Рішення

від 03.08.2009 по справі 20/180-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/180-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.07.09р.

Справа № 20/180-09

 за позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю      "Валок ",

                                            м.  Дніпропетровськ 

до           Товариства з обмеженою відповідальністю  "Інтерпайп  Україна ",

                                             м. Дніпропетровськ 

про     стягнення  1540841,75 грн.

                                                                                                 Суддя  Пархоменко Н.В.

Представники:

 Від позивача:  Кірчатов Р.О. довіреність від 03.07.2009р.

Від відповідача: Луговський В.Г. довіреність   від 13.01.2009р.

Суть спору :  

         Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з      Товариства з обмеженою відповідальністю  "Інтерпайп Україна ",  суму основного боргу –1395520,00 грн., 145321,75грн. пені,  за договором №У 379/2007 від 01.06.2007року та судові витрати .

        23.07.2009 року позивач надав уточнення до позовної заяви в якій збільшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача  - 1395520,00 грн. основного боргу, 130884,34 грн. пені, 16809,78грн. -3%річних, 201156,29грн. інфляційні втрати.

        30.07.2009року представник позивача надав заяву про  відмову від позову в частині стягнення- 130884,34 грн. пені, 16809,78грн. -3%річних, 201156,29грн. інфляційних втрат.

          Відповідач 21.07.2009 року надав відзив (вх. №13207) в якому визнає поставку продукції  за період з 09.10.2008 року  по 11.11.2008 року на загальну суму  1625520,00грн. з якої частково було оплачено 230000,00грн. , заборгованість по оплаті складає –1395520,00 грн  .Вважають що причиною не оплати продукції  є невиконання позивачем взятого на себе зобов'язання за п.3.3. вищезазначеного договору обов'язку по наданню супровідних документів, а саме не були надані позивачем сертифікати якості виробника  , а ненадання вказаних документів  вважається не поставкою товару . У відповідності до пункту 5.2. вищевказаного договору розрахунок за товар  відбувається на протязі 30-ти календарних днів з моменту поставки товару та надання Продавцем (позивачем) документів ,вказаних в п.п. 3.3.Договору, вважають що товар не підлягає оплаті поки позивач не направить відповідачу сертифікат якості виробника на товар вказаний у накладних.   

        Відповідач 30.07.2009 року надав клопотання  про розстрочку виконання рішення суду  на один рік, клопотання обґрунтовують  тяжким фінансовим станом підприємства яке утворилась в наслідок не оплати реалізованої трубної продукції , а також зупинення реалізації виготовленої продукції.

          По справі оголошувалась перерва  до 30.07.2009 року  відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін  , оцінивши докази в сукупності,  господарський суд, -

                                                         ВСТАНОВИВ:

         01 червня  2007р. між  Товариством з обмеженою відповідальністю     "Валок" (продавець) та    Товариством з обмеженою відповідальністю      "Інтерпайп Україна "   (покупець) був укладений договір  поставки  № У 379/2007 .  

         Відповідно до пункту 10.1 ( в редакції додаткової угоди ) договір діє   до 31.12.2008 року .

Відповідно умов договору, позивач зобов'язався поставити, а відповідач  прийняти і оплатити  продукцію виробничо –технічного призначення (валки-металеві)  найменування, сортамент, кількість постачаємого товару визначається в додатках до Договору.    

Відповідно до специфікацій №№1,2,3 сторони узгодили поставку валків металевих.

       На виконання умов договору   позивач поставив відповідачу валкі металеві на загальну суму –1625520,00грн.   за видатковими накладними :

     №0910/08 від 09.10.2008 року  на суму -   231360,00грн.

     №1010/08 від 10.10.2008 року  на суму -   347040,00грн.

     №0611/08 від 06.11.2008 року  на суму -   289200,00грн.

     №1011/08 від  10.11.2008 року  на суму -  289200,00грн.

     №1111/08 від  11.11.2008 року  на суму -  468720,00грн.

(копії яких знаходяться в матеріалах справи).Товар поставлявся окремими партіями .

Відповідно до п.5.2. договору  розрахунки проводяться відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача  протягом 30-ти  календарних днів  з дати поставки товару і надання  продавцем документів, вказаних в п.3.3. договору . Момент поставки визначається датою оформлення товарної накладної на складі вантажоотримувача.

Відповідно до пункту 3.3. договору разом з товаром постачальник передає покупцю супровідні документи :

-  рахунок-фактуру;

- сертифікат якості виробника ;

-  товарну (товарно-транспортну ) накладну;

- податкову накладну,

Ненадання вказаних документів є не поставкою товару.

