позови потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_18, ОСОБА_17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", завданої кримінальним правопорушенням, вчиненим обвинуваченим ОСОБА_1, моральної шкоди. Вважає, що при встановленні розміру моральної шкоди, належного до стягнення з ТзОВ "Агробізнес" суд безпідставно й у значній мірі зменшив розмір належного відшкодування потерпілим (цивільним позивачам) за втрату близьких їм осіб. На його думку, судом не було враховано, що душевний біль та страждання потерпілих, ускладнилися тим, що в ДТП загинули, як члени сімей, так і інші особи, які підтримували одне одного. Вважає, що судом першої інстанції не було враховано практику Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних кримінальних справ, щодо стягнення моральної шкоди спричиненої загибеллю членів сім"ї. Просить змінити оскаржуваний вирок, стягнувши з ТзОВ "Агробізнес" моральну шкоду у користь потерпілих: ОСОБА_10 (за моральну шкоду заподіяну смертю дружини ОСОБА_42) в розмірі 295 412 грн.; ОСОБА_9 (за моральну шкоду заподіяну смертю матері ОСОБА_42) в розмірі 295 412 грн.; ОСОБА_28 (за моральну шкоду заподіяну смертю матері ОСОБА_42) в розмірі 280 412 грн.; ОСОБА_12 (за моральну шкоду заподіяну смертю дружини ОСОБА_41) в розмірі 295 412 грн.; ОСОБА_11 (за моральну шкоду заподіяну смертю матері ОСОБА_41) в розмірі 280 412 грн.; ОСОБА_13 (за моральну шкоду заподіяну смертю матері ОСОБА_41) в розмірі 295 412 грн.; ОСОБА_15 (за моральну шкоду заподіяну смертю дружини ОСОБА_47) в розмірі 297 248 грн.; ОСОБА_16 (за моральну шкоду заподіяну смертю матері ОСОБА_47) в розмірі 282 248 грн.; ОСОБА_14 (за моральну шкоду заподіяну смертю матері ОСОБА_47) в розмірі 297 248 грн.; ОСОБА_26 (за моральну шкоду заподіяну смертю доньки ОСОБА_47) в розмірі 297 248 грн.; ОСОБА_27 (за моральну шкоду заподіяну смертю доньки ОСОБА_47) в розмірі 297 248 грн.; ОСОБА_18 (за моральну шкоду заподіяну загибеллю дружини ОСОБА_44 та сина ОСОБА_45) в розмірі 449 354 грн.; ОСОБА_17 (за моральну шкоду заподіяну смертю доньки ОСОБА_44) в розмірі 293 118 грн.

Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду, міркування прокурора, який вважає оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим і просить частково задовольнити апеляційні скарги сторін, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2, які просять вирок суду першої інстанції змінити у зв'язку з суворістю призначеного обвинуваченому покарання та призначити більш м'яке покарання, у мінімальному розмірі, задовольнивши в повному обсязі їх апеляційну скаргу, інших учасників та їх представників, які підтримали свої апеляційні скарги та просять їх задовольнити в повному обсязі, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши часткове дослідження доказів, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, представника цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В., потерпілого ОСОБА_8, представника потерпілих цивільних позивачів адвоката ОСОБА_4 діючого в інтересах: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_28, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_17, ОСОБА_18 підлягають частковому задоволенню, а вирок зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Згідно п.2 ч.1 ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, ніким із учасників судового провадження не оскаржується, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.3 ст.286 КК України, колегія суддів вважає правильною, оскільки встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб і в цій частині вирок також ніким не оскаржується.

Апеляційний перегляд оскаржуваного вироку, здійснюється у відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України, в межах поданих апеляційних скарг.

Що стосується доводів захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, про суворість призначеного обвинуваченому покарання, то вони не є переконливими.

У відповідності до ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції зазначені вимоги закону виконав належним чином та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 злочину і особу винного.

Вірно враховані судом першої інстанції і пом'якшуючі покарання обставини, в тому числі і частина тих, на які посилається захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2

Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, дотримуючись вимог закону, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, зокрема його молодий вік і те що він раніше несудимий, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання в межах санкції закону ближче до мінімального, прохання потерпілих та їх представників суворо його не карати, а також те, що ОСОБА_1 має на утриманні двох малолітніх дітей, визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував 10000 грн. матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_19, що слідує з поданої нею заяви і долученої копії розписки, визнавши ці обставини як такі, що пом'якшують покарання.

З урахуванням конкретних обставин справи, ступеню тяжкості кримінального правопорушення, даних про особу винного, наявних пом'якшуючих покарання обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства, підставно призначивши йому основне покарання у виді позбавлення волі, у межах санкції закону, визначеному ч.3 ст.286 КК України на строк 7 років та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, а тому колегія суддів не вбачає підстав, для призначення більш м'якого покарання та задоволення апеляційної скарги захисника в цій частині.

Наявність обставин на які посилається захисник, а саме: що ОСОБА_1 з місця події не втік, в стані алкогольного сп'яніння не перебував, усвідомив глибину страждань, які завдав родичам загиблих, жодного разу не скористався правами наданими йому ст.63 Конституції України, мав позитивну характеристику за місцем роботи, злочин вчинив у формі необережності, має намір відшкодувати завдану шкоду, на переконання колегії суддів не дають підстав, для пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання, як про це йдеться в апеляційній скарзі захисника.

Таким чином, покарання призначене винному судом першої інстанції є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, як про це порушує питання в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає і в цій частині апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

ОСОБА_18 з цим, колегія суддів вважає підставними посилання захисника ОСОБА_2 на необхідність зазначення у резолютивній частині вироку, в порядку виконання вимог ч.4 ст.374 КПК України, даних про початок строку відбування обвинуваченим ОСОБА_1 покарання, зокрема з 20 серпня 2013 року (часу затримання), а тому в цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Вирішуючи апеляційну скаргу ОСОБА_8 колегія суддів вважає, що відмовляючи ОСОБА_8 у задоволенні в повному обсязі позовних вимог, щодо стягнення моральної шкоди з ТзОВ "Агробізнес", суд першої інстанції, жодним чином не врахував, що потерпілий дійсно поніс моральні страждання у зв"язку з пошкодженням належного йому на праві власності автомобіля "Вольксваген ЛТ 35", який внаслідок ДТП, що сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_1, що працює (водієм) у ТзОВ "Агробізнес", пошкоджено і тривалий час фактично вибув з його користування, як власника, внаслідок технічних пошкоджень. Ці обставини призвели до виникнення моральних страждань та переживань, змін способу життя потерпілого ОСОБА_8 та його сім"ї, які з часу дорожньо-транспортної пригоди по даний час, фактично позбавлені можливості використовувати цей автомобіль у своїх інтересах, не маючи при цьому можливості придбати новий автомобіль, внаслідок відсутності повного відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, що ОСОБА_8 підтвердив у суді апеляційної інстанції.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 уточнив, що оцінюючи моральну шкоду, ОСОБА_8 виходив з того, що у зв"язку із смертю сестри ОСОБА_40 йому заподіяно моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., у зв"язку з втратою друга знайомих 10000 грн., та у зв"язку з пошкодженням належного йому автомобіля 10 000 грн.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що позов в частині стягнення з ТзОВ "Агробізнес" моральної шкоди в сумі 70 000 грн., підлягає частковому задоволенню, в сумі 8 000 грн., у зв"язку з перенесеними потерпілим ОСОБА_8 моральними стражданнями та переживаннями, а також змінами, що відбулися у способі його життя, внаслідок пошкодження належного йому на праві приватної власності автомобіля.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1, п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і вона, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з пошкодженням її майна.

За змістом ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Задовольняючи цивільний позов в частині стягнення на користь потерпілого ОСОБА_8 моральної (немайнової) шкоди в сумі 8 000 грн., з ТзОВ "Агробізнес", у зв"язку з пошкодженням його автомобіля, колегія суддів виходила із засад розумності, виваженості і справедливості, врахувавши характер та обсяг страждань (психічних та душевних), характеру немайнових втрат (тривалості та можливості їх відновлення), та з урахуванням усіх обставин кримінального правопорушення, яким заподіяно шкоду.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції досліджено та долучено до провадження, як доказ, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 121503, якою підтверджено, що власником вищевказаного автомобіля В«ВольксвагенВ» ЛТ 35 р.н. НОМЕР_4, є потерпілий ОСОБА_8

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у вироку, про відсутність підстав щодо стягнення моральної шкоди в повному заявленому ОСОБА_8 обсязі, у зв"язку із втратою сестри ОСОБА_40 та друга знайомих і вважає вірним посилання суду на положення ч.2 ст.1168 ЦК України, відповідно до якого моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім"єю. Суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що ОСОБА_8 не відноситься до категорії вищевказаних осіб, передбачених ч.2 ст.1168 ЦК України і не представив суду доказів того, що він проживав однією сім"єю з особами, які трагічно загинули, а тому його позовні вимоги в частині заподіяння моральної шкоди у зв"язку із втратою сестри ОСОБА_40 та друга знайомих, задоволенню не підлягають.

За вказаних обставин, апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає до часткового задоволення, шляхом зміни вироку, часткового задоволення цивільного позову ОСОБА_8 про стягнення на його користь моральної шкоди з ТзОВ "Агробізнес" в сумі 8 000 грн., у зв"язку з пошкодженням належного йому автомобіля В«Вольксваген ЛТ 35В» д.н.з. НОМЕР_4.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. порушує питання про незаконність вироку суду в частині залишення судом першої інстанції без розгляду цивільних позовів потерпілих ОСОБА_19, ОСОБА_23, ОСОБА_38, ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_22 та цивільного позивача ОСОБА_24 в інтересах неповнолітніх дітей до цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес", за умов того, що останні в ході судового процесу подали суду письмові заяви про відмову від позовних вимог та роз"яснення наслідків відмови від позову в цій частині, посилаючись на відсутність підстав, передбачених ст.129, 326 КПК України для залишення позовів без розгляду.

Колегією суддів встановлено, що потерпілими ОСОБА_19, ОСОБА_23, ОСОБА_38, ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_22 та цивільним позивачем ОСОБА_24 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_31, ОСОБА_32, в порядку встановленому КПК України, в рамках розслідування та судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.286 КК України, пред"являлися цивільні позови до цивільного відповідача, власника джерела підвищеної небезпеки - ТзОВ "Агробізнес" та ПАТ СК "Перша" про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_1, моральної та матеріальної шкоди потерпілим та іншим особам, на різні суми.

В процесі судового розгляду даного кримінального провадження вказаними особами були подані письмові заяви, в яких останні відмовляються від усіх позовних вимог до ТзОВ "Агробізнес" та повідомляють про ознайомлення їх з наслідками такої відмови від позову (т.7 а.к.п. 259, 260, 261 т.8 а.к.п. 100, 138, 139, 140).

