Рішення

від 04.03.2015 по справі 910/22608/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015Справа №910/22608/14

За позовом Приватного підприємства «Марс і С»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Ойл»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Коковін Анатолій Васильович

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мосторгпоставка»

про стягнення 584 144, 37 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Васильченко Т.В.

Марченко О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Запорожець Т.О. за довіреністю № 07 від 28.01.2015 р.;

від відповідача: Зелененький М.М. за довіреністю № 176/08 від 15.08.2014 р.;

Кизенко Д.О. за довіреністю б/н від 30.01.2013 р.;

Гайдукова С.М. - директор ТОВ «Фаворит Ойл»;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Марс і С» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Ойл» (далі - відповідач) про стягнення 562 896,36 грн., в тому числі 557 550, 01 грн. основного боргу та 5 346, 35 грн. пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 21.02.2014 р. між ним та відповідачем було укладено Договір поставки нафтопродуктів № ФТ-317, за умовами якого він перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 557 550, 00 грн., проте відповідач в обумовлені строки товар позивачу не поставив. Зокрема, позивач зазначає, що для отримання замовленого товару він видав довіреність на ім'я директора по постачанню Григор'єва Ігоря Вікторовича, а також засобами електронного зв'язку повідомив відповідача про те, що він є уповноваженою особою. Однак, відповідач відмовився поставити товар, посилаючись на те, що він вже його передав позивачу, що підтверджується товарно-транспортною накладною № РН-080921 від 08.09.2014 р., за якою уповноваженою особою є Уперенко М.М. Оскільки, за твердженням позивача, в дійсності він не уповноважував Уперенка М.М. на отримання товарів від відповідача за спірною поставкою, він вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Разом з позовною заявою позивачем також було подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках відповідача у розмірі 562 896, 35 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/22608/14, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу - підприємця Коковіна Анатолія Васильовича (далі - третя особа-1), розгляд справи призначено на 04.11.2014 р.

03.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04.11.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та уточнення до позовної заяви, в яких просить покласти на відповідача витрати на сплату судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 18 000, 00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.11.2014 р. проти позову заперечив, витребуваних ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. документів суду не надав.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні 04.11.2014 р. витребуваних ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. документів не надав, зазначив, що для формування правової позиції потребує додаткового часу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 02.12.2014 р.

02.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує, вказуючи на те, що позивачем до позовної заяви надано копію замовлення № 06 від 04.09.2014 р., в якому вказав дані про перевізника: ПП Коковін Анатолій Васильович, місце розвантаження: місто Івано-Франківськ, с. Марківці, автомобіль DAF, д.н. СА8550ВВ, причеп СА2131ХР, П.І.Б. водія: Уперенко Микола Миколайович. Оскільки умовами Договору було передбачено умови поставки FCA, відповідач за змістом Правил Інкотермс мав передати товар призначеному покупцем перевізнику, що і було зроблено з боку відповідача. Факт отримання паливо-мастильних матеріалів підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 08.09.2014 р., копію якої позивачем надано у якості додатку до позовної заяви. При цьому, відповідач зазначає, що до правоохоронних органів було направлено адвокатські запити, у відповідь на які надійшла інформація про те, що 11.09.2014 р. СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України у м. Києві було зареєстровано кримінальне провадження за заявою директора позивача, який повідомив про те, що 08.09.2014 р. за адресою: місто Коростень, вулиця Богдана Хмельницького, 18 Уперенко Микола заволодів дизельним пальним, а 18.09.2014 р. СВ Коростеньського МВ УМВС України в Житомирській області було зареєстровано заяву директора позивача про те, що не уповноважена позивачем невідома особа заволоділа майном позивача на суму 557 550, 00 грн.

В судовому засіданні 02.12.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.12.2014 р. проти позову заперечив.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні 02.12.2014 р. надав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 02.12.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.12.2014 р.

11.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва третьою особою-1 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.12.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та підтримав раніше подану ним заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник відповідача заперечив проти позову, а також заперечив проти задоволення поданої позивачем заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник третьої особи-1 при вирішенні спору по суті та заяви про вжиття заходів до забезпечення позову поклався на розсуд суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

При цьому, за наслідками судового засідання, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р., в зв'язку зі складністю справи № 910/22608/14, призначено колегіальний розгляд вказаної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р., за зазначеною ухвалою та заявою судді Ломаки В.С., призначено колегіальний розгляд справи № 910/22608/14 у наступному складі суду: Головуючий суддя: В.С. Ломака, суддя Т.В. Васильченко, суддя О.В. Марченко.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. колегією суддів у складі: Головуючий суддя: В.С. Ломака, суддя Т.В. Васильченко, суддя О.В. Марченко справу № 910/22608/14 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 20.01.2015 р.

20.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи № 910/22608/14 прокурору Голосіївського району міста Києва та до слідчого відділу Коростенського МВ УМВС України в Житомирській області для перевірки та встановлення всіх обставин отримання позивачем мастильних матеріалів на нафтобазі відповідача, яке мало місце 08.09.2014 р. у м. Коростені, та встановлення осіб, винних у незаконному заволодінні ними.

В судовому засіданні 20.01.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.01.2015 р. проти позову заперечив, підтримав подане через відділ діловодства господарського суду міста Києва клопотання про зупинення провадження у справі. Суд відклав розгляд означеного клопотання до встановлення фактичних обставин справи.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні 20.01.2015 р. надав пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2015 р. на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України було вирішено залучити до участі у справі № 910/22608/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Мосторгпоставка» (далі - третя особа-2); розгляд справи № 910/22608/14 відкладено на 17.02.2015 р.

При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду на підставі ст. 30 Господарського процесуального кодексу України вирішено викликати в судове засідання для надання пояснень у справі водія Уперенко Миколу Миколайовича; доручено Коростенському МВ УМВС України в Житомирській області надати інформацію щодо стану кримінального провадження за заявою директора ПП «Марс і С» Григор'євої Н.В., яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 12014060060001015 від 19.09.2014 р., за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а також, по можливості дані про те, чи проводились експертизи та які їх результати; доручено Голосіївському РУ ГУМВС України в м. Києві надати інформацію щодо стану кримінального провадження за заявою директора ПП «Марс і С» Григор'євої Н.В., яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 12014100010007824 від 11.09.2014 р., за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а також, по можливості дані про те, чи проводились експертизи та які їх результати; доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Мосторгпоставка» надати суду: письмові пояснення щодо перевезення 08.09.2014 р. на належному йому автомобілі марки DAF, реєстраційний номер СА8550ВВ, та причепу, реєстраційний № СА2131 ХР, дизпалива у кількості 37 800 л. з нафтобази ТОВ «Фаворит Ойл» у м. Коростень; доручено Уперенко Миколі Миколайовичу надати суду письмові пояснення щодо перевезення 08.09.2014 р. на належному ТОВ «Мосторгпоставка» автомобілі марки DAF, реєстраційний номер СА8550ВВ, та причепу, реєстраційний № СА2131 ХР, дизпалива у кількості 37 800 л. з нафтобази ТОВ «Фаворит Ойл» у м. Коростень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2015 р., у зв'язку з направленням Головуючого судді Ломаки В.С., а також судді Васильченко Т.В. на навчання до Національної школи суддів України у період з 16.02.2015 р. по 27.02.2015 р. на підставі наказу Голови господарського суду міста Києва № 2-а від 22.01.2015 р. «Про направлення суддів господарського суду міста Києва на навчання до Національної школи суддів України», суд змінив дату наступного судового засідання у справі № 910/22608/14 на 10.02.2015 р.

06.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 557 550, 00 грн. основного боргу та 26 594, 37 грн. пені.

09.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Слідчого відділення Коростенського МВ УМВС України в Житомирській області надійшов Лист за № 615/СВ від 07.02.2015 р., в якому повідомляється про те, що кримінальні провадження за реєстраційним № 12014060060001015 та № 12014100010007824 17.11.2014 р. були об'єднані в одне провадження під № 12014100010007824 й наразі проводяться необхідні слідчі дії для встановлення винних осіб.

