Ухвала

від 11.02.2015 по справі 2а-11453/09/1570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/30026/13

К/800/30667/13

К/800/30683/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача-1 - Трофименко М.Є., довіреність №9158/15-70-10 від 19.06.2014 року,

від відповідача-2 - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився,

від прокуратури - Бараненко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Південної митниці Державної митної служби України, заступника прокурора Одеської області та Головного Управління Державного казначейства України в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013року

у справі №2а-11453/09/1570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман»

до 1) Південної митниці Державної митної служби України,

2) Головного Управління Державного казначейства України

в Одеській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача приватного підприємства «Мерітайм трансшипмент центр»,

за участю прокуратури Малиновського району м.Одеси

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити

певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Толиман" (далі по тексту ТОВ "Толиман") звернулось до суду з позовом до Південної митниці Державної митної служби України (далі по тексту Південна митниця, Митниця), Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених позивачем мита у розмірі 4557138,94 грн. та податку на додану вартість у розмірі 4557139,61 грн., у загальній сумі 9114278, 55 грн., зобов'язання Південної митниці надати до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених позивачем у сумі 4557138,94 грн. та податку на додану вартість у сумі 4557139,61 грн., у загальній сумі 9114278,55 грн., та на підставі підтвердження Південної митниці щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених позивачем мита та податку на додатну вартість згідно митних декларацій стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь позивача суму надмірно сплачених позивачем згідно митних декларацій мита у сумі 4557138,94 грн. та податку на додану вартість у сумі 4557139,61 грн., у загальній сумі 9114278,55 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2013року, постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

В липні 2012 року ТОВ "Толиман" звернулось до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року по справі №2-а-11453/09/1570.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року заяву ТОВ "Толиман" задоволено частково. Скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року змінено в частині стягнення надмірно сплачених платежів до Державного бюджету України, виклавши її в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» (68000, м. Іллічівськ, вул. 1 травня, 3, ідентифікаційний код 35162445) надмірно сплачених до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман» платежів у загальній сумі 9 114 278,55 гривень, які було зараховано до бюджету».

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року залишено без змін.

Обґрунтовуючи свою правову позицію апеляційний адміністративний суд виходив з наявності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки митний орган, в порушення чинного законодавства, відмовився прийняти декларації на підставі ціни, яка визначена контрактами поставки. Митниця примусила позивача сплатити суму мита та податку на додану вартість набагато більшу ніж та, яку повинно було сплатити ТОВ "Толиман" згідно узгоджених цін на товар.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Південна митниця, заступник прокурора Одеської області та Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом норм статті 45 Бюджетного кодексу України, статей 81, 86, 87, 260, 262, 264 Митного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), просять: заступник прокурора Одеської області - ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року скасувати, в задоволенні заяви ТОВ «Толиман» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року відмовити; Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області - ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року скасувати, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року залишити в силі; Південна митниця - постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Толиман» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників відповідача-1 та прокуратури, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП «Мерітайм трансшипмент центр» та ТОВ «Толиман» укладений договір комісії №МСТ-29/06 від 29.06.2007 року, за умовами якого останній зобов'язався від свого імені та за рахунок ПП «Мерітайм трансшипмент центр» за винагороду придбавати товар в строк, на умовах та за ціною, передбаченою цим договором.

29.06.2007 р. позивачем укладено контракт №RTM-06/2007 з компанією «REDRІCK COMPANY LTD». За умовами контракту ПП «Мерітайм трансшипмент центр» поставлені транспортні засоби загальною фактурною вартістю 6 140 219,25 грн. У зв'язку з поставкою транспортних засобів, позивачем були подані до Приморської митниці вантажні митні декларації, відповідно до яких були задекларовані транспорті засоби.

ТОВ «Толиман» стверджує, що Приморською митницею усно відмовлено в прийнятті митних декларацій, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України у зв'язку із заниженням митної вартості товару, що імпортується.

В результаті вказаної відмови, позивач оформив декларації по цінам, запропонованим митним органом.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №1865 від 19.04.2013 року, вартість товарів, заявлених ТОВ «Толиман» в митних деклараціях документально та нормативно не обґрунтована, в наслідок чого, ТОВ «Толиман» надмірно сплачено до Державного бюджету України митні платежі, розраховані Приморською митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару компанією «REDRІCK COMPANY LTD» на адресу ПП «Мерітайм трансшипмент центр» відповідно до умов Контракту та Договору комісії в розмірі 9 114 278,55 грн., в тому числі: мито у розмірі 4557138,94 грн. та податок на додану вартість у розмірі 4557139,61 грн.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційних скарг, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Частиною 1 статті 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 249 Митного кодексу України передбачено, що митні органи самостійно визначають митну вартість на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари лише за відсутності підтверджувальних документів, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості.

Як встановлено судами, вантажні митні декларації (далі по тексту ВДМ), за якими в жовтні 2007 року позивачу надійшов товар, були заповнені декларантом та подані до митного органу для здійснення митного оформлення товарів.

За приписами статті 90 Митного кодексу України, посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.

З матеріалів справи вбачається, що Приморською митницею рішення по визначенню митної вартості товару не приймались, в графах 44 ВМД відповідної відмітки немає.

Таким чином, ТОВ «Толиман» самостійно визначена митна вартість, це спростовує його посилання на наявність усної відмови Митниці в прийнятті митних декларацій.

Відповідно до частини 6 статті 86 Митного кодексу України, відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Усної відмови в прийнятті митних декларацій діюча редакція Митного Кодексу України не передбачає.

В процесі розгляду справи ТОВ «Толиман» не доведено існування рішення відповідача-1 про визначення митної вартості товару.

Декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину помилково та/або надміру сплаченими немає.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі №21-338а14.

Наведене підтверджує правомірність правової позиції суду, викладеної в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року, про відмову в задоволенні позову.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Толиман» надмірно сплачених до бюджету платежів у загальній сумі 9 114 278,55 грн., колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне виходити з наступного.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362; чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.

Відповідно до пункту 2 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Системно аналізуючи наведені вище норми, суд касаційної інстанції вважає, якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії.

В даній справі митним органом не приймалось рішення про застосування митної вартості, вона була визначена декларантом самостійно, а отже надмірна сплата обов'язкових платежів ТОВ «Толиман» не здійснювалась.

На підставі наведеного вище, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року оскарженою постановою відбулось з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Вказаний перелік підстав для перегляду судового рішення, що набрало законної сили, є вичерпним.

Завданням провадження за нововиявленими обставинами - є перегляд справи у зв'язку з виявленням обставин, про які не міг знати адміністративний суд. Нововиявлені обставини - це обставини, які мають істотне значення для справи і не могли бути відомі на момент розгляду справи. Ознаками нововиявлених обставин є їх істотність та наявність існування під час розгляду справи.

ТОВ «Толиман» в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року по справі №2-а-11453/09/1570 стверджує наступне.

Висновком судово-економічної експертизи №1865 від 19.04.2013 року підтверджено, що позивачем надмірно сплачено до Державного бюджету України митні платежі.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що вказаний висновок не є нововиявленою обставиною, оскільки питання наявності усної відмови митного органу в прийнятті митної декларації являється предметом спору в даній справі. У висновку судово-економічної експертизи стверджується про надмірну сплату ТОВ «Толиман» мита у розмірі 4557138,94 грн. та податку на додану вартість у розмірі 4557139,61 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів не вважає дану обставину нововиявленою в цій справі.

За приписами частини 1 статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що Одеським апеляційним адміністративним судом в постанові від 13 травня 2010року правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Підстави для задоволення заяви ТОВ «Толиман» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010року по справі №2-а-11453/09/1570 відсутні, оскільки позивачем не доведено існування нововиявлених обставин, в розумінні частин першої та другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230, 231, 245, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області - задовольнити.

Касаційні скарги Південної митниці Державної митної служби України та Головного Управління Державного казначейства України в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі №2а-11453/09/1570 - скасувати.

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Толиман" про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року за нововиявленими обставинами - відмовити.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя Т.Г. Стрелець

Судді: В.С. Заяць

О.В. Голяшкін