Рішення

від 25.09.2008 по справі 2-1295/2008

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 2-1295/2008

Справа  № 2-1295/2008

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 вересня 2008 року                                                                                       

м. Запоріжжя

        Орджонікідзевський  районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого

судді Геєць Ю.В., при секретарі Зеленюк Ю,С., розглянувши у відкритому судовому

засіданні у  залі суду у м.

Запоріжжя  цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі 

Запорізьких міських електричних мереж про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся

до суду з позовом до ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських

електричних мереж про відшкодування шкоди, в ході судового розгляду справи

збільшив позовні вимоги, в позові вказав, що згідно з договором купівлі-продажу

від 22 жовтня 2004 року позивач та його мати ОСОБА_2, придбали будинок АДРЕСА_1

у ОСОБА_3, вартість якого на день придбання складала 38 449 грн. Вказаний

договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського

нотаріального округу Бургазли І.І., зареєстрований в  Державному реєстрі правочинів за № 208752 від

22.10.2004 року. 26.10.2004 року договір купівлі-продажу внесений до реєстрової

книги за № 189 за реєстраційним № 8031307 Орендного підприємства «Запорізьке

міжміське бюро технічної інвентаризації». В одній з кімнат придбаного будинку,

тобто в кімнаті 1-6 площею 20,2 кв.м., виявилась розташованою трансформаторна

підстанція. Попередній власник та позивач, починаючи з дня придбання будинку,

вимагали від енергопостачаючих підприємств усунення перешкод у володінні

об'єктом нерухомості, прибрати трансформаторну підстанцію або  скласти договір оренди належного позивачу

майна та сплачувати плату за користування кімнатою у будинку. Відповіді

посадових осіб підприємства ВАТ «Запоріжжяобленерго» були негативними. Як

з'ясувалось, зазначена трансформаторна підстанція № 703, інвентарний номер

6963, належить підприємству «Запорізькі міські електричні мережі». Враховуючи,

що розмір плати за користування майном між сторонами не встановлений, позивач

визначає розмір шкоди за „Методикою розрахунку і порядком використання плати за

оренду державного майна”, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України

від 04 жовтня 1995 року № 786, з наступними змінами. Та наводить розрахунок

завданої шкоди згідно до п. 8 вказаної методики. Як стало відомо відповідачу

вартість належного йому домоволодіння на момент розгляду справи складає 285308

грн., а не 38449 грн., що було вказано на день пред'явлення позову, та на

підставі зазначеної методики, вартість плати за користування кімнатою 1-6 у

належному йому будинку за три останні роки складає 122970 грн. 58 коп. (285308

грн. : 140,6 кв.м. х 20.2 кв.м. х 3 роки = 122970 грн. 58 коп.), які просить

стягнути з відповідача, та покласти на відповідача понесені ним судові витрати.

В судовому

засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному

обсязі.

Представники

відповідача в судовому засіданні заперечують проти задоволення позовних вимог

позивача, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, пояснили, що

між сторонами відсутні договірні правовідносини, та позивачем неправомірно

застосовано положення  «Методики

розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна», просять

відмовити у задоволені позову.

Заслухавши пояснення

позивача, представника позивача, представників відповідача, допитавши свідка,

дослідивши обставини справи, оцінивши у сукупності письмові докази, суд вважає,

що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України,

суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних

осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й

іншими особами, що беруть участь у справі.

В обґрунтування

позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 762 ЦК України відповідно до

яких наймач має сплачувати за користування чужим майном.

Стаття 762 ЦК

України відносить до глави 58 «Найм (оренда)», внаслідок чого регулює

відносини, що виникають між сторонами під час виконання укладеного договору

оренди.

При розрахунку

вартості користування однією кімнатою, використав методику розрахунку і порядок

використання плати за оренду державного майна.

Відповідно до ст.

1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» врегульовано

організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних

підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить

Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх

структурних підрозділів.

Відповідно до п. 1

«Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна»

затвердженої Постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 року «методику і порядок

розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму

справляння  плати за оренду цілісного

майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних

підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна

державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами,

установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань рухомого

та нерухомого  військового майна (за

винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також

майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного

у процесі приватизації (корпоратизації)».

З матеріалів

справи вбачається, що позивач придбав ½ частину будинку розташованого за адресою

АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 22.10.2004 року, як фізична особа,

іншу ½

частину

зазначеного будинку придбала ОСОБА_2 (мати позивача), відповідно до вказаного

договору купівлі-продажу вартість будинку складала 38 449,00 грн.

При цьому,  відповідно до п. 7 зазначеного договору

житловий будинок, що продається, візуально оглянутий покупцями до підписання

договору, недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню житлового

будинку за призначенням, на момент огляду виявлено не було.

Відповідно до

витягу із реєстру права власності на нерухоме майно розташоване за адресою

АДРЕСА_1  від 03.04.2008 р., вартість

будинку на 03.04.2008 року складає 285 308,00 грн.

Таким чином, за

період з 22.10.2004 року по 03.04.2008 рік вартість будинку зросла на 246

859,00 грн.

Однак на момент

звернення позивача до суду 21.02.2008 року він був власником ½ частини будинку

АДРЕСА_1, що свідчить з наданого ним витягу з реєстру права власності на

нерухоме майно.

Та лише на

підставі договору дарування від 23.05.2008 року посвідченого державним

нотаріусом п'ятої Запорізької державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 подарувала

ОСОБА_1 іншу ½ частину вказаного будинку, та згідно витягу про реєстрацію права власності

на нерухоме майно зареєстровано ОП «ЗМБТІ» 20.06.2008 року, тобто вже після

звернення позивача до суду.

Таким чином, на

момент звернення до суду позивач був власником лише ½ частини будинку, а тому у

позивача відсутні підстави вимагати стягнення з відповідача коштів, виходячи з

розрахунку цілого житлового будинку.

Вказана в витязі з

реєстру прав власності на нерухоме майно вартість такого майна (285 308,00

грн.) не може бути використана позивачем, так як безпосередньо у методиці (п.

8) розмір орендної плати має визначатися виходячи з вартості майна визначеної

незалежною оцінкою, тобто визначену експертом, про що надається відповідний

висновок.

В обґрунтування

позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 401-403 ЦК України,

відповідно до яких вказує, що право користування чужим майном (сервітут) може

бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний

сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не

можуть бути задоволені іншим способом.

Крім того, як

встановлено в судовому засіданні, між позивачем та відповідачем договір

найму  (оренди) про надання права

користування житловим будинком або його частиною не укладався.

Згідно ст. 402 ЦК

України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або

рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та

про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення

сервітуту.

Згідно ч.1 ст. 182

ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих

прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч.1 ст. 201

ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених

законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до

вказаних норм сервітут як речове право користування однією особою майном іншої

особи може виникати на підставах встановлених законом (договір, закон, заповіт,

рішення суду, при цьому таке речове право підлягає державній реєстрації у

встановленому порядку.

Вказане свідчить,

що діючим законодавством встановлено вимоги, лише з виконанням яких виникає

сервітутне користування - наявність документу в якому таке право зафіксоване та

його (права) державна реєстрація.

Між позивачем та

відповідачем не укладався договір сервітуту, як рівно і не було встановлено

сервітут на інших підставах, передбачених законодавством. Крім того, позивач

сам вказує на відсутність між сторонами таких правовідносин.

Відсутність між

сторонами сервітутних правовідносин, орендних правовідносин свідчить про

неправомірність застосування позивачем положень «Методики розрахунку і порядок

використання плати за оренду державного майна» для визначення розміру

заподіяних збитків, внаслідок чого розрахунок позовних вимог є необґрунтованим,

внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Пояснення свідка ОСОБА_2,

яка суду пояснила, що у жовтні 2004 року вони з сином ОСОБА_1 придбали будинок,

в одній з кімнат якого знаходився трансформатор, який перешкоджав

використовувати одну з кімнат будинку за призначенням та негативно впливав на

стан її здоров'я, не спростовують

висновку суду про відсутність законних підстав для задоволення заявлених

позовних вимог.

Керуючись

ст.ст. 182, 210, 762 ЦК України,  ст.

ст.  10, 11,  209, 212, 

214, 215 ЦПК  України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Запоріжжяобленерго» в

особі  Запорізьких міських електричних

мереж про відшкодування шкоди - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до

апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд

м.Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви

про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                                                                                              Ю.В.Геєць