Крім того, від старшого слідчого СВ Коростенського МВ УМВС України в Житомирській області майора міліції Сільченко В.І. надійшов Лист за № 616/СВ від 07.02.2015 р., в якому викладено клопотання, у зв'язку з проведенням досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014100010007824 від 11.09.2014 р., за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - надати оригінал товарно-транспортної накладної № РН-080921 від 08.09.2014 р., яка була надана в судовому засіданні ПП «Марс і С», для проведення почеркознавчої експертизи.

Також, 09.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Уперенка М.М. надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає, що з серпня 2013 року працює у Коковіна А.В.; 07.09.2014 р. Уперенко М.М. за вказівкою роботодавця виїхав у місто Коростень для завантаження; у місті Київ біля станції метро «Лісова» зустрів представника фірми, що орендувала авто, на ім'я В'ячеслав; в місті Коростень 08.09.2014 р. завантаженням автомобіля займався В'ячеслав, в тому числі оформляв документи, і за його вказівкою було вирішено їхати в бік міста Львів; біля міста Новоград-Волинський біля 24 години була здійснена зупинка на ночівлю, а о 3 год. 30 хв. В'ячеслав розбудив Уперенка М.М. та повідомив, що потрібно їхати і що вони будуть розвантажуватись у місті Львів; у місто Львів вони приїхали біля 10-ї години ранку, чекали рішення до 15-ї години та поїхали розвантажуватись; на місці першого розвантаження було здійснено передачу 14 500 літрів палива в автомобіль МАЗ 500 з причепом; потім на території АТП в районі об'їзної дороги передано 23 300 літрів палива; після розвантаження В'ячеслав відпустив автомобіль, Уперенко М.М. зателефонував Коковіну А.В., який наказав їхати в місто Київ, де біля нафтобази при заїзді Уперенку М.М. перекрили дорогу автомобілем невідомі особи, забрали документи на автомобіль, ключі та змусили відігнати автомобіль на спецплощадку.

У судовому засіданні 10.02.2015 р. суд вирішив прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим справа розглядається в її редакції.

Від представника відповідача у судовому засіданні 10.02.2015 р. надійшли письмові пояснення, в яких зазначається, що дії службових осіб позивача в цілому вказують на те, що станом на 08.09.2014 р. директор ПП «Марс і С» не мав претензій до постачальника (відповідача), який відвантажив нафтопродукти за його розпорядженням у наданий транспортний засіб обраному ним перевізнику, а намагались як директор та власник ПП «Марс і С» вжити заходів до виявлення свого майна та вилучення його від обраного ним перевізника. Наразі ж, проявивши недобросовісність і нечесність, директор позивача, на думку відповідача, вирішив покласти відповідальність за свої дії та дії уповноважених ним осіб на відповідача.

Від представника позивача у судовому засіданні 10.02.2015 р. надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 10.02.2015 р. від представників сторін та третьої особи-1 надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2015 р. було вирішено продовжити строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 03.03.2015 р.

При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду вирішено на підставі ст. 30 Господарського процесуального кодексу України викликати в судове засідання для надання пояснень у справі директора та головного бухгалтера, завідуючого нафтобазою № 1 (місто Коростень, вулиця Богдана Хмельницького, 18), а також інших уповноважених осіб відповідача, які 08.09.2014 р. здійснювали оформлення та відвантаження на адресу позивача нафтопродуктів у кількості 37 800 літрів на загальну суму 557 550, 01 грн.; доручено Голосіївському РУ ГУМВС України в м. Києві надати інформацію щодо стану кримінального провадження за заявою директора ПП «Марс і С» Григор'євої Н.В., яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 12014100010007824 від 11.09.2014 р., а також, по можливості дані про те, чи проводились експертизи та які їх результати; відповідачу доручено надати суду журнал реєстрації обліку осіб та транспортних засобів, які 08.09.2014 р. перебували на території нафтобази № 1, яка розташована за адресою: місто Коростень, вулиця Богдана Хмельницького, 18.

Листом від 14.02.2015 р. господарський суд міста Києва повідомив старшого слідчого СВ Коростенського МВ УМВС України в Житомирській області майора міліції Сільченко В.І. у відповідь на Лист за № 616/СВ від 07.02.2015 р. про те, що за відсутності доказів постановлення слідчим суддею відповідної ухвали про надання тимчасового доступу до речей і документів, у господарського суду міста Києва відсутні правові підстави для вилучення з матеріалів справи № 910/22608/14 запитуваного документу та надання його слідчому.

23.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов для долучення до матеріалів справи носій інформації - оптичний диск DVD+R № M8XPR-OM1-522, на якому згідно з супровідним листом зафіксовані дії щодо завантаження 08.09.2014 р. нафтопродуктів на нафтобазі, яка експлуатується відповідачем, до транспортного засобу наданого позивачем.

Також, 23.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

26.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

02.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він звертає увагу на те, що водій не має право починати перевезення вантажу не отримавши відповідного товаросупровідного документа - товарно-транспортної накладної, в якому вказаний вид та кількість вантажу, що підлягає перевезенню та місце призначення, до якого потрібно доставити вантаж.

03.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

Крім того, 03.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про уточнення суми позовних вимог, відповідно до якої він просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 36 000, 00 грн., а також заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 662 319, 27 грн., в тому числі 557 550, 00 грн. основного боргу, 26 594, 37 грн. пені за прострочення поставки за період з 12.09.2014 р. по 20.01.2015 р. та 78 174, 90 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2014 року по січень 2015 року включно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2015 р. розгляд справи було відкладено на 04.03.2015 р.

Представники третіх осіб в судове засідання 04.03.2015 р. не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 04.03.2015 р. судом було вирішено не приймати до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 03.03.2015 р., оскільки фактично даною заявою позивач заявляє додаткову позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат.

Так, судом враховано роз'яснення, надані в п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в якому зазначається, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач вправі змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

В даному випадку, як вбачається з поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, фактично йдеться про подання іншого позову про стягнення інфляційних втрат, що в межах вже порушеного провадження у справі не допускається.

Водночас, судом прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він збільшує суму витрат на правову допомогу, яку просить покласти на відповідача, до розміру - 36 000, 00 грн.

У судовому засіданні 04.03.2014 р. судом також було розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів до правоохоронних органів та вирішено в його задоволенні відмовити, оскільки обставини, які входять до предмету доказування у даному спорі щодо виконання взятих сторонами на себе зобов'язань перебувають в межах площини господарсько-правових відносин.

Однак, оскільки з матеріалів справи вбачається, що під час таких взаємовідносин дії окремих осіб можуть свідчити про наявність ознак кримінальних правопорушень, суд вирішив направити в порядку ст. 90 ГПК України відповідне повідомлення до правоохоронних органів.

У судовому засіданні 04.03.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2014 р. між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, було укладено Договір № ФТ-317 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у Договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в Додатках та/або розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які оформляються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 1.2.1. Договору сторони визначили умови поставки: FCA, Інкотермс-2010: місто Коростень, вулиця Богдана Хмельницького, 18 . При цьому, було передбачено, що сторони можуть погодити й інші умови поставки партії товару у відповідному додатку до даного Договору.

За змістом пп. а) п. 5.2. Договору було визначено, що зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар і ризики по його втраті (псуванні) переходять від постачальника до покупця при поставці на умовах EXW (незалежно від місця передачі товару) - з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі товару.

При цьому, згідно з пп. б) п. 5.2. Договору було визначено, що зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар і ризики по його втраті (псуванні) переходять від постачальника до покупця при поставці на умовах FCA і/або СРТ (незалежно від місця передачі товару, станції або пункту призначення) - з дати штемпеля станції або пункту відправлення на залізничній або товарно-транспортній накладній про прийняття товару залізницею/або автотранспортом до перевезення відповідно .

Відповідно до п. 6.2. Договору покупець зобов'язався прийняти поставлений постачальником товар, здійснивши зі своєї сторони всі дії, необхідні для забезпечення передачі й отримання товару. За таких умов покупець не може відмовитись від приймання товару.

Згідно з п. 6.3. Договору його сторони визначили, що у термін не пізніше 5 робочих днів з моменту одержання покупцем акту прийому-передачі товару та/або видаткової накладної, покупець зобов'язаний підписати акт прийому-передачі товару та/або видаткову накладну і передати один оригінальний екземпляр постачальнику або направити по факсу з одночасним відправленням оригіналу рекомендованим листом. Якщо протягом терміну, зазначеного в даному пункті, покупець не направив постачальнику підписаний акт прийому-передачі товару та/або видаткову накладну, документ вважається погодженим сторонами і прийнятим покупцем, що не звільняє покупця від обов'язку передати підписаний зі своєї сторони акт прийому-передачі товару та/або видаткову накладну.

Пунктом 6.4. Договору сторони погодили, що при умовах поставки товару на умовах EXW - завантаження товару (товарної партії) та видачу відповідних документів на вантаж постачальник здійснює на підставі пред'явленого покупцем доручення на отримання товару (партію товару), при цьому загальна кількість поставленого товару визначається в розмірі, що зазначені в залізничних або товарно-транспортних накладних відповідно.

Відповідно до п. 7.1. Договору було визначено, що покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100 % попередньої оплати товару, якщо інше не передбачено сторонами в додатках до даного Договору.

Згідно з п. 7.3. Договору сторони погодили, що право власності і ризик випадкової загибелі товару переходить з моменту поставки товару, незалежно від термінів здійснення оплати.

Пунктом 11.1. Договору було передбачено, що він може бути змінений тільки за згодою сторін, шляхом підписання доповнення до даного Договору.

При цьому, відповідно до п. 12.2. Договору було визначено, що всі зміни і доповнення до даного Договору оформляються в письмовій формі і вважаються дійсними, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2014 р. позивач звернувся до відповідача з замовленням № 06 від 04.09.2014 р. згідно Договору поставки нафтопродуктів № ФТ-317 від 21.02.2014 р., яким просив відвантажити паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С, виробництва Мозирськкого НПЗ в кількості 37 800 літрів по ціні 14, 75 грн. з ПДВ.

У вказаному замовленні було наведено дані для виписки ТТН: автопідприємство ПП Коковін Анатолій Васильович, замовник по перевезенню ПП «Марс і С», вантажоотримувач ПП «Марс і С», місце розвантаження: м. Івано-Франківськ, с. Марківці, калібровка автомобіля: 37 800 літрів, автомобіль DAF, державний номер СА8550ВВ, причеп СА2131ХР, П.І.Б. водія Уперенко Микола Миколайович.

При цьому, в замовленні було зазначено, що умовами поставки (відвантаження) є EXW згідно Інкотермс-2010 з нафтобази продавця: місто Коростень, вулиця Богдана Хмельницького, 18.

Крім того, в замовленні було вказано, що воно приймається до виконання шляхом виставлення постачальником покупцю рахунку-фактури.

Того ж дня, 08.09.2014 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0001654 на суму 557 550, 01 грн. щодо поставки дизпалива у кількості 37 800 літрів.

На підставі платіжного доручення № 146 від 08.09.2014 р. позивач перерахував відповідачу 557 550, 00 грн. в оплату вказаного рахунку.

Крім того, як стверджує позивач, він 08.09.2014 р. виписав на ім'я заступника директора по постачанню Григор'єва Ігоря Вікторовича - довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 13, якою уповноважив його отримати у відповідача товар - паливо дизельне

Також, до матеріалів справи долучено надану позивачем 03.11.2014 р. копію Договору № 1/18 на надання послуг по перевезенню вантажів від 08.09.2014 р., який за змістом його преамбули укладено між позивачем, як замовником, та ПП Коковіном Анатолієм Ваисильовичем.

Водночас, оригіналу вказаного Договору суду представлено не було, а згідно з поясненнями третьої особи-1 жодних договорів на перевезення вантажів з позивачем не укладалось, а автомобіль DAF, державний номер СА8550ВВ, причеп СА2131ХР, на підставі Договору оренди автомобіля № 21/5 від 21.08.2014 р. в період з 21.08.2014 р. по 31.12.2014 р. перебував у користуванні ТОВ «Мостогпоставка».

При цьому, за твердженнями представника позивача, договір на перевезення вантажу - палива дизельного у кількості 37 800 літрів автомобілем DAF, державний номер СА8550ВВ з третьою особою-1 не укладався.

При цьому, судом встановлено, що з 21.08.2013 р. у ПП Коковіна А.В. працює Уперенко Микола Миколайович в якості водія (трудовий договір від 21.08.2013 р.).

Як зазначає відповідач, 08.09.2014 р. ним було відвантажено дизельне паливо ДТ-Л-К5, сорт С в кількості 37 800 літрів на суму 557 550, 00 грн. на користь позивача, про що складено видаткову накладну № РН-080921 від 08.09.2014 р., два екземпляри якої разом з податковою накладною № 42 від 08.09.2014 р. було направлено на адресу позивача 19.09.2014 р., що підтверджується описом-вкладенням у цінний лист зі штриховим ідентифікатором № 0407019267892, поштовою квитанцією № 0613 від 19.09.2014 р. та повідомлення про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором № 0407019267892, згідно з яким позивач одержав вказані документи 21.09.2014 р.

Також, до матеріалів справи долучено товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РН-080921 від 08.09.2014 р., в якій наведено дані про автоперевізника: ПП Коковін А.В., замовника: ПП «Марс і С», вантажоодержувача: ПП «Марс і С», автомобіль: д.н. СА8550ВВ, причеп: д.н. СА2131ХР, відпустив: Ящук В.Г., прийняв водій: Уперенко М.М.

Даний спір виник у зв'язку з тим, що за твердженням позивача він так і не отримав замовлений та оплачений ним товар, оскільки фактично, на його переконання, відповідач передав відповідне дизельне паливо не уповноваженій особі, а отже належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань.

Листом за № 48/09/14 від 18.09.2014 р. позивач звернувся до відповідача з проханням в строк до 23.09.2014 р. передати товар, оплачений на підставі рахунку-фактури № СФ-0001654, відзначивши, що станом на 17.09.2014 р. він не отримав замовлену партію дизельного палива.

Оскільки вимог позивача відповідач не виконав, вказавши на те, що ним вже було відвантажено замовлений позивачем товар, останній вирішив звернутись з позовом до суду з метою захисту власних прав та законних інтересів, вимагаючи повернути сплачені ним в якості попередньої оплати кошти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Досліджуючи питання щодо виконання відповідачем спірних зобов'язань з поставки позивачу замовленого ним товару, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 1.2.1. Договору сторони визначили умови поставки: FCA, Інкотермс-2010: місто Коростень, вулиця Богдана Хмельницького, 18.

Посилання позивача на умови EXW судом не можуть бути прийняті до уваги.

Так, дійсно, п. 1.2.1. Договору сторони визначили, що вони можуть погодити й інші умови поставки партії товару ніж FCA, у відповідному додатку до даного Договору.

Пунктом 11.1. Договору було передбачено, що він може бути змінений тільки за згодою сторін, шляхом підписання доповнення до даного Договору.

При цьому, відповідно до п. 12.2. Договору було визначено, що всі зміни і доповнення до даного Договору оформляються в письмовій формі і вважаються дійсними, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін.

В даному випадку, позивачем не представлено доказів підписання уповноваженими представниками сторін додатку до Договору, який би змінював умови поставки - FCA та EXW щодо спірного замовлення.

Таким чином, в контексті визначених сторонами умов Договору у суду відсутні підстави для висновку про те, що до спірних правовідносин мають застосовуватись умови EXW Правил Інкотермс-2010.

Так, саме лише зазначення позивачем в замовленні посилання на умови EXW та зустрічне виставлення відповідачем рахунку-фактури по такому замовленню і його оплата позивачем, - не є належним доказом погодження сторонами зміни умов поставки FCA та EXW щодо спірного замовлення, з огляду на приписи п. 11.1. та 12.2. Договору.

У свою чергу, за змістом Правил Інкотермс-2010, термін «Франко перевізник» (FCA) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення.

Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі .

Відповідно до ст. А.4. розділу FCA Правил Інкотермс-2010 продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки .

Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього .

Згідно зі ст. А.5. розділу FCA Правил Інкотермс-2010 продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

Відповідно до ст. Б.3. «а» розділу FCA Правил Інкотермс-2010 покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3 "а".

Згідно з ст. Б.4. розділу FCA Правил Інкотермс-2010 покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4.

Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту, коли він є поставленим у відповідності з статтею А.4 (ст. Б.5. розділу FCA Правил Інкотермс-2010).

За загальним правилом, визначеним статтею А.8. розділу FCA продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Якщо документ, згаданий вище як доказ поставки, не є транспортним документом, продавець зобов'язаний надати покупцю на прохання, за рахунок і на ризик останнього, всіляке сприяння в одержанні транспортного документа у зв'язку з укладенням договору перевезення (наприклад, оборотного коносамента, необоротної морської накладної, документа перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряної, залізничної чи автотранспортної накладної, або транспортних документів змішаного перевезення).

Водночас, згідно з пп. б) п. 5.2. Договору було визначено, що зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними , право власності на товар і ризики по його втраті (псуванні) переходять від постачальника до покупця при поставці на умовах FCA і/або СРТ (незалежно від місця передачі товару, станції або пункту призначення) - з дати штемпеля станції або пункту відправлення на залізничній або товарно-транспортній накладній про прийняття товару залізницею/або автотранспортом до перевезення відповідно.

Таким чином, у даному випадку сторони конкретизували, що документом, який підтверджує поставку товару на умовах FCA є залізнична або товарно-транспортна накладні з відміткою перевізника про прийняття товару до перевезення.

Як стверджує відповідач, він виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки замовленого позивачем товару згідно з передбаченими Договором умовами поставки - FCA Правил Інкотермс-2010, а саме: здійснив поставку товару шляхом передання призначеному позивачем перевізнику, дані якого той повідомив у своєму замовленні - ПП Коковін А.В. в особі водія Уперенко М.М. у названому місці, - з нафтобази продавця: місто Коростень, вулиця Богдана Хмельницького, 18.

Однак, з такими висновками відповідача суд погодитись не може.

Так, досліджуючи наданий до матеріалів справи відповідачем в якості доказу поставки товару - оригінал товарно-транспортної накладної № РН-080921 від 08.09.2014 р., суд звертає увагу на те, що така накладна містить підпис особи, яка діяла від імені відповідача під час відпуску товару - Ящука В.Г., скріплений печаткою відповідача, а також підпис, розшифрований як такий, що належить Уперенко М.М. В якості перевізника зазначено ПП Коковіна А.В.

Уперенко М.М., при цьому, не підтверджує підписання ним вказаного документу, як і сам факт прийняття до перевезення товару саме для його поставки позивачу.

Оцінюючи зазначені обставини, суд бере до уваги те, що права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила).

Відповідно до п. 11.1 та п. 11.3. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні, а оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Згідно з п. п. 11.4. - 11.6. Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до п. 13.1 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає, зокрема, порядок відпуску та транспортування нафтопродуктів на підприємствах, є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р. (далі - Інструкція).

Згідно з п. 7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику.

При цьому, третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Відповідно до п. 7.5.7 Інструкції ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача , а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Згідно з п. 7.5.8 Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення.

У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства, слід звернути увагу на те, що представлений примірник товарно-транспортної накладної не містить:

- даних про довіреність вантажоодержувача, яким зазначений ПП «Марс і С»;

- даних про подорожній лист автотранспортного підприємства;

- даних про дату і час виїзду з підприємства-вантажовідправника,

оскільки відповідні графи є незаповненими.

Доказів існування довіреності, яка б видавалась ПП «Марс і С» на ім'я Уперенка М.М. або іншій особі, підпис якої наявний в графі «Прийняв водій», - суду не представлено.

Отже, з урахуванням зазначеного, а саме: відсутності необхідних реквізитів товарно-транспортної накладної № РН-080921 від 08.09.2014 р., суд приходить до висновку, що такий документ не може мати юридичної сили у визначенні обставин прийняття перевізником товару - нафтопродуктів до перевезення від відповідача в інтересах позивача.

За таких підстав, суд визнає необґрунтованими твердження відповідача про те, що надана ним товарно-транспортна накладна може свідчити про виконання взятих на себе зобов'язань з поставки товару, зокрема, за умовами FCA Правил Інкотермс-2010 з урахуванням приписів пп. б) п. 5.2. Договору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи встановлені судом обставини, слід дійти висновку про доведеність заявлених позивачем вимог про стягнення перерахованих ним в якості попередньої оплати грошових коштів, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів виконання взятих на себе зобов'язань з поставки товару за умовами FCA Правил Інкотермс-2010 з урахуванням приписів пп. б) п. 5.2. Договору.

При цьому, суд відзначає, що при поставці на основі умов EXW Правил Інкотермс-2010, у відносинах між сторонами має застосовуватись пп. а) п. 5.2. Договору згідно з яким визначено, що зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар і ризики по його втраті (псуванні) переходять від постачальника до покупця при поставці на умовах EXW (незалежно від місця передачі товару) - з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі товару. Тому, і у випадку поставки на умовах EXW за обставин відсутності доказів підписання такого акту, правові підстави для висновку про виконання постачальником власних зобов'язань - відсутні.

Що стосується позовних вимог про стягнення 26 594, 37 грн. пені, слід відзначити наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Поняттю «пеня» дано визначення ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Пунктом 8.3. Договору сторонами було визначено, що за прострочення поставки товару, постачальник оплачує покупцю неустойку в розмірі облікової ставки НБУ (яка діє на період нарахування) від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення.

Позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 26 594, 37 грн., розрахунок якої є заниженим в силу допущених арифметичних помилок.

Водночас, оскільки від позивача не надходило клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, суд їх задовольняє в цій частині у розмірі, заявленому позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

При цьому, позивачу має бути повернуто зі спеціального фонду Державного бюджету України надмірно сплачений ним судовий збір в сумі 0, 05 грн. при збільшенні позовних вимог до розміру суми 584 144, 37 грн., а також судовий збір в сумі 1 563, 50 грн., сплачений позивачем при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог від 03.03.2015 р., яку суд вирішив не приймати до розгляду.

Крім того, позивач також просить суд включити до складу судових витрат витрати на послуги адвоката в сумі 36 000, 00 грн.

На підтвердження зазначених витрат, до матеріалів справи надані копія Договір про надання правової допомоги № 45 від 17.092014 р., укладений між позивачем та АО «Адвокатська фірма «АКТІО», Додаткової угоди № 1 від 17.09.2004 р. до Договору про надання правової допомоги № 45 від 17.092014 р., заявки на отримання послуг у сфері права та виставлених рахунків для оплати таких послуг і відповідних платіжних доручень.

Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України та оскільки отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги предмет спору, тривалість розгляду і складність справи та особисту участь у ній представника позивача, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 36 000, 00 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

В даному випадку, суд дійшов висновку, що такі вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі трьох мінімальних заробітних плат - 3 654, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Ойл» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 57Б; код ЄДРПОУ 38130452) на користь Приватного підприємства «Марс і С» (76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, будинок 4А, офіс 1; код ЄДРПОУ 19397247) 557 550 (п'ятсот п'ятдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 26 594 (двадцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 37 коп. пені, 11 682 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 89 коп. витрат зі сплати судового збору та 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Повернути Приватному підприємству «Марс і С» (76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, будинок 4А, офіс 1; код ЄДРПОУ 19397247) зі спеціального фонду державного бюджету України 1 563 (одну тисячу п'ятсот шістдесят три) грн. 55 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.2015 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді Т.В. Васильченко

О.В. Марченко