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

За змістом ч.1 ст.326 КПК України, суд залишає цивільний позов без розгляду, у випадку не прибуття цивільного позивача, його представника чи законного представника.

Ухвалення рішення судом про залишення цивільного позову без розгляду, за умов відмови позивача від цивільного позову Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено.

За змістом ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв"язку з цивільним позовом Кримінальним процесуальним кодексом України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Таким чином, встановивши, що потерпілі ОСОБА_19, ОСОБА_23, ОСОБА_38, ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_22 та цивільний позивач ОСОБА_24 в процесі судового розгляду відмовилися від позову до ТзОВ "Агробізнес", про що подали відповідні письмові заяви, суд першої інстанції з урахуванням вимог ст.ст.128, 129, 326 КПК України, ст.205 ЦПК України, зобов"язаний був ухвалити рішення про закриття провадження в частині цивільних позовів, вказаних потерпілих, до ТзОВ "Агробізнес", в порядку ч.5 ст.128 КПК України, п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України, за відмовою позивачів від позову, чого не зробив.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду, також підлягає зміні в частині залишення позовів ОСОБА_19, ОСОБА_23, ОСОБА_38, ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_22 та цивільного позивача ОСОБА_24 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_31, ОСОБА_32, без розгляду, шляхом закриття провадження в частині їх позовів до ТзОВ Агробізнес" у зв"язку з відмовою позивачів від позову.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. ставить питання про незаконність вироку суду першої інстанції в частині стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_33 матеріальної шкоди в сумі 10 000 грн. Крім цього, вважає, що судом завищено суму стягнення моральної шкоди в розмірі 65 412 грн. з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_33, яка на думку апелянта має становити 35000 грн., а тому вирок в цій частині просить змінити.

Колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_33 матеріальної шкоди в сумі 10 000 грн., суд першої інстанції не взяв до уваги, що ці вимоги відсутні в її уточненому позові від 07.04.2014 року (т.7 а.к.п. 262-265; 266-277) де вона в прохальній частині просить стягнути з відповідача ТзОВ "Агробізнес" лише моральну шкоду в сумі 195 412 грн. і не ставить питання про стягнення з вказаного товариства матеріальної шкоди в сумі 10 000 грн., а тому вирок суду в частині стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_33 матеріальної шкоди в сумі 10 000 грн., є незаконним, і підлягає зміні .

При цьому, колегія суддів, враховує, що первинний позов ОСОБА_33 було подано без дотримання вимог ч.4 ст.128 КПК України. Зокрема він не відповідав по формі та змісту вимогам встановленим до позовів, які пред"являються у порядку цивільного судочинства, а саме: п.п.5,6 ч.2 ст.119 ЦПК України (відсутній виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; не зазначено докази, що підтверджують кожну обставину чи наявність підстав для звільнення від доказування, не додано документи на підтвердження вимог тощо), на що суд першої інстанції не звернув увагу. ОСОБА_18 з тим, колегія суддів вважає, що подавши 07.04.2014 року (т.7 а.к.п. 262-265; 266-277) уточнений позов, позивач ОСОБА_33 фактично змінила свої позовні вимоги, які містилися в її первинній позовній заяві від 30.10.2013 року (т.6 а.к.п. 100) щодо стягнення матеріальної шкоди, зокрема скасувавши свої вимоги щодо стягнення з ТзОВ "Агробізнес" матеріальної шкоди в сумі 10 000 грн., які суд першої інстанції безпідставно задовольнив за їх відсутності, стягнувши з ТзОВ "Агробізнес на її користь матеріальну шкоду в сумі 10 000 грн. і це підтверджено в судовому засіданні її представником адвокатом ОСОБА_5

Що стосується тверджень представника цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" про завищення розміру моральної шкоди стягнутої на користь ОСОБА_33 в сумі 65 412 грн. то такі є безпідставними.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження потерпіла ОСОБА_33 звернулася з уточненим позовом до цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" про стягнення на її користь моральної шкоди в сумі 195 412 грн., заподіяної смертю її дочки ОСОБА_46 та до цивільного відповідача ПрАТ СК "Перша" про стягнення на її користь моральної шкоди в сумі 4588 грн. та матеріальної шкоди в сумі 2 923, 73 грн. (т.7 а.к.п. 262-265; 266-277).

В обгрунтування своїх вимог, щодо стягнення з ТзОВ "Агробізнес" моральної шкоди в сумі 195 412 грн. ОСОБА_33 в уточненому позові вказала, що завдана їй моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала через смерть її дочки ОСОБА_46, яка загинула внаслідок ДТП, що сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_1, який керував транспортним засобом, належним відповідачу ТзОВ "Агробізнес". З часу загибелі її дочки, у неї значно погіршився душевний стан. Вона відчуває тугу, погіршення сну, значне посилення дратівливості і нестриманості, пригнічення настрою, що призвело до погіршення стосунків з рідними та знайомими. Ускладнилося ведення нею звичного способу життя, з"явилися негативні переживання, які заважають їй зосередитися на основних напрямках професійної діяльності, підняття свого інтелектуального рівня. В її житті пройшли значні зміни, оскільки смерть доньки призвела до зниження працездатності та обмеження кола спілкування, що поглиблює наявні переживання. В неї порушилися звичні стосунки, у зв"язку із чим вона змушена прикладати додаткових зусиль для відновлення свого звичного способу життя.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що потерпілій ОСОБА_33 смертю доньки ОСОБА_46 заподіяно моральну шкоду і погоджується з визначеним судом першої інстанції її розміром, що підлягає стягненню з цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" в сумі 65 412 грн. При цьому, погоджуючись з розміром визначеного судом першої інстанції відшкодуванням моральної шкоди, що підлягає стягненню з ТзОВ "Агробізнес", колегія враховує те, що сама ОСОБА_33 з таким розміром відшкодуванням погодилася і в апеляційному порядку вирок суду в цій частині не оскаржувала.

Що стосується доводів представника цивільного позивача ТзОВ "Агробізнес" про підставність стягнення на користь потерпілої ОСОБА_33 з ТзОВ "Агробізнес" моральної шкоди в сумі лише 35 000 грн., то такі на переконання колегії суддів, належним чином не мотивовані, а тому не можуть слугувати підставою для зміни оскаржуваного вироку суду в цій частині.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. порушує питання про незаконність вироку в частині стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілої ОСОБА_36 матеріальної шкоди в сумі 79 220, 69 грн. Просить визначити до стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілої ОСОБА_36 матеріальну шкоду в сумі 20 000 грн.

Колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілої ОСОБА_36 матеріальної шкоди в сумі 79220, 69 грн., суд першої інстанції не дав правильної правової оцінки, наданим ОСОБА_36 доказам, на підтвердження завданої їй матеріальної шкоди, зокрема товарним, касовим та фіскальним чекам, рахунку-фактурі, акту здачі - прийняття робіт та іншим документам, внаслідок чого безпідставно завищив розмір відшкодування матеріальної шкоди, що підлягає стягненню на користь вказаної потерпілої з відповідача ТзОВ "Агробізнес".

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, за клопотанням представника цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. досліджено надані потерпілою ОСОБА_36 та її представником адвокатом ОСОБА_5 оригінали документів, якими обгрунтовується позов ОСОБА_36 в частині стягнення на її користь з цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" матеріальної шкоди.

За результатами дослідження доказів встановлено, що відповідно до оригіналу товарного чеку № 250 від 29.08.2013 року на суму 2020 грн.; оригіналу товарного чеку №7 від 21.08.2013 року на суму 540 грн. (копії в т.7 а.к.п.320; 323) потерпілою ОСОБА_36 понесено витрати відповідно: на опалубку дерев"яну на могилу і придбання вінків на суму 2020 грн., та придбання одноразових стаканів, контейнерів, приборів скатертин, ваз, серветок паперових, що пов"язано з поминальним обідом, який проводився безпосередньо після поховання, у зв"язку з смертю матері ОСОБА_46, на суму 540 грн. Вказані документи належно оформлені, підтверджують проведення позивачкою фактичної оплати зазначених товаро-матеріальних цінностей (послуг), а тому колегія вважає їх належними та допустимими доказами понесення ОСОБА_36 витрат, які виникли у зв"язку із смертю її матері ОСОБА_46, що сталася внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак безпосередньо пов"язані із вчиненням кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 та підлягають стягненню з цивільного відповідача ТОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_36 в загальній сумі 2560 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Крім цього, потерпілою ОСОБА_36 та її представником адвокатом ОСОБА_5, на підтвердження витрат на виготовлення надмогильного пам"ятника, понесених позивачкою у зв"язку з смертю матері ОСОБА_46, надано оригінал рахунку № 1 від 10.02.2014 року (копія в т.7 а.к.п.329) про придбання ОСОБА_36 гранітних елементів для облицювання фундаменту та виготовлення пам"ятника на суму 59 730 грн. При цьому, реальне перерахування позивачкою коштів підтверджено оригіналом квитанції філії Тернопільського обласного управління Ощадного банку України № 66 від 14.02.2014 року на суму 40 000 грн. (оплата рахунку № 1 від від 10.02.2014 року) та оригіналом квитанції тієї ж банківської установи за № 67 від 14.02.2014 року на суму 160 грн. (банківські послуги за перерахування коштів), а тому на переконання колегії суддів в цій частині позов ОСОБА_36 підлягає частковому задоволенню на суму 40 160 грн., яка підтверджена вищевказаними належними та допустимими доказами (копії квитанцій в т.7 а.к.п.330) і ці кошти підлягають стягненню з цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_36 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Колегія суддів не бере до уваги твердження представника цивільного відповідача Мирончик Ю.В. про завищення позивачкою ОСОБА_36 позовних вимог, щодо стягнення на її користь вартості встановлення надмогильного пам"ятника у зв"язку з смертю ОСОБА_46, з посиланням на довідку ПП "Вік - Пол" про середню вартість пам"ятника одинарного з накривною плитою у 2014 році, яка становить 8700 грн. (т.7 а.к.п.354), виходячи з наступного.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", витрати на виготовлення пам"яників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам"ятників і огорож в даній місцевості. Представляючи вищевказану довідку, як обгрунтування завищення вартості надмогильного пам"ятника для ОСОБА_46, представник цивільного відповідача Мирончик Ю.В. не взяла до уваги, що надана нею вищевказана довідка містить в собі інформацію лише про середню вартість такого пам"ятника, проте не містить в собі інформацію про максимальну граничну вартість надмогильного пам"ятника, а тому не може братися до уваги, як беззаперечний доказ на підтвердження позиції цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес".

ОСОБА_18 з цим на переконання колегії суддів, інші долучені позивачкою ОСОБА_36 та представником ОСОБА_5 до цивільного позову копії документів та в суді апеляційної інстанції оригінали документів не можуть братися до уваги, як належні та допустимі докази завданої кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_1, матеріальної шкоди ОСОБА_36

Так, під час дослідження судом апеляційної інстанції доказів представник цивільного позивача ОСОБА_36 адвокат ОСОБА_5 вказав, що не може представити оригінали таких документів (копії яких знаходяться в т.7 на а.к.п. 337-338; 346-348), як: фіскальний чек ПП "ОККО-НАФТОПРОДУКТ" від 20.12.2013 року на суму 545,10 грн.; фіскальний чек ОВ "Альянс Холдинг" від 04.12.2013 року на суму 785, 27 грн.; чек "Приватбанку" від 29.12.2013 року на суму 309, 43 грн.; чек "Приватбанку" від 29.12.2013 року на суму 222, 13 грн.; чек про оплату карткою через термінал "Райффазен БАНК АВАЛЬ" від 04.12.2013 року на суму 785, 27 грн.; чек про оплату карткою через термінал "Райффазен БАНК АВАЛЬ" від 21.12.2013 року на суму 400 грн.; фіскальний чек від 22.12.2013 року на суму 399, 98 грн.; фіскальний чек від 29.12.2013 року на суму 100 грн.; фіскальний чек про оплату дизельного пального на суму 200, 05 грн.; чек про оплату карткою через термінал "Райффазен БАНК АВАЛЬ" від 04.12.2013 року на суму 362, 01 грн.; фіскальний чек від 13.12.2013 року на суму 399, 99 грн.; фіскальний чек від 17.12.2013 року на суму 299, 95 грн.; квитанція про оплату за готівку від 19.12.2013 року на суму 701 грн.; чек від 17.12.2013 року на суму 399, 94 грн.; фіскальний чек від 09.12.2013 року на суму 100, 08 грн.; чек про оплату ліків від 20.12.2013 року на суму 37, 05 грн.; чек про оплату ліків від 20.12.2013 року на суму 26,90 грн.; товарний чек про оплату ліків від 12.12.2013 року на суму 220 грн.; товарний чек про оплату ліків від 31.12.2013 року на суму 475 грн.; фіскальний чек від 27.12.2013 року на суму 41, 5 грн.; фіскальний чек на суму 9,25 грн.; фіскальний чек від 24.12.2013 року про оплату послуг УЗД щитовидної залози на суму 185 грн.; фіскальний чек від 13.12.2013 року на суму 700, 06 грн.; чек від 05.12.2013 року на суму 500, 05 грн.; чек від 26.11.2013 року на суму 800, 07 грн.; чек від 11.11.2013 року на суму 600, 05 грн.; чек про оплату карткою ОСОБА_36 товару, придбаного в магазині ДЖЕЙ ЕЛЬ від 26.11.2013 року на суму 731 грн.; чек від 30.12.2013 року на суму 600, 03 грн.; чек про оплату товару карткою ОСОБА_36, придбаного в магазині ДЖЕЙ ЕЛЬ від 20.11.2013 року на суму 1 632 грн.; чек від 13.12.2013 року на суму 700, 06 грн., відмовившись від стягнення цих витрат за не підтвердженням їх оригіналами документів, з чим погоджується колегія суддів.

Крім цього, на переконання колегії суддів не можуть бути визнані належними та допустимими доказами обгрунтування цивільного позову ОСОБА_36 такі, долучені до її позову документи (копії яких знаходяться в т.7 на а.к.п. 334-336; 339-343) як: фіскальний чек від 07.10.2013 року про оплату пального на суму 450 грн.; фіскальний чек від 02.10.2013 року про оплату пального на суму 399, 97 грн.; фіскальний чек від 02.10.2013 року про оплату пального на суму 500, 03 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 12.10.2013 року на суму 589, 93 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 09.10.2013 року на суму 100 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 14.10.2013 року на суму 300, 01 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 19.10.2013 року на суму 499, 97 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 14.10.2013 року на суму 99, 96 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 22.10.2013 року на суму 299, 97 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 25.10.2013 року на суму 300 грн.; фіскальний чек про оплату пального на суму 280, 03 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 25.10.2013 року на суму 538, 50 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 27.10.2013 року на суму 300, 01 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 30.10.2013 року на суму 300 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 31.10.2013 року на суму 299, 97 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 08.11.2013 року на суму 399, 96 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 06.11.2013 року на суму 200, 05 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 01.11.2013 року на суму 502, 97 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 14.11.2013 року на суму 399, 97 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 14.11.2013 року на суму 200 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 18.11.2013 року на суму 200 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 17.10.2013 року на суму 162, 02 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 17.11.2013 року на суму 130, 01 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 24.11.2013 року на суму 199, 95 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 21.11.2013 року на суму 499, 96 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 30.11.2013 року на суму 580, 02 грн.; фіскальний чек про оплату пального від 26.11.2013 року на суму 638, 01 грн.; чек від 28.10.2013 року на суму 600 грн.; фіскальний чек від 28.10.2013 року на суму 600 грн.; чек від 16.10.2013 року на суму 600, 05 грн.; фіскальний чек про оплату пального на суму 463, 05 грн.; чек про оплату товару від 05.09.2013 року на суму 463, 05 грн.; чек від 18.09.2013 року на суму 500, 03 грн.; чек від 26.09.2013 року на суму 600, 06 грн.; чек від 02.09.2013 року на суму 514, 50 грн. При цьому, колегією суддів взято до уваги, що представлені вищевказані документи містять в собі дані про придбання пального чи інших товарів, вже після поховання ОСОБА_46 та проведення у зв"язку з цим першого поминального обіду і позивачкою та її представником в суді не доведено, що придбання цього пального пов"язано з проведенням поховання ОСОБА_46, проведенням першого поминального обіду, виготовленням та встановленням надмогильного пам"ятника, доставленням опалубки на могилу чи іншими обставинами, безпосередньо пов"язаними з наслідками кримінального правопорушення.

Крім цього, на переконання колегії суддів не можуть бути визнані належними та допустимими доказами обгрунтування цивільного позову ОСОБА_36 такі, долучені до її позову документи як: чек про оплату карткою ОСОБА_36 товару, придбаного в магазині ДЖЕЙ ЕЛЬ від 24.08.2013 року на суму 1297 грн.; чек про оплату карткою ОСОБА_36 товару, придбаного в магазині ДЖЕЙ ЕЛЬ від 16.09.2013 року на суму 1862 грн. (копії в т.7 а.к.п. 332; 344), оскільки позивачем в позові та її представником в судовому засіданні, належним чином не обгрунтовано необхідність придбання відповідних предметів ритуального одягу, не надано їх перелік, не доведено яким чином придбання його пов"язано з проведенням поховання, чи першого поминального обіду, з урахуванням того, що чеки датовані 24.08.2013 року та 16.09.2013 року, тобто після проведення похорон ОСОБА_46 та першого поминального обіду.

Також, на переконання колегії суддів не може бути визнаний належним та допустимим доказом обгрунтування цивільного позову ОСОБА_36 такий, долучений до її позову документ (копія якого знаходяться в т.7 на а.к.п. 333) як: фіскальний чек № 2656 від 12.10.2013 року про оплату ліків на суму 164, 40 грн., оскільки позивачкою та її представником не надано суду доказів того, що вказані ліки дійсно призначалися (рекомендувалися) лікарями потерпілій ОСОБА_36 у зв"язку з погіршенням її стану здоров"я після смерті матері ОСОБА_46 в тому числі і після проходження нею лікування у психіатричному відділенні Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні в період з 17.09.2013 року по 04.10.2013 року (копія т.7 а.к.п.345) і що їх придбання ОСОБА_36 пов"язано з наслідками вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.

В суді апеляційної інстанції представник цивільного відповідача Мирончик Ю.В. та захисник ОСОБА_2, окрім ряду інших документів заперечили визнання судом належними та допустимими доказами на підтвердження матеріальних витрат пов"язаних з похованням матері, понесених ОСОБА_36, що підлягають стягненню з ТзОВ "Агробізнес", наступні документи: товарний чек ПП ОСОБА_56 № 7 від 21.08.2013 року на суму 540 грн.; товарний чек № 10 від 28.08.2013 року на суму 300 грн.; товарний чек ПП ОСОБА_56 № 8 від 27.09.2013 року на суму 350 грн., якими позивачка підтверджує витрати на поминальні обіди, зокрема придбання ваз, одноразових контейнерів, стаканів, приборів та серветок і вважають що вони не підлягають стягненню на користь позивача з ТзОВ "Агробізнес". При цьому, вказують, що відповідно до Закону України "Про поховання та похоронну справу" витрати на поминальні обіди не відносяться до витрат на поховання.

Крім цього, представник відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. та захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_2 заперечили в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції визнання судом, як належних та допустимих доказів, на підтвердження матеріальних витрат пов"язаних з похованням матері, понесених ОСОБА_36, що підлягають стягненню з ТзОВ "Агробізнес", зокрема: рахунку-фактури № СФ-0000003 від 23.09.2013 року на суму 3031, 20 грн. (за харчування та обслуговування) і акту № ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ "Сом" від 23.09.2013 року на суму 3031,20 грн., посилаючись на те, що вказані документи не містять в собі підписів замовника, а також позивачем ОСОБА_36 чи її представником не надано доказів того, що вказані витрати дійсно оплачені.

При вирішенні апеляційної скарги представника ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. в цій частині, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов"язків.

За результатами дослідження доказів встановлено, що відповідно до оригіналу товарного чека ПП ОСОБА_56 № 7 від 21.08.2013 року (копія в т.7 а.к.п.323; 324), наданого в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представником потерпілої ОСОБА_36 адвокатом ОСОБА_5, потерпіла понесла витрати пов"язані з поминальним обідом, який проводився безпосередньо після поховання у зв"язку з смертю матері ОСОБА_46, на суму 540 грн. (придбавши одноразові стакани, контейнери, прибори скатерти, вази, серветки). Вказаний документ належно оформлений, підтверджує проведення позивачем фактичної оплати зазначених товаро-матеріальних цінностей, а тому колегія, як про це зазначено вище, визнає його належним та допустимим доказом понесення позивачкою витрат, які виникли у зв"язку із смертю її матері ОСОБА_46, що сталася внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак безпосередньо пов"язані із вчиненням кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 та підлягають стягненню з цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_36

На переконання колегії суддів, незважаючи на те, що ці витрати, виходячи із змісту ст.2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" і не відносяться до витрат на поховання, на що вказує захисник ОСОБА_2, вони безпосередньо пов"язані із наслідками вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1, у вигляді смерті ОСОБА_46, а тому підлягають стягненню з особи, яка згідно закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду, в даному випадку цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес".

ОСОБА_18 з цим, колегія суддів, вважає, що не підлягають стягненню з ТзОВ "Агробізнес" витрати понесені ОСОБА_36 у зв"язку з організацією та проведенням поминальних обідів на 9 та 40 днів (відповідно 29.08.2013 року та 23.09.2013 року) на підтвердження яких надано документи: товарний чек № 10 від 28.08.2013 року на суму 300 грн.; товарний чек ПП ОСОБА_56 № 8 від 27.09.2013 року на суму 350 грн. (копії в т.7 а.к.п.325-326; 327-328), оскільки судом задоволено вимоги в частині стягнення витрат в сумі 540 грн., пов"язаних з організацією першого поминального обіду, проведеного 22.08.2013 року, тобто безпосередньо після поховання ОСОБА_46, а тому в цій частині позов ОСОБА_36 до задоволення не підлягає.