Розглянувши заперечення відповідача в частині ненадання позивачем сертифікату якості , суд вважає їх необґрунтованими. Відповідно до пункту 5.2. договору  строк виконання зобов'язання з оплати товару пов'язаний саме з моментом поставки цього товару, відповідач не надав жодних доказів того, що він не отримав супровідні документи передбачені пунктом 3.3. договору або скористався своїм передбаченим статтею 666 ЦК України правом щодо витребування у продавця необхідних документів, що свідчить про отримання  ним всіх передбачених  договором (пункт 3.3. ) супровідних документів  до продукції в тому числі і сертифікату якості виробника.

Відповідно до Додаткової угоди до договору від 01.12.2008року  сторони узгодили що загальна сума заборгованості  складає 1625520,00грн. , сторони визначили що покупець проводить розрахунок за товар , поставлений до 01.12.2008 року в наступному порядку :

- грудень   2008року - 20% вартості товару ;

- січень      2009року - 20% вартості товару ;

- лютий      2009року - 20% вартості товару ;

- березень  2009року - 20% вартості товару ;

- квітень    2009року - 20% вартості товару ;

Відповідач  оплатив  товар частково у  сумі 230000,00грн. ,

22.12.2008 року  -           30000,00грн.

21.01.2009року –          100000,00грн.

22.01.2009року –        100000,00грн. ( що підтверджується банківськими виписками копії яких знаходяться в матеріалах справи ).

На день розгляду справи борг становить 1395520,00 грн., відповідач доказів погашення боргу не надав.

        Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України.  

Відповідно  статей  525, 526 Цивільного кодексу України  зобов'язання повинні виконуватися  належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на  невиконання позивачем пункту 9.2. договору  яким передбачено обов'язковий досудовий порядок врегулювання спорів ,оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в державі. Право на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законами, іншими нормативно-правовими актами. Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. обов'язкове досудове врегулювання спорів, встановлене законом або договором, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист.

           Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних відносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

          Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

           З огляду на викладене, позовні вимоги  підлягають   задоволенню  у сумі -1395520,00 грн.,  основного боргу.

            Суд вважає, за можливе прийняти відмову позивача від позовних   вимог та припинити провадження в частині стягнення  130884,34 грн. пені, 16809,78грн. -3%річних,  201156,29грн. інфляційних  втрат, оскільки відмова від позову  не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

 Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд зазначає наступне:

          Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право : відстрочити або розстрочити виконання рішення.

          Відповідно до статті 121 ГПК України  при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд у винятковий випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови .

        Згідно  Роз'яснення  ВАСУ від 12.09.96р.   N 02-5/333  «Про деякі питання практики застосування статті 121  Господарського процесуального Кодексу України »підставою для відстрочки,  розстрочки,  зміни  способу та порядку  виконання  рішення  можуть  бути  конкретні обставини, що ускладнюють   виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.    Проте,  вирішуючи  питання  про відстрочку  чи  розстрочку  виконання  рішення,  зміну  способу  і порядку  виконання  рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні  інтереси  сторін,  їх  фінансовий  стан, ступінь вини відповідача  у  виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці  держави та інші обставини справи.  

  Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, заперечення позивача проти заяви про розстрочку виконання рішення суду ,  суд вважає що заява не підлягає задоволенню, оскільки  відповідач не навів виключних обставин для надання розстрочки, тяжкий фінансовий стан підприємства та посилання на  фінансову криза  не можуть бути підставами для розстрочки рішення, оскільки фінансова криза розповсюджується не тільки на підприємство відповідача , а і на підприємство позивача.

          Відповідно статті  49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати    віднести на відповідача..

Керуючись ст.  49, 78,  п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-

                                                              ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення  130884,34 грн. пені, 16809,78грн. -3%річних,  201156,29грн. інфляційних  втрат   та  припинити провадження у справі в цій частині.    

         Стягнути  з   Товариства з обмеженою відповідальністю  "Інтерпайп Україна"  (49005, м. Дніпропетровськ , вул. Пісаржевського ,1А, р/р 2600530287401 в АБ «Кредит-Дніпро»,м. Дніпропетровськ, МФО 305749, код ЄДРПОУ 33668606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «Валок »( 49070,м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта,59/2 (юридична адреса) 49070,м. Дніпропетровськ, вул.  Красна ,9/11  (поштова адреса ) , р/р 26009050238053 в ДРУ КБ «Приватбанк»м. Дніпропетровська, МФО 305299, код ЄДРПОУ 33109541)  -  1395520 ( один мільйон триста дев'яносто п'ять  тисяч п'ятсот двадцять) грн. 00коп.,  основного боргу,  13955( тринадцять тисяч  дев'ятсот п'ятдесят п'ять ) грн.20коп. витрат по сплаті державного мита,   312 ( триста дванадцять ) грн. 50коп. витрат по інформаційно - технічному  забезпеченню процесу.   

         Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

         Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття

         Суддя                                                                                 Н.В. Пархоменко