Рішення

від 07.04.2015 по справі 922/6032/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р.Справа № 922/6032/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом "Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б. І. Вєркіна" НАНУ, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "Бусол", м. Харків про за зустрічним позовом про стягнення коштів за участю представників :

позивача за первісним позовом - Рєпіна В.М., довіреність № 64/851 від 16.10.2014 р., Волочаєвої О.В., довіреність № 64/751 від 09.09.2014 р.;

відповідача (за первісним позовом) - Печений О.П., дов.№ б/н від 19.07.2014р.

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2014 року Фізико-технічний інститут низьких температур ім. Б. І. Вєркіна Національної академії наук України, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Бусол", м. Харків, 30722,05 грн. боргу, пені в сумі 3329,95грн., також позивачем заявлено до стягнення з відповідача подвійної орендної плати за період з 07.11.2014року по 10.12.2014року в сумі 15 317,50грн. та 1827 грн. судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором оренди нерухомого майна № 1-0-2012 від 01.05.2012 року та договору про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача № 1-К-2012 від 01.05.2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 грудня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27 січня 2015 року.

Ухвалою господарського суду від 27.01.2015року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та, витребування документів задоволено.

Крім того, ухвалою господарського суду від 27.01.2015року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Бусол", м. Харків (вх.№2718 від 26.01.2015року) про визнання договору частково недійсним та стягнення коштів та продовжено розгляд справи з її урахуванням. Розгляд справи відкладено до 12.02.2015року.

09.02.2015 року від "Фізико - технічного інституту низьких температур ім. Б. І. Вєркіна" НАНУ, м. Харків, через канцелярію господарського суду (вх.№4749 від 09.02.2015року) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву в якому відповідач за зустрічним позовом заявив про сплив строку позовної давності за вимогами про зарахування зустрічних позовних вимог та до пояснень, що стосуються правовідносин між позивачем та відповідачем , що діяли у період з 2008 - 2011року та просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності, передбачені ст.267 ЦК України .

11.02.2015року від Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "Бусол", м. Харків (позивача за зустрічним позовом), через канцелярію господарського суду (вх.№5521) надійшло правове обґрунтування зустрічного позову , в якому позивач за зустрічним позовом вказував на невідповідність вимогам законодавства п.1.1. ст.1 договору нерухомого майна, що знаходиться і віданні НАН України та обліковується на балансі ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна України № 1-0-2012 від 1 травня 2012 р. у частині встановлення вартості нежитлових приміщень згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 1 лютого 2012 р. на 1 лютого 2012 р. 482 500 грн; п. 3.1. ст. З договору оренди нерухомого майна. знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі ФТІНТ імені Б.І. Вєркіна НАН України № 1-0-2012 у частині визначення орендної плати без ПДЗ перший місяць оренди 4560, 72 грн., також позивач за зустрічним позовом просить суд постановити окрему ухвалу в порядку ст.90 ГПК України щодо недоліків в роботі ФТІНТ імені Б.І. Вєркіна НАН України .

В судовому засіданні 12.02.2015року оголошено перерву до 05.03.2015року.

04.03.2015року від Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "Бусол", м. Харків (позивача за зустрічним позовом), через канцелярію господарського суду (вх.№5521) надійшла заява про збільшення позовних вимог та заява (вх.№11455 від 24.03.2015року) якою редакційно уточнено збільшені позовні вимоги , в яких позивач за зустрічним позовом просить суд :

- визнати недійсними п. 1.1. ст. 1 договору оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України № 1-0-2012 від 1 травня 2012 р. у частині встановлення вартості нежитлових приміщень згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 1 лютого 2012 р. станом на 1 лютого 2012 р. 482 500 грн; п. 3.1. ст. З договору оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України № 1-0-2012 у частині визначення орендної плати без ПДВ за перший місяць оренди 4560, 72 грн.

- стягнути з фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б. І. Вєркіна Національної академії наук України, м. Харків (ідентифікаційний код юридичної особи 03534601; р/р 31254201308790, Банк - ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь науково - виробничої фірма "Бусол" у формі товариства з обмеженою відповідальністю /ЛТД/" (61004 м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 32, ідентифікаційний код юридичної особи 14096564 р/р 26003036062900 у ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) -86 670,25 грн., також заявлені до стягнення витрати по сплаті судового збору в сумі 3045,0грн.

