Рішення

від 13.03.2007 по справі 45/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

45/15

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.03.07 р.                                                                               Справа № 45/15                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЮКС ЛТД”, м.Амвросіївка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гудвілл Брок”, м. Харцизьк

про стягнення 7 534 грн. 83 коп.

Суддя  Плотніцький Б.Д.

при секретарі судового засідання Пасічник О.В.

Представники:

Від позивача: Носаль В.В. – юрисконс.

Від відповідача: Бондаренко О.А. – юрист

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю  „ЛЮКС ЛТД”, м. Амвросіївка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гудвілл Брок”, м. Харцизьк,  про стягнення 7 534 грн. 83 коп. за шкоду від бездіяльності посадових осіб відповідача, що призвела до надмірної сплати позивачем митних платежів на вказану суму.

В порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач уточнив суму позову та підстави та просить суд стягнути з відповідача 5 524 грн. 83 коп. позовні вимоги за шкоду від бездіяльності посадових осіб відповідача, що призвела до надмірної сплати позивачем митних платежів на вказану суму.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. ст.ст.1166,1172 Цивільного кодексу України, договір №31/02 від 19.10.2005р. про декларування вантажів, переміщених через митний кордон України та претензію.

Відповідач у відзиві (вх.№02-41/5160 від 08.02.2007р.) позовні вимоги не визнає.

В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю  „ЛЮКС ЛТД”, м. Амвросіївка, тому просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Між позивачем та відповідачем 19.10.2005р. був укладений договір  №31/02 про декларування вантажів, переміщених через митний кордон України.

Згідно з умовами вказаного договору декларант (Товариство з обмеженою відповідальністю „Гудвілл – Брок” - відповідач) здійснює від свого імені за грошові кошти та по дорученню поручителя (Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЮКС ЛТД” – позивач) митне оформлення товарів чи іншого майна позивача, які переміщуються через митний кордон України.

При цьому, п.1.2 договору позивач делегує відповідачу повноваження представляти свої інтереси як учасника ЗЕД перед митними органами України, організаціями, які видають документи, пов'язані з митним оформленням вантажів, а також підприємствами, як є учасниками зовнішньоекономічного контракту (вантажовідправника, вантажоодержувача, комітента, комісіонера, тощо), а також засвідчувати копії документів.

Пунктом 2.1 договору відповідач повинен прийняти пакет документів, необхідний для складення вантажної митної декларації і надати її в митні органи України.

На виконання умов договору №31/02 про декларування вантажів, переміщених через митний кордон України від 19.10.2005р. відповідачу було надано: зовнішньоекономічний контракт №1 від 09.09.2005р., специфікацію № 1 від 09.09.2005р., накладну CMR DE -1460246649 від 19.10.2005р., інвойс №20164290 від 19.10.2005р., декларацію країни відправлення №AY3216807 від 19.10.2005р., платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 14.10.2005р.

Зазначене сторонами не заперечується.

09.11.2005р. позивач сплатив 8 000 грн. в адрес Амвросіївської митниці за митне оформлення Вантажно-митної декларації.

Відповідач на підставі наданих документів подав декларацію №701000001/5102043 від 11.11.2005р. з митною вартістю товару у сумі 32 531,57грн.

Проте митною службою були витребувані каталоги, прайс - листи фірми виробника, інші документи для підтвердження відомостей про можливість застосування знижок, зазначених у контракті.

Оскільки витребувані документи були надані лише 15.11.2005р., інспектором митниці буда видана довідка визначення митної вартості товару другим способом.

Позивач стверджує про наявність шкоди на суму 7 524 грн. 83 коп. у зв'язку з бездіяльністю відповідального працівника відповідача, що призвело до визначення митної вартості товару другим способом, без застосування знижки в 42%.

Позивачем відповідачу була направлена претензія на №n-202 від 23.05.2006р., яка відповідачем залишена без задоволення відповіддю на претензію №39 від 18.08.2006р.

За таких підстав позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 7 524 грн. 83 коп. за шкоду від бездіяльності посадових осіб відповідача, що призвела до надмірної сплати позивачем митних платежів на вказану суму.

Відповідач заперечує проти позову та стверджує про відсутність вини з його боку.

В обґрунтування своїх доводів відповідач стверджує про те, що позивач був повідомлений про необхідність надання додаткових документів, зокрема був повідомлений гр. Ляшенко Леонід Степанович, який був відповідальним від підприємства позивача за роботу з митницею.

Враховуючи, що необхідні документи були надані лише 15.11.2006р. і був здійснений розрахунок митної вартості другим способом.

При  цьому, відповідач посилається на відсутність оскаржень рішення митного органу з боку позивача протягом двох днів, які передбачені абз.8 ст.264 Митного кодексу України та сплату позивачем додатково 10 000 грн. за митне оформлення.

З метою всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України, для надання пояснень по суті спору в засідання суду ухвалою від 21.02.2006р. був викликаний гр. Ляшенко Леонід Степанович, як посадова особа  Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЮКС ЛТД”.

Проте, викликана посадова особа в засідання суду не з'явилась, поважних причин неявки судом не встановлено.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Як було встановлено судом, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача шкоди, яка завдана бездіяльністю посадової особи відповідача, що призвело до сплати за митне оформлення в більшому розмірі.

У відповідності із ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 1166 та ст.1172 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Стаття 1172 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична  або  фізична  особа  відшкодовує шкоду,  завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З урахуванням вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Господарський суд зазначає, що всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надані докази, які б свідчили про бездіяльність посадової особи відповідача при виконанні вимог договору №31/02 про декларування вантажів, переміщених через митний кордон України від 19.10.2005р. та позивачем не доведений факт причинення відповідачем шкоди.

Як було встановлено судом, згідно з наказом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЮКС ЛТД” №пр-035-К від 22.06.2005р. Ляшенко Л.С. призначений уповноваженим за роботу з митницею з 22.06.2005р. (а.с.55).

Представник позивача в судових засіданнях не заперечує даний факт.

Згідно з даними облікової картки №70100/1/05/00232 Ляшенко Л.С. і зразок його підпису наявні в даній картці як особи, що уповноважена на роботу з митницею.

На підставі цього, суд вважає правомірними дії відповідача щодо вирішення питань митного оформлення товарів саме з цією посадовою особою позивача.

В той же час, суд не приймає твердження позивача, що Ляшенко Л.С. не мав повноважень вирішувати спірне питання.

Відповідно до ч.2 ст.264 Митного кодексу України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів його незгоди чи вчинення ним дій по наданню витребуваних митницею додаткових документів.

Одночасно позивач здійснив дії, що підтверджують його згоду на оформлення вартості  товару по другому методу.

А саме 15.11.2005р. платіжним дорученням №186 перерахував 10 000 грн. 00 коп. за митне оформлення.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, господарським судом прийняте до уваги посилання відповідача про відсутність оскарження позивачем та незгоди з прийнятим рішенням митного органу.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю  „ЛЮКС ЛТД”, м. Амвросіївка про стягнення 7 524 грн. 83 коп. за шкоду від бездіяльності посадових осіб відповідача, що призвела до надмірної сплати позивачем митних платежів на вказану суму.

Судові витрати у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

                                              ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю  „ЛЮКС ЛТД”, м. Амвросіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гудвілл Брок”, м. Харцизьк,  про стягнення 7 524 грн. 83 коп., відмовити.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення підписаний 19.03.2007р.

Суддя                                                                         Плотніцький Б.Д.