Постанова

від 11.03.2015 по справі 826/470/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2015 року 11:20 № 826/470/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Тимчук М.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Коверіс Рігід Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві третя особа-1Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімпласт» третя особа-2Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастербіч Сістем» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2014 року № 0000062207,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Коверіс Рігід Україна» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві в якому, з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну позовних вимог (т. 2, а.с. 106), позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 20.11.2014 року № 0000062207 (т.1, а.с. 12), відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 22 142 грн. за основним платежем та на 5 536 грн. за штрафними санкціями (на підставі акту від 18.08.14);

- від 28.08.2014 р. № 0008872207 (т. 2, а.с. 109), відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 885 397 грн. (декларація № 9090387754 від 12.02.2014 р., звітний період, за який подано декларацію - 2013 рік), яке прийнято на підставі акту від 18.08.14 та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 06.11.2014 р.).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішення ґрунтуються на висновках ДПІ про завищення витрат за 4 квартал 2012 року та за 2013 рік. Зокрема, актом перевірки встановлено завищення товариством задекларованих збитків на суму 1885397 грн., у т.ч. за 2013 рік на 1885397 грн. та заниження податку на прибуток на 22142 грн. за 2013 рік.

В контексті наведеного позивач зазначає, що відповідно до податкової звітності з податку на прибуток товариством віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та відображено у складі «інших витрат», витрати по амортизації тимчасової податкової різниці , яка виникла у товариства відповідно до діючого на той момент законодавства станом на 01.04.2011 р. В обґрунтування правомірності формування показників податкової звітності позивач посилається на положення с. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ та наказу Мінфіну України від 11.08.1994 р. № 69.

Однак, як зазначає позивач, ДПІ в акті перевірки зазначила, що позивачем начебто не надано жодного документа, який свідчить про проведення інвентаризації на підприємстві у зв'язку з чим, на думку ДПІ, не підтверджено показники податкової звітності.

Позивач зазначає про безпідставність таких доводів ДПІ, адже, як зазначено у позові, з боку ДПІ взагалі не вимагались документи за вказаними епізодами діяльності підприємства, зокрема відомостей про інвентаризацію, яка при цьому, була проведена станом на 01.04.2011 р. У той же час, всі документи були в наявності та, у разі витребування цих документів, безумовно були б надані. Більш того, як зазначає позивач, та обставина, що матеріали інвентаризації не вимагалися, не викликало подиву, оскільки інвентаризація проводилась у 2011 році та її результати знайшли своє відображення у попередньому акті перевірки . На думку позивача ДПІ штучно створило ситуацію начебто відсутності документів, що призвело до формування свавільних та безпідставних висновків ДПІ.

Окрім того, як зазначено у позові, відповідачем не визнаються витрати позивача, сформовані при взаємовідносинам з ТОВ «Хімпласт» на суму 625 660 грн. за 2013 рік та ТОВ «Мастербіч Сістем» на суму 98358 грн. за 2013 р. за операціями з поставки сировини (полістирол; суперконцентрат (антистатик). ДПІ в обґрунтування висновків акту перевірки зазначила про ненадання позивачем жодних видаткових накладних.

Позивач категорично не погоджується із вказаним та зазначає, що під час перевірки інспектори ДПІ знайомились із всіма документами, у т.ч. на купівлю сировини. ДПІ не зверталася до товариства щодо надання копій якихось певно визначених документів. При цьому, позивач наголошує, що відповідно до встановлених правил формує витрати за фактом реалізації готової продукції.

Після завершення перевірки товариством було подано заперечення на акт перевірки, де звернуто увагу на наявність всіх необхідних документів.

Враховуючи наведене, позивач вважає висновки ДПІ безпідставними, а спірні рішення - протиправними та просить задовольнити позов.

З підстав, викладених в акті перевірки, ДПІ заперечує проти позову, вважає висновки акту перевірки обґрунтованими та правомірними, а відтак для скасування спірних рішень не вбачає.

ТОВ «Хімпласт» (третя особа) надала пояснення та первинні документи щодо виконання спірних операцій, підтвердивши у поясненнях їх виконання.

Представник ТОВ «Мастербіч Сістем», яке зареєстроване у м. Стаханов Луганської області, у судове засідання не з'явився. Між тим, копія ухвали про виклик представника розміщена на веб-сайті суду та в ЄДРСР.

