Рішення

від 19.03.2015 по справі 924/365/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2015Справа №924/365/14

За позовомЗаступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до 1) Хмельницької обласної державної адміністрації, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Каолін Пром Інвест» провизнання недійсним розпорядження та державного акту про право власності

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від прокуратуриСкляр Д.Ю - старший прокурор відділу від позивачане з'явились від відповідача -1Циц С.В. - представник від відповідача-2Риженко О.С. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Хмельницької обласної державної адміністрації і Товариства з обмеженою відповідальністю «Каолін Пром Інвест» про визнання недійсним розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №146/2011-р від 12.04.2011 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ТОВ «Каолін Пром Інвест» та державного акта на право власності на землю серія ЯЛ №833980, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за №682558462000001.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 у справі №924/365/14 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 у справі у справі №924/365/14 вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 у справі № 924/365/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Підставою для скасування судових рішень у даній справі суд касаційної інстанції визначив, що судами не було враховано, що у розумінні приписів п. 10 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 11.04.2002, зміна цільового призначення земельних ділянок, зокрема, ріллі, проводиться за погодженням Кабінету Міністрів України. При цьому, визначення площі понад 10 га стосується лише лісів першої групи. А позивач та прокурор у справі неодноразово наголошували на тому, що спірна земельна ділянка за складом угідь відноситься до ріллі. Суди не дослідили і не з'ясували до якого виду (категорії) сільськогосподарських угідь відноситься спірна земельна ділянка, її правовий режим.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» справу №924/365/14 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Під час нового розгляду прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне розпорядження прийнято з перевищенням повноважень та порушенням ст.ст. 20, 21 Земельного кодексу України та п. 10 Порядку зміни цільового призначення земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 11.04.2002, а тому підлягає визнанню недійсним і вказане розпорядження і державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі даного розпорядження.

Відповідачі проти позову заперечують та зазначають, що обласною державною адміністрацією змінено цільове призначення земельної ділянки - рілля площею 2 га, а не понад 10 га, що виключає застосування п. 10 Порядку зміни цільового призначення земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 11.04.2002. Також відповідач-1 зазначає, що при прийнятті оспорюваного розпорядження були наявні всі позитивні висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для виробничих потреб та державної експертизи землевпорядної документації. Відповідачем-2 відшкодовано втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 26290,00 грн, як того вимагало оскаржуване розпорядження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

Розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №146/2011-р від 12.04.2011 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ТОВ «Каолін Пром Інвест» затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Каолін Пром Інвест» для виробничих потреб, змінено цільове призначення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Каолін Пром Інвест», розташованої на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району, із категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

На підставі вказаного розпорядження Товариству з обмеженою відповідальністю «Каолін Пром Інвест» видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №833980 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів, актів про право власності на землю та права постійного користування землею, договорів оренди землі за №682558462000001.

Відповідно до положень ст. 19 Земельного кодексу України ( у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать, у тому числі, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) (ст. 22 Земельного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, висновку постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою № 1 від 13.01.2011, висновку державної експертизи землевпорядної документації № 236 від 23.02.2011, листа Управління Держземагентства у Шепетівському районі Хмельницької області № 2205-0.1-1-1058/2-15 від 13.02.2015, земельна ділянка площею 2,0000 га до зміни її цільового призначення спірним розпорядженням, відносилась до земель сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про охорону земель» зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

На час прийняття спірного розпорядження механізм зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи, визначався Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 11.04.2002 (далі - Порядок).

Пунктами 8, 9 вказаного Порядку передбачалося, що районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Якщо зміна цільового призначення земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту, передбачає використання ділянок для інших потреб, ніж визначених пунктом 8 цього Порядку, районна держадміністрація розглядає проектні матеріали, готує свій висновок з цього питання і подає його разом з матеріалами до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної держадміністрації.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна держадміністрація розглядає матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки (крім земель, визначених пунктом 10 цього Порядку).

Разом з тим, пунктом 10 вказаного Порядку встановлено, якщо зміна цільового призначення стосується земельних ділянок - ріллі, багаторічних насаджень для несільськогосподарських потреб, лісів першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та особливо цінних земель, що проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, районна держадміністрація подає проектні матеріали разом із своїм висновком до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної держадміністрації.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали і готує свій висновок для подання Кабінету Міністрів України для прийняття відповідного рішення.

У розумінні приписів п. 10 Порядку зміна цільового призначення земельних ділянок, зокрема, ріллі, проводиться за погодженням Кабінету Міністрів України. При цьому, визначення площі понад 10 га стосується лише лісів першої групи (постанова Вищого господарського суду України від 18.12.2014 у справі № 924/365/14).

У зв'язку з чим, посилання відповідачів на те, що пункт 10 Порядку не стосується земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею менше 10 га, судом відхиляється.

Оскільки спірним розпорядженням змінено цільове призначення земельної ділянки площею 2,0000 га, яка відносилась до земель сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля, Хмельницька обласна державна адміністрації не мала права приймати розпорядження № 146/2011-р від 12.04.2011 № 438/10-р «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ТОВ «Каолін Пром Інвест», перевівши її з категорії земель сільськогосподарського призначення до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а зобов'язана була розглянути проектні матеріали, підготувати свій висновок з цього питання і подати його разом з матеріалами до Кабінету Міністрів України для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №146/2011-р від 12.04.2011 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ТОВ «Каолін Пром Інвест» з огляду на встановлену судом перевищення облдержадміністрацією своїх повноважень щодо зміни цільового призначення земельної, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на землю серія ЯЛ № 833980, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за №682558462000001 суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка станом на час прийняття оспорюваного розпорядження належала відповідачу-2 на праві власності. У зв'язку з прийняттям вказаного розпорядження попередній акт про право власності відповідача-2 на земельну ділянку було скасовано.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів».

Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Європейський Суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Водночас зазначивши, що суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду.

Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади .

Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Оскільки розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №146/2011-р від 12.04.2011 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ТОВ «Каолін Пром Інвест» визнано судом недійсним з підстав перевищення облдержадміністрацією своїх повноважень щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, то з огляду на наведену практику Європейського суду з прав людини державний акт на право власності на землю серії ЯЛ №833980 не може бути визнаний недійсним, оскільки визнання вказаного акту недійсним позбавить відповідача-2 права власності на земельну ділянку, яка йому належала на праві власності і до прийняття спірного розпорядження. У зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

При здійсненні розподілі судових витрат, судом враховується п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», згідно з яким:

- приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в частині вимог про визнання недійсним розпорядження покладається на відповідача-1 та підлягає стягненню з відповідача-1 на користь Державного бюджету України.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про визнання державного акту недійсним, судовий збір в цій частині підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №146/2011-р від 12.04.2011 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ТОВ «Каолін Пром Інвест»

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Хмельницької обласної державної адміністрації (29005, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, будинок Рад, ідентифікаційний код 22985083) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

5. Стягнути з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 30.03.2015

Суддя Ю.М. Смирнова