Постанова

від 05.08.2009 по справі 45/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

45/15

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 серпня 2009 р.                                                                                    № 45/15  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого:Губенко Н.М.,

Суддів : Барицької Т.Л.,Мирошниченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"

на  постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.06.2009 р.

у справі№ 45/15 господарського суду м. Києва

за позовомТОВ "Цеппелін Україна ТОВ"

доТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"

простягнення 51461 грн.

за  участю представників  сторін:

позивача не з'явились,

відповідачаКириченко Н.С.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 р. ТОВ "Цеппелін Україна ТОВ" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" про стягнення 51461 грн. В подальшому, позивач подав до суду заяву, якою зменшив розмір позовних вимог (а.с. 88 т. 1).

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.04.2009 р. (суддя: Балац С.В.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 42791,23 грн. боргу, 3997,20 грн. пені, 467,88 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2009 р. (судді: Гарник Л.Л., Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.) вказане рішення змінено.  Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в іншій редакції: стягнуто з відповідача на користь позивача 42791,23 грн. боргу, 3997,20 грн. пені, 467,88 грн. держмита та 116,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення та постанову у даній справі скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановили господарські суди, 22.03.2007 р. сторони уклали договір про оперативну оренду № С/R/03-07 (далі - Договір), за яким позивач передав в оперативну оренду відповідачу 1 одиницю міні-навантажувача Катерпилар моделі 248В, серійний № SСL00228, 2004 р. випуску (п. 1.1. Договору); строк оренди –до 31.12.2007 р. включно (п. 1 додаткової угоди від 23.04.2007р. № 1 до договору оренди (т. 1 а.с. 14).

На виконання п. 2.4 Договору, 26.03.2007 р. сторони склали акт прийому-передачі обумовленого договором обладнання (т. 1 а.с. 15), а 30.01.2008 р. сторони склали акт повернення зазначеного обладнання  (т. 1 а.с. 16).

Сторони також підписали акти здачі-приймання робіт №№ ОУ-0000242,                 ОУ-0000058, ОУ-0000043, ОУ-0000014 (т. 1 а.с. 17-20), згідно яких міні-навантажувач моделі 248В, серійний № SСL00228, 2004 р. перебував в оренді: з 01.10.2007р. по 31.10.2007р., вартість оренди - 13536 грн. з урахуванням ПДВ; з 01.05.2007р. по 31.05.2007р., вартість оренди - 13536 грн. з ПДВ; з 01.04.2007р. по 30.04.2007р., вартість оренди - 13 536 грн. з ПДВ; з 01.01.2008р. по 30.01.2008р., вартість оренди - 13099,36 грн. з ПДВ.

Перевіривши розрахунок позовних вимог та витяги з банківського реєстру про суми перерахованих відповідачем коштів (т. 1 а.с. 91-96), суди з'ясували, що борг відповідача за вказаними актами складає 42791,23 грн.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень Господарського кодексу України підставою виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарський договір (ч. 1 ст. 174); за договором оренди орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283); строк договору оренди визначається за погодженням сторін (ч.ч. 1, 4 ст. 284); орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286); строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286).

Договором передбачено, що розмір орендної плати за 1 календарний місяць складає 13536 грн. з ПДВ (п. 3.2); оплата орендних платежів здійснюється орендарем авансом у безготівковій формі на рахунок орендодавця (п. 3.2.1).

Господарські суди прийшли до висновку про наявність у відповідача заборгованості з орендних платежів у наступні періоди: з 01.04.2007р. по 30.04.2007 р. –2619,87 грн., з 01.05.2007р. по 31.05.2007р. - 13536 грн., з 01.10.2007 р. по 31.10.2007р. - 13 536 грн., з 01.01.2008р. по 30.01.2008р. - 13 099,36 грн.; усього –42791,23 грн.

Докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Відповідач контррозрахунок щодо заявлених позовних вимог та докази належного виконання власних зобов'язань суду не представив.

Апеляційний господарський суд правомірно відхилив довід відповідача щодо обов'язковості виставлення рахунків на оплату вартості оренди, оскільки норми чинного законодавства та положення договору оренди не містять умов щодо необхідності складення та виставлення рахунку на оплату орендної плати.

Крім того, посилання відповідача на те, що спірні акти здачі-приймання робіт не стосуються Договору відхилено судом, оскільки в них зазначено, що вони стосуються оренди міні-навантажувача моделі 248В, серійний №SСL00228, який є предметом оренди за укладеним сторонами Договором.

За таких обставин, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення 42791,23 грн. основного боргу.

Водночас, місцевий господарський суд, застосувавши ст.ст. 230, 231 ГК України та п. 3.2.4. Договору, задовольнив позов в частині стягнення 3997,20 грн. пені.

Проте, місцевий господарський суд припустився помилки щодо розміру присуджених до стягнення витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу, які підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ч. 5 ст. 49 ГПК України. Помилку виправив суд апеляційної інстанції, змінивши в цій частині рішення суду.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та прийняв постанову, яка відповідає обставинам справи та вимогам закону.  

З урахуванням викладеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2009 р. у справі № 45/15 залишити без змін.

Головуючий Н. Губенко

СуддіТ. Барицька

С. Мирошниченко