Постанова

від 19.08.2015 по справі 910/22608/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р. Справа№ 910/22608/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

від позивача - Заліська І.В.,

від відповідача - Гайдукова С.М., Низенко Д.О.,

від третьої особи 1.- не з'явився,

від третьої особи 2.- не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Ойл»

на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2015р.

по справі № 910/22608/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Марченко О.В.)

за позовом приватного підприємства «Марс і С»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Ойл»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа - підприємець ОСОБА_5,

товариство з обмеженою відповідальністю «Мосторгпоставка»

про стягнення 584 144,37грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2015р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Ойл» на користь приватного підприємства «Марс і С» 557 550,00 грн. основного боргу, 26 594,37 грн. пені, 11 682,89грн. витрат зі сплати судового збору та 3 654,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит Ойл» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2015р. у справі №910/22608/14 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р. після проведеного повторного автоматизованого розподілу справи, апеляційну скаргу ТОВ «Фаворит Ойл» прийнято до провадження у визначеному складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.

Від ПП «Марс і С» надійшли письмові додаткові пояснення 2.

Від ТОВ «Фаворит Ойл» на адресу суду поступили письмові пояснення, додаткові письмові пояснення та аналіз судової практики з аналогічних питань.

Також від ТОВ «Фаворит Ойл» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи №910/22608/14 до слідчого відділу Коростеньского МІ УМВС України в Житомирській області для перевірки і встановлення всіх обставин отримання ПП «Марс і С» паливно-мастильних матеріалів на нафтобазі ТОВ «Фаворит Ойл», яке мало місце 08.09.2014р. у м. Коростені, та встановлення осіб, винних у незаконному заволодінні ними.

Від управління Міністерства внутрішніх справи України в Житомирській області Коростенського МІ слідчого відділення надійшла копія висновку експерта №1/748 від 05.06.2015р.

За клопотанням ТОВ «Фаворит Ойл» розгляд справи проведено із повним фіксуванням судового процесу за допомогою технічних засобів.

Від товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит ойл» надійшли письмові пояснення. ТОВ «Фаворит ойл» зазначає, що наявність оригіналу товарно-транспортної накладної №РН-080921 від 08.09.2014р. є достатнім доказом відвантаження пального на користь позивача.

Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 надійшло клопотання про розгляд справи без участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Приватне підприємство «Марс і С» подало заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові, що належать ТОВ «Фаворит ойл» у розмірі 584 144,00грн. та заборони ТОВ «Фаворит ойл» вчиняти будь-які дії щодо відкриття нових поточних та інших рахунків до набрання законної сили рішення суду у даній справі. Також ПП «Мар і С» просить накласти арешт на майно і заборонити ТОВ «Фаворит Ойл» відчужувати дизельне паливо ДТ-Л-К5, сорту С, виробництва Мозирького НПЗ у кількості 37 800 літрів, що знаходиться на нафтобазі за адресою: м. Коростень, вул. Б. Хмельницього, 18 та надати його під відповідальне зберігання ПП «Марс і С».

ТОВ «Фаворит ойл» заперечує проти задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до змісту статті 67 Господарського процесуального кодексу України господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на наявність у відповідача заборгованості по податковим зобов'язанням та перед ТОВ «БНК-Україна», про свідчать відповідні судові рішення.

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики забезпечення позову» від 12.12.2006р. №01-8/2776 при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заявник, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не навів та не довів належними та допустимими доказами наявність обставин для вжиття запобіжних заходів.

ТОВ «Фаворит ойл» заявило клопотання про зупинення провадження та направлення матеріалів справи до слідчого відділу Коростенського МВ УМВС України в Житомирській області для перевірки і встановлення всіх обставин отримання ПП «Марс і С» паливно-мастильних матеріалів на нафтобазі ТОВ «Фаворит ойл», яке мало місце 08 вересня 2014р. у м. Коростені, та встановлення осіб, винних у незаконному заволодінні ними.

Відповідно до частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення клопотання.

Більше того, господарським судом міста Києва надіслано повідомлення в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України для проведення перевірки відсутності або наявності в діях посадових осіб ПП «Марс і С» та ТОВ «Мосторгпоставка» ознак кримінального правопорушення.

Також до матеріалів справи долучено копію висновку УМВС в Житомирській області науково-дослідного експертно-криміналістичного центу від 05.06.2015р. №1/748, з якого вбачається, що вирішення питання «чи виконаний підпис в товарно-транспортній накладній №РН-080921 від 08.09.2014р. ОСОБА_7 чи іншою особою?» не надається можливим.

У дослідницькій частині висновку експерт зазначив, що досліджувальний підпис містить дуже обмежений графічний матеріал та має просту будову, в ньому та наданих зразках підписів ОСОБА_7 не відобразився комплекс ознак необхідний для будь-якого визначеного висновку, а тому вирішення питання виявилось не можливим.

ТОВ «Мосторгпоставка» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників третіх осіб, які належним чином повідомлені.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

21.02.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит ойл» (постачальник) та приватним підприємством (покупець) було укладено договір № ФТ-317, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в додатках та/або розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які оформляються на кожну окрему партію товару. /а.с. 32, т.1/.

Згідно п. 1.2.1. договору сторони визначили умови поставки: FCA, Інкотермс-2010: місто Коростень, вулиця Богдана Хмельницького, 18. При цьому, було передбачено, що сторони можуть погодити й інші умови поставки партії товару у відповідному додатку до даного Договору.

Згідно п. а) п. 5.2. договору зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар і ризики по його втраті (псуванні) переходять від постачальника до покупця при поставці на умовах EXW (незалежно від місця передачі товару) - з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі товару.

Згідно з пп. б) п. 5.2. Договору було визначено, що зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар і ризики по його втраті (псуванні) переходять від постачальника до покупця при поставці на умовах FCA і/або СРТ (незалежно від місця передачі товару, станції або пункту призначення) - з дати штемпеля станції або пункту відправлення на залізничній або товарно-транспортній накладній про прийняття товару залізницею/або автотранспортом до перевезення відповідно.

Відповідно до п. 6.2. договору покупець зобов'язався прийняти поставлений постачальником товар, здійснивши зі своєї сторони всі дії, необхідні для забезпечення передачі й отримання товару. За таких умов покупець не може відмовитись від приймання товару.

Згідно з п. 6.3. договору його сторони визначили, що у термін не пізніше 5 робочих днів з моменту одержання покупцем акту прийому-передачі товару та/або видаткової накладної, покупець зобов'язаний підписати акт прийому-передачі товару та/або видаткову накладну і передати один оригінальний екземпляр постачальнику або направити по факсу з одночасним відправленням оригіналу рекомендованим листом. Якщо протягом терміну, зазначеного в даному пункті, покупець не направив постачальнику підписаний акт прийому-передачі товару та/або видаткову накладну, документ вважається погодженим сторонами і прийнятим покупцем, що не звільняє покупця від обов'язку передати підписаний зі своєї сторони акт прийому-передачі товару та/або видаткову накладну.

Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що при умовах поставки товару на умовах EXW - завантаження товару (товарної партії) та видачу відповідних документів на вантаж постачальник здійснює на підставі пред'явленого покупцем доручення на отримання товару (партію товару), при цьому загальна кількість поставленого товару визначається в розмірі, що зазначені в залізничних або товарно-транспортних накладних відповідно.

Відповідно до п. 7.1. договору покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100 % попередньої оплати товару, якщо інше не передбачено сторонами в додатках до даного Договору.

Згідно з п. 7.3. договору право власності і ризик випадкової загибелі товару переходить з моменту поставки товару, незалежно від термінів здійснення оплати.

Пунктом 11.1. договору було передбачено, що він може бути змінений тільки за згодою сторін, шляхом підписання доповнення до даного Договору.

Відповідно до п. 12.2. договору всі зміни і доповнення до даного Договору оформляються в письмовій формі і вважаються дійсними, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін.

08.09.2014 р. позивач звернувся до відповідача з замовленням № 06 від 04.09.2014 р. згідно договору поставки нафтопродуктів № ФТ-317 від 21.02.2014 р., яким просив відвантажити паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С, виробництва Мозирськкого НПЗ в кількості 37 800 літрів по ціні 14, 75 грн. з ПДВ. /а.с. 31, т.1/.

У вказаному замовленні було наведено дані для виписки ТТН: автопідприємство ПП ОСОБА_6, замовник по перевезенню ПП «Марс і С», вантажоотримувач ПП «Марс і С», місце розвантаження: м. Івано-Франківськ, с. Марківці, калібровка автомобіля: 37 800 літрів, автомобіль DAF, державний номер НОМЕР_1, причеп НОМЕР_3, П.І.Б. водія ОСОБА_7.

08.09.2014 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0001654 на суму 557 550, 01 грн. щодо поставки дизпалива у кількості 37 800 літрів. /а.с. 30, т.1/.

Платіжним дорученням № 146 від 08.09.2014 р. позивач перерахував відповідачу 557 550,00 грн., призначення платежу - оплата за дизпаливо згідно рахунку-фактури №СФ-0001654 від 08.09.2014р. /а.с. 28, т.1/.

08.09.2014р. ТОВ «Марс і С» виписав на ім'я заступника директора по постачанню ОСОБА_9 - довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 13. /а.с. 27, т. 1/.

В матеріалах справи наявна копія договору № 1/18 на надання послуг по перевезенню вантажів від 08.09.2014р., укладений між ПП «Марс і С» (замовник) та ПП ОСОБА_6 (виконавець). /а.с. 67, т.1/.

При цьому, копія договору №1/18 залучена судом за клопотанням позивача.

Згідно з поясненнями ФОП ОСОБА_6 жодних договорів на перевезення вантажів з позивачем не укладалось, а автомобіль DAF, державний номер НОМЕР_1, причеп НОМЕР_3, на підставі договору оренди автомобіля № 21/5 від 21.08.2014 р. в період з 21.08.2014 р. по 31.12.2014 р. перебував у користуванні ТОВ «Мостогпоставка». /а.с. 179, 181, т. 1/.

З матеріалів справи вбачається, що з 21.08.2013р. у ПП ОСОБА_6 працює ОСОБА_7 в якості водія, що підтверджується трудовим договором від 21.08.2013р. /а.с. 180, т.1/.

За твердженням відповідача, 08.09.2014р. ним було відвантажено дизельне паливо ДТ-Л-К5, сорт С в кількості 37 800 літрів на суму 557 550,00 грн. на користь позивача, про що складено видаткову накладну № РН-080921 від 08.09.2014р., два екземпляри якої разом з податковою накладною № 42 від 08.09.2014р. було направлено на адресу позивача 19.09.2014 р., що підтверджується описом-вкладенням у цінний лист зі штриховим ідентифікатором №0407019267892, поштовою квитанцією № 0613 від 19.09.2014 р. та повідомлення про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором № 0407019267892, згідно з яким позивач одержав вказані документи 21.09.2014 р. /а.с. 161, т. 1/.

В матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РН-080921 від 08.09.2014р., в якій наведено дані про автоперевізника: ПП ОСОБА_6, замовника: ПП «Марс і С», вантажоодержувача: ПП «Марс і С», автомобіль: НОМЕР_2, причеп: д.н. НОМЕР_3, відпустив: ОСОБА_10, прийняв водій: ОСОБА_7 /а.с. 67, т.2/.

Листом за № 48/09/14 від 18.09.2014 р. позивач звернувся до відповідача з проханням в строк до 23.09.2014р. передати товар, оплачений на підставі рахунку-фактури № СФ-0001654, зазначившия, що станом на 17.09.2014 р. він не отримав замовлену партію дизельного палива. /а.с. 35, т.1/.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Відповідно до ст.ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що товарно-транспортна накладна №РН-080921 від 08.09.2012р. не містить необхідних реквізитів та не може слугувати доказом прийняття перевізником товару - нафтопродуктів до перевезення.

З такими доводами колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, з відповідними змінами та доповненнями, (надалі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. (п. 11.3. Правил).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). (п. 11.4 Правил).

Згідно п. 11.5. Правил після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Як вже встановлено судом, в матеріалах справи наявний оригінал товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №РН-080921 від 08.09.2014р. /а.с. 67, т.2/.

Відповідно до п. 51 постанови Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969р. №401 «Про Статут автомобільного транспорту УРСР», з відповідними змінами та доповненнями, (далі - Статут) приймання вантажів до перевезення від вантажовідправника засвідчується підписом водія-експедитора в усіх примірниках товарно-транспортного документа.

Відповідно до п. 47 Статуту товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємством і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155, затверджена форма товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) - форма 1-ТТН.

Разом з цим, наказом Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013р. №983 було внесено зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997р. №363 щодо подорожніх листів, які стали необов'язкові до використання.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що товарно-транспортна накладна №РН-080921 від 08.09.2014р. має деякі недоліки, однак не спростовує факту неотримання нафтопродуктів водієм.

При цьому, апелянт посилається на лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. №1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно з п. 72 Статуту автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній.

Згідно з п. 133 Статуту автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам.

Згідно з п. 161 Статуту претензії, що випливають з перевезення вантажів, пред'являються автотранспортному підприємству або організації, що видали вантаж, а в разі повної втрати вантажу - автотранспортному підприємству або організації, які прийняли вантаж до перевезення.

З ТТН №РН-080291 від 08.09.2014р. випливає, що товар прийнято водієм.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову приватного підприємства «Марс і С» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит ойл» про стягнення 584 144,37грн.

За таких обставин, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит ойл» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2015р. по справі №910/22608/14 - скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит ойл» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2015 р. у справі №910/22608/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

2. Матеріали справи № 910/22608/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Кропивна