Постанова

від 09.02.2015 по справі 42/9-1/178

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа№ 42/9-1/178

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Руденко М.А.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 22.12.2014

у справі № 42/9-1/178 (суддя - Cпичак О.М.)

за заявою Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про відстрочку виконання рішення

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ,

про стягнення 15 990 445,34 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Рудик Д.С. - представник (довіреність №552 від 31.12.2014).

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення 15 990 445, 34 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2007 у справі № 42/9 позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 15 990 445,34 грн задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2007 рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2007 скасовано, в задовленні позову Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2007 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2007 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2007 у справі № 42/9 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду України від 21.02.2008 Відкритому акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2007 у даній справі.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.11.2008 у справі №42/9-1/178, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009, вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» суми основного боргу в розмірі 58 984,68 грн, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 13 112 543,04 грн основного боргу, 658 576,39 грн штрафу, 1 692 420,31 грн інфляційних втрат, 467 920,93 грн - 3 % річних, 25 500,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

15.09.2009 на виконання вищевказаного рішення у справі №42/9-1/178 Господарським судом міста Києва було видано наказ.

Ухвалою Верховного Суду України від 29.10.2009 Публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29.07.2009 у справі № 42/9-1/178.

14.05.2014 Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про відстрочку виконання рішення суду від 25.11.2008 у справі № 42/9-1/178 строком на 5 років, яка ухвалою суду від 02.06.2014 була задоволена частково, виконання рішення суду заявникові було відстрочено до 01.01.2015.

11.12.2014 Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва вдруге із заявою про надання відстрочки виконання судового рішення від 25.11.2008 у справі № 42/9-1/178 строком на 5 років.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2014 у справі №42/9-1/178 Публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі №42/9-1/178 від 25.11.2008 відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а подану ним заяву задовольнити, надавши відстрочку виконання судового рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду є незаконною, винесеною при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2015 апеляційну скаргу позивача прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 09.02.2015.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просив скаргу задовольнити, а ухвалу скасувати та винести постанову про задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду.

Позивач своїх уповноважених представників в судове засідання не направив, про поважність причини неявки суд не повідомив, проте надав суду клопотання про припинення апеляційного провадження з посиланням на статтю 106 ГПК України, якою не передбачено порядку оскарження ухвали суду про відмову у наданні відстрочки виконання рішення.

Вислухавши думку представника скаржника щодо заявленого позивачем клопотання, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила відмовити у його задоволенні, керуючись правовою позицією Конституційного Суду України, викладеній у рішенні від 25.04.2012 №11-рп/2012 у справі №1-12/2012, яким надано офіційне тлумачення пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України, яке слід розуміти так, що апеляційному та касаційному оскарженню підлягають ухвали місцевого господарського суду і постанови апеляційної інстанції як про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, так і про відмову у змінах способу та порядку їх виконання.

09.02.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду заявник зазначив, що заборгованість зумовлена наданням відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення переважно споживачам за соціальними (заниженими) тарифами та несвоєчасним і неповним відшкодуванням відповідачеві із державного та місцевого бюджетів коштів з різниці у тарифах, наявністю значної дебіторської заборгованості, боржниками за якою є переважно житлово-комунальні підприємства. Суди останнім задовольняють заяви про відстрочку та розстрочку виконання судових рішень, стягувачами за якими є ПАТ «АК «Київводоканал», чим пояснюється низький відсоток виконання судових рішень у примусовому порядку.

Заявник стверджує, що ситуація склалась таким чином, що заборгованість ПАТ «АК «Київводоканал» перед ПАТ «Київенерго» стягується з урахуванням штрафних санкцій, незважаючи на те, що розрахунки з погашення заборгованості з різниці між фактичною вартістю послуг з водопостачання та водовідведення і їх собівартістю здійснюються без врахування штрафних санкцій.

Заявник також пояснив, що на даний час сума основного боргу в розмірі 34 995119,23 грн є погашеною в результаті проведення взаєморозрахунків у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.2012 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування». Дана обставина підтверджується платіжними дорученнями від 03.12.2012 за №121 та №134.

Крім виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва у справі № 42/9-1/178, на виконанні в органах Державної виконавчої служби перебувають 78 виконавчих проваджень про стягнення з ПАТ «АК «Київводоканал» на користь ПАТ «Київенерго» заборгованості на загальну суму 1 250 000 000,00 грн. При цьому, залишок заборгованості становлять штрафні санкції на суму більше, ніж 165 000 000,00 грн, а сума виконавчого збору за несвоєчасне виконання рішень судів - 110 000 000,00 грн.

Водночас, заявник зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 750 від 09.10.2013, у територіально відокремленому безбалансовому відділенні № 10026/0187 філії Головного управління по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» відповідачеві було відкрито поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. Кошти, перераховані на зазначений рахунок, використовуються для проведення ліцензіатом розрахунків виключно на виконання заходів інвестиційних програм у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. На думку заявника, блокування даного розрахункового рахунку призведе до порушення ліцензійних умов.

Разом з тим боржник вважає, що арешт його коштів, який буде застосований в ході примусового виконання судового рішення може істотно вплинути на господарську діяльність підприємства, призвести до припинення надання споживачам послуг з водопостачання та водовідведення, що у свою чергу, може зумовити настання небажаних екологічних наслідків для міста Києва.

Одним із факторів, що ускладнює виконання відповідачем судового рішення, на думку останнього, є критична амортизаційна зношеність водопровідних мереж, які знаходяться на балансі ПАТ «АК «Київводоканал». Через дану обставину відповідач змушений нести значні фінансові витрати як на запобігання так і на усунення надзвичайних ситуацій техногенного характеру. На підтвердження наведеному, відповідач послався на аварію, яка мала місце 10.04.2013 на Бортницькій станції аерації, вказавши, що крім коштів на ліквідацію наслідків аварії, дане підприємство потребує капітального ремонту, проведення якого також потребує значних грошових витрат.

Оскільки при вирішення судом питання про надання відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення має враховуватись ступінь вини відповідача у виникненні спору, заявник, підсумовуючи наведене у заяві, зауважив, що прямої вини ПАТ «АК «Київводоканал» у виникненні боргу перед АЕК «Київенерго» немає, а тому просив відстрочити виконання рішення у справі № 42/9-1/178 строком на п'ять років, зазначаючи, що на даний час не спроможний виконати його у спосіб, визначений рішенням, без надання відстрочки.

Згідно частини 1 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Так як згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Відповідно до пункту 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Пунктом 7.2. вказаної постанови визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарським процесуальним кодексом України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За змістом наведеної норми, відстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду, місцевий господарський суд, оцінивши надані відповідачем докази, враховуючи інтереси сторін у справі та з огляду на обов'язковість виконання рішення суду, правомірно відзначив, що боржником вже подавалася заява про відстрочку виконання рішення суду Господарського суду м. Києва від 25.11.2008 р. у справі № 42/9-1/178, відзначивши, що такі є подібними, так як у заявах боржник посилається на одні й ті ж самі обставини, які, на думку заявника, ускладнюють та унеможливлюють виконання вказаного судового рішення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду находить обгрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення з огляду на те, що наведені останнім обставини не є тими підставами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тому не являються винятковими та такими, які передбачені статтею 121 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідачем не було надано довідок про рух та залишок грошових коштів на рахунках, відкритих Публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал», місцевий суд правомірно відхилив твердження заявника про відсутність в останнього грошових коштів на рахунках банківських установ.

Судом першої інстанції також правомірно враховано ту обставину, що з моменту прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови від 28.04.2009 у справі № 42/9-1/178, якою рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2008 залишено без змін, минуло п'ять років, проте, на момент розгляду зазначеної заяви рішення залишається невиконаним на суму 2 844 535,63 грн.

Належних та допустимих доказів на підтвердження тому, що рішення суду буде виконаним за умови надання заявнику відстрочки строком на п'ять років, останній не навів.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на те, що процесуальний закон не містить переліку обставин, за наявності яких може бути надано відстрочку виконання судового рішення, і покладає вирішення даного питання безпосередньо на суд, що розглядає відповідну заяву з урахуванням всіх обставин, враховуючи, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 у справі № 42/9-1/178, оскільки така відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги ПАТ «АК «Київводоканал» відсутні.

Відповідно до статті 49 ГПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги судовий збір за її розгляд покладається на заявника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 у справі 42/9-1/178 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 у справі 42/9-1/178 залишити без змін.

3. Справу 42/9-1/178 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.А. Руденко

Г.А. Жук