Рішення

від 27.07.2009 по справі 20/356

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20/356

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  20/356

27.07.09

За позовом   Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий світ»

до                   1) Закритого акціонерного товариства «Кримський торгово-промисловий дім»

                         2) Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і      

                         науки України

про                 визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 53220 від 15.09.2005 недійсним

                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:   Тарарін М.О. (довіреність № 2200 від 21.12.2006 р.)      

Від відповідача-1: не з`явилися

Від відповідача-2: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий Світ»до Закритого акціонерного товариства «Кримський торгово-промисловий дім», Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про визнання повністю недійсним свідоцтва України №53220 від 15.09.2005 р. на знак для товарів і послуг.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 53220 не відповідає умовам надання   правової охорони.

Позивач вказує, що позначення за Свідоцтвом України № 53220 є схожим настільки, що його можна сплутати за знаком для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 14120, який зареєстрований раніше для споріднених товарів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що знак за свідоцтвом № 53220 являє собою ту ж саму комбінацію букв Н та С, що і в знаку за свідоцтвом № 14120, тільки без стилізованої рамки, при тому, що домінуючим елементом в знаку за свідоцтвом № 14120 є саме комбінація букв Н та С, оскільки це є абревіатура «Новий Світ». Крім того вказує, що товари 32 класу за свідоцтвом № 53220 є однорідними з товаром „вина" за свідоцтвом № 14120.

        Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2008 р. порушено провадження у справі №20/356, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 21.10.2008 р.

У судовому засіданні 21.10.2008 р. судом оголошено перерву до 05.11.2008 р.

05.11.2008 р. судом одержано відзив на позовну заяву від відповідача 1, у якому відповідач-1 заперечив проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Відповідач 1 у відзиві на позов на обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позову вказує, що товари 32 класу МКТП, щодо яких зареєстровано знак за свідоцтвом України № 14120, на є спорідненими з товарами 33 класу МКТП, щодо яких зареєстровано знак за свідоцтвом України № 53220.

05.11.2008 р. судом одержано клопотання від відповідача 1 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що керівник відповідача 1 станом на 05.11.2008 р. буде знаходитись у відрядженні, а представник відповідача 1 приймає участь у іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.11.2008 р. клопотання відповідача 1 судом не задоволено, оскільки до клопотання не додано доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.

Представники позивача та відповідач 2 у судове засідання не з'явились, причини неявки суд не повідомили.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, розгляд справи  05.11.2008 р. відкладено.

У зв‘язку з неявкою у судове засідання представників сторін, розгляд справи  19.11.2008 р. відкладено.

03.12.2008 р. судом одержано клопотання від позивача про призначення у справі судової експертизи із переліком питань, які позивач вважає за доцільне поставити перед експертом.

У судове засідання 03.12.2008 р. представники відповідачів не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Ухвалою суду  від  03.12.2008 р. розгляд справи відкладено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2008 р. у справі №20/356 за заявою позивача вжито заходи до забезпечення позову.

17.12.2008 р. судом одержано матеріали заявок від відповідача 2, на підставі яких були видані свідоцтва України №№53220, 14120, виписки з Державного реєстру свідоцтв України стосовно вказаних свідоцтв.

Ухвалою суду від 17.12.2008 р. розгляд справи відкладено  на 13.01.2009  року.  

         Розпорядженням заступника Голови  Господарського  суду   м. Києва  від 26.12.2008  року № 18, в зв'язку з  закінченням  повноважень судді  Палія В.  В., справу № 20/356 передано судді Гумезі  О. В.  

           Ухвалою суду від 08.01.2009 р., на підставі ст. 86 ГПК України,  справу № 20/356 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено справу до розгляду на 23.01.2009 р. о 10:30 год.

        Заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність призначення по справі судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені   судовим експертом.

        Ухвалою суду від  23.01.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 23.02.2009 р. о 14:00 год. та зобов'язано сторін надати суду перелік питань, які на їх думку мають бути поставлені на вирішення судового експерта.

Відповідач 2 у відзиві на позов на обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позову вказує, що експертиза заявки, в результаті якої було видано свідоцтво України № 53220, встановила, що позначення відповідає умовам надання правової охорони.

          Представник відповідача 1 через відділ діловодства суду 23.02.2009 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання відхилено

Відповідач 2 та позивач запропонували господарському суду перелік питань, які, на їх думку, мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло питань, які повинні бути роз'яснені судовим експертом визначаються судом, відповідно до ст. 41 ГПК України.

Ухвалою суду від 23.02.2009 р., на підставі ст. ст. 41, 79, 86, по справі було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності та зупинено провадження у справі.

Через відділ діловодства суду 08.07.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертне бюро з питань інтелектуальної власності»були повернуті матеріали справи № 20/356 разом з висновком експертизи.

Ухвалою суду від 08.07.2009 р., на підставі ст. ст. 79, 86 ГПК України, було поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 27.07.2009 р. о 11:10 год.

Представник відповідача 2 через відділ діловодства суду 24.07.2009 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання відхилено.

         В судовому засіданні, призначеному на 27.07.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем 1 і витребувані господарським судом документи  не подано.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач є власником свідоцтва України № 14120 від 29.12.1999р на комбінований знак для товарів 33 класу МКТП, виданого за результатами розгляду заявки від 17.10.1994.

Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України (відповідачем 2) 15.09.2005р. було видано ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім»(відповідачу 1) свідоцтво України № 53220 на комбінований знак для товарів 21, 32 класів МКТП, за результатами розгляду заявки від 11.02.2003.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», в редакції від 22.05.2003 року права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. В зв'язку з цим права позивача на комбінований знак за свідоцтвом України № 14120 виникли раніше ніж права відповідача 1 на комбінований знак за свідоцтвом України № 53220.

Причиною виникнення спору стало те, що, на думку позивача, знак за свідоцтвом України № 53220 не відповідає умовам надання правової охорони, встановленим п.3 ст.6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а саме є схожим настільки, що його можна сплутати з належним позивачу знаком за свідоцтвом України № 14120, зареєстрованим раніше для споріднених товарів.

Згідно з п.1 ст.10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті). Згідно з п.15 цієї статті, під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом.

З наведених норм випливає, що для встановлення відповідності знака для товарів і послуг за свідоцтвом України №№ 53220 умовам надання правової охорони необхідно застосування спеціальних знань. В зв'язку з цим судом, відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої було доручено судовому експерту Н.М.Мещеряковій.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

Чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 53220 року для товарів 21, 32 класів МКТП схожим настільки, що його можна сплутати із раніше зареєстрованим знаком для товарів та послуг за свідоцтвом України № 14120 для товарів 33  класу МКТП?

Чи є товари, щодо яких здійснено реєстрацію знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 53220 року для товарів 21, 32 класів МКТП тими самими чи спорідненими з товарами, щодо яких зареєстровано знак для товарів і послуг свідоцтвом України № 14120 для товарів 33  класу МКТП?

В результаті дослідження поставлених питань у висновку № 27-09 НМ судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 02.07.2009 експерт дійшов таких висновків:

1. Знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №53220 від 15.09.2005 р. є схожим зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом №14120 від 29.12.1999 p., раніше зареєстрованим на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг, настільки, що їх можна сплутати.

2. Товари, щодо яких здійснено реєстрацію знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №53220 та №14120, є спорідненими.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про судову експертизу»до проведення  судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за  умови, що вони  мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Як випливає з висновку № 27-09 НМ судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 02.07.2009, судовий експерт Мещерякова Н.М. має вищу філологічну та юридичну освіту, вищу освіту у сфері інтелектуальної власності, кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності за спеціальностями (свідоцтво Міністерства юстиції України №1248 від 9 червня 2008 p.) зокрема за спеціальністю 13.6. Дослідження, пов'язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями. Про кримінальну відповідальність згідно зі ст.ст.384 та 385 Кримінального кодексу України експерта було попереджено.

З огляду на це суд вважає, що висновок № 27-09 НМ судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 02.07.2009 зроблений кваліфікованим експертом, відповідно до вимог Закону України ”Про судову експертизу”, а тому приймається судом в якості належного доказу.

Позивач висновок судової експертизи підтримав та зазначив, що він відповідає вимогам, встановленим відповідно до положень ст. 41 та ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, містить обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання, не викликає сумнівів у його правильності та відповідає іншим матеріалам справи.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Згідно ч. 1 ст. 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 Цивільного кодексу України).   

Відповідно до ч. 3 ст. 494 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Як передбачено ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р. № 3689-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема, є право на її використання, виключне право дозволяти використання торговельної марки, виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.    

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

        Позивач звернувся до суду про визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 53220 від 15.09.2005 р.  недійсним, а саме у відношенні товарів 21 та 32   класів Міжнародної класифікації товарів і послуг.

        Ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»передбачено, що правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Згідно з п.3 ст.6 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім.`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

Відповідно до п.4.3.2.4. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, що затверджені наказом Держпатенту N 116 від 28.07.95 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1995 р. за N 276/812, зі змінами в редакції Наказу Держпатенту N72 Від 20.08.97 при перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно: визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень; визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку.

Відповідно до п. 4.3.2.5. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, при встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги. Для встановлення такої однорідності слід враховувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені; умови та канали збуту товарів, коло споживачів.

        Згідно з п.4.3.2.6. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються з словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи. При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.

Згідно з ст. 499 Цивільного кодексу України, права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 5 п. 3 Постанови Верховної Ради України від 23.12.1993р.    № 3771-ХІІ “Про введення в дію Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяли на дату подання заявки.

         Відповідно до пп. «а»п.1 ст.19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

У вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з питань невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань господарський суд призначає судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функцій експерта.

         Враховуючи наведене положення, судом призначено експертизу об'єктів інтелектуальної власності у справі № 20/356, яку доручено провести експерту Мещеряковій Н.М.

У висновку № 27-09 НМ судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 02.07.2009, встановлено, що між комбінованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 53220 та комбінованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвами № 14120 наявна (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.

Крім того, експерт прийшов до висновку, що товари 21, 32 класів МКТП, для яких на ім'я відповідача 1 зареєстровано знак за свідоцтвом України № 53220, є спорідненими з товаром 33 класу МКТП, для яких на ім'я позивача зареєстровано знак за свідоцтвом України  № 14120.

За таких умов, суд вважає встановленим, що комбінований знак за свідоцтвом України № 53320 не відповідає умовам надання правової охорони, передбаченим  п.3 ст.6 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», оскільки є схожим настільки, що його можна сплутати із знаком за свідоцтвом України № 14120, зареєстрованим раніше на ім'я іншої особи для споріднених з ними товарів.

В зв'язку з цим, позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва України № 53220 на знак для товарів і послуг підлягає задоволенню, а свідоцтво України № 53220 має бути визнано недійсним на підставі пп. «а»п.1 ст.19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»через невідповідність зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Позивач також звернувся до суду про зобов'язання відповідача-1 внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання свідоцтва України № 53220 на знак недійсним, а саме у відношенні товарів 21 та 32 класів МКТП та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені “Промислова власність”.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993р. № 3689-ХІІ (з останніми змінами від 10.04.2008р.), при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними установа (центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності відповідно до ст. 1 вказаного закону) повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки (ч. 3 ст. 19 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993р. № 3689-ХІІ (з останніми змінами від 10.04.2008р.).

         Відповідно до п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002р. № 10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться, зокрема, відомості щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково.

          За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача-1 внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання свідоцтва України № 53220 на знак недійсним, а саме у відношенні товарів 21 та 32 класів МКТП та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені “Промислова власність”  є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

        Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

        Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

        Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

        Відповідно до ч. 4  ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Згідно п. 49 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 за змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову про визнання свідоцтва на знак недійсним повністю або частково суд не має права покладати сплату державного мита та інших судових витрат на Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, якщо останнього було залучено до участі у справі як одного з відповідачів, а видачу відповідного свідоцтва здійснено ним згідно з чинним законодавством.

         Ухвалою суду від 08.07.2009 р. позивача, зокрема, було зобов'язано надати суду  докази оплати по проведенню експертизи. Позивачем таких доказів суду не надано.

         За таких обставин, витрати по оплаті державного мита в розмірі 85,00 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача 1.

           Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 53220 недійсним повністю.

3. Зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: Україна, 03680, м. Київ, вул. Урицького, 45) внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 53220 недійсним повністю та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

       4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Кримський торгово-промисловий дім»(95006, Автономна  Республіка Крим, м. Сімферополь,  вул. Євпаторійське шосе, 6; код ЄДРПОУ № 30746775; р/р 260022088 в КРД АППБ «Аваль», МФО 324021), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий світ»(98032,  Автономна Республіка Крим,  м. Судак,  смт. Новий світ, вул. Шаляпіна, 1; код ЄДРПОУ № 00412665; р/р № 26008261328051 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436) 85 (вісімдесят п`ять) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 Гумега О. В.