Ухвала

від 07.04.2015 по справі 212/1778/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/1778/14-кСуддя 1 інстанції ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/774/90/К/15Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013040720002101 на вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2014 року у відношенні

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кіровабад, Азербайджан, росіянки, громадянки України, раніше не судимої, проживаючої: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ст.366 ч.1 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7

захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_8

В С Т А Н О В И Л А :

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим вважає необхідним провадження у справі закрити.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою в тому, що вона, обіймаючи посаду директора ПП «Сільський Привіз», з метою реєстрації права власності на нерухоме майно - незавершене будівництво павільйону «М`ясо, риба, молоко» за адресою АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що термін дії договору суборенди земельної ділянки житлової та громадської забудови кадастровий номер 1211000000:03:186:0036 для розміщення овочевого павільйону для сільгоспвиробників «Сільський привіз» за вищевказаною адресою, та договору суборенди земельної ділянки житлової та громадської забудови кадастровий номер 1211000000:03:186:0037 для розміщення овочевого павільйону для сільгоспвиробників «Сільський привіз» за вищевказаною адресою, які укладено 17.06.2010 року між ФОП ОСОБА_9 та ПП «Сільський Привіз» в особі директора ОСОБА_6 закінчився 19 січня 2012 та 15 лютого 2012 року відповідно, 27.02.2013 року подала до відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції в Дніпропетровській області, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Женевська, 1 завідомо неправдиві офіційні документи: договір суборенди земельної ділянки житлової та громадської забудови кадастровий номер 1211000000:03:186:0036 для розміщення овочевого павільйону для сільгоспвиробників «Сільський привіз» за адресою АДРЕСА_2 до п.6 якого внесено недостовірні дані про термін його дії до 19 січня 2014 року та договір суборенди земельної ділянки житлової та громадської забудови кадастровий номер 1211000000:03:186:0037 для розміщення овочевого павільйону для сільгоспвиробників «Сільський привіз» за адресою АДРЕСА_2 до п.6 якого внесено недостовірні дані про термін його дії 15 лютого 2014 року, які укладено 17.06.2010 року між ФОП ОСОБА_9 та ПП «Сільський Привіз» в особі директора ОСОБА_6 .

Крім того, ОСОБА_6 достовірно знаючи, що договір оренди земельної ділянки житлової та громадської забудови кадастровий номер 1211000000:03:186:0036 для розміщення овочевого павільйону для сільгоспвиробників «Сільський привіз за адресою АДРЕСА_2 , та договір оренди земельної ділянки житлової та громадської забудови кадастровий номер 1211000000:03:186:0037 для розміщення овочевого павільйону для сільгоспвиробників «Сільський привіз» за вищевказаною адресою, укладеного 25 грудня 2009 року між ФОП ОСОБА_9 та Криворізькою міською радою в особі секретаря міської ради ОСОБА_10 терміном на 2 роки та термін їх дії закінчився, 27.02.2013 року подала до відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції в Дніпропетровській області, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Женевська, 1 завідомо неправдиві документи, а саме: договір оренди земельної ділянки житлової та громадської забудови кадастровий номер 1211000000:03:186:0036 для розміщення овочевого павільйону для сільгоспвиробників «Сільський привіз» за адресою АДРЕСА_2 укладеного 25 грудня 2009 року між ФОП ОСОБА_9 та Криворізькою міською радою в особі секретаря міської ради ОСОБА_10 , до п.6 якого внесено недостовірні дані про термін його дії строком на 5 років та договір земельної ділянки житлової та громадської забудови кадастровий номер 1211000000:03:186:0037 для розміщення овочевого павільйону для сільгоспвиробників «Сільський привіз» за адресою АДРЕСА_2 укладеного 25 грудня 2009 року між ФОП ОСОБА_9 та Криворізькою міською радою в особі секретаря міської ради ОСОБА_10 до п.6 якого внесено недостовірні дані про термін його дії 5 років.

На підставі вищевказаних завідомо неправдивих офіційних документів - договорів оренди та суборенди земельної ділянки, поданих директором ПП «Сільський Привіз» ОСОБА_6 відділом Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції в Дніпропетровській області, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Женевська, 1 зареєстровано право власності на нерухоме майно - незавершене будівництво павільйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою АДРЕСА_2 за ПП «Сільський Привіз».

Вищезазначене діяння, вчинене ОСОБА_6 , було кваліфіковане за ч.1 ст.366 КК України за ознаками: видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, з призначенням покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1700 гривень, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 2 роки.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачена ОСОБА_6 зазначає, що вирок суду підлягає скасування, оскільки він є не обґрунтованим, ухваленим з порушенням її конституційних прав через подвійне притягнення її до кримінальної відповідальності за одне і те саме кримінальне правопорушення, оскільки є два вирока суду, перший з яких вступив в законну силу та виконаний. Тому просить провадження у справі закрити.

Крім того, зазначає, що суд може призначати основне покарання у вигляді штрафу з обов`язковим посиланням на ч.2 ст.55 КК України, а додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, лише при обранні основного покарання у вигляді обмеження волі.

Під час судового засідання при апеляційному розгляді захисник - адвокат ОСОБА_8 апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 підтримав та просив задовольнити.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор просив колегію суддів залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченої, оскільки вважав вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим, а доводи обвинуваченої, викладені в її апеляційній скарзі , безпідставними, такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та нормах діючого закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, порівнявши їх з матеріалами, що знаходяться у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а вирок суду залишенню без змін, виходячи зі слідуючого.

Відповідно до вимог ст.404 ч.1 КПК України, вирок суду переглядається апеляційним судом у межах наданої апеляційної скарги.

Встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_6 за ст.366 ч.1 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються.

На думку колегії суддів, вирок суду є законним та вмотивованим і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Як свідчать матеріали кримінального провадження, розгляд справи судом першої інстанції проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Що стосується доводів обвинуваченої ОСОБА_6 про порушенням її конституційних прав через подвійне притягнення до кримінальної відповідальності за одне і те саме кримінальне правопорушення через існування двох вироків суду, перший з яких вступив в законну силу та виконаний, то воно є безпідставним.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.08.2013р. було затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченою ОСОБА_6 та прокурором прокуратури Жовтневого району міста Кривого Рогу ОСОБА_11 . Визнано винною ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1700 гривень, що становить сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с.209-210 Т.1).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.10.2013 року (а.с.231-233 Т.1) вищезазначений вирок суду першої інстанції від 12.08.2013р. у відношенні ОСОБА_6 скасовано, кримінальне провадження направлено до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку.

Після проведення досудового розслідування до суду першої інстанції надіслано обвинувальний акт в порядку п.3 ч.2 ст.283, ст.291КПК України (а.с.7 Т.3) по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ст.366 ч.1 КК України, який було розглянуто судом в загальному порядку з ухваленням оскарженого вироку від 19.12.2014р. (а.с.103-105 Т.3).

Враховуючи вищенаведене, вирок суду першої інстанції від 12.08.2013р. скасований апеляційною інстанцією, вирок суду від 19.12.2014р. оскаржено обвинуваченою, він не набрав законної сили, тому, апеляційна скарга обвинуваченої щодо закриття провадження у кримінальній справі з підстав подвійного притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення одного і того самого кримінального правопорушення не підтверджується.

Крім того, колегія суддів не погоджується з твердженням обвинуваченої, що вирок суду першої інстанції виконано через наявність в матеріалах кримінального провадження квитанції про його сплату в сумі 1700 гривень (а.с.214 Т.1), оскільки вказана сума була сплачена за скасованим апеляційною інстанцією вироком від 12.08.2013р., який відповідно до вимог ст.532 КПК України, не набрав законної сили.

Враховуючи, що вирок суду першої інстанції від 12.08.2013р. скасовано, а оскаржений вирок від 19.12.2014р. не набрав законної сили, апеляційний суд позбавлений можливості вирішити питання про виконання вироку суду першої інстанції.

Питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються в порядку вимог ст.ст.537-539 КПК України, у зв`язку з чим, обвинувачена має право звернутися до суду першої інстанції з відповідним клопотанням.

Що ж стосується неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність при обранні основного та додаткового покарань за вчинений злочин ОСОБА_6 , то на думку колегії суддів, вони є безпідставними, оскільки призначене судом покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, вчиненому та особі обвинуваченої; воно є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення.

Так, суд першої інстанції при призначенні обвинуваченій ОСОБА_6 міри покарання урахував: ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, особу обвинуваченої, яка на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно (а.с.170-173, 182 Т.1).

Доводи обвинуваченої про неправильне застосування додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю при обранні основного покарання у вигляді штрафу, є також безпідставними, виходячи зі слідуючого.

В постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2012 року №5-3кс12 зазначено, що при засудженні особи за частиною 1 статті 366 КК України в редакції Закону, яка діяла до 01 липня 2011 року, про що в своїй апеляційній скарзі зазначає обвинувачена, додаткове покарання могло бути приєднане лише до такого виду основного покарання, як обмеження волі.

Проте, 07 квітня 2011 року законодавець прийняв Закон України №3206-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», який набрав чинності з 01 липня 2011 року. Цим Законом були внесені зміни, зокрема, до санкції частини 1 статті 366 КК України, у якій після переліку основних альтернативних покарань був поставлений такий розділовий знак як кома, чим визнана можливість застосування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як до штрафу, так і до обмеження волі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 інкримінується злочин, вчинений нею після 01 липня 2011 року, а тому її доводи про неправильне застосування до неї додаткового покарання є безпідставними.

Враховуючи, що ОСОБА_6 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.366 ч.1 КК України, санкція якої передбачає додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і при обранні основного покарання у вигляді штрафу, колегія суддів, з урахуванням положень п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» вважає безпідставним обов`язкове застосування положень ст.55 КК України при обрані такого виду додаткового покарання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_6 не може бути задоволена, а покарання, його вид і строк у відношенні обвинуваченої визначено судом першої інстанції правильно, воно є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для закриття провадження у кримінальній справі або зміни визначеної міри як основного, так і додаткового покарання, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 .

Вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2014 року у відношенні ОСОБА_6 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ст.366 ч.1 КК України, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4