Ухвала

від 08.04.2015 по справі 2а-5994/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2015 р. м. Київ К/800/43356/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у місті Червонограді Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі за позовом колективного малого підприємства «Юридичний центр захисту прав власників» до Управління Пенсійного фонду України у місті Червонограді Львівської області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги,

в с т а н о в и л а:

Колективне мале підприємство «Юридичний центр захисту прав власників» звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Червонограді Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення від 28.01.2011 №36, визнання протиправним та скасування вимоги від 15.12.2010 №Ю-517.

Позовні вимоги мотивовано хибністю позиції органу Пенсійного фонду щодо наявності у позивача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки колективне мале підприємство «Юридичний центр захисту прав власників» є платником єдиного податку та сплачувало відповідні страхові внески у складі єдиного податку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України у місті Червонограді Львівської області від 15.12.2010 №Ю-517 про сплату боргу зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 119934,99 грн. та рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Червонограді Львівської області від 28.01.2011 про застосування фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у розмірі 255705,74 грн.

У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у місті Червонограді Львівської області із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Управління ПФУ в м. Червонограді Львівської області проведено планову перевірку колективного малого підприємства «Юридичний центр захисту прав власників» