Постанова

від 03.06.2009 по справі 45/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/15

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.06.2009                                                                                           № 45/15

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Каратаєва Л.О. (довіреність від 22.08.2008р. № 220808);

 від відповідача -не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.04.2009

 у справі № 45/15 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ"

 до                                                   ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 47500,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2009р. у справі                                         № 45/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Цеппелін Україна ТОВ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Максімус” про стягнення 47 500,60 грн. задоволено частково; присуджено до стягнення                          42 791,23 грн. основного боргу, 3 997,20 грн. пені, 467,88 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Максімус”  звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення.

Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, недоведеністю та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом при вирішенні спору залишено поза увагою ту обставину, що акти здачі-приймання робіт, надані в якості доказів виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Цеппелін Україна ТОВ” зобов'язань за договором оперативної оренди від 22.03.2007р. № С/R/03-07, не містять відомостей про те, що вони складені на підставі зазначеного договору.                               Крім того, в матеріалах справи відсутні рахунки, про які йдеться у зазначених актах здачі-приймання робіт.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Цеппелін Україна ТОВ” висловився за відхилення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Скаржник в судове засідання апеляційної інстанції свого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив. Враховуючи те, що сторони про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі представників скаржника.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Цеппелін Україна ТОВ” (далі по тексту – позивач) пред'явлено позов (заява про зміну розміру позовних вимог від 04.03.2009р. (Том 1 а.с. 88) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Максімус” (далі по тексту – відповідач) заборгованості у розмірі 42 791,23 грн.,  пені – 4 709,307 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання в частині оплати вартості послуг, наданих позивачем відповідно до умов укладеного сторонами договору оперативної оренди від 22.03.2007р. № С/R/03-07.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд встановив, що 22.03.2007р. сторонами укладено договір про оперативну оренду № С/R/03-07 (Том 1 а.с. 5-10), предметом регулювання якого стали відносини з приводу передачі позивачем в оперативну оренду відповідачу одної одиниці міні-навантажувача Катерпилар моделі 248В, серійний № SСL00228, 2004 року випуску (пункт 1.1.); строк оренди – до 31 грудня 2007 року включно (пункт 1 додаткового погодження від 23.04.2007р. № 1 до договору оренди (Том 1 а.с. 14).

На виконання пункту 2.4 названого договору 26.03.2007р. сторони склали акт прийому-передачі обумовленого договором обладнання (Том 1 а.с. 15).

30.01.2008р. сторони склали акт повернення зазначеного обладнання                                (Том 1 а.с. 16).

Серед інших, сторонами складено акти здачи-приймання робіт №№ ОУ-0000242,                 ОУ-0000058, ОУ-0000043, ОУ-0000014 Том 1 а.с. 17-20), згідно яких міні-навантажувач моделі 248В, серійний № SСL00228, 2004 року перебував в оренді:

- з 01.10.2007р. по 31.10.2007р., вартість оренди - 13 536,00 грн. з урахуванням ПДВ,

- з 01.05.2007р. по 31.05.2007р., вартість оренди - 13 536,00 грн. з урахуванням ПДВ,

- з 01.04.2007р. по 30.04.2007р., вартість оренди - 13 536,00 грн. з урахуванням ПДВ,

- з 01.01.2008р. по 30.01.2008р., вартість оренди - 13 099,36 грн. з урахуванням ПДВ.

Виходячи з розрахунку позовних вимог та витягів з банківського реєстру про суми перерахованих відповідачем коштів (Том 1 а.с. 91-96), заборгованість останнього за названими актами склала 42 791,23 грн.

В контексті викладеного, враховуючи ту обставину, що відповідач не надав доказів оплати орендних платежів у повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положень Господарського кодексу України підставою виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарський договір (частина 1 статті 174);                      за договором оренди орендодавець передає орендареві за плату на певний строк                             у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1 статті 283);                                        строк договору оренди визначається за погодженням сторін (частини 1, 4 статті 284); орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (частина 1 статті 286); строки внесення орендної плати визначаються в договорі (частина 4 статті 286)..

