Постанова

від 15.04.2015 по справі 906/82/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 906/82/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. ,

суддя Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 26.02.2015 року у справі № 906/82/15 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз"

2) Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Грейн"

про витребування майна, визнання права власності та скасування рішень державного реєстратора

за участю представників:

позивача - Кириченко Р.Ю, за довіреністю, відповідача 1 - не з'явився, відповідача 2 - не з'явився, третьої особи - не з'явився

В судовому засіданні від 15.04.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.01.15 року порушено провадження у справі № 906/82/15 за позовом ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (далі - позивач) до ТзОВ "Житомир Ессет Пропертиз" (далі - відповідач 1) та Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області (далі - відповідач 2) про витребування майна, визнання права власності та скасування рішень державного реєстратора, залучено до участі у справі а якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТзОВ "Голден Грейн".

23.02.15 року до господарського суду Житомирської області позивач по справі звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на цілісні майнові комплекси, які належать відповідачу 1 та знаходяться за адресами: м. Житомир, провулок 2-й Іподромний 3-а; м. Житомир, вул. Перемоги 84; с. Кодня Житомирського району Житомирської області, вул. Гагаріна 2. Позивачем щодо кожного цілісного майнового комплексу зазначений перелік майна, з якого він складається.

25.02.15 року позивач на адресу суду першої інстанції надіслав уточнення до заяви про забезпечення позову, відповідно до яких останній просить накласти арешт на цілісні майнові комплекси, які зареєстровані за відповідачем 1 та знаходяться за адресами: м. Житомир, провулок 2-й Іподромний 3-а та м. Житомир, вул. Перемоги 84.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.02.2015 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на цілісні майнові комплекси, що належать ТзОВ "Житомир Ессет Пропертиз" (10001, м. Житомир, провулок 2-й Іподромний 3-а, ідентифікаційний код 39531077) на праві власності, а саме на: - цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Житомир, провулок 2-й Іподромний 3-а; - цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги 84 до набрання рішенням суду законної сили.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач 1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати відповідну ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 23.02.2015 року з уточненнями до останньої від 25.02.2015 року. Вважає, що при вирішенні питання про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції поверхнево та формально підійшов до вирішення даного питання, а відсутність оцінки наведених заявником доводів та міркувань на предмет відповідності з реальними обставинами справи , покладання в основу висновків суду неперевірених даних , які в реальності є неправдивими і надуманими, призвели до необґрунтованого винесення ухвали про забезпечення позову.

В судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав доводи апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги. Вважає її мотиви безпідставними та необґрунтованими. Просить останню залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п.п. 3.9.2, п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.02.2015 року позивач по справі звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, з уточненнями до останньої від 25.02.15 року, шляхом накладення арешту на цілісні майнові комплекси, які належать відповідачу 1.

Мотивуючи подання відповідної заяви позивач зазначив, що цілісні майнові комплекси, які є предметом спору були придбані на торгах третьою особою по справі - ТзОВ "Голден Грейн" та після скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду м. Києва від 03.03.14 року у справі № 5011-32/14782-2012, відразу були відчужені останньою на користь відповідача 1.

На цій підставі, позивач припускає, що наявний ризик, що відповідач 1, як власник цілісних майнових комплексів, може недобросовісно скористатись своїм правом власника на відчуження майна третім особам, що матиме негативні наслідки та призведе до утруднення виконання рішення суду в частині витребування у відповідача 1 майна, яке має бути повернуто позивачу. Також позивач в обґрунтування поданої заяви зазначив, що прилюдні торги були проведені незаконно, що може свідчити про те, що всі учасники цих торгів, у т.ч. і третя особа, заздалегідь мали між собою домовленості щодо підготовчих дій до проведення прилюдних торгів та подальшої реалізації вказаного майна на цих торгах саме третій особі.

Крім того, позивач вказав, що до винесення рішення господарським судом м.Києва у справі № 5011-32/14782-2012 про визнання торгів недійсними, майно позивача, яке було реалізоване на недійсних торгах та придбане третьою особою, належали на праві власності позивачу, що підтверджується змістом мотивувальної частини цього ж рішення. А згодом стало відомо, що за відповідачем 1 було зареєстровано право власності на вказане майно, що ще раз, на думку заявника, свідчить про наявність ризику відчуження відповідачем 1 вказаного майна.

В підтвердження намірів відповідача 1 здійснити відчуження спірного майна, позивачем були надані суду роздруківки з відповідних інтернет-сайтів, згідно яких зазначені ЦМК виставлені в мережі інтернет на продаж.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 ГПК України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Відповідно до п. 1 зазначеної постанови Пленуму, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Виконання судового рішення є частиною права на справедливе правосуддя, гарантоване Європейською Конвенцією про захист прав і основних свобод. За своєю правовою природою заходи щодо забезпечення позову є певною мірою обмеженням щодо розпорядження власністю, проте воно має тимчасовий характер і вживається виключно з метою забезпечення виконання судового рішення. Вживаючи заходи забезпечення позову, суд не може наперед вирішувати справу і давати коментарі і висновки щодо обґрунтованості позовних вимог.

Накладення арешту на спірне майно ніяким чином не порушує прав відповідача 1 - ТзОВ "Житомир Ессет Пропертиз" щодо користування даним майном та отримання від нього відповідних доходів, а тому суд першої інстанції правомірно прийняв рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що у випадку вчинення відповідачем 1 будь-яких дій щодо розпорядження (відчуження) як власником цілісних майнових комплексів до вирішення спору по суті можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про задоволення заяви позивача та вжиття заходів по забезпеченню позову.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи заяву позивача, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Житомирської області від 26.02.2015 року у справі № 906/82/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Демидюк О.О.