Представник позивача за первісним позовом, через канцелярію господарського суду (вх.№10940 від 20.03.2015року) надав відзив на заяву про збільшення зустрічних позовних вимог, в яких просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю , з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2015року, заяву представника відповідача за первісним позовом про продовження строку розгляду спору по справі №922/6032/14 задоволено. Продовжено строк розгляду спору по справі №922/6032/14 до 10.04.2015року. Прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "Бусол", м. Харків (позивача за зустрічним позовом) про збільшення позовних вимог до розгляду. Заяву відповідача за зустрічним позовом про застосування строку позовної давності викладену у відзиві на зустрічну позовну заяву вирішити при прийнятті кінцевого процесуального документа. Розгляд справи відкладено до 01.04.2015року.

Представник позивача по первісному позову підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача по первісному позову письмового відзиву на позовну заяву не надав, усно заперечив проти заявлених позовних вимог, через канцелярію господарського суду (вх.№12877 від 01.04.2015року) звернувся з клопотанням щодо призначення у справі судової експертизи щодо відповідності звіту про оцінку від 01.02.2012року та висновку про вартість оцінюваного майна. Вказане клопотання про зупинення провадження у справі №922/6032/14, долучено до матеріалів справи та визначено вирішити судом в процесі розгляду справи . Розгляд справи відкладено до 07.04.2015року.

Представник позивача за первісним позовом надав відзив на клопотання відповідача щодо призначення судової експертизи(вх.№13044 від 02.04.2015року), в якому вважає зайвим проведення експертизи, що ТОВ "Альтера -ОК", яка є суб'єктом оціночної діяльності відповідно до сертифікату №12388/11,виданого 26.08.2011року Фондом Державного майна України, надано Рецензію на Звіт про оцінку нежитлових приміщень 4-ого поверху виробничо - технічного корпусу, загальною площею 178,7 кв.м. ФТІНТ НАН України, що розташовані за адресою: м. Харків, пр.Леніна,47.Згідно з вказаною рецензією Звіт "соответствует требованиям нормативно - правовых актов по оценке имущества.Указанные в настоящей рецензии недостатки не повлияли на окончательные выводы о стоимости", тому просить суд відмовити в задоволенні вищевказаного клопотання .

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав клопотання про призначення судової експертизи, супровідним листом(вх.№13781 від 07.04.2015року) надав для долучення до матеріалів справи судову практику з питань застосування законодавства про оренду.

Господарський суд , розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом щодо призначення у справі судової експертизи щодо відповідності звіту про оцінку від 01.02.2012року та висновку про вартість оцінюваного майна, вважає за необхідне відмовити в задоволенні вищевказаного клопотання виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу. Визначення поняття "судова експертиза " наводиться у ст.1 Закону України "Про судову експертизу": судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з абз.2 п.2 ППВГСУ №4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В той же час у пункті 4 ППВГСУ №4 вказано, що якщо обставини справи свідчать про доцільність отримання пояснень спеціаліста з питань, що виникають під час розгляду справи, зокрема, з метою з'ясування її фактичних обставин, господарський суд може скористатися правом, наданим йому статтею 30 ГПК, і викликати відповідного спеціаліста для участі в судовому процесі, притому як у підготовці справи до розгляду, так і під час її розгляду. Виклик спеціаліста здійснюється ухвалою суду. Його пояснення подаються суду у вигляді висновку або в іншій прийнятній для суду письмовій формі.

Крім того, оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів ( частина п'ята ст.42 та частина друга статті 43 ГПК України).

Таким чином, господарський суд не вбачає дійсної потреби та доцільності у призначенні судової експертизи.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, та відповідача встановив наступне.

01 травня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1-0-2012 нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення (далі - майно) загальною площею 178,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 47, з них площею 178,7 кв.м. на четвертому поверсі корпусу ВТК, що перебуває на балансі Інституту, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від "01" лютого 2012 року і становить за незалежною оцінкою станом на "01" лютого 2012 року, 482500 грн., розміщене за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 47.

Майно передається в оренду з метою використання під виробництво та офіс (бухгалтерія) (п. 1.2 Договору).

Також 01.05.2012 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір № 1-К-2012 про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури .

Предметом цього договору є урегулювання додаткових до орендних взаємовідносин балансоутримувача (ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України) та орендаря (НВФ "Бусол" ТОВ), які виникають, у зв'язку з діяльністю орендаря на орендованих ним площах за основним договором в частині відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на придбання ним для орендаря комунальних послуг та в частині непрямого користування орендарем (його співробітниками) загальноінститутською інфраструктурою.

Порядок здійснення відшкодування витрат балансоутримувача по договору від 01.05.2012 р. № 1-К-2012 визначений в п.п. 2.2.7 цього договору, згідно якого орендар повинен не пізніше 23 числа поточного місяця отримувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунки та інші документи щодо спожитих протягом місяця ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо) і здійснювати відповідну оплату на казначейський рахунок балансоутримувача не пізніше останнього дня поточного місяця.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 1-О-2012 від 01.05.2012 р., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 01.10.95 р. № 786 зі змінами (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - березень 2012 р. 4560 грн.72 коп.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщення щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця Договору від 01.05.2012 року, орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.5 Договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотні зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту від 01.05.2012 р. відповідач прийняв від позивача в користування приміщення площею 178,7 кв.м. на четвертому поверсі корпусу ВТК (згідно експертної оцінки), що знаходиться на балансі ФТІНТ НАН України за адресою: 61103, м. Харків, пр. Леніна, 47 (Додаток 3) (арк. справи 26).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати, з урахуванням чого заборгованість з орендної плати за договорами від 01.05.2012 року за №1-О-2012, №1-К-2012 становить 30722,05. (за період з 01.07.2014 року по 06.11.2014 року включно).

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

В процесі розгляду справи відповідач вказував, що висновок про вартість майна не може бути належним доказом, оскільки за своїм строком чинності не відповідає вимогам нормативно - правовим актам про оренду, так у самому висновку зазначено дату оцінки - 1 лютого 2012року, а у вступі дата складенні звіту - 15 лютого 2011року, дата оцінки - 1 лютого 2011року, на думку відповідача за первісним позовом дана оцінка є неправомірною, оскільки було неправильно обрано методи оцінки.

В судовому засіданні було оглянуто оригінал звіту про оцінку від 01.02.2012року та висновку про вартість оцінюваного майна в повному обсязі ( із рецензією), суд зазначає, що доводи відповідача про порушення законодавства про оренду при визначенні вартості приміщення, з посиланням на те,що вартість приміщень в сумі 482 500,0грн.здійснена без експертної оцінки є необгрунтованими,

оскільки вказаний звіт був зроблений ПП"АССА-А", на замовлення ,саме, ТОВ НВФ "Бусол"(відповідача за первісним позовом), крім того, узгодження між сторонами договору ціни користування предметом оренди передбачає погодження оцінки вартості предмету оренди, яка є основним елементом визначення відповідної ціни, а тому доводи відповідача про незалежність оцінки вартості орендованого майна, показники якої сформували орендну плату, що була погоджена сторонами є необгрунтованими.

Також, господарський суд вважає необгрунтованими доводи відповідача стосовно строку чинності даного звіту , оскільки у звіті, який долучено позивачем до матеріалів справи міститься лист директора ПП "АСС-А" Чермних О.І., щодо технічної помилки у звіті про оцінку майна, в якому директор ПП "АСС-А" повідомив замовника про допущення технічної помилки в даті складення та даті оцінки, у зв'язку зі чим просив читати:

- дата складання звіту - 05 лютого 2012 року,

- дата оцінки - 01 лютого 2012 року , в матеріалах справи відсутні письмові докази того, що замовник ТОВ НВФ "Бусол" звертався до ПП "АСС-А" з відповідним листом щодо внесення виправлення до вищевказаного звіту .

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку суми позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 30 722,05грн. (сума основного боргу) правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне внесення орендної плати за Договором оренди № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. та за несвоєчасну сплату по відшкодуванню орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури за Договором № 1-К-2012 від 01.05.2012 року , яка складає загальну суму 3329,95грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.6. Договору № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 2.2.8 Договору № 1-К-2012 від 01.05.2012 року, сторони передбачили, що при несвоєчасному внесенні плати орендар зобов'язаний сплачувати пеню.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши нарахування пені за несвоєчасне внесення відповідачем (орендарем) орендної плати за Договором оренди № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. та за несвоєчасну сплату по відшкодуванню орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури за Договором № 1-К-2012 від 01.05.2012 року в розмірі 3329,95 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача подвійної орендної плати за період з 07.11.2014року по 10.12.2014року в сумі 15 317,50грн. , суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/191 та п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна»).

Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Відповідно до п.3.10 договору №1-О-2012 від 01.05.2012року у разі розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою ,якщо така виникла ,у повному обсязі , враховуючи санкції балансоутримувачу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року договір №1-О-2012 від 01.05.2012року розірвано.

Так, Позивач нараховує Відповідачу до сплати подвійну орендну плату за період з 07.11.2014року по 10.12.2014року в сумі 15 317,50грн., однак, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, наданий позивачем розрахунок суми подвійної орендної плати , зроблено в порушення вимог п.2.ст.785 ЦК України , оскільки позивачем не доведено яким шляхом, виходячи з якого розміру платежу позивачем проведено розрахунок даної суми подвійної орендної плати .

Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Бусол", м. Харків (вх.№2718 від 26.01.2015року) про визнання договору оренди №1-0-2012 від 01.05.2012року частково недійсним та стягнення коштів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином для визнання правочину (чи його окремої частини) недійсним потрібна наявність підстав передбачених ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", ;Про приватизацію державного майна", Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Про іпотеку", Про страхування", Про банки і банківську діяльність", Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Підстава на яку в зустрічному позові в обґрунтування своєї позиції посилається позивач за зустрічним позовом (належним чином не була документально зафіксована оцінка орендованого майна, у зв'язку із чим відсутня така істотна умова договору та розрахована на її підставі ставка орендної плати відсутня між сторонами), не є підставою для визнання п. 1.1. Договору оренди №1-0-2012 від 01.05.2012року недійсним, оскільки чинними законодавством, а саме ст. 207 ГК України передбачений чіткий перелік обставин, відповідно до яких правочин (чи його окрема частина) визнається недійсним, а саме:

- господарське зобов'язання не відповідає вимогам закону;

- господарське зобов'язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

- господарське зобов'язання укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Суд не вбачає підстав (передбачених ст. 203 ЦК України та ст. 207 ГК України) для визнання п. 1.1. Договору оренди №1-0-2012 від 01.05.2012року частково недійсним, оскільки сторонами не порушені вимоги чинного законодавства та спірний п. 1.1. Договору оренди №1-0-2012 від 01.05.2012року не суперечить інтересам сторін.

Що, стосується заявленої до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 73 132,34грн.нарахованих за безпідставно отриманої завищеної орендної плати за користування майно у 2008 році в сумі 21 527,13грн., у 2009 році у сумі 12 993,0грн., у 2010 році у сумі 10831,20грн., у 2011році у сумі 27 781,01грн., господарський суд також відмовляє в цій частині зустрічних позовних вимог , оскільки вказані суми не є предметом даного спору , оскільки заявлені за періоди, які передували укладенню спірного договору .

З приводу застосування спливу строку позовної давності до зустрічних вимог про визнання договору оренди №1-0-2012 від 01.05.2012року частково недійсним та стягнення позивача (за первісним позовом) коштів то така заява не підлягає до задоволення, оскільки суд не вбачає підстав для задоволення зустрічних вимог про визнання частково недійсним договору та стягнення цих коштів у зв'язку з їх безпідставністю, а не внаслідок спливу строку позовної давності.

Оскільки спір за первісним позовом виник з вини відповідача (позивача за зустрічним позовом), то судові витрати по розгляду справи в цій частині необхідно необхідно покласти на відповідача (позивача за зустрічним позовом) відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог. Враховуючи, що спір за зустрічним позовом виник з вини відповідача (позивача за зустрічним позовом), то судові витрати по розгляду справи в цій частині необхідно залишити за відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 530, 549, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 10, 26 "Про оренду державного та комунального майна", статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Науково - виробничої фірми "Бусол" Товариство з обмеженою відповідальністю (61004, м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 32, код ЄДРПОУ 14096564) на користь Фізико - технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна Національної академії наук України (61103, м. Харків, пр. Леніна, 47, код ЄДРПОУ 03534601):

- на р/р 31254201308790 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011 - 30 722,05 грн. заборгованості з орендної плати;

- на р/р 31257201208790 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011 - 3329,95грн. пені та 1260,15грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині первісних позовних вимог відмовити .

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 10.04.2015 р.

Суддя О.О. Присяжнюк