На підставі частини 6 статті 283 до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється орендна плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до умов договору оперативної оренди від 22.03.2007р. № С/R/03-07 розмір орендної плати за один календарний місяць складає 13 536,00 грн. з урахуванням ПДВ (пункт 3.2); оплата орендних платежів здійснюється орендарем авансом у безготівковій формі на рахунок орендодавця (пункт 3.2.1).

Враховуючи викладені норми чинного законодавства та положення договору оренди, колегія суддів погоджується з позицією позивача щодо виникнення у відповідача на дату звернення з позовом зобов'язання оплатити заборгованість по орендним платежам, яка виникла у наступні періоди:

-          з 01.04.2007р. по 30.04.2007р. – 2 619,87 грн.,

-          з 01.05.2007р. по 31.05.2007р. - 13 536,00 грн.,

-          з 01.10.2007р. по 31.10.2007р. - 13 536,00 грн.,

-          з 01.01.2008р. по 30.01.2008р. - 13 099,36 грн.;

       усього – 42 791,23 грн.

Докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Відповідач контррозрахунок щодо заявлених позовних вимог та докази належного виконання власних зобов'язань суду не представив.

Колегія суддів вважає непереконливим викладений в апеляційній скарзі довід щодо відсутності в матеріалах справи рахунків на оплату вартості оренди, так само як і те, що у згадуваних актах здачі-приймання робіт відсутні посилання на укладений сторонами договір оренди. У цьому зв'язку визначальне значення мають норми чинного законодавства та положення договору оренди, які передбачають обов'язок орендаря здійснювати орендні платежі за умови складення акту прийому-передачі орендованого майна та настання строку платежу, й натомість не містять жодних умов щодо необхідності складення за наслідками виконання зобов'язань за договором оренди акту прийому-передачі та виставлення рахунку на оплату орендної плати.

Крім того, у згадуваних  актах здачи-приймання робіт йдеться про оренду міні-навантажувача моделі 248В, серійний № SСL00228, який є предметом оренди за укладеним сторонами договором від 22.03.2007р. № С/R/03-07.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості               у розмірі 42 791,23 грн.

За наслідками системного аналізу викладеного в оскарженому рішенні розрахунку пені, з огляду на фактичні обставини справи, наявні підстави вважати, що місцевий господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3 997,20 грн.

Згідно положень Господарського кодексу України пеня є господарською штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського                                        зобов'язання (частина 1 статті 230); штрафні санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором,  якщо їх розмір не визначено законом (частина 4 статті 231).

Згідно пункту 3.2.4 укладеного сторонами договору оренди, за прострочення терміну оплати оренди відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

На таких підставах, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з'ясуванні обставин справи, порушення норм матеріального                                     чи процесуального права, які могли призвести до скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його скасування.

Поряд із цим, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині розміру присуджених до стягнення витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу, які підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Максімус” залишити  без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2009р. у справі                                         № 45/15 змінити.

Пункт другий резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва               від 06.04.2009р. у справі  № 45/15 викласти в наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Максімус” (01030 м. Київ, вул. Пирогова, буд. 10-В, ідент. код 33194914)                      на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Цеппелін Україна ТОВ” (03022   м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідент. код 30178004)

42 791,23 грн. (сорок дві тисячі сімсот дев'яносто одна грн. 23 коп.) основного боргу,

3 997,20 грн. (три тисячі дев'ятсот дев'яносто сім грн. 20 коп.) пені,

467,88 грн. (чотириста шістдесят сім грн. 88 коп.) витрат з оплати державного мита,

116,23 грн. (сто шістнадцять грн. 23 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2009р. у справі  № 45/15 залишити без змін.

Справу № 45/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена                    у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 06.06.09 (відправлено)