Рішення

від 12.03.2015 по справі 912/4726/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 рокуСправа № 912/4726/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 921/4726/14

за позовом: прокурора Добровеличківського району Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Добровеличківська районна державна адміністрація, Кіровоградська область, м. Добровеличківка

до відповідачів:

І - Гаївської сільської ради, Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Гаївка

ІІ - Фермерського господарства "Неофіти" (надалі - ФГ "Неофіти"), Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Осикове

про скасування рішення, визнання недійсним договору,

за участю представників:

від прокуратури - прокурор відділу представництва громадян і держави в судах управління представництва захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Кіровоградської області - Боруш А.О., посвідчення № 019543 від 12.08.2013, наказ №45 у від 15.01.2015;

від відповідача І - Коваленко М.М., голова Гаївської сільської ради та Поліщук А.І., довіреність № 1 від 12.01.2015;

від відповідача ІІ - Поліщук А.І., довіреність №53 від 26.12.2014.

Прокурор Добровеличківського району Кіровоградської області звернувся з позовною заявою, яка містить вимоги щодо визнання:

- незаконним та скасування рішення сесії Гаївської сільської ради № 271 від 25.06.2014 про передачу в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) загальною площею 48,50 га ФГ "Неофіти";

- недійсним договору оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок сільськогосподарського призначення колишньої колективної власності загальною площею 42,77 га в кількості 7 ділянок, укладений між Гаївською сільською радою Добровеличківського району та ФГ "Неофіти" з моменту його державної реєстрації, тобто з 24.09.2014.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор послався на те, що Гаївська сільська рада в порушення вимог, зокрема, статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)" безпідставно розпорядилась нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками (паями), які розміщені за межами населених пунктів, надавши такі землі в оренду ФГ "Неофіти".

Ухвалою від 17.12.2014 господарський суд порушив провадження у справі, призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 13.01.2014 та витребував від учасників судового процесу необхідні докази; ухвалою від 13.01.2015 господарський суд залучив до участі у справі ФГ "Неофіти" в якості іншого відповідача, відклав розгляд справи та витребував від учасників судового процесу необхідні докази; ухвалою від 03.02.2015 розгляд справи відкладався на підставі пунктів 2, 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в своєму клопотанні № 01-32/20/1 від 29.01.2015 позовні вимоги прокурора підтримав в повному обсязі та просить розглядати справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Відповідач І - Гаївська сільська рада позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що прокурор не обґрунтував належним чином порушення інтересів держави прийняттям спірного рішення та укладенням спірного договору. Крім того, відповідач І зазначає, що, надаючи в оренду відповідачу ІІ земельні ділянки із нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), сільська рада вживала заходи щодо охорони спадкового майна (земельних ділянок сільськогосподарського призначення) відповідно до положень статей 1283, 1285 Цивільного кодексу України. За висновком сільської ради остання не вийшла за межі своїх повноважень, приймаючи спірне рішення та укладаючи спірний договір, оскільки діяла відповідно до положень статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)", відповідно до якої сільська рада має право надавати в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки на строк до отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Аналогічна позиція викладена у відзиві на позов відповідачем ІІ, відповідно до якого останній також не визнає вимоги прокурора та просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено право прокурора звертатись до господарського суду в інтересах держави, який при цьому самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Крім того, таке право прокурора передбачено пунктом 2 статті 121 Конституції України та статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно рішення Конституційного суду України № З-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Підставою представництва інтересів держави - є, зокрема, наявність порушень або загрози порушень економічних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій юридичних осіб, що вчиняються між ними або державою.

Статтею 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, до повноважень яких відноситься, в тому числі, розпорядження землями державної власності відповідно до Закону (п.2 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Повноваження районних державних адміністрацій щодо розпорядження нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками встановлені статтями 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)".

Звертаючись до господарського суду з даним позовом в інтересах Добровеличківської районної державної адміністрації, прокурор Добровеличківського району зазначив про те, що внаслідок прийняття Гаївською сільською радою спірного рішення та укладення спірного договору оренди землі Добровеличківська районна державна адміністрація позбавлена можливості розпоряджатися нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками відповідно до вимог чинного законодавства.

Господарський суд вважає, що прокурор Добровеличківського району належним чином обґрунтував порушення "інтересів держави" та правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом, зазначивши позивачем Добровеличківську районну державну адміністрацію.

При вирішенні спору у даній справі, господарським судом встановлено, що 25.06.2014 Гаївською сільською радою прийнято рішення № 271 "Про передачу не витребуваних земельних ділянок (паїв) в оренду ФГ "Неофіти" та надання дозволу на підписання договору оренди на 2015 рік" (надалі - рішення № 271 від 25.06.2014, а.с. 11). Відповідно до пунктів 1, 2 цього рішення фермерському господарству "Неофіти" передано земельні ділянки площею 48, 50 га (незапитані частки паї (рілля) для збереження та обробітку; сільському голові Коваленку Миколі Миколайовичу доручено укласти договір оренди на передані земельні ділянки з 27.09.29014 на один рік, та встановлено орендну плату у розмірі 5%.

Із змісту рішення № 271 від 25.06.2014 вбачається, що воно приймалось на підставі статей 1283, 1285 Цивільного кодексу України.

В подальшому на підставі рішення № 271 від 25.06.2014 між Гаївською сільською радою (орендодавець) та ФГ "Неофіти" (орендар) 28.08.2014 укладено договір оренди землі (надалі - договір оренди землі, а.с. 12-14), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове, платне користування строком на один рік земельну ділянку сільськогосподарського призначення незапитані (невитребувані) земельні ділянки колишньої колективної власності - в кількості 7 ділянок), яка знаходиться на території Гаївської сільської ради (ділянки № 11, 14/2, 16/2, 23/2, 168, 535, 538 територія бувшого КСП "Гаївське") загальною площею 42,77 га.

Договір оренди землі зареєстрований в Гаївській сільській раді 24.09.2014 за № 29. Із матеріалів справи вбачається, що цей договір зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) (а.с.33-34), оригінал якої оглянуто господарським судом в судовому засіданні.

За актом про передачу та прийом земельної ділянки, яка надається в оренду (а.с.15), земельні ділянки площею 42,77 га передані відповідачу ІІ.

Вирішуючи спір у даній справі, господарський суд враховує, положення частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Пунктом "а" статті 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частина 3 статті 122 цього Кодексу визначає, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, вищезгадані статті Земельного кодексу України визначають розпорядника земель державної власності.

При цьому, земля в Україні, згідно з нормами частини 3 статті 78 Земельного кодексу України, може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)" цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

У частині 1 статті 3 цього Закону зазначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

В силу вимог статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

При цьому, частина 2 статті 5 цього Закону передбачає, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Таким чином, оскільки земельні частки (паї) не відносяться ні до земель державної, ні до комунальної власності, повноваження щодо передачі цих земель у власність громадянам - власникам сертифікатів на земельну частку (пай), а також надання цих земель у користування залишаються у районних державних адміністрацій (за межами населених пунктів) та органів місцевого самоврядування (в межах населених пунктів).

Досліджуючи матеріали справи, господарський суд встановив, що фактично за спірним рішенням Гаївською сільською радою передано в оренду ФГ "Неофіти" земельні ділянки із невитребуваних земельних часток (паїв), які розташовані за межами населених пунктів, що не оспорюється сторонами процесу.

А тому в силу вимог статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)" повноваження щодо надання таких земель в оренду віднесено до компетенції районних державних адміністрацій.

Отже, господарський суд, розглядаючи спір у даній справі, прийшов до висновку, що Гаївська сільська рада, розпорядившись нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, що знаходяться за межами населеного пункту, діяла з перевищенням наданих їй чинним законодавством повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені - Конституцією та законами України.

В силу вимог пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За правилами статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Оскільки рішення № 271 від 25.06.2014, прийняте Гаївською сільською радою з порушенням положень статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)", що позбавило Добровеличківську районну державну адміністрацію права розпорядження земельними ділянками, які передані в оренду відповідачу ІІ, таке рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а вимоги прокурора в цій частині задоволенню.

Вирішуючи спір в частині визнання недійсним договору оренди землі, господарський суд враховує, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки спірний договір оренди землі укладений з порушенням вимог статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)", такий договір підлягає визнанню недійсним відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Поряд з цим, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в силу вимог частини 3 статті 207 Господарського кодексу України, пункту 2.29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" та пункту 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними" зобов'язання за спірним договором оренди землі можуть бути припинені лише на майбутнє, тобто з моменту набрання чинності рішенням господарського суду у даній справі.

З огляду на викладене вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 28.08.2014 між Гаївською сільською радою Добровеличківського району та Фермерським господарством "Неофіти" та зареєстрованого в Гаївській сільській раді 24.09.2014 за № 29, з моменту його державної реєстрації, є необґрунтованою.

Заперечуючи вимоги прокурора та позивача, представники відповідачів стверджували, що укладенню спірного договору оренди землі, предметом якого є незапитані (невитребувані) земельні ділянки загальною площею 42,77 га колишньої колективної власності - в кількості 7 ділянок, що знаходяться на території Гаївської сільської ради (ділянки №11, 14/2, 16/2, 23/2, 168, 535, 538 територія бувшого КСП "Гаївське"), передувало звернення ФГ "Неофіти" до Добровеличківської районної державної адміністрації з заявою №25 від 03.07.2014 (а.с.40) про укладення договору оренди землі на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки №11, 14/2, 16/2, 17/2, 23/2, 168, 535, 538, розташовані на території Гаївської сільської ради.

Проте, Добровеличківська районна державна адміністрація на звернення ФГ "Неофіти" відповіла листом №01-31/253/1 від 01.08.2014 (а.с.41), в якому повідомила, зокрема, наступне: "районна державна адміністрація за інформацією відділу Держземагентства у районі повідомляє, що надійшла аналогічна заява від ТОВ "Згода". У зв'язку з тим, що на дані земельні ділянки надійшли дві аналогічні заяви, надання в оренду вищевказаних земельних ділянок можливе на конкурентних засадах. Так як дані земельні ділянки відносяться до земель приватної власності, порядок надання таких земельних ділянок на конкурентних засадах законодавством не врегульовано.

Тому для надання вищезазначених земельних ділянок шляхом проведення аукціону (стаття 124 Земельного кодексу України), їх необхідно перевести до земель комунальної власності відповідно до чинного законодавства. Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України, у разі відсутності спадкоємців на земельні ділянки за заповітом і за законом, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття визнається тільки судом відумерлою спадщиною за заявою відповідного органу місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) за місцем відкриття спадщини.

Спадщина визнана судом відумерлою, переходить у власність відповідної територіальної громади та відповідно до статті 1283 Цивільного кодексу України охороняється відповідним органом місцевого самоврядування.

На підставі вищезазначеного, надання в оренду ФГ "Неофіти" зазначених земельних часток (паїв) колишньої колективної власності, що знаходяться на території Гаївської сільської ради до визнання судом відумерлою спадщиною не є можливим."

Хоча, на момент розгляду заяви ФГ "Неофіти" в Добровеличківській районній державній адміністрації заяви ТОВ "Згода" щодо наміру укласти договір оренди незапитуваних (невитребуваних) земельних ділянок на території Гаївської сільської ради не було. Така заява надійшла до позивача лише 20.08.2014, що підтверджується листом позивача № 01-32/417/1 від 08.12.2014 (а.с.18).

Проте, не дивлячись на заяву ФГ "Неофіти", головою Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області 27.08.2014 було видане розпорядження №251-р "Про надання в оренду незапитуваних (невитребуваних) земельних ділянок колишньої колективної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", яким надано в оренду незапитані (невитребувані) земельні ділянки колишньої колективної власності (№№11, 14/2, 16/2, 17/2Я, 23/2, 168, 535, 538), посвідчені сертифікатами на право на земельну частку (пай) загальною площею 48,50 га ріллі (контури №№ 20, 132, 473, 538, 539, 540, 541) на території Гаївської сільської ради (територія колишнього КСП "Гаївське") ТОВ "Згода" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на один рік з встановленням орендної плати в розмірі 5,0 % від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації.

Господарський суд враховує, що такі дії Добровеличківської районної державної адміністрації свідчать про ігнорування останньою вимог статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)" при вирішенні питання надання в оренду ФГ "Неофіти" нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок та недоліки в діяльності цієї установи, але не спростовують доводів прокурора щодо невідповідності чинному законодавству спірних рішення та договору оренди землі.

За умови встановленого законодавством порядку надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, безпідставним є твердження відповідачів про прийняття спірного рішення та укладення спірного договору оренди землі в порядку, встановленому статтями 1283 та 1285 Цивільного кодексу України.

Таким чином вимоги прокурора підлягають задоволенню в частині визнання незаконним та скасування спірного рішення та визнання недійсним на майбутнє спірного договору оренди землі.

На підставі частини 2 статті 49 Господарського процесуального України та пунктів 2.11., 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір у даній справі покладається на відповідача І в розмірі 1218,00 грн, та на відповідача ІІ в розмірі 1218,00 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення тридцять першої сесії Гаївської сільської ради шостого скликання № 271 від 25.06.2014 "Про передачу невитребуваних земельних ділянок (паїв) в оренду ФГ "Неофіти" та надання дозволу на підписання договору оренди на 2015 рік".

Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі, укладений 28.08.2014 між Гаївською сільською радою Добровеличківського району та Фермерським господарством "Неофіти" та зареєстрований в Гаївській сільській раді 24.09.2014 за №29.

В задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 28.08.2014 між Гаївською сільською радою Добровеличківського району та Фермерським господарством "Неофіти" та зареєстрованого в Гаївській сільській раді 24.09.2014 за №29, з моменту його державної реєстрації, відмовити.

Стягнути з Гаївської сільської ради (27010, Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Гаївка, вул. Центральна, 15, ідентифікаційний код 04365951) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1218,00 грн судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства "Неофіти" (Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Осикове, ідентифікаційний код 33360528) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1218,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити Добровеличківській районній державній адміністрації (27000, Кіровоградська область, м. Добровеличківка, вул. Кірова, 112).

Повне рішення складено 17.03.2015.

Суддя О.Б. Шевчук