Крім цього, колегія суддів вважає, що не може бути визнано належними та допустимими доказами обгрунтування цивільного позову ОСОБА_36, щодо стягнення матеріальної шкоди, такі документи, як: рахунок-фактура № СФ-0000003 від 23.09.2013 року на суму 3031, 20 грн. (за харчування та обслуговування), акт № ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) між ТОВ "Сом" та ОСОБА_34 від 23.09.2013 року на суму 3031, 20 грн., (копії в т.7 а.к.п.318-319), оскільки позивачкою та її представником не надано і судом не встановлено доказів того, що вказані послуги дійсно оплачувалися ОСОБА_36 і пов"язані з похованням чи першим поминальним обідом у зв"язку з смертю ОСОБА_46

Таким чином, колегія прийшла до переконання про підставність стягнення на користь ОСОБА_36 з ТзОВ "Агробізнес", в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошей в загальній сумі 42720 грн.

Водночас, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що потерпілій ОСОБА_36 смертю матері ОСОБА_46 заподіяно моральну шкоду і погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром 70 000 грн., враховуючи те, що сама ОСОБА_36 з таким розміром відшкодування погодилася і в апеляційному порядку вирок суду в цій частині не оскаржувала, а також бере до уваги, обставини зазначені потерпілою, зокрема, що смертю матері ОСОБА_46 їй спричинено душевні страждання. Враховує, що смерть матері та її поховання, викликали у неї погіршення душевного стану, відчуття туги, погіршення сну, значне посилення дратівливості і нестриманості, пригнічення настрою, що стало наслідком порушення її стосунків з рідними та знайомими і призвело до вимушених змін у її житті, зниження працездатності, обмеження кола спілкування тощо.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. порушує питання про незаконність вироку в частині стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілого ОСОБА_35 матеріальної шкоди в сумі в сумі 27343, 63 грн. та моральної шкоди в сумі 70 000 грн. Вважає, що підлягає до задоволення стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь ОСОБА_35 лише моральної шкоди в сумі 35 000 грн., а не в сумі 70 000 грн., як стягнув суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілого ОСОБА_35 матеріальної шкоди в сумі 27343, 63 грн., суд першої інстанції не дав правильної правової оцінки, наданим ОСОБА_35 доказам, на підтвердження завданої йому матеріальної шкоди, зокрема фіскальним чекам, актам виконаних робіт, чекам, банківським квитанціям, внаслідок чого безпідставно стягнув у його користь з цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" матеріальну шкоду в сумі 27 343, 63 грн.

Так, під час дослідження судом апеляційної інстанції доказів представник цивільного позивача ОСОБА_35 адвокат ОСОБА_5 вказав, що не може представити оригінали таких документів (копії яких знаходяться в т.7 на а.к.п. 360-361; 369; 380-381), як: квитанція від 19.12.2013 року на загальну суму 1000 грн.; фіскальний чек від 27.12.2013 року на суму 300 грн.; фіскальний чек від 17.12.2013 року на суму 399, 94 грн.; фіскальний чек від 30.12.2013 року на суму 567, 01 грн.; фіскальний чек від 31.12.2013 року на суму 200, 01 грн.; фіскальний чек від 13.12.2013 року на суму 300 грн.; фіскальний чек від 01.01.2014 року на суму 300, 10 грн.; чек від 31.12.2013 року на суму113 грн.; фіскальний чек від 31.12.2013 року на суму 459, 54 грн.; фіскальний чек від 21.12.2013 року на суму 349, 58 грн.; фіскальний чек від 22.12.2013 року на суму 370, 75 грн.; чек про видачу грошей від 27.08.2013 року на суму 1620 грн.; чек від 30.08.2013 року на суму 599, 99 грн.; фіскальний чек від 30.08.2013 року на суму 100, 02 грн.; акт виконаних робіт по ремонту автомобіля від 14.09.2013 року на суму 836, 88 грн.; квитанція від 14.09.2013 року на суму 836, 88 грн., відмовившись від стягнення цих витрат за не підтвердженням їх оригіналами документів, з чим погоджується колегія суддів.

Крім цього, на переконання колегії суддів не можуть бути визнані належними та допустимими доказами обгрунтування цивільного позову ОСОБА_35 такі, долучені до його позову документи про придбання пального та тосолу (копії яких знаходяться в т.7 на а.к.п. 359; 362;363; 364; 365; 366; 367; 368; 370; 371; 372; 373; 374; 375; 376; 377; 378; 379; 382; 383; 384; 385; 386; 387; 388; 389) як: фіскальний чек від 11.11.2013 року на суму 600, 05 грн.; чек від 05.12.2013 року на суму 500, 05 грн.; фіскальний чек від 01.09.2013 року на суму 300, 01 грн.; фіскальний чек від 01.09.2013 року на суму 300, 01 грн.; фіскальний чек від 01.09.2013 року на суму 300, 01 грн.; фіскальний чек від 01.09.2013 року на суму 399, 95 грн.; фіскальний чек від 02.09.2013 року на суму 499, 99 грн.; фіскальний чек від 04.09.2013 року на суму 712, 50 грн.; фіскальний чек від 04.09.2013 року на суму 399, 95 грн.; фіскальний чек від 04.09.2013 року на суму 359, 77 грн.; фіскальний чек від 07.09.2013 року на суму 300, 01 грн.; фіскальний чек від 07.09.2013 року на суму 300, 01 грн.; фіскальний чек від 07.09.2013 року на суму 399, 95 грн.; фіскальний чек від 10.09.2013 року на суму 450, 02 грн.; фіскальний чек від 08.09.2013 року на суму 150, 01 грн.; фіскальний чек від 13.09.2013 року на суму 349, 98 грн.; фіскальний чек від 10.09.2013 року на суму 190 грн.; фіскальний чек від 13.09.2013 року на суму 300, 01 грн.; фіскальний чек від 13.09.2013 року на суму 285 грн.; фіскальний чек від 19.09.2013 року на суму 199, 98 грн.; фіскальний чек від 22.09.2013 року на суму 399, 96 грн.; фіскальний чек від 24.09.2013 року на суму 299, 98 грн.; фіскальний чек від 26.09.2013 року на суму 300, 09 грн.; фіскальний чек від 29.09.2013 року на суму 299, 98 грн.; фіскальний чек від 27.09.2013 року на суму 150, 04 грн.; фіскальний чек від 25.09.2013 року на суму 100, 90 грн.; фіскальний чек від 25.09.2013 року на суму 500, 56 грн.; фіскальний чек від 25.09.2013 року на суму 209, 95 грн.; фіскальний чек від 25.09.2013 року на суму 399, 95 грн.; фіскальний чек від 25.0.2013 року на суму 399, 95 грн.; фіскальний чек від 25.09.2013 року на суму 399, 95 грн. фіскальний чек від 25.09.2013 року на суму 584, 70 грн.; чек від 11.09.2013 року на суму 399, 97 грн.; фіскальний чек від 11.09.2013 року на суму 399, 97 грн.; чек від 12.09.2013 року на суму 300 грн.; фіскальний чек від 16.09.2013 року на суму 100, 09 грн.; фіскальний чек від 16.09.2013 року на суму 583, 70 грн.; фіскальний чек від 14.09.2013 року на суму 149, 96 грн.; фіскальний чек від 09.09.2013 року на суму 200, 08 грн.; чек від 05.09.2013 року на суму 300, 06 грн.; фіскальний чек від 05.09.2013 року на суму 300, 06 грн.; фіскальний чек від 03.09.2013 року на суму 409, 51 грн.; фіскальний чек від 01.09.2013 року на суму 499, 96 грн.; фіскальний чек від 30.08.2013 року на суму 591, 16 грн.; чек "Лукойл-Україна" від 30.08.2013 року на суму 591, 16 грн.; фіскальний чек від 30.08.2013 року на суму 100, 02 грн.; фіскальний чек від 29.08.2013 року на суму 200, 93 грн.; фіскальний чек від 29.08.2013 року на суму 152, 67 грн.; фіскальний чек від 29.08.2013 року на суму 499, 99 грн.; фіскальний чек від 29.08.2013 року на суму 97, 28 грн.;фіскальний чек від 29.08.2013 року на суму 99, 94 грн.; фіскальний чек від 29.08.2013 року на суму 200, 04 грн.; фіскальний чек від 27.08.2013 року на суму 100, 06 грн.; фіскальний чек від 27.08.2013 року на суму 200, 02 грн.; фіскальний чек від 14.09.2013 року на суму 29 грн. При цьому, колегією суддів взято до уваги, що представлені вищевказані документи містять в собі дані про придбання пального та тосолу вже після поховання ОСОБА_46 та проведення у зв"язку з цим першого поминального обіду і позивачем ОСОБА_35 та його представником в суді не доведено, що придбання цього пального пов"язано з проведенням поховання ОСОБА_46, проведенням першого поминального обіду, встановленням пам"ятника чи іншими обставинами, безпосередньо пов"язаними з наслідками кримінального правопорушення. Окремі фіскальні чеки надані позивачем ОСОБА_35 та його представником ОСОБА_5 вказують на те, що пальне придбавалося в один день, в значних кількостях, з перервами в декілька годин, на одній АЗС (копії документів в т.7 а.к.п.362; 363; 364) що ставить під сумнів твердження про те, що такі придбання були пов"язані саме з наслідками кримінального правопорушення і підлягають стягненню з цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес".

Крім цього, колегія суддів вважає, що не може бути визнано належними та допустимими доказами обгрунтування цивільного позову ОСОБА_35, щодо стягнення матеріальної шкоди, такі документи (копії в т.7 а.к.п. 382; 383; 384; 385; 386), як: квитанція про оплату через термінал "Приватбанку" послуг мобільного зв"язку від 17.09.2013 року на загальну суму 1002 грн.; квитанція про оплату через термінал "Приватбанку" послуг мобільного зв"язку від 17.09.2013 року на загальну суму 302 грн.; квитанції про оплату за телефон від 17.10.2013 року на суму 701 грн.; квитанція про оплату за телефон від 17.10.2013 року на загальну суму 1000 грн.; квитанція про оплату телекомунікаційних послуг від 24.09.2013 року на загальну суму 100 грн.; квитанція про оплату через термінал "Приватбанку" послуг мобільного зв"язку від 17.09.2013 року на загальну суму 1002 грн., оскільки судом не встановлено доказів того, що ці витрати за послуги зв"язку, пов"язані саме з наслідками кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1

Також, на переконання, колегії суддів не можуть бути визнані належними та допустимими доказами обгрунтування цивільного позову ОСОБА_35, щодо стягнення матеріальної шкоди, такі документи (копії в т.7 а.к.п. 387, 388), як: квитанція про оплату через термінал "Приватбанку" послуг "ТИТАН КОНСАЛТИНГ ГРУП ТОВ" від 17.09.2013 року на загальну суму 10 000 грн.; квитанція про оплату через термінал "Приватбанку" комісії за перерахування оплати від 17.09.2013 року в сумі 100 грн. При цьому, колегією суддів взято до уваги, що вищевказані квитанції не містять в собі інформації про те, які саме послуги надавалися позивачу; у зв"язку з якими обставинами; чи пов"язані вони з фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення та необхідністю отримання ОСОБА_35 правової допомоги в рамках розслідування. Позивачем та представником не надано суду відповідного договору між ОСОБА_35 та "ТИТАН КОНСАЛТИНГ ГРУП ТОВ" про надання правової допомоги, як доказу обгрунтування позову. Крім цього, колегією враховано, що "ТИТАН КОНСАЛТИНГ ГРУП ТОВ" не представляло інтереси ОСОБА_35 в даному кримінальному провадженні.

Аналогічно колегія суддів вважає, що не може бути визнано належними та допустимими доказами обгрунтування цивільного позову ОСОБА_35, щодо стягнення матеріальної шкоди, такі документи (копії в т.7 а.к.п. 389), як : фіскальний чек на оплату печива від 28.08.2013 року на суму 31, 90 грн. та чек аптеки № 1 м. Тернопіль про оплату ліків від 21.08.2013 року на суму 61 грн., оскільки позивачем та представником не доведено і судом не встановлено, що ці витрати пов"язані з наслідками кримінального правопорушення, та не надано доказів наявності рекомендації лікаря щодо необхідності придбання та вживання медикаменту, придбаного згідно вищевказаного чеку.

ОСОБА_18 з цим, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що потерпілому ОСОБА_35 смертю матері ОСОБА_46 заподіяно моральну шкоду і погоджується з визначеним судом першої інстанції її розміром 70 000 грн., які стягнуто з цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес". При цьому, погоджуючись з розміром визначеного судом першої інстанції відшкодуванням моральної шкоди, що підлягає стягненню з ТзОВ "Агробізнес", колегія суддів враховує те, що сам ОСОБА_35 з таким розміром відшкодування погодився і в апеляційному порядку вирок суду в цій частині не оскаржував, а також бере до уваги, обставини зазначені потерпілим, зокрема, що смертю матері ОСОБА_46 йому спричинено моральні страждання. Враховує, що ця подія викликала у потерпілого погіршення душевного стану, сну, відчуття туги, значне посилення дратівливості, нестриманості, пригнічення настрою, що у свою чергу стало наслідком порушення його стосунків з рідними та знайомими і призвело до вимушених змін у його житті, зниження його працездатності, обмеження кола спілкування тощо.

Що стосується доводів представника цивільного позивача ТзОВ "Агробізнес" про підставність стягнення на користь потерпілого ОСОБА_35 з ТзОВ "Агробізнес" моральної шкоди в сумі лише 35 000 грн., то такі на переконання колегії суддів, належним чином не мотивовані, а тому не можуть слугувати підставою для зміни оскаржуваного вироку суду в цій частині.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. порушує питання про незаконність вироку в частині стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілого ОСОБА_34 матеріальної шкоди в сумі в сумі 14 474, 19 грн. та моральної шкоди в сумі 70 000 грн. Вважає, що підлягає до задоволення позов в частині стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на його користь матеріальної шкоди в сумі лише 9000 грн., а не 14 474, 19 грн., як стягнув суд та моральної шкоди в сумі 35 000 грн., а не в сумі 70 000 грн., як стягнув суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілого ОСОБА_34 матеріальної шкоди в сумі 14474, 19 грн., суд першої інстанції не дав правильної правової оцінки, наданим ОСОБА_34 доказам, на підтвердження завданої йому матеріальної шкоди, зокрема товарним, касовим, фіскальним чекам, квитанціям, актам здачі - прийняття робіт, рахункам-фактурам та іншим документам, внаслідок чого безпідставно завищив розмір відшкодування матеріальної шкоди, що підлягає стягненню на користь вказаного потерпілого з відповідача ТзОВ "Агробізнес".

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, за клопотанням представника цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. досліджено надані потерпілим ОСОБА_34 та його представником адвокатом ОСОБА_5 оригінали документів, якими обгрунтовується позов ОСОБА_34 в частині стягнення з цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" матеріальної шкоди.

За результатами дослідження доказів встановлено, що відповідно до договору-замовлення на організацію та проведення поховання № 827 від 21.08.2013 року, оригіналу фіскального чеку від 21.08.2013 року на суму 355 грн.; квитанції до прибуткового касового ордеру № 6455 від 11.11.2013 року на суму 390 грн.; товарного чеку ПП ОСОБА_58 від 22.08.2013 року на суму 2250 грн.; касового чеку магазину "Новус" від 21.08.2013 року на суму 52, 29 грн.; товарного чеку № 248 від 22.08.2013 року на суму 6153 грн., фіскального чеку "Новус" від 21.08.2013 року на суму 30, 20 грн. (копії в т.7 а.к.п. 289; 292; 300; 305; 306; 304/1) потерпілим ОСОБА_34 понесено витрати відповідно: на поховання дружини ОСОБА_46, зокрема оплату викопування могили, послуг автокатафалку, оформлення свідоцтва в сумі 355 грн; проходження ОСОБА_34 реабілітації в медичному закладі вартістю 390 грн.; придбання вінків на суму 2250 грн.; придбання хлібу у зв"язку з першим поминальним обідом на суму 30, 20 грн.; придбання мінеральної води у зв"язку з першим поминальним обідом на суму 52, 29 грн.; придбання труни, хреста, таблички на хрест, покривал, вінків, в сумі відповідно 6153 грн., а всього на суму 9230, 49 грн., які підтверджені належними та допустимими вищевказаними доказами, а тому ці витрати в загальній сумі 9230, 49 грн., на переконання колегії суддів, підлягають стягненню з відповідача ТзОВ "Агробізнес" на користь позивача ОСОБА_34, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

ОСОБА_18 з цим на переконання колегії суддів, інші долучені позивачем ОСОБА_34 до цивільного позову копії документів та в суді апеляційної інстанції оригінали документів не можуть братися до уваги, як належні та допустимі докази завданої кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_1, матеріальної шкоди ОСОБА_34

Так, під час дослідження судом апеляційної інстанції доказів представник цивільного позивача ОСОБА_34 адвокат ОСОБА_5 вказав, що не може представити оригінали таких документів (копії яких знаходяться в т.7 на а.к.п.293-295; 302; 303; 304), як: чек про оплату через термінал Ощадбанку, карткою ОСОБА_36, грошей в сумі 800, 07 грн. від 26.11.2013 року; чек про оплату через термінал Ощадбанку, карткою ОСОБА_36, грошей в сумі 600, 05 грн. від 11.11.2013 року; чек про оплату через термінал Ощадбанку, карткою ОСОБА_36, грошей в сумі 700, 06 грн. від 13.12.2013 року; чек ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" на суму 600, 03 грн. від 30.12.2013 року; чек про оплату товару карткою ОСОБА_36, придбаного в магазині ДЖЕЙ ЕЛЬ від 20.11.2013 року на суму 1 632 грн.; чек про оплату карткою ОСОБА_36 товару, придбаного в магазині ДЖЕЙ ЕЛЬ від 26.11.2013 року на суму 731 грн. та касовий чек магазину "Сільпо" про придбання тапок чоловічих від 14.09.2013 року на суму 101, 25 грн., касовий чек про оплату пального від 26.09.2013 року на суму 600, 06 грн.; квитанція ТОВ "Орфей" до прибуткового касового ордеру № 425 від 23.08.2013 року, відмовившись від стягнення цих витрат за не підтвердженням їх оригіналами документів, з чим погоджується колегія суддів.

Крім цього, на переконання колегії суддів не можуть бути визнані належними та допустимими доказами обгрунтування цивільного позову ОСОБА_34 такі, долучені до позову ОСОБА_34 документи, як: касовий чек про придбання ліків від 05.11.2013 року на суму 201, 27 грн.; касовий чек про придбання ліків від 03.11.2013 року на суму 16,80 грн.; касовий чек про придбання ліків від 05.11.2013 року на суму 19,00 грн.; касовий чек про придбання ліків від 03.11.2013 року на суму 5, 60 грн.; касовий чек про придбання ліків від 03.11.2013 року на суму 10,85 грн.; касовий чек про придбання ліків від 03.11.2013 року на суму 4,20 грн.; касовий чек про придбання ліків від 03.11.2013 року на суму 3,65 грн (копії в т.7 на а.к.п.290); товарний чек про придбання ліків від 29.11.2013 року на суму 400, 90 грн.; касовий чек про придбання ліків від 16.11.2013 року на суму 50, 75 грн.; касовий чек про придбання ліків на суму 40, 01 грн. (копії в т.7 на а.к.п.291); товарний чек про придбання ліків від 05.11.2013 року на суму 634, 70 грн.; товарний чек про придбання ліків на суму 418 грн.(копії в т.7 а.к.п.292), оскільки позивачем та його представником не надано суду доказів того, що вказані ліки дійсно призначалися (рекомендувалися) лікарями потерпілому ОСОБА_34 у зв"язку з погіршенням його стану здоров"я після смерті дружини ОСОБА_46 в тому числі і після проходження ним лікування у психіатричному відділенні Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні в період з 18.09.2013 року по 11.10.2013 року (т.7 а.к.п.288) і що їх придбання ОСОБА_34 пов"язано з наслідками вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Також, на переконання колегії суддів не можуть бути визнані належними та допустимими доказами обгрунтування цивільного позову ОСОБА_34, щодо стягнення матеріальної шкоди, такі документи, як: касовий чек магазину "Сільпо" від 01.10.2013 року на суму 124, 69 грн.; касовий чек магазину "Сільпо" від 23.09.2013 року на суму 109, 97 грн. (копії в т.7 а.к.п.303); касовий чек ТОВ "Фірма Аніда" про придбання спиртного від 26.08.2013 року на суму 800 грн.; касовий чек ТОВ "Фірма Аніда" про придбання спиртного від 26.08.2013 року на суму 602 грн. (копії в т.7 а.к.п.304); касовий чек магазину "Барвінок" від 28.08.2013 року на суму 164, 29 грн. (копія в т.7 а.к.п.304/1); фіскальний чек від 27.08.2013 року на суму 317, 70 грн. (копія в т.7 а.к.п.305); оскільки придбання цих товарів (продуктів, спиртного та ін.) не пов"язано з похованням ОСОБА_46 чи проведенням першого поминального обіду, а тому в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Крім цього, колегія суддів вважає, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами обгрунтування цивільного позову ОСОБА_34, щодо стягнення матеріальної шкоди, такі документи, як: рахунок-фактура № СФ-0000001 від 22.08.2013 року на суму 1002, 50 грн. (за харчування та обслуговування), акт № ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ "Сом" від 22.08.2013 року на суму 1002, 50 грн.; рахунок-фактура № СФ-0000002 від 29.08.2013 року на суму 1706, 40 грн. (за харчування та обслуговування), акт № ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ "Сом" від 29.08.2013 року на суму 1706, 40 грн., оскільки позивачем та його представником не надано суду доказів того, що вказані послуги дійсно оплачені позивачем.

ОСОБА_18 з цим, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що потерпілому ОСОБА_34 смертю дружини ОСОБА_46 заподіяно моральну шкоду і погоджується з визначеним судом першої інстанції її розміром 70000 грн., які стягнуто з цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес". При цьому, погоджуючись з розміром визначеного судом першої інстанції відшкодуванням моральної шкоди, що підлягає стягненню з ТзОВ "Агробізнес", колегія суддів враховує те, що сам ОСОБА_34 з таким розміром відшкодування погодився і в апеляційному порядку вирок суду в цій частині не оскаржував, а також бере до уваги, обставини зазначені потерпілим, зокрема, що смертю дружини ОСОБА_46 йому спричинено моральні та душевні страждання. Враховує, що смерть дружини та її поховання, викликали у нього погіршення душевного стану, відчуття туги, погіршення сну, значне посилення дратівливості і нестриманості, пригнічення настрою, що стало наслідком порушення його стосунків з рідними та знайомими і призвело до вимушених змін у його житті, зниження його працездатності, обмеження кола спілкування тощо.

Що стосується доводів представника цивільного позивача ТзОВ "Агробізнес" про підставність стягнення на користь потерпілого ОСОБА_34 з ТОВ "Агробізнес" моральної шкоди в сумі лише 35 000 грн., то такі на переконання колегії суддів, належним чином не мотивовані, а тому не можуть слугувати підставою для зміни оскаржуваного вироку суду в цій частині.

Також, в апеляційній скарзі представника цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. ставиться питання про недотримання судом першої інстанції вимог ст.368, 374 КПК України, зокрема не вирішення долі речового доказу автомобіля МАЗ 551608236 д.н.з НОМЕР_5, належного цивільному відповідачу ТзОВ "Агробізнес", який просить повернути власнику.

Колегією суддів встановлено, що в процесі досудового розслідування по даному кримінальному провадженню Печерським районним судом міста Києва, розглянуто клопотання ст. слідчого в ОВС ГСУ МВС України Тетерука Є.В. про накладення арешту на майно цивільного відповідача ТОВ "Агробізнес", з метою забезпечення цивільних позовів та відшкодування судових витрат (т.4 а.к.п.1-4).

За результатами розгляду клопотання судом постановлено ухвалу від 20 листопада 2013 року, відповідно до якої на автомобіль МАЗ 551608236 д.н.з НОМЕР_5, 2007 року випуску, кузов НОМЕР_6, належний цивільному відповідачу ТОВ "Агробізнес", накладено арешт (т.4 а.к.п.5).

Протоколом виконання ухвали про арешт майна від 20.11.2013 року, на зазначений транспортний засіб, органом розслідування, накладено арешт, шляхом заборони його відчудження (т.4 а.к.п.6-7).

За змістом ч.3 ст.170 КПК України, арешт майна може бути накладено на нерухоме та рухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого, з метою забезпечення конфіскації майна або цивільного позову.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, зокрема у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

На час розгляду судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції даного кримінального провадження, завдану кримінальним правопорушенням, вчиненим обвинуваченим ОСОБА_1, шкоду у повному обсязі не відшкодовано. Оскільки, судом задоволено цивільні позови і вони залишаються не відшкодованими, підстав для скасування арешту, накладеного на зазначений транспортний засіб та повернення його власнику - цивільному відповідачу ТзОВ "Агробізнес", колегія суддів на даний час не вбачає, у зв"язку з чим апеляційні вимоги представника апелянта Мирончик Ю.В. в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім цього, в апеляційній скарзі представника цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. ставиться питання про незаконність вироку суду в частині стягнення на користь потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_28, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_18, ОСОБА_17 моральної шкоди, з посиланням на те, що розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом, є завищеним.

Водночас, в апеляційній скарзі представник потерпілих адвокат ОСОБА_4 порушує питання про незаконність вироку, посилаючись на те, що судом безпідставно не задоволено у повному обсязі цивільні позови потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_18, ОСОБА_17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", завданої кримінальним правопорушенням, вчиненим обвинуваченим ОСОБА_1, моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_17 моральної шкоди, судом першої інстанції не було враховано в повній мірі характер та обсяг страждань (психічних та душевних), що виникли у потерпілих (цивільних позивачів) у зв"язку із смертю їх близьких, характер немайнових втрат, вимушених змін, що відбулися у зв"язку з цими подіями в їх житті, конкретних обставин справи, у зв"язку із чим розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на їх користь саме з ТзОВ "Агробізнес" судом необгрунтовано зменшено.

Так, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року (із змінами і доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, ча та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та інше. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні питання щодо визначення правильного розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ТзОВ "Агробізнес" на користь вказаних потерпілих колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом ч.2 ст.1168 ЦПК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім"єю.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов"язків.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено судом, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_1, який працюючи у ТзОВ "Агробізнес", виконуючи обов"язки водія та керуючи джерелом підвищеної небезпеки автомобілем МАЗ д.н.з. НОМЕР_5, належним на праві власності цивільному відповідачу ТзОВ "Агробізнес", загинули водій та пасажири автомобіля "Фольксваген ЛТ 35" д.н.з. НОМЕР_4, зокрема: ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44 ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, тобто 9 осіб.

Смертю вказаних осіб, їх близьким родичам, зокрема потерпілим і цивільним позивачам завдано моральну та матеріальну шкоду, у зв"язку із чим ними у кримінальному провадженні пред"явлено відповідні цивільні позови.

У суді апеляційної інстанції представник потерпілих адвокат ОСОБА_4 підтвердив обставини викладені в уточнених позовах осіб, інтереси яких він представляє в даному кримінальному провадженні, щодо заподіяння потерпілим моральної шкоди на вказані суми, які підлягають стягненню з ТзОВ "Агробізнес".

Як слідує з дослідженого судом уточненого цивільного позову в інтересах потерпілого ОСОБА_26 (т.7 а.к.п.114-116), останній у вказаній ДТП втратив дочку ОСОБА_47, яка була опорою для нього і дружини ОСОБА_27, за умов того, що їх фізичні можливості не дозволяли їм нормально рухатися. Втрата ним дочки призвела до виникнення душевних та психічних страждань, негативних емоцій та переживань, які переслідують його і по даний час. Внаслідок цього, у нього погіршилися стан здоров"я, самопочуття, сон, посилилися дратівливість, з"явилася нестриманість, що призвело до обмеження кола його спілкування. У нього порушилися стосунки з оточуючими, що змушує його докладати додаткових зусиль для відновлення звичайного укладу життя. Смерть дочки викликала стан важкої депресії та туги. Йому завдано моральну шкоду, яку слід стягнути з ТзОВ "Агробізнес" в сумі 297 248 грн.

З дослідженого судом уточненого позову в інтересах потерпілої ОСОБА_27 (т.7 а.к.п.121-123) слідує, що вона у вказаній ДТП втратила дочку ОСОБА_47, яка була помічницею та опорою для неї та чоловіка ОСОБА_26, за умов того, що фізичні можливості не дозволяли їм нормально рухатися. Дочка була для неї та чоловіка помічницею і опорою і її загибель створила для неї важкий психологічний дискомфорт. Втрата найближчої людини, якою була дочка, призвела до виникнення душевних та психічних страждань, негативних емоцій та переживань, що переслідують її до цього часу. Зазначені переживання та негативні емоції, призвели до погіршення здоров"я, самопочуття, сну, значного посилення дратівливості і нестриманості та обмеження кола спілкування, що поглиблює її негативні переживання. Після смерті дочки, в неї порушилися стосунки з оточуючими і вона змушена докладати додаткові зусилля для відновлення свого звичайного укладу життя, оскільки втрата дочки змінила її звичний спосіб життя та позбавила можливості приділяти належну увагу своїм рідним. Зазначені обставини викликали у неї стан важкої депресії та туги за донькою. Їй завдано моральну шкоду, яку слід стягнути з ТзОВ "Агробізнес" в сумі 297 248 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілих ОСОБА_26 ОСОБА_27 моральної шкоди та визначаючи її розмір по 67 248 грн. у користь кожного з потерпілих, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вищевказані обставини та доводи потерпілих в цивільних позовах, характер та обсяг їх душевних і психічних страждань, характеру немайнових втрат, вимушених змін, що відбулися в їх житті, внаслідок чого немотивовано зменшив суми відшкодування на їх користь моральної шкоди.

Аналізуючи вищенаведені обставини, наявні докази, колегія суддів вважає, що на користь потерпілих ОСОБА_26 та ОСОБА_27 з цивільного відповідача ТзОВ Агробізнес" слід стягнути моральну шкоду в розмірі по 100000 грн. кожному, частково задовольнивши їх позови в цій частині та апеляційну скаргу представника в їх інтересах.

З дослідженого судом уточненого позову в інтересах потерпілого ОСОБА_15 (т.7 а.к.п. 135-137) слідує, що у вказаній ДТП він втратив дружину ОСОБА_47, з якою він прожив у шлюбі більше ніж 30 років. Втрата дружини, найближчої людини, викликала у нього душевні та психічні страждання, негативні емоції та переживання. Дружина створювала у їх помешканні сімейний затишок та спокій. Після смерті дружини, його квартира, незважаючи на допомогу доньки, залишається порожньою. Зазначені переживання та негативні емоції призвели до погіршення сну, значного посилення дратівливості і нестриманості, а також обмеження кола спілкування, що поглиблює негативні переживання. Смерть дружини призвела до порушення звичних стосунків і він змушений докладати додаткові зусилля для відновлення свого звичного способу життя, оскільки втрата дружини змінила його уклад життя та позбавила можливості приділяти належну увагу своїм знайомим, рідним та друзям. Зазначені обставини викликали у нього шоковий стан. Йому завдано моральну шкоду, яку слід стягнути з ТзОВ "Агробізнес" в сумі 297 248 грн.

З дослідженого судом уточненого позову в інтересах потерпілої ОСОБА_14 (т.7 а.к.п.142-144), убачається, що вона у вказаній ДТП втратила матір ОСОБА_47, яка була для неї та всієї сім"ї опорою і розрадою. Загибель матері створила для неї важкий психологічний дискомфорт. Внаслідок втрати матері обмежилися можливості її відпочинку, оскільки вона змушена була пересилитися до квартири батьків для надання допомоги та підтримки свого батька, який опинився сам на сам з бідою і не може спокійно проживати у квартирі, яка асоціюється у нього з повнотою сім"ї та домашнім затишком. Вона змушена одночасно піклуватися про свою сім"ю й розраджувати та допомагати своєму батькові, який важко переживає втрату дружини. У свою чергу, втрата матері та проживання в її квартирі також спричиняє їй душевні страждання. Наведені переживання та негативні емоції призвели до погіршення сну, значного посилення дратівливості і нестриманості, а також обмеження кола спілкування, що поглиблює негативні переживання. В неї погіршилися звичні стосунки і вона змушена докладати додаткові зусилля для відновлення свого звичайного укладу життя. Вона позбавлена можливості приділяти належну увагу своїм знайомим, рідним та друзям. Зазначені обставини викликали у неї стан важкої депресії та туги за матір"ю. Їй завдано моральну шкоду, яку слід стягнути з ТзОВ "Агробізнес" в сумі 297 248 грн.

З дослідженого судом уточненого позову в інтересах потерпілого ОСОБА_16 (т.7 а.к.п. 128-130) убачається, що він у вказаній ДТП втратив матір ОСОБА_47, яка була для нього опорою та порадницею. Втрата матері, найближчої людини викликала у нього душевні та психічні страждання, негативні емоції та переживання. Її смерть обмежила можливості його відпочинку, оскільки він змушений не лише допомагати своїй дружині у вихованні дітей, а й розраджувати та допомагати своєму батькові, який важко переживає втрату дружини. Втрата матері спричиняє йому страждання, які він не може виливати на своїх рідних, зокрема дружину та дітей. Зазначені переживання та негативні емоції призвели до погіршення його сну, значного посилення дратівливості і нестриманості, а також обмеження кола спілкування, що поглиблює негативні переживання. У нього порушилися щоденні стосунки з оточуючими, у зв"язку з чим він змушений докладати додаткові зусилля для відновлення свого звичайного укладу життя, оскільки втрата матері змінила його звичний спосіб життя, позбавила можливості приділяти належну увагу своїм знайомим та друзям. Зазначені обставини викликали у нього стан важкої депресії і туги за матір"ю. Йому завдано моральну шкоду, яку слід стягнути з ТзОВ "Агробізнес" в сумі 282 248 грн., з урахуванням добровільно відшкодованої товариством моральної шкоди в сумі 15 000 грн.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпілі ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16 вищевказані обставини, щодо заподіяння їм моральної шкоди підтвердили.

Вирішуючи питання про стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16 моральної шкоди та визначаючи її розмір по 67 248 грн. у користь ОСОБА_15, ОСОБА_14 та 52248 грн. у користь ОСОБА_16 (з урахуванням добровільного відшкодування в розмірі 15 000 грн.), суд першої інстанції не в повній мірі врахував вищевказані обставини та доводи потерпілих в цивільних позовах, характер та обсяг їх душевних і психічних страждань, характер немайнових втрат, вимушених змін, які відбулися в їх житті, внаслідок чого немотивовано зменшив суми відшкодування на їх користь моральної шкоди.

Аналізуючи вищенаведені обставини, наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16 слід визначити по 100 000 грн. кожному, частково задовольнивши їх позови в цій частині та апеляційну скаргу представника.

При цьому, слід врахувати, що потерпілому ОСОБА_16 цивільним відповідачем ТзОВ "Агробізнес" добровільно відшкодовано моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., а тому на його користь з ТзОВ "Агробізнес" слід стягнути моральну шкоду в сумі 85 000 грн., а на користь потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_14 підлягає стягненню з ТзОВ "Агробізнес" моральна шкода в сумі по 100 000 грн. кожному.

З дослідженого судом уточненого позову в інтересах потерпілого ОСОБА_10 (т.7 а.к.п.156-158) слідує, що у вказаній ДТП він втратив свою дружину ОСОБА_42. Моральна шкода полягає у втраті найближчої людини та пов"язаними з цим душевними і психічними стражданнями, негативними емоціями та переживаннями. Загибель дружини створила для нього важкий психологічний дискомфорт. Він не уявляє собі життя без дружини в помешканні де вони разом прожили більше 30 років і де вона створювала затишок та спокій своєю присутністю. Після смерті дружини, він позбавлений можливості відпочивати вдома від морально важкої роботи, змушений бути розрадою для своїх осиротілих синів, не показувати їм свого смутку заради їх спокою. Зазначені переживання та негативні емоції призвели до погіршення його сну, значного посилення дратівливості і нестриманості, а також обмеження кола спілкування, що знову таки поглиблює негативні переживання. У нього порушилися щоденні життєві стосунки у зв"язку з чим він змушений докладати додаткові зусилля для відновлення свого звичайного способу життя, оскільки втрата дружини безповоротно змінила його звичний уклад життя та позбавила можливості приділяти належну увагу своїм знайомим та друзям. Ці обставини викликали у нього шоковий стан. Для відновлення душевної рівноваги та спокою, він змушений за рекомендацією лікаря вживати ліки. Йому завдано моральну шкоду і з ТзОВ "Агробізнес" на його користь слід стягнути 295 412 грн. моральної шкоди.

З дослідженого уточненого позову в інтересах потерпілого ОСОБА_28 (т.7 а.к.п.149-151) убачається, що у даній ДТП він втратив свою матір ОСОБА_42. Моральна шкода полягає у втраті, найближчої для нього людини та пов"язаними з цим душевними і психічними стражданнями, негативними емоціями та переживаннями. Загибель матері створила для нього важкий психологічний дискомфорт, оскільки матір завжди була опорою та розрадою, як для нього так і для всієї сім"ї. Внаслідок втрати матері обмежилась можливість його відпочинку, оскільки після її смерті, він разом з дружиною та малолітньою дитиною, змушений був пересилитися до квартири батьків, для допомоги та підтримки батька та брата, оскільки опинившись сам на сам з бідою, вони не можуть нормально проживати у квартирі, яка асоціюється у них з повнотою сім"ї та домашнім затишком. Тепер він змушений допомагати не лише своїй дружині у вихованні малолітньої доньки, а й розраджувати та допомагати своєму батькові та брату, які важко переживають втрату дружини та матері. У свою чергу проживання у квартирі матері, яка загинула, теж спричиняє страждання, які він не може виливати на своїх рідних, зважаючи на їх емоційний стан. Наведені переживання та негативні емоції викликали у нього стан депресії та туги за матір"ю, призвели до погіршення сну, значного посилення дратівливості і нестриманості, а також обмеження кола спілкування, що поглиблює негативні переживання. Його звичні стосунки погіршилися, у зв"язку з чим, він змушений докладати додаткові зусилля, для відновлення свого звичайного укладу життя, що змінило його звичний спосіб життя та позбавило можливості приділяти належну увагу його знайомим та друзям. Йому завдано моральну шкоду і з ТзОВ "Агробізнес" на його користь слід стягнути 280 412 грн. моральної шкоди, з урахуванням добровільно відшкодованої товариством моральної шкоди в сумі 15 000 грн.

З дослідженого судом уточненого позову в інтересах потерпілого ОСОБА_9 (т.7 а.к.п. 163-165) слідує, що у вказаній ДТП він втратив свою матір ОСОБА_42. Моральна шкода полягає у втраті, найближчої для нього людини та пов"язаними з цим душевними і психічними стражданнями, негативними емоціями та переживаннями. Загибель матері створила для нього важкий психологічний дискомфорт, оскільки матір завжди була опорою та розрадою, як для нього так і для всієї сім"ї. Внаслідок втрати матері обмежилась можливість його відпочинку, оскільки після роботи він змушений негайно їхати додому для того, щоб морально та психологічно підтримати свого батька, виконати те, що раніше по дому робила матір. Зазначені переживання та негативні емоції призвели до погіршення сну, значного посилення дратівливості і нестриманості, а також обмеження кола спілкування, що поглиблює негативні переживання. Його звичні стосунки порушились, у зв"язку з чим він змушений докладати додаткові зусилля для відновлення свого звичайного укладу життя, що змінило його звичний спосіб життя і позбавило можливості приділяти належну увагу своїм знайомим та друзям. Наведені обставини викликали у нього шоковий стан. Йому завдано моральну шкоду і з ТзОВ "Агробізнес" на його користь слід стягнути 295 412 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпілі ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_28 вищевказані обставини, щодо заподіяння їм моральної шкоди підтвердили.

Вирішуючи питання про стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_28 моральної шкоди та визначаючи її розмір по 65 412 грн. у користь ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та 50 412 грн. у користь ОСОБА_28 (з урахуванням добровільного відшкодування в розмірі 15 000 грн.), суд першої інстанції не в повній мірі врахував вищевказані обставини та доводи потерпілих в цивільних позовах, характер та обсяг їх душевних і психічних страждань, характер немайнових втрат, вимушених змін, які відбулися в їх житті, внаслідок чого немотивовано зменшив суми відшкодування на їх користь моральної шкоди.

Аналізуючи вищенаведені обставини, наявні у провадженні докази колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_28, слід визначити по 100 000 грн. кожному, частково задовольнивши їх позови в цій частині та апеляційну скаргу представника.

При цьому, слід врахувати, що потерпілому ОСОБА_28 цивільним відповідачем ТзОВ "Агробізнес" добровільно відшкодовано моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., а тому на його користь з ТзОВ "Агробізнес" слід стягнути моральну шкоду в сумі 85 000 грн., а на користь потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9, підлягає стягненню з ТзОВ "Агробізнес" моральна шкода в сумі по 100 000 грн. кожному.

З дослідженого судом уточненого позову в інтересах потерпілого ОСОБА_12 (т.7 а.к.п.177-179), слідує, що в даній ДТП він втратив свою дружину ОСОБА_41. Моральна шкода полягає у втраті найближчої людини та пов"язаними з цим душевними і психічними стражданнями, негативними емоціями та переживаннями. Загибель дружини створила для нього важкий психологічний дискомфорт і він не уявляє собі життя в їх помешканні без дружини, з якою прожив більше 30 років і яка створювала затишок та спокій своєю присутністю. Зазначені переживання та негативні емоції призвели до погіршення сну, значного посилення дратівливості і нестриманості, а також обмеження кола спілкування, що поглиблює негативні переживання. Його звичні стосунки порушилися і він змушений докладати додаткові зусилля для відновлення свого способу життя, оскільки втрата дружини змінила його уклад життя, позбавила можливості приділяти належну увагу своїм знайомим та друзям. Наведені обставини викликали у нього шоковий стан. Йому завдано моральну шкоду і з ТзОВ "Агробізнес" на його користь слід стягнути 295 412 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_12 підтвердив вищевказані обставини, щодо заподіяння йому моральної шкоди.

З дослідженого судом уточненого позову в інтересах потерпілого ОСОБА_13 (т.7 а.к.п.170-172), убачається, що в даній ДТП він втратив свою матір ОСОБА_41. Моральна шкода полягає у втраті найближчої людини та пов"язаними з цим душевними і психічними стражданнями, негативними емоціями та переживаннями. Загибель матері створила для нього важкий психологічний дискомфорт, її втрата спричиняє йому страждання, які він змушений тримати в собі, щоб не обтяжувати своїми переживання сім"ю. Також, він змушений допомагати своєму батькові морально та фізично, переїхавши до нього на проживання. У нього змінилося життя так, як до загибелі матері він проживав та працював у м. Івано-Франківську. Його соціальні зв"язки та контакти перервалися. Всі наведені переживання та негативні емоції призвели до погіршення сну, значного посилення дратівливості і нестриманості, а також обмеження кола спілкування, що поглиблює негативні переживання. Унеможливились його щоденні стосунки з оточуючими і він змушений докладати додаткові зусилля для відновлення свого укладу життя, оскільки втрата матері змінила його звичний спосіб життя та позбавила можливості приділяти належну увагу своїм знайомим, друзям і сім"ї. Наведені обставини викликали у нього стан важкої депресії та туги за матір"ю. Йому завдано моральну шкоду і з ТОВ "Агробізнес" на його користь слід стягнути 295 412 грн. моральної шкоди.

З дослідженого уточненого позову в інтересах потерпілого ОСОБА_11 (т.7 а.к.п.200-202), убачається, що в даній ДТП він втратив свою матір ОСОБА_41. Моральна шкода полягає у втраті найближчої людини та пов"язаними з цим душевними і психічними стражданнями, негативними емоціями та переживаннями. Загибель матері створила для нього важкий психологічний дискомфорт, внаслідок її втрати обмежилась можливість його відпочинку. В даний час він змушений не лише допомагати своїй дружині у вихованні дітей, а й розраджувати та допомагати своєму батькові, який важко переживає втрату дружини. Втрата матері спричиняє йому страждання, які він не може виливати на своїх рідних, дружину та дітей. Всі зазначені переживання та негативні емоції призвели до погіршення його сну, значного посилення дратівливості і нестриманості, а також обмеження кола спілкування, що поглиблює негативні переживання. У нього погіршилися щоденні стосунки з оточуючими і він змушений докладати додаткові зусилля для відновлення свого звичайного укладу життя, оскільки втрата матері змінила його звичний спосіб життя та позбавила можливості приділяти належну увагу своїм знайомим та друзям. Наведені обставини викликали у нього стан важкої депресії та туги за матір"ю. Йому завдано моральну шкоду і з ТОВ "Агробізнес" на його користь слід стягнути 280 412 грн. моральної шкоди, з урахуванням добровільно відшкодованої товариством моральної шкоди в сумі 15 000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11 моральної шкоди та визначаючи її розмір по 65 412 грн. у користь ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та 50 412 грн. у користь ОСОБА_11 (з урахуванням добровільного відшкодування в розмірі 15 000 грн.), суд першої інстанції не в повній мірі врахував вищевказані обставини та доводи потерпілих в цивільних позовах, характер та обсяг душевних і психічних страждань, характеру немайнових втрат, вимушених змін, які відбулися в їх житті, внаслідок чого немотивовано зменшив суми відшкодування на їх користь моральної шкоди.

Аналізуючи вищенаведені обставини, наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, слід визначити по 100 000 грн. кожному, частково задовольнивши їх позови в цій частині та апеляційну скаргу представника.

При цьому, слід врахувати, що потерпілому ОСОБА_11 цивільним відповідачем ТзОВ "Агробізнес" добровільно відшкодовано моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., а тому на його користь з ТзОВ "Агробізнес" слід стягнути моральну шкоду в сумі 85 000 грн., а на користь потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_13, підлягає стягненню з ТзОВ "Агробізнес" моральна шкода в сумі по 100 000 грн. кожному.

З дослідженого судом уточненого позову в інтересах потерпілої ОСОБА_17 (т.7 а.к.п.184-186) слідує, що у вказаній ДТП вона втратила свою дочку ОСОБА_44. Моральна шкода полягає у втраті найближчої людини та пов"язаними з цим душевними і психічними стражданнями, негативними емоціями та переживаннями. Загибель дочки створила для неї важкий психологічний дискомфорт, оскільки дочка завжди була опорою та помічницею, особливо останнім часом, коли фізичні можливості не дозволяють їй нормально забезпечувати себе. Зазначені переживання та негативні емоції призвели до погіршення здоров"я, самопочуття, сну, значного посилення дратівливості і нестриманості, а також обмеження кола спілкування, що поглиблює негативні переживання. В неї погіршилися щоденні стосунки з оточуючими, у зв"язку з чим вона змушена докладати додаткові зусилля для відновлення свого звичайного укладу життя, так, як втрата дочки змінила її звичний спосіб життя та позбавила можливості приділяти належну увагу своїм рідним. Наведені обставини викликали у неї стан важкої депресії та туги за дочкою. Їй завдано моральну шкоду і з ТзОВ "Агробізнес" на її користь слід стягнути 293 118 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_17 вищевказані обставини, щодо заподіяння їй моральної шкоди підтвердила.

Вирішуючи питання про стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілої ОСОБА_17 моральної шкоди та визначаючи її розмір в сумі 63 118 грн., суд першої інстанції не в повній мірі врахував вищевказані обставини та доводи потерпілої в цивільному позові, характер та обсяг її душевних і психічних страждань, характер немайнових втрат, вимушених змін, що відбулися в її житті, внаслідок чого немотивовано зменшив суму відшкодування на її користь моральної шкоди.

Аналізуючи вищенаведені обставини, наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ТзОВ "Агробізнес" на користь потерпілої ОСОБА_17 слід визначити в розмірі 100 000 грн., частково задовольнивши її позов в цій частині та апеляційну скаргу представника.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди вищевказаним потерпілим, яка підлягає стягненню з ТзОВ "Агробізнес", колегія суддів виходила із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів не бере до уваги доводи представника ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. про підставність стягнення на користь потерпілих ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16 моральної шкоди в сумі 40 000 грн. кожному, на користь потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_28, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11 моральної шкоди в сумі 45 000 грн. кожному, на користь потерпілої ОСОБА_17 моральної шкоди в сумі 35 000 грн., оскільки на переконання колегії суддів, вони належним чином не мотивовані, а тому не можуть слугувати підставою для зменшення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь цих потерпілих з ТзОВ "Агробізнес", про що ставиться питання в апеляційній скарзі Мирончик Ю.В.

Оскільки, судом апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду, встановлено вищевказану невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки в частині вирішення цивільних позовів, тому оскаржуваний вирок підлягає зміні.

Вирішуючи апеляційні скарги представника ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. та представника потерпілого ОСОБА_18 адвоката ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_18, щодо відповідності вимогам закону визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої на користь потерпілого ОСОБА_18, колегія суддів погоджується з ухваленим судом першої інстанції в цій частині рішенням, щодо визначення розміру моральної шкоди в сумі 250 000 грн. і бере до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив наявність факту заподіяння моральної шкоди, коло осіб, які за законом несуть відповідальність за її заподіяння, обставини щодо часткового добровільного відшкодування цивільним відповідачем ТзОВ "Агробізнес" моральної шкоди в сумі 130 000 грн.

При цьому, судом вірно враховано, що потерпілий ОСОБА_18 у вищевказаній дорожньо-транспортної пригоді, втратив всіх членів своєї сім"ї, зокрема дружину ОСОБА_44 та сина ОСОБА_45, внаслідок чого залишився одиноким, що призвело до його затяжної депресії, що він підтвердив у суді апеляційної інстанції та правильно визначив розмір заподіяної моральної шкоди в сумі 250 000 грн., дотримуючись засад розумності, виваженості та справедливості, а тому в цій частині апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.ч.5 ст.128, 129, 326, 404, 405, 407, 408, 409, 411, 419 КПК України, п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_8, представника потерпілих - цивільних позивачів адвоката ОСОБА_4 в інтересах потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_18, ОСОБА_17, представника цивільного відповідача ТзОВ "Агробізнес" Мирончик Ю.В. в інтересах ТзОВ "Агробізнес" задовольнити частково.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 вересня 2014 року відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.286 КК України - змінити.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ТзОВ "Агробізнес" в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на користь потерпілого ОСОБА_8 моральну шкоду, пов"язану із пошкодженням, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, належного йому транспортного засобу "Вольксваген ЛТ 35" д.н.з. НОМЕР_4, в розмірі 8 000 грн. (вісім тисяч гривень).

В решті позовних вимог ОСОБА_8 про стягнення з ТзОВ "Агробізнес" на його користь моральної шкоди відмовити.

Цивільні позови в інтересах потерпілих ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_28, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_17, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на користь ОСОБА_16 моральну шкоду в розмірі 85000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на користь ОСОБА_28 моральну шкоду в розмірі 85 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 85 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на користь потерпілих ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17, завдану моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. кожному.

В решті позовних вимог ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_17 про стягнення з ТзОВ "Агробізнес" моральної шкоди відмовити.

У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на користь ОСОБА_33 матеріальної шкоди в сумі 10 000 грн. відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_36 в частині стягнення з ТзОВ "Агробізнес" матеріальної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на користь ОСОБА_36 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 42 720 грн.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_35 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" матеріальної шкоди в сумі 27 343, 63 грн. відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_34 в частині стягнення з ТзОВ "Агробізнес" матеріальної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на користь ОСОБА_34 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9230, 49 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_36, ОСОБА_34 про стягнення з ТзОВ "Агробізнес" матеріальної шкоди відмовити.

Провадження за позовами: ОСОБА_22 до ТзОВ "Агробізнес" про стягнення 45412 грн. моральної шкоди; ОСОБА_20 до ТзОВ "Агробізнес" про стягнення 45412 грн. моральної шкоди; ОСОБА_21 до ТзОВ "Агробізнес" про стягнення 58911 грн. матеріальної шкоди та 45412 грн. моральної шкоди; ОСОБА_24 в інтересах дітей ОСОБА_31 та ОСОБА_32 до ТзОВ "Агробізнес" про стягнення кожному по 95412 грн. моральної шкоди; ОСОБА_19 до ТзОВ "Агробізнес" про стягнення 236 236 грн. моральної шкоди та 23 408 грн. майнової шкоди; ОСОБА_38 до ТзОВ "Агробізнес" про стягнення 93118 грн. моральної шкоди та 657, 51 грн. матеріальної шкоди і починаючи з листопада 2017 року довічно 1458, 33 грн. щомісячного утримання; ОСОБА_23 про стягнення з ТзОВ "Агробізнес" 236 236 грн. моральної шкоди та 29 303 грн. майнової шкоди, пред"явленими у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.286 КК України, в порядку ч.5 ст.128 КПК України, п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України - закрити, за відмовою позивачів від позову.

Початком строку відбування покарання ОСОБА_1 вважати 20 серпня 2013 року, з часу його затримання.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, які тримаються під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

О.Ю. Іващенко П.В. Декайло М.Н. Крукевич

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Ю. Іващенко