Рішення

від 18.10.2007 по справі 2-206/2007

СЕРЕДИНО-БУДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-206/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2007 року Середино-Будський районний суд

Сумської області у складі:

головуючого - судді - Банчукової В.І.

при секретарі               -

Артеменко В.П.

розглянувши

у попередньому судовому засіданні в залі суду у м. Середина Буда цивільну

справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» до

ОСОБА_1 про визнання договору дійсним, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання договору дійсним,

про визнання права власності. В обґрунтування позовних вимог позивач

посилається на те, що 05.01.2007р. між позивачем та відповідачем укладено

договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,3183 гектар, яка розташована

на території АДРЕСА_1

Відповідно

до п.

1.1. Договору відповідач на умовах, передбачених даним

договором передає у власність, а позивач приймає вищевказану земельну ділянку у

власність.

Вказана

земельна ділянка належить відповідачеві на праві власності, згідно державного

акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого на підставі

розпорядження голови Середино-Будської районної державної адміністрації № 36

від 25 лютого 2002р. та надана для ведення товарного сільськогосподарського

виробництва.

Відповідно

до вищезазначеного державного акту на право приватної власності на землю

вказана земельна ділянка має наступний опис:

земельна ділянка № 174, площа 1,3183 га:

від А до Б - ОСОБА_3.;

від Б до В - землі с. ради (дороги);

від В до Г - ОСОБА_2.;

від Г до А - землі

резервного фонду;

Відповідно

до п.

5.1. Договору позивач та відповідач зобов'язались до

10.01.2007р. з'явитись до нотаріуса для нотаріального посвідчення цього

Договору.

Позивачем

08.01.2007р. на адресу відповідача надсилалась пропозиція щодо нотаріального

посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.01.2007р. на 11 год. 00 хв. 10.01.2007р. Підтвердження факту отримання

вказаного листа є власний підпис відповідача на цьому листі. Відповіді на лист

та дій щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу з боку

відповідача проведено не було. Отже відповідач своєю бездіяльністю ухиляється

від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від

05.01.2007р.

Відповідно

до п.

2.1. вказаного Договору продаж вищевказаної земельної ділянки

здійснився за 10 000, 00 (десять тисяч грн. 00 коп.), які відповідач отримав у

день укладання     вищевказаного     Договору.     Підтвердженням     отримання     відповідачем

вищезазначеної

грошової суми є розписка відповідача та відповідний видатково-касовий ордер.

Відповідно

до письмової заяви відповідача від 05.01.2007р. вищевказаний договір

купівлі-продажу укладений за власним бажанням відповідача без будь-якого

стороннього тиску для нього та не під впливом тяжкої для нього обставини. Наслідки

укладання вищезазначеного договору відповідач усвідомлював та розумів у повному

обсязі.

Враховуючи,

що сторони за договором досягли всіх істотних умов та відбулось часткове

виконання договору, позивач просив визнати укладений 05.01.2007р. договір купівлі-продажу

земельної ділянки дійсним та просив визнати право власності на вказану земельну

ділянку.

У

попередньому судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги

підтримав та пояснив, що 05.01.2007р. між позивачем та відповідачем укладено

договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,3183 гектар, яка розташована

на території АДРЕСА_1

Згідно

п.15 Перехідних положень (редакція на момент укладання Договору) Земельного

кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні

ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного

сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники

земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2007 року продавати або іншим

способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім

передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

19

грудня 2006 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України №490-V „Про внесення

змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель

сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих

актів" (надалі - Закон).

Згідно

положень даного Закону до 01 січня 2008 року не допускається купівля-продаж або

іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення

(використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та

юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,

земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток

(паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних

часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу

земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок

для суспільних потреб.

Відповідно

до прикінцевих положень вказаного Закону він набирає чинності з дня його

офіційного опублікування. Днем опублікування Закону в засобах масової

інформації, тобто днем набранням Законом юридичної сили стало 13 січня 2007

року.

Оскільки

на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки п.15 Перехідних

положень Земельного кодексу в редакції 2006 року вже не діяв, а ЗУ „Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони

продажу земель сільськогосподарського призначення" №490-V від

19.12.2006р. ще не набрав законної сили, то дії Відповідача щодо продажу

земельної ділянки є цілком законними.

Відповідно

до п.

5.1. Договору позивач та відповідач зобов'язались до

10.01.2007р. з'явитись до нотаріуса для нотаріального посвідчення цього

Договору.

08.01.2007р.

на адресу відповідача надсилалась пропозиція щодо нотаріального посвідчення

договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.01.2007р. на 11 год. 00 хв. 10.01.2007р. Підтвердженням факту отримання

вказаного листа є власний підпис відповідача на цьому листі. Відповіді на лист

та дій щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу з боку

відповідача проведено не було. Отже відповідач своєю бездіяльністю ухиляється

від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від

05.01.2007р.

Відповідно

до п.

2.1. цього Договору продаж вищевказаної земельної ділянки

здійснився за 10 000, 00 (десять тисяч грн. 00 коп.), які відповідач отримав у

день укладання вищевказаного Договору. Підтвердженням отримання відповідачем

вищезазначеної грошової суми є розписка відповідача та відповідний

видатково-касовий ордер.

Відповідно

до письмової заяви відповідача від 05.01.2007р. вищевказаний договір

купівлі-продажу укладений за власним бажанням відповідача без будь-якого стороннього

тиску для нього та не під впливом тяжкої для нього обставини. Наслідки

укладання вищезазначеного договору відповідач усвідомлював та розумів у повному

обсязі.

Статтею

209 ЦК

України зазначено, що правочин, який вчинений у письмовій

формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом

або домовленістю сторін.

Відповідно

до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі - продажу земельної

ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого

нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному

посвідченню та державні реєстрації. Порядок нотаріального посвідчення договорів

купівлі-продажу нерухомого майна визначається у Законі України „Про

нотаріат" та в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій

нотаріусами України, що затверджена Наказом Міністерства Юстиції України від

03.03.2004 р. № 20/5. Відповідно до п.2 „Інструкції про порядок вчинення

нотаріальних дій нотаріусами України" обов'язковому нотаріальному посвідченню

підлягають договори про відчуження (купівля - продаж, міна, дарування, довічне

утримання) житлового будинку та іншого нерухомого майна.

Згідно з

ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимог

закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Недодержання нотаріальної форми договору тягне його нікчемність, він не

породжує тих прав та обов'язків, які бажали сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 220

ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що

підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання

договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд

може визнати такий договір дійсним.

Між

Позивачем та Відповідачем по договору купівлі - продажу від 05 січня 2007 року

досягнуто усіх істотних умов відповідно до вимог чинного законодавства України.

На

підставі викладеного представник позивача просив визнати укладений 05.01.207р.

договір купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та просив визнати за позивачем

право власності на вказану земельну ділянку.

У

попередньому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1, який діє за

нотаріально-засвідченою довіреністю від 27.09.2007р., позовні вимоги визнав у

повному обсязі та пояснив, що відповідачеві на праві власності, згідно

державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого

на підставі розпорядження голови Середино-Будської районної державної

адміністрації № 36 від 25 лютого 2002р., належала земельна ділянка площею

1,3183 гектар, яка розташована на території АДРЕСА_1

05.01.2007р.

між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу вказаної

земельної ділянки.

Відповідач

вищевказаний договір купівлі-продажу уклав за власним бажанням без будь-якого

стороннього тиску на нього та не під впливом тяжкої для нього обставини.

Наслідки укладання вищезазначеного договору відповідач усвідомлював та розумів

у повному обсязі.

Позивач

за придбану земельну ділянку розрахувався у повному обсязі, але нотаріально

вказаний договір не посвідчили з вини відповідача. Тому зараз з боку

відповідача не має ніяких заперечень проти визнання дійсним договору

купівлі-продажу

вказаної земельної ділянки

та визнання за позивачем права власності на вказану земельну ділянку.

Суд,

заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та,

враховуючи той факт, що представник відповідача у повному обсязі визнав,

пред'явлений позов, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги

підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом

встановлено, що 05.01.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір

купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,3183 гектар, яка розташована на

території АДРЕСА_1

Вказана

земельна ділянка належить відповідачеві на праві власності, згідно державного

акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого на підставі

розпорядження голови Середино-Будської районної державної адміністрації № 36

від 25 лютого 2002р. та надана для ведення товарного сільськогосподарського

виробництва.

Відповідно

до вищезазначеного державного акту на право приватної власності на землю

вказана земельна ділянка має наступний опис:

земельна ділянка № 174, площа 1,3183 га:

від А до Б - ОСОБА_3.;

від Б до В - землі с. ради (дороги);

від В до Г - ОСОБА_2.;

від Г до А - землі

резервного фонду;

Відповідно

до п.

1.1. Договору відповідач на умовах, передбачених даним

договором передає у власність, а позивач приймає вищевказану земельну ділянку у

власність.

Згідно

ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину повинно

бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно

до письмової заяви відповідача від 05.01.2007р. вищевказаний договір

купівлі-продажу укладений за власним бажанням відповідача без будь-якого

стороннього тиску для нього та не під впливом тяжкої для нього обставини.

Наслідки укладання вищезазначеного договору відповідач усвідомлював та розумів

у повному обсязі.

Договір

купівлі-продажу земельної ділянки від 05.01.2007р. повністю відповідає вимогам

ст.ст. 208, 628, 639 Цивільного кодексу України та ст. 132 Земельного кодексу

України.

Відповідно

до ст. 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а

також територіальні громади мають право набувати у власність земельні ділянки

на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових

угод.

Таким

чином, право власності на земельну ділянку набувається й за договором

купівлі-продажу відповідної земельної ділянки.

Згідно

п.15 Перехідних положень (редакція на момент укладання Договору) Земельного

кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні

ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного

сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники

земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2007 року продавати або іншим

способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім

передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

19

грудня 2006 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України №490-V „Про внесення

змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель

сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих

актів" (надалі - Закон).

Згідно

положень даного Закону до 01 січня 2008 року не допускається купівля-продаж або

іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення

(використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та

юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних

ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)

для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток

(паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну

ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для

суспільних потреб.

Відповідно

до прикінцевих положень вказаного Закону він набирає чинності з дня його

офіційного опублікування. Днем опублікування Закону в засобах масової

інформації, тобто днем набранням Законом юридичної сили стало 13 січня 2007

року.

Оскільки

на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки п.15 Перехідних

положень Земельного кодексу в редакції 2006 року вже не діяв, а ЗУ „Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони

продажу земель сільськогосподарського призначення" №490-V від

19.12.2006р. ще не набрав законної сили, то дії відповідача щодо продажу

земельної ділянки є цілком законними.

Відповідно

до п.

2.1. вищевказаного договору вартість відповідної земельної

ділянка склала 10 000, 00 (десять тисяч грн. 00 коп.), тобто п. 2.1. визначив договірну ціну, за яку вчинився продаж. Договір

підписано обома сторонами, що свідчить про досягнення згоди та зобов'язання

виконання будь-якого пункту цього Договору.

Вищевказану

грошову суму було передано відповідачеві у повному обсязі у день укладання

відповідного договору купівлі-продажу. Цей факт підтверджується розпискою

відповідача від 05.01.2007р. та відповідним видатково-касовим ордером, де

відповідач власноруч зазначив, що отримав від позивача 10 000, 00 (десять тисяч

грн. 00 коп.) та поставив власний підпис.

Відповідно

до п.

2.З. вищевказаного договору підписання видатково-касового

ордеру відповідачем на суму вказану в п. 2.1. цього Договору (10 000, 00 (десять тисяч грн. 00 коп.)) є підтвердженням

факту повного розрахунку позивачем за земельну ділянку, що є предметом цього

Договору та свідчить про відсутність у відповідача до позивача будь-яких

претензій фінансового та іншого характеру.

Отже

передача позивачем відповідачеві вищевказаної грошової суми є частковим

виконанням Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.01.2007р.

Відповідно

до п.

5.1. Договору позивач та відповідач зобов'язались до

10.01.2007р. з'явитись до нотаріуса для нотаріального посвідчення цього

Договору.

08.01.2007р.

на адресу відповідача надсилалась пропозиція щодо нотаріального посвідчення

договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.01.2007р. на 11 год. 00 хв. 10.01.2007р. Підтвердження факту отримання

вказаного листа є власний підпис відповідача на цьому листі. Відповіді на лист

та дій щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу з боку

відповідача проведено не було. Отже відповідач своєю бездіяльністю ухиляється

від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від

05.01.2007р.

Статтею

209 ЦК

України зазначено, що правочин, який вчинений у письмовій

формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом

або домовленістю сторін.

Відповідно

до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі - продажу земельної

ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого

нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному

посвідченню та державні реєстрації. Порядок нотаріального посвідчення договорів

купівлі-продажу нерухомого майна визначається у Законі України „Про

нотаріат" та в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій

нотаріусами України, що затверджена Наказом Міністерства Юстиції України від

03.03.2004 р. № 20/5. Відповідно до п.2

„Інструкції про порядок

вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" обов'язковому нотаріальному

посвідченню підлягають договори про відчуження (купівля - продаж, міна,

дарування, довічне утримання) житлового будинку та іншого нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо

сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується

письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але

одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати

такий договір дійсним.

Відповідно

до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 «Про

судову практику в справах про визнання угод недійсними» якщо угода виконана

повністю або частково однією із сторін, а друга сторона ухиляється від її

нотаріального оформлення, суд за вимогою сторони, що виконала угоду, вправі

визнати угоду дійсною.

З

матеріалів справи вбачається, що сторони домовились щодо всіх істотних умов

Договору, позивач повністю сплатив ціну земельної ділянки, тобто відбулось

часткове виконання Договору, а відповідач ухиляється від його нотаріального

посвідчення. За таких обставин суд вважає, що порушені права позивача

підлягають захисту, а позов -задоволенню.

Згідно

ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та

інтересів є визнання права, тому позивач обґрунтовано заявляє такі вимоги у

своїй позовній заяві.

Відповідно

до чинного законодавства рішення суду про визнання права власності є

правовстановлюючим документом, на підставі якого відповідні органи зобов'язані

проводити реєстрацію права власності відповідно до чинного законодавства.

Відповідно

до ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України ухвалення у попередньому

судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову,

укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтям 174 і 175

цього Кодексу.

Відповідно

до ч. 4 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання

відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення

про задоволення позову.

На

підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 37, 131, 132 Земельного кодексу

України, ст.ст. 16, 203, 208, 220, 628, 639, 657 Цивільного кодексу України, п.

4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 «Про судову

практику в справах про визнання угод недійсними», ст.ст. 10, 11, 57, 60, 130,

174, 212, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов

товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ОСОБА_1 про визнання

договору дійсним, визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати

договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.01.2007р. укладений між

товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» та гр. ОСОБА_1 дійним.

Право

власності на земельну ділянку, яка знаходиться на території Середино-Будської

міської ради Середино-Будського району Сумської області та має наступний опис:

земельна ділянка № 174, площа 1,3183 га: від А до Б - ОСОБА_3.; від Б до В

-землі с

ради (дороги); від В до Г - ОСОБА_2.;

від Г до А - землі

резервного фонду; визнати за товариством з обмеженою відповідальністю

«ІНФОРМАЦІЯ_1» код ЄДРПОУ: 34734868.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду

Сумської області через Середино-Будський районний суд Сумської області шляхом

подання протягом 10 днів з дня його проголошення заяви про апеляційне

оскарження та подання протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне

оскарження апеляційної скарги.

Апеляційна

скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення.