Постанова

від 11.06.2015 по справі 922/6032/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа № 922/6032/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - Рєпіна В.М. дов. № 64/751 від 09.09.2014 року

відповідача - Печеного О.П. дов. б/н від 19.07.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Бусол", м. Харків (вх. №2526 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.15 у справі № 922/6032/14

за позовом Фізико-технічного інституту низьких температур імені Б.І.Вєркіна Національної академії наук України, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Бусол", м. Харків

про стягнення 49369,50

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Бусол", м. Харків

до Фізико-технічного інституту низьких температур імені Б.І.Вєркіна Національної академії наук України, м. Харків

про визнання частково недійсним договору та стягнення 73132,34 грн.

ВСТАНОВИЛА:

24 грудня 2014 року Фізико-технічний інститут низьких температур ім. Б. І. Вєркіна Національної академії наук України, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Бусол", м. Харків, 30722,05 грн. боргу, пені в сумі 3329,95 грн. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача подвійної орендної плати за період з 07.11.2014 року по 10.12.2014 року в сумі 15 317,50 грн. та 1827 грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Бусол", м. Харків звернулось з зустрічною позовною заявою про визнання договору частково недійсним та стягнення коштів в розмірі 73132,34 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2015 у справі № 922/6032/14 (суддя Присяжнюк О.О.) первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Науково - виробничої фірми "Бусол" Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Фізико - технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна Національної академії наук України 30 722,05 грн. заборгованості з орендної плати; 3329,95 грн. пені та 1260,15 грн. судового збору. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Науково - виробнича фірма "Бусол" Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2015 у справі № 922/6032/14, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову. У первісному позові відмовити повністю. Зустрічний позов задовольнити. В частині відмови в задоволенні первісного позову рішення залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги заявник просить стягнути з позивача.

В обґрунтування викладених вимог відповідач за первісним позовом заперечує щодо правильності нарахування позивачем орендної плати, з огляду на те, що звіт про оцінку на 01.02.2012, висновок про вартість оцінюваного майна не затверджений в установленому законом порядку, а тому вважає, що обчислення орендної плати з вартості об'єкту оренди на суму 519900 грн. (191,8 кв.м.) і 482500 грн. (178,7 кв.м.), є необґрунтованим. Крім того, заявник посилається, що розрахунок пені не відповідає вимогам ст. 232 ГК України.

Позивач за первісним позовом, Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б.І.Вєркіна Національної академії наук України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними скаржником доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач посилається на те, що відповідач систематично порушував умови договору в частині внесення орендної плати, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з її оплати, що також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки. Позивач зазначає, що розрахунок пені є вірним, відповідає умовам договору та узгоджується з приписами чинного законодавства. Крім того, позивач наголошує на правильності розрахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту 0,7.

Науково - виробнича фірма "Бусол" Товариство з обмеженою відповідальністю надала додаткове обґрунтування апеляційної скарги щодо непогодження зі стягнутою сумою заборгованості, а також щодо зустрічного позову.

26.05.2015 Науково - виробнича фірма "Бусол" Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до суду з клопотанням про призначення у справі судової експертизи щодо правильності оцінки об'єкта оренди.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 розгляд справи відкладено на 11.06.2015.

02.06.2015 позивач надав доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких посилається на безпідставність тверджень відповідача щодо заборгованості Фізико-технічного інституту низьких температур імені Б.І.Вєркіна Національної академії наук України перед Науково - виробнича фірма "Бусол" ТОВ.

Крім того, 09.06.2015 позивач надав до суду розрахунок суми неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до п. 2 ст. 785 ЦК України.

11.06.2015 відповідач надав до суду додаткове обґрунтування апеляційної скарги, в яких стверджує, що рішення господарського суду від 07.04.2015 підписано не тим суддею, який входив до складу у господарському суді по цій справі. Також, відповідач вважає, що позивачем до суду надані неправдиві процесуальні документи по справі № 922/3095. Крім того, відповідач наголошує на призначенні судової експертизи відповідно до поданого клопотання.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01 травня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1-0-2012 нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 178,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 47, з них площею 178,7 кв.м. на четвертому поверсі корпусу ВТК, що перебуває на балансі Інституту, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від "01" лютого 2012 року і становить за незалежною оцінкою станом на "01" лютого 2012 року, 482500 грн., розміщене за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 47.

Також 01.05.2012 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1-К-2012 про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури .

Предметом цього договору є урегулювання додаткових до орендних взаємовідносин балансоутримувача (ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України) та орендаря (НВФ "Бусол" ТОВ), які виникають, у зв'язку з діяльністю орендаря на орендованих ним площах за основним договором в частині відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на придбання ним для орендаря комунальних послуг та в частині непрямого користування орендарем (його співробітниками) загальноінститутською інфраструктурою.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту від 01.05.2012 , відповідач прийняв від позивача в користування приміщення площею 178,7 кв.м. на четвертому поверсі корпусу ВТК (згідно експертної оцінки), що знаходиться на балансі ФТІНТ НАН України за адресою: 61103, м. Харків, пр. Леніна, 47 (додаток 3) (арк. справи 26).

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати, з урахуванням чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати за договорами від 01.05.2012 року за №1-О-2012, №1-К-2012 в розмірі 30722,05 грн. за період з 01.07.2014 року по 06.11.2014 року включно, на яку позивачем нарахована пеня в розмірі 3329,95 грн., а також подвійна орендна плата в сумі 15 317,50 грн. за період з 07.11.2014 по 10.12.2014.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів, які би спростовували наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 30 722,05 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача пені за несвоєчасне внесення орендної плати за договором оренди № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. та за несвоєчасну сплату по відшкодуванню орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури за договором № 1-К-2012 від 01.05.2012 року, яка складає загальну суму 3329,95 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в зазначеній частині, суд першої інстанції виходив з того, що факт несвоєчасного внесення відповідачем орендної плати за договором оренди № 1-О-2012 від 01.05.2012 та несвоєчасної сплати по відшкодуванню орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та утримання загальноінститутської інфраструктури за договором № 1-К-2012 від 01.05.2012 в розмірі 3329,95 грн., підтверджується матеріалами справи, ґрунтується на умовах договору та відповідає нормам чинного законодавства.

Разом з цим, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача подвійної орендної плати за період з 07.11.2014 по 10.12.2014 в сумі 15 317,50 грн. в зв'язку з невідповідністю наданого позивачем розрахунку суми подвійної орендної плати вимогам ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Бусол", м. Харків (вх.№2718 від 26.01.2015року) про визнання договору оренди №1-0-2012 від 01.05.2012 року частково недійсним, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в зв'язку з відсутністю передбачених ст. 203 ЦК України та ст. 207 ГК України підстав для визнання договору оренди №1-0-2012 від 01.05.2012 року частково недійсним, оскільки сторонами не порушені вимоги чинного законодавства та спірні пункти договору оренди №1-0-2012 від 01.05.2012 року не суперечать інтересам сторін. Також, суд першої інстанції відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 73 132,34 грн., нарахованих за безпідставно отриманої завищеної орендної плати за користування майно у 2008 році в сумі 21 527,13 грн., у 2009 році у сумі 12 993,0 грн., у 2010 році у сумі 10831,20 грн., у 2011 році у сумі 27 781,01 грн., зважаючи на те, що вказані суми не є предметом даного спору, оскільки заявлені за періоди, які передували укладенню спірного договору.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.1 договору № 1-О-2012 від 01.05.2012 р., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 01.10.95 р. № 786 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - березень 2012 р. 4560,72 грн.

Пунктом 3.4 договору встановлено, орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщення щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця договору від 01.05.2012 року, орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).

Посилання відповідача на те, що вартість приміщень в сумі 482500,00 грн. визначена з порушенням норм чинного законодавства про оренду, без експертної оцінки, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами та дійсними обставинами справи.

Так, у вступній частині Звіту про оцінку нежитлових приміщень 4-го поверху виробничо-технічного корпусу, загальною площею 178,7 м.кв., що розташовані за адресою: м. Харківа, пр. Леніна, 47, вказано, що ПП. "АССА-А" виконав на замовлення саме ТОВ НВФ "Бусол" оцінку нежитлових приміщень на підставі договору № 01-02/12 від 01.02.2012.

Крім того, узгодження між сторонами договору ціни користування предметом оренди передбачає погодження оцінки вартості предмету оренди, яка є основним елементом визначення відповідної ціни, а тому доводи відповідача про незалежність оцінки вартості орендованого майна, показники якої сформували орендну плату, що була погоджена сторонами є необґрунтованими.

Також, є безпідставними доводи відповідача стосовно строку чинності даного звіту, оскільки у звіті, який долучено позивачем до матеріалів справи міститься лист директора ПП "АСС-А" Чермних О.І., щодо технічної помилки у звіті про оцінку майна, в якому директор ПП "АСС-А" повідомив замовника про допущення технічної помилки в даті складення та даті оцінки, у зв'язку зі чим просив читати:

- дата складання звіту - 05 лютого 2012 року,

- дата оцінки - 01 лютого 2012 року.

Слід зазначити, що відповідачем даний звіт не оскаржений у встановленому законом порядку. В матеріалах справи відсутні письмові докази того, що замовник ТОВ НВФ "Бусол" звертався до ПП "АСС-А" з відповідним листом щодо внесення виправлення до вищевказаного звіту.

Згідно з п. 3.5 договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотні зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Тобто внесення змін щодо розміру орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень передбачає укладення сторонами відповідної додаткової письмової угоди.

Проте, відповідач не звертався до позивача щодо перегляду розміру орендної плати та укладання відповідної додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна від 01.05.2012 № 1-О-2012 в порядку, визначеному ст. 188 ГК України та п. 3.5 договору . В судовому порядку зміни до договору також не вносилися.

Також, не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що позивачем не було застосовано коефіцієнт 0,7 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 при нарахуванні орендної плати, оскільки такі твердження спростовуються наданим позивачем розрахунком орендної плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна, який відповідно до п. 7.1 договору № 1-О-2012 від 01.05.2012, є його невід'ємною частиною.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що в договорі від 01.05.2012 № 1-К-2012 визначено неправильну ціну оренди та неправильно нарахована основна заборгованість, є безпідставними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи знаходиться акт звіряння розрахунків (а.с. 41, т.1), який підписаний з боку ТОВ НВФ "Бусол" без жодних зауважень, що свідчить про визнання останнім заборгованості перед позивачем.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з орендної плати за договором № 1-О-2012 від 01.05.2012 в розмірі 26484,23 грн., а також заборгованості з відшкодування орендарем витрат балансоутримувача за договором № 1-К-2012 від 01.05.2012, відповідач не надав суду доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку суми позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 30 722,05 грн. обґрунтовані та правомірні.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне внесення орендної плати за договором оренди № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. та за несвоєчасну сплату по відшкодуванню орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендд № 1-К-2012 від 01.05.2012 року, яка складає загальну суму 3329,95 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 3.6. договору № 1-О-2012 від 01.05.2012 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 2.2.8 договору № 1-К-2012 від 01.05.2012, сторони передбачили, що при несвоєчасному внесенні плати орендар зобов'язаний сплачувати пеню.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши нарахування пені за несвоєчасне внесення відповідачем (орендарем) орендної плати за договором оренди № 1-О-2012 від 01.05.2012 та за несвоєчасну сплату по відшкодуванню орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури за договором № 1-К-2012 від 01.05.2012 в розмірі 3329,95 грн., колегія суддів приходить до висновку, що пеня нарахована позивачем вірно, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та 6 ст. 232 ГК України.

В зв'язку з чим, наведені відповідачем доводи щодо невірного розрахунку пені є безпідставними, оскільки не мають документального обґрунтування.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача подвійної орендної плати за період з 07.11.2014 року по 10.12.2014 року в сумі 15 317,50 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/191 та п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Відповідно до п.3.10 договору №1-О-2012 від 01.05.2012 року у разі розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою ,якщо така виникла ,у повному обсязі , враховуючи санкції балансоутримувачу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року договір №1-О-2012 від 01.05.2012 року розірвано.

Таким чином, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача подвійної орендної плати згідно ст. 785 ЦК України за користування річчю за час прострочення.

Так, позивач нараховує відповідачу до сплати подвійну орендну плату за період з 07.11.2014 року по 10.12.2014 року в сумі 15 317,50 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що розрахунок неустойки зроблено позивачем, виходячи з розміру орендної плати, який складає 5472,86 грн. разом з ПДВ, з коригуванням оренди за попередній місяць на індекс інфляції, а також з відрахуванням орендної плати в розмірі 1243, 42 грн. за період чинності договору ( з 01.11.2014 по 06.11.2014).

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок, який ґрунтується на умовах договору, а також зважаючи на наявність у позивача правових підстав для стягнення подвійної орендної плати згідно ст. 785 ЦК України, колегія суддів вважає первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15 317,50 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2015 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з відповідача подвійної орендної плати за період з 07.11.2014 по т10.12.2014 в сумі 15 317,50 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Бусол", м. Харків про визнання договору оренди №1-0-2012 від 01.05.2012 року частково недійсним та стягнення коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, звертаючись до господарського суду, ТОВ НВФ "Бусол" просив визнати недійсними п. 1.1. ст. 1 договору оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України № 1-0-2012 від 1 травня 2012 р. у частині встановлення вартості нежитлових приміщень згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 1 лютого 2012 р. станом на 1 лютого 2012 р. 482 500 грн; п. 3.1. ст. З договору оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України № 1-0-2012 у частині визначення орендної плати без ПДВ за перший місяць оренди 4560, 72 грн., мотивуючи тим, що вказані пункти договору суперечать ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 284 ГК України, ст..ст. 10, 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином для визнання правочину (чи його окремої частини) недійсним потрібна наявність підстав передбачених ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Підстава на яку в зустрічному позові в обґрунтування своєї позиції посилається позивач за зустрічним позовом (належним чином не була документально зафіксована оцінка орендованого майна, у зв'язку із чим відсутня така істотна умова договору та розрахована на її підставі ставка орендної плати відсутня між сторонами), не є підставою для визнання п. 1.1. договору оренди №1-0-2012 від 01.05.2012 року недійсним.

Колегія суддів не вбачає підстав (передбачених ст. 203 ЦК України та ст. 207 ГК України) для визнання договору оренди №1-0-2012 від 01.05.2012 року частково недійсним, оскільки сторонами не порушені вимоги чинного законодавства. До того ж, спірний договір розірвано в судовому порядку згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2014.

Що, стосується заявленої до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 73 132,34 грн., нарахованих за безпідставно отриманої завищеної орендної плати за користування майно у 2008 році в сумі 21 527,13 грн., у 2009 році у сумі 12 993,0 грн., у 2010 році у сумі 10831,20 грн., у 2011 році у сумі 27 781,01 грн., зазначені зустрічні вимоги є безпідставними, оскільки вказані суми заявлені за періоди, які передували укладенню спірного договору.

Науково - виробнича фірма "Бусол" Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення у справі судової експертизи щодо правильності оцінки об'єкта оренди.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача щодо призначення у справі судової експертизи щодо відповідності звіту про оцінку від 01.02.2012 року та висновку про вартість оцінюваного майна, вважає за необхідне відмовити в задоволенні вищевказаного клопотання виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу. Визначення поняття "судова експертиза " наводиться у ст.1 Закону України "Про судову експертизу": судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В даному випадку питання, які відносяться відповідачем в клопотанні про призначення експертизи не потребують застосування спеціальних знань експертом, а залучення експерта є недоцільним, оскільки спірні питання були досліджені та оцінені судом безпосередньо на підставі представлених документів. До того ж, експертний висновок у даній справі є обґрунтованим. Доказів порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення судової експертизи, відповідачем надано не було, підсумковий висновок експертизи узгоджується з дослідницькою частиною. Відповідачем не було надано жодних доказів, які б викликали у суду сумнів у правильності проведеної судової експертизи.

До того ж, як зазначалось вище, Звіт про оцінку нежитлових приміщень 4-го поверху виробничо-технічного корпусу, загальною площею 178,7 м.кв., що розташовані за адресою: м. Харківа, пр. Леніна, 47, був виконаний ПП "АССА-А" саме на замовлення ТОВ НВФ "Бусол" оцінку нежитлових приміщень на підставі договору № 01-02/12 від 01.02.2012, та не оскаржений в подальшому в установленому законом порядку. Тобто правомірність зазначених в ньому даних відповідачем під сумнів не ставилася.

Крім того, ТОВ "Альтера -ОК", яка є суб'єктом оціночної діяльності відповідно до сертифікату №12388/11, виданого 26.08.2011 року Фондом Державного майна України, надано Рецензію на Звіт про оцінку нежитлових приміщень 4-ого поверху виробничо - технічного корпусу, загальною площею 178,7 кв.м. ФТІНТ НАН України, що розташовані за адресою: м. Харків, пр.Леніна,47. Згідно з вказаною рецензією Звіт "соответствует требованиям нормативно - правовых актов по оценке имущества. Указанные в настоящей рецензии недостатки не повлияли на окончательные выводы о стоимости".

Таким чином, господарський суд не вбачає дійсної потреби та доцільності у призначенні судової експертизи.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку та є такими, що спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти первісного позову, так і правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 12 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Бусол", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.04.15 у справі № 922/6032/14 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з відповідача подвійної орендної плати за період з 07.11.2014 по 10.12.2014 в сумі 15 317,50 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Науково - виробничої фірми "Бусол" Товариство з обмеженою відповідальністю (61004, м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 32, код ЄДРПОУ 14096564) на користь Фізико - технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна Національної академії наук України (61103, м. Харків, пр. Леніна, 47, код ЄДРПОУ 03534601) 15 317,50 грн. подвійної орендної плати за період з 07.11.2014 по 10.12.2014.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 16.06.2015.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.