Рішення

від 02.04.2015 по справі 922/765/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р.Справа № 922/765/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Куп'янськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сур'я", м. Куп'янськ Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_3, м. Харків, 2. Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, м. Харків про витребування майна та стягнення 10 000,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 13.06.2013 р.

відповідача - Романченко О.М., довіреність б/н від 01.01.2015 р.

третіх осіб - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (позивач) звернулася до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сур'я" (відповідача) про витребування із чужого незаконного володіння - ТОВ "Сур'я" до володіння - ФОП ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача моральну (немайнову) шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні, у додаткових письмових поясненнях та у заяві від 02.04.2015 р. (вх.№№1311913121) уточнив позовні вимоги в частині способу витребування із майна чужого незаконного володіння, а саме шляхом виселення відповідача із спірного приміщення.

Таким чином, представник позивача просить суд витребувати із незаконного володіння ТОВ "Сур'я" до володіння ФОП ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення ТОВ "Сур'я" із приміщення квартири АДРЕСА_1. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача моральну (немайнову) шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву вх.№7165 від 24.02.2015 р. просить суд в позові відмовити повністю. Свої заперечення мотивує тим, що 01.03.2014 р. між ТОВ "Сур'я" (суборендатор) та ФОП ОСОБА_4 (орендатор) було укладено договір суборенди нерухомого майна б/н, за умовами якого орендатор передала суборендатору у строкове платне користування (суборенду) квартиру АДРЕСА_1 Відповідно до п.4.1. даного договору строк дії договору визначено з 01.03.2014 р. по 01.02.2015 р. У разі відсутності за один місяць до дати закінчення строку дії договору письмового повідомлення про відмову від продовження його строку дії вважається, що договір продовжено на той саме строк та на тих саме умовах. З огляду на те, що від орендатора (ФОП ОСОБА_4.) на адресу ТОВ "Сур'я" (суборендатора) не надійшло повідомлення про відмову у продовженні строку дії даного договору, строк його дії пролонговано до 01.01.2016 р. До ФОП ОСОБА_2, як до нового власника об'єкту оренди, перейшли всі права та обов'язки орендодавця за вищевказаним договором. На підставі викладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги щодо витребування майна не підлягають задоволенню, оскільки строк дії договору суборенди від 01.03.2014 р. продовжено до 01.01.2016 р. Відповідач також просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не подано ані обґрунтованого розрахунку моральної шкоди, ані доказів на підтвердження завданої моральної шкоди.

Треті особи про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином (а.с. 56-57), в судове засідання своїх повноважних представників не направили, про причини неявки суду не повідомили, витребуваних документів до суду не подали.

У судовому засіданні 12.03.2015 р. було оголошено перерву до 02.04.2015 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

28.12.2006 року між ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності від 13.12.2006 року № 4034 від імені ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_1. Даний договір зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 28.12.2006 р. у реєстрі за №9256 (а.с. 13).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.02.2014 р. по справі №638/8925/13-ц, яке набрало законної сили, договір купівлі-продажу квартири від 28.12.2006 р. № 9256 визнано недійсним.

Судом також встановлено, що 10.02.2012 р. між ОСОБА_3 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендарем) було укладено договір оренди (найму) квартири (а.с. 19-21), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування квартиру АДРЕСА_1, а орендар зобов'язався прийняти, оплатити користування та повернути квартиру орендодавцю на умовам визначених договором.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.2014 р. у справі №922/1835/14, яке набрало законної сили, договір оренди (найму) квартири, укладений між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 від 10.02.2012 р. визнано недійсним (а.с. 22-25).

01.03.2014 р. між ФОП ОСОБА_4 (орендатор) і ТОВ "Сур'я" (суборендатор) було укладено договір суборенди нерухомого майна б/н, за умовами якого орендатор передала суборендатору у строкове платне користування (суборенду) квартиру АДРЕСА_1

ФОП ОСОБА_2 надіслала ТОВ "Сур'я" претензії від 15.08.2014 р. №15/08 та від 01.12.2014 р. 01/12 (а.с. 26-27), в яких вимагала протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання даних претензій повернути належну їй квартиру АДРЕСА_1.

Однак, ТОВ "Сур'я" у відповіді на претензії (а.с. 28) відмовилось повернути позивачу спірну квартиру, посилаючись на той факт, що відповідно до ст. 770 ЦК України до ФОП ОСОБА_2, як до нового власника об'єкту оренди, перейшли всі права та обов'язки орендодавця за вищевказаним договором, оскільки термін дії суборенди від 01.03.2014 р. продовжено до 01.01.2016 р.