Під час розгляду справи на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України та у зв'язку з неявкою третьої особи ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі та які з'явилися до суду, допитавши в якості свідка інспектора, який проводив перевірку, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Коверсіс Рігід Україна» (код з ЄДР 30021648; попередня назва ТОВ «Інтерагропак», «ПАККОР Україна») з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р.

Перевірка проводилась в період з 17.07.2014 р. по 13.08.2014 р.

Згідно із запитом ДПІ від 17.07.2014 р. від позивача витребувано документи, зокрема, договори, без конкретизації конкретних постачальників та покупців. Власне первинні документи у цьому запиті не зазначені, як і відомості про інвентаризацію.

За результатами перевірки складено акт від 18.08.2014 р. № 380/1-22-07-30021648 (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки надалі прийнято оскаржувані рішення.

До основних видів діяльності підприємства відноситься виробництво тари з пластмас, неспеціалізована оптова торгівля. У період, що перевірявся, підприємство здійснювало виробництво та реалізацію з полістиролу та поліпропілену.

Згідно з п. 3.1.2. Акту перевірки (Валові витрати) встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників на загальну суму 2 001 933 грн., у т.ч. 4 кв. 2012 - на 255 583 грн., за 2013 рік - на 1 746 350 грн.

Перевіркою показників, відображених в р. 06.4. декларацій «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати», за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р. у сумі 333 701 грн. встановлено, що позивачем задекларовано наступні види витрат:

- від'ємне значення курсових різниць згідно зі ст. 153 ПК України в сумі 73 856 грн.;

- амортизація тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 р. в сумі 230 655 грн.,

- інші витрати господарської діяльності, до яких розділом ІІІ ПК України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат в сумі 29 190 грн.

Зазначено в акті, що на підставі таких документів : первинних документів, угод, оборотно-сальдових відомостей, інших документів бухгалтерського, податкового обліку, виписок з банківської установи встановлено завищення задекларованих показників у рядку 06.4. декларацій «інші витрати» та в додатку ІВ до рядка 06.4. декларації (далі - перший епізод ).

Зокрема, згідно податкової звітності товариством до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування та відображено вкладі «інших витрат» витрати по амортизації тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 р. в сумі 255 583 грн.

В контексті наведеного зазначено, що відповідно до ст. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Крім того, зазначається, що відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.1994 р. № 69 (чинний на час складання акту перевірки; далі - Інструкція № 69), документами, якими оформлюється інвентаризація, є акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей, який реєструється в книзі реєстрації контрольних перевірок інвентаризації та узагальнюється інформація про інвентаризацію в відомості результатів інвентаризації.

В Акті перевірки зазначено, що в ході перевірки підприємством не надано жодного вищезазначеного документа, які свідчать про проведення інвентаризації на підприємстві.

Водночас, ДПІ посилається на необхідність підтвердження відомостей згідно з Положенням, затвердженим наказом Мінфіном України 24.05.1995 р. № 88 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У зв'язку з наведеним ДПІ прийшла до висновку, що товариством в порушення вимог п. 138.2. ПК України віднесено до складу витрат суму в розмірі 255 583 грн. за 4 кв. 2012 р.

Окрім того (надалі - другий епізод ), перевіркою відображених в період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. показників рядку 05.1. декларації «собівартість придбаних (виготовлених) реалізованих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 23 975 584 грн. встановлено, що на формування цього показника мали вплив витрати пов'язані із придбанням матеріалів для виготовлення пластикової тари та пакувальної продукції.

Зазначено в акті, що на підставі таких документів : договорів , видаткових накладних , довіреностей, актів виконаних робіт, розрахункових документів, інших первинних документів, оборотно-сальдових відомостей, інших документів бухгалтерського, податкового обліку, виписок з банківської установи встановлено завищення задекларованих показників у рядку 05.1. декларації «собівартість….».

Зокрема, зазначається, що між позивачем тв. ТОВ «Хімпласт» укладено договір поставки полістиролу від 03.10.2012 р. № 030112 на поставку полістиролу. Згідно даних аналітичного обліку по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» ТОВ «Хімпласт» реалізовано позивачу полістиролу на суму 750 792 грн., у т.ч. ПДВ 125 132 грн. В подальшому дана сума була включена до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування та відображена в декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

Між тим, як зазначено в Акті перевірки, позивачем за відносинами із вказаним контрагентом до перевірки не надано жодних видаткових накладних, згідно яких були сформовані та відображені в податковому обліку витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 2013 р.

Тобто, як вбачається з Акту перевірки, ДПІ зазначає про дослідження видаткових накладних та надалі зазначає протилежне - про їх відсутність , що, виходячи з першого, вказує на зазначення в Акті перевірки недостовірних відомостей та, по суті, створення штучних умов для формування висновків про відсутність підтверджуючих документів.

У той же час, посилаючись на відсутність підтверджуючих документів, ДПІ зазначає про необхідність підтвердження відомостей обліку згідно з Положенням, затвердженим наказом Мінфіном України 24.05.1995 р. № 88 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням наведеного ДПІ приходить до висновку, що підприємством в порушення вимог п. 138.2. ПК України віднесено до складу витрат витрати по відносинам із вказаним контрагентом на загальну суму 625 660 грн. за 2013 р.

Крім того (надалі - третій епізод ), в Акті перевірки (т. 1, а.с. 32) зазначається, що між позивачем та ТОВ «Мастербіч Сістем» укладено договір поставки суперконцентратів від 02.01.2013 р. № 11К. зазначається, що згідно з даними аналітичного обліку позивача по рахунку 631 в жовтні 2013 року реалізовано позивачу вказану продукцію на загальну суму 118 029,90 грн., у т.ч. ПДВ 19 671,65 грн.

В Акті перевірки зазначено, що за відносинами із вказаним контрагентом позивачем до перевірки не надано жодних видаткових накладних згідно яких були сформовані та відображені в податковому обліку витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 2013 р.

Тобто, як і у попередньому випадку, з Акту перевірки вбачається, ДПІ зазначає про дослідження видаткових накладних та надалі зазначає протилежне - про їх відсутність , що, виходячи з першого, вказує на зазначення в Акті перевірки недостовірних відомостей та, по суті, створення штучних умов для формування висновків про відсутність підтверджуючих документів.

Зазначено в Акті перевірки відносно наведеного про необхідність підтвердження відомостей обліку згідно з Положенням, затвердженим наказом Мінфіном України 24.05.1995 р. № 88 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням наведеного ДПІ приходить до висновку, що підприємством в порушення вимог п. 138.2. ПК України віднесено до складу витрат витрати по відносинам із вказаним контрагентом на загальну суму 98 358 грн. за 2013 р.

Надалі (четвертий епізод ), в Акті перевірки вказується (т.1. а.с. 33), що перевіркою показників, відображених у рядку 06.4. декларації «інші витрати…» за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. у сумі 1 595 845 грн., встановлено, що товариством задекларовано наступні види витрат, а саме:

- від'ємне значення курсових різниць згідно зі ст. 153 ПК України в сумі 501 414 грн.;

- амортизація тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 р. в сумі 1 022 332 грн.,

- обов'язкові виплати, а також компенсації вартості послуг, які надаються працівникам в сумі 54 939 грн.

- інші витрати господарської діяльності, до яких розділом ІІІ ПК України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат в сумі 17 160 грн.

Зазначено в акті, що на підставі таких документів : первинних документів, угод, оборотно-сальдових відомостей, інших документів бухгалтерського, податкового обліку, виписок з банківської установи встановлено завищення задекларованих показників у рядку 06.4. декларацій «інші витрати» та в додатку ІВ до рядка 06.4. декларації, а саме: згідно податкової звітності з податку на прибуток віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та відображено в складі «інших витрат» витрати на амортизацію тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 р. в сумі 1 022 332 грн.

В контексті наведеного також містяться посилання на ст. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України та на положення Інструкції № 69.

В Акті перевірки зазначено, що в ході перевірки підприємством не надано жодного вищезазначеного документа які свідчать про проведення інвентаризації на підприємстві.

Водночас, ДПІ посилається на необхідність підтвердження відомостей згідно з Положенням, затвердженим наказом Мінфіном України 24.05.1995 р. № 88 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У зв'язку з наведеним ДПІ прийшла до висновку, що товариством в порушення вимог п. 138.2. ПК України віднесено до складу витрат суму в розмірі 1 022 332 грн. за 2013 р.

З урахуванням наведеного у п. 3.1.4. Акту перевірки (Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток) та у п. 4 Акту перевірки (Висновки) зазначено, що за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р. перевіркою встановлено завищення задекларованих збитків на загальну суму 1 885 397 грн. за 2013 р. та заниження податку на прибуток на 22 142 грн. за 2013 р.

18.08.2014 р. позивачем до ДПІ подано заперечення на акт перевірки.

Надалі, 08.09.2014 р., товариством подано скаргу до ГУ Міндоходів у м. Києві. Крім іншого, до скарги було додано копії договорів з вищезгаданими контрагентами, копії банківських виписок, копії матеріальних звітів та актів на виготовлення продукції, копії видаткових накладних, відомості про рух по складу незавершеного виробництва та готової продукції, калькулювання продукції, наказ про інвентаризацію станом на 01.04.2011 р., накладні на реалізацію продукції.

20.10.2014 р. позивачем також подана скарга до ДФС України до якої також надано вищезгадані документи.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, скарги не були задоволені.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків , досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів (ч. 2 ст. 138 КАСУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86 КАСУ). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86 КАСУ).

В даному випадку за епізодами 1 та 4 доводи ДПІ, які викладені в Акті перевірки та покладені в основу заперечень проти позову, зводяться до того, що під час перевірки не надано матеріалів інвентаризації.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до п. 44.1. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2. ПК України).

У свою чергу до обов'язків платника податків належить: (п/п. 16.1.3. ПК України) подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; (п/п. 16.1.5. ПК України) подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Водночас, платники податків мають права вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (п/п. 17.1.8. ПК України).

Пунктом 77.8. ПК України установлено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 83.1.6. ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб , передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Положеннями п. 85.4. ПК України встановлено, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У свою чергу, згідно з положеннями п. 85.6. ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі , що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис .

В даному випадку, відносно висновків ДПІ за вищезгаданими епізодами № 1 та № 4, слід зазначити, що вищевказаний запит ДПІ від 17.07.2014 р. не містив вимоги надання відомостей щодо інвентаризації. При цьому, як вбачається з матеріалів справи зазначені документальні відомості наявні у позивача, в контексті чого до матеріалів справи залучено копію наказу від 24.03.2011 р. про проведення інвентаризації та копію протоколу засідання інвентаризаційної комісії від 04.04.2011 р. Рішенням комісії підтверджено залишкову вартість об'єктів ОЗ станом на 01.04.2011 р. на загальну суму 1 946 386,86 грн., у т.ч. по групам. Зазначено, що тимчасова податкова різниця складає 3 067 001,14 грн.

В контексті наведеного слід зазначити, що допитаний в якості свідка інспектор ДПІ ОСОБА_1 повідомив суду, що усно витребовував вказані відомості щодо інвентаризації та тимчасових податкових різниць.

Однак, під час розгляду справи з боку ДПІ не надано доказів витребування у письмовій формі конкретно визначених відомостей і документів. У свою чергу, наведений вище запит містить загальне посилання на групи документів. В порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, під час розгляду справи з боку ДПІ не надано доказів відмови позивача від надання вказаних відомостей та складання акту відмови у наданні документів згідно вимог п. 85.6. ПК України, який би підтверджував відсутність у позивача вказаних документів під час перевірки.

У той же час, з іншого акту перевірки позивача від 27.02.2013 р. за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2012 р. (стор. 14), тобто за попередній період, вбачається, що ДПІ під час попередньої перевірки досліджувались результатами проведених інвентаризацій та за результатами перевірки відхилень не встановлено. Із змісту сторінки 19 цього акту перевірки (п. 13) вбачається відсутність заниження або завищення задекларованих позивачем «інших витрат», висновки щодо чого було зроблено за результатами проведення оцінки правомірності формування «інших витрат» (амортизація тимчасової податкової різниці ) за період з 01.04.2011 р. , тобто як і у даному випадку, по 30.09.2012 р., що вказує на наявність у зв'язку з цим у ДПІ даних інвентаризації та відомостей про тимчасові податкові різниці ще під час попередньої перевірки, що у свою чергу спростовує доводи ДПІ відносно відсутності у розпорядженні контролюючого органу цих даних та про не підтвердження даних звітності за 1 та 4 вищезгаданими епізодами.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до п. 56.3. ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, позивачем додатково до скарги було подано матеріали, у т.ч. відносно інвентаризації та тимчасових податкових різниць, які однак, при розгляді скарги позивача не були оцінені та враховані.

Таким чином, відносно висновків ДПІ за 1 та 4 епізодами, слід зазначити, що ДПІ, маючи необхідні відомості щодо інвентаризації та сформованих тимчасових податкових різниць, у т.ч. у зв'язку з розглядом скарги позивача, безпідставно зазначила про їх відсутність (ненадання), не дослідила та не оцінила вказані відомості, що вказує що спірне рішення, яке ґрунтується на вказаних висновках ДПІ, прийнято без врахування всіх обставин, які мали значення для прийняття рішення, тобто з порушенням вимог п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, що є самостійною підставою для визнання спірного рішення в цій частині протиправним.

При цьому, під час розгляду справи, враховуючи наявні відомості щодо даних інвентаризації та тимчасових податкових різниць, ДПІ не спростовано належними та допустимими доказами задекларованих позивачем показників (в контексті першого та четвертого епізоду), а відтак, в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено перед судом правомірності оскаржуваних рішень в частині, що ґрунтуються на висновках відносно 1 та 4 вищезгаданих епізодах.

Що стосується висновків ДПІ за другим та третім епізодами , слід зазначити, що в даному випадку висновки ДПІ також ґрунтуються на тому, що позивачем не надано видаткових накладних на відносинами із вищезгаданими контрагентами.

У той же час, із змісту Акту перевірки (т.1., а.с. 16) вбачається, що вказані висновки, як зазначено вже вище, зроблені за результатами дослідження договорів , видаткових накладних , довіреностей, актів виконаних робіт, розрахункових документів, інших первинних документів, оборотно-сальдових відомостей, інших документів бухгалтерського, податкового обліку, виписок з банківської установи.

Тобто, як вбачається з Акту перевірки, ДПІ зазначає про дослідження видаткових накладних , та надалі зазначає протилежне - про їх відсутність , що, виходячи з першого, вказує на зазначення в Акті перевірки недостовірних відомостей та, по суті, створення штучних умов для формування висновків про відсутність підтверджуючих документів та, відповідно, про відсутність підстав для формування даних податкової звітності.

Під час розгляду справи ДПІ не надано акту про відмову позивача надати витребувані ДПІ документи, як і не зазначено у зв'язку з чим ДПІ не враховані вказані в Акті перевірки документи (видаткові накладні) та не надана їх оцінка, про наявність яких прямо зазначається в акті перевірки.

Слід додати, що як і за попередніми епізодами, первинні документи за цими двома епізодами надавалися разом із скаргою позивача, але також без пояснень не були досліджені і враховані при розгляді скарги.

Між тим, позивачем та ТОВ «Хімпласт» під час розгляду справи надано як угоди, так і первинні документи за взаємовідносинами із вищезгаданими контрагентами (у копіях), у т.ч. надані накладні, ТТН, подорожні листи, договори оренди щодо офісних, виробничих та складських приміщень, оборотно-сальдові відомості по розрахунках з контрагентами, внутрішні накладні на отримання сировини, оборотна відомість про рух полістиролу, виробничий звіт на виготовлення продукції, паспорти якості, довіреності на отримання матеріальних цінностей, банківські виписки.

Сукупність вказаних первинних та інших супроводжуючих виконання угод документів підтверджує для цілей підтвердження витрат позивача рух товарів та виробленої продукції (подальшу реалізацію) та не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій або про їх не підтвердження первинними документами.

При цьому, судом враховується, що ТОВ «Мастербіч Сістем» (код ЄДР 33670861) знаходиться за адресою: 94013, Луганська обл., місто Стаханов, що на даний час не дає можливості поштовим зв'язком отримати від вказаного підприємства додаткові матеріали.

Виходячи з наведеного слід зазначити, що як і за попередніми епізодами висновки ДПІ за 2 та 3 епізодами сформовані без врахування всіх обставин та матеріалів, що мали значення для формування таких висновків та прийняття оскаржуваних рішень, тобто з порушенням вимог п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, та під час розгляду справи ДПІ не доведено вчинення позивачем зазначених в Акті перевірки порушень, а відтак суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень в частині, що ґрунтуються на висновках щодо оцінки операцій за 2 та 3 вищезгаданими епізодами.

За таких обставин, коли висновки ДПІ за кожним із вищезазначених епізодів не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, спірні рішення, які є взаємопов'язаними за обставинами прийняття та які ґрунтуються на таких висновках, за сукупністю вищенаведених висновків суду в цілому не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню. На відшкодуванні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 20.11.2014 року № 0000062207 та від 28.08.2014 р. № 0008872207.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін