Рішення

від 29.07.2009 по справі 36/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

36/170

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.07.09 р.                                                                                                       Справа № 36/170                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання Н.В.Новіченко, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „СОЮЗ-ТРЕЙДІНГ” м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗОВМАШПРОМ” м.Маріуполь, про стягнення 104 425,11грн.

За участю:

Представників сторін:

Від позивача: Деменкова Є.С. по дов.;

Від відповідача: Жилка Є.В. по дов.;

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „СОЮЗ-ТРЕЙДІНГ” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗОВМАШПРОМ” м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 104 425,11грн., яка складається з основного боргу з урахуванням суми інфляції 94 057грн., пені в сумі 4 744грн., штрафу в сумі 4401,11грн., 3% річних в сумі 1 193грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №040801 від 04.08.08р., лист №820 від 27.11.08р., видаткові накладні, рахунки-фактури, довіреності, письмову вимогу про оплату боргу №17 від 22.05.09р.

          Відповідач позовні вимоги визнає, просить суд розстрочити виконання рішення з вересня по грудень 2009р. у зв'язку з важким фінансовим становищем, яке склалося у теперішній час на його підприємстві.

          Позивач проти розстрочки виконання рішення  заперечує.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

          04.08.08р. сторони уклали договір №040801 від 04.08.08р., згідно якого позивач зобов'язався поставити відповідачу металопродукцію, а відповідач у свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його вартість.

          Листом №820 від 27.11.08р. відповідач звернувся до відповідача з проханням поставити товар згідно вищевказаного договору, та гарантував його оплату за рахунком №271104 від 27.11.08р. до 20.12.08р.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними №021201 від 02.12.08р. на суму 44 082,29грн., №061003 від 06.10.08р. на суму 43 940грн., а всього на суму 88 022,29грн.

Відповідачем товар отримано, що підтверджується вищевказаними видатковими накладними, а також довіреностями №43 від 01.12.08р., НБЛ №001048 від 03.12.08р.

За приписами п.2.3 договору відповідач зобов'язався здійснити остаточну оплату товару по факту завантаження товару, однак в який саме строк після завантаження відповідач повинен здійснити оплату товару – сторонами у договорі не визначено.

Оскільки сторони належним чином не визначили строки виконання відповідачем обов'язку по оплаті отриманої продукції, суд вважає, що право позивача вимагати виконання такого зобов'язання виникло в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України: по накладній №061003 від 06.10.08р. - через сім днів з моменту направлення відповідачу письмової вимоги №17 від 22.05.09р. з урахуванням поштового перебігу, тобто з 01.06.09р., а по накладній №021201 від 22.12.08р. – з 20.12.08р. згідно листа відповідача від 27.11.08р. №820.    

Однак до теперішнього часу відповідач отриманий товар не оплатив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 88 022,29грн.

Доказів погашення заборгованості в сумі 88 022,29грн. відповідач суду не представив, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку, що на день прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п.5.5 договору за прострочку оплати товару відповідач зобов'язаний оплатити позивачу штраф у розмірі 5% від неоплаченої суми, а також пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу, однак позивач здійснює нарахування пені у розмірі облікової ставки НБУ (12%), що не суперечить вимогам ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України  „Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, з огляду на наявність заборгованості, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 4 401,11грн. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, наданий позивачем розрахунок пені за період з 20.12.08р. по 05.06.09р. в сумі 4 774грн. суд вважає таким, що не повністю відповідає вимогам діючого законодавства через невірне визначення дня виникнення права вимоги, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині суд задовольняє частково, та стягує з відповідача пеню в сумі 2 390,91грн. за період з 21.12.08р. по 05.06.09р. по накладній №021201 від 02.12.08р., та 72,23грн. по накладній №061003 від 06.10.08р. за період з 01.06.09р. по 05.06.09р., а всього 2 463,14грн.

З цих же підстав, господарський суд частково задовольняє вимоги позивача в частині стягнення  3% річних в сумі 1193грн., та суми інфляції 6 034,71грн., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, та стягує з відповідача 3% річних в сумі 615,87грн.,  та суму інфляції 3 259,07грн. за період з січня 2009р. до червня 2009р. за накладною №021201 від 02.12.08р., а в частині нарахування суми інфляції за прострочку оплати товару по накладній №061003 від 06.10.08р. позивачу відмовляє, оскільки сума інфляції розраховується лише за місяць, а в даному випадку позивачем визначений граничний період нарахування інфляційних втрат 05.06.09р., тобто період прострочки складає 5 днів.

Разом з цим, господарський суд відмовляє відповідачу в клопотанні щодо надання розстрочки виконання рішення, оскільки відповідач не представив суду жодних доказів в підтвердження наявності виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст.509, 525, 526, 530, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Союз-Трейдінг” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовмашпром” м.Маріуполь про стягнення 104 425,11грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовмашпром” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Союз-Трейдінг” основний борг в сумі 88 022,29грн., пеню в сумі  2 463,14грн., 3% річних в сумі 615,87грн., суму інфляції 3 259,07грн.,  витрати по оплаті держмита  в сумі 943,60грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 282,38грн.

          Видати наказ.

          В іншій частині позову відмовити.

               Суддя                                                                                                            Будко Н.В.