На підставі викладених обставин позивач просить суд витребувати спірну квартиру із незаконного володіння ТОВ "Сур'я", посилаючись на норми ст.ст. 387, 388 ЦК України, а також просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд виходить з такого.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.02.2014 р. по справі №638/8925/13-ц, яке набрало законної сили, договір купівлі-продажу квартири від 28.12.2006 р. № 9256, укладений між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) визнано недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми закону, суд дійшов висновку про те, що власником спірного майна, а саме квартири АДРЕСА_1, є ОСОБА_2 (позивач).

Відповідно до ч. 3 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 Цивільного Кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом віндикаційного позову виступає вимога власника, який не володіє майном, до особи, яка незаконно заволоділа цим майном, про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Відповідач заперечує проти позову, стверджуючи, що він є добросовісним набувачем майна, оскільки володіє спірним майном на підставі договору суборенди, укладеного між ним та ФОП ОСОБА_4 01.03.2014 р. При цьому строк дії цього договору продовжено до 01.01.2016 року.

Суд відхиляє дані твердження відповідача з наступних підстав.

По-перше, ст. 388 ЦК встановлює, що власник має право витребувати своє майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісного набувача), якщо він його придбав за відплатним договором за таких обставин:

1) майно було загублено власником або особою, якій він передав його у володіння;

2) майно було викрадено у власника або особи, якій він передав його у володіння;

3) майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.02.2014 р. по справі №638/8925/13-ц, окрім іншого встановлено, що спірне майно вибуло з володіння ФОП ОСОБА_2 не з її волі, а внаслідок умисних незаконних дій представника позивача ОСОБА_6

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт вибуття спірного майна з володіння позивача (власника) поза її волі внаслідок незаконних дій іншої особи встановлено рішенням суду у цивільній справі та є таким, що не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

По-друге, рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.2014 р. у справі №922/1835/14, яке набрало законної сили, договір оренди (найму) квартири, укладений між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 від 10.02.2012 р. визнано недійсним (а.с. 22-25).

Відповідно до ст. 774 ЦК України строк договору піднайму (суборенди) не може перевищувати строку договору найму.

За таких обставин, суд вважає доводи відповідача про те, що договір суборенди від 01.03.2014 року, укладений між ним та ФОП ОСОБА_4, є чинним і строк цього договору подовжено до 01.01.2016 р., неправомірними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про витребування спірного майна із володіння ТОВ "Сур'я" шляхом виселення ТОВ "Сур'я" із приміщення квартири АДРЕСА_1, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог про стягнення моральної (немайнової) шкоди в розмірі 10 000,00 грн., слід зазначити наступне.

Так, відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Крім того, у п. 5 даної постанови Пленуму роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому у п. 9 даної постанови Пленуму роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Ухвалою суду від 09.02.2015 р. про порушення провадження у даній справі суд зобов'язав позивача надати до суду додаткове обгрунтування позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди (із зазначенням, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується); обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди.

Із письмових пояснень позивача (а.с. 46-47) вбачається, що позивач душевно страждає через неможливість повернення та поселення у спірну квартиру, а також через неможливість здійснення повноцінної підприємницької діяльності у місті Харкові у спірній квартирі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не надав суду належних та переконливих доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди відповідачем та не довів заявленого розміру моральної шкоди. За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення моральної (немайнової) шкоди в розмірі 10000,00 грн. необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині витребування із незаконного володіння відповідача квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача із приміщення зазначеної квартири. У задоволенні позову в частині стягнення моральної (немайнової) шкоди в розмірі 10 000,00 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру про витребування майна, а також вимогу майнового характеру про стягнення моральної (немайнової) шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

У п.2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).

Відповідно до наданого позивачем Витягу зі Звіту про вартість оцінюваного майна від 06.06.2011 р. вартість спірного майна складає 1 200 000,00 грн.

Отже, судовий збір за вимогу про витребування майна складає 24 000,00 грн. (2% від вартості спірного майна).

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" і те, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне покласти судовий збір на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (в розмірі 24 000,00 грн. за вимогу про витребування майна).

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 23, 321, 387, 388, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сур'я" (63700, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Ананьїна, 2, код ЄДРПОУ 34757576) до володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сур'я" (63700, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Ананьїна, 2, код ЄДРПОУ 34757576) із приміщення квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сур'я" (63700, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Ананьїна, 2, код ЄДРПОУ 34757576) на користь державного бюджету України (61166, м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі, код ЄДРПОУ 37999654, п/р 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в розмірі 24 000,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 07.04.2015 р.

Суддя О.В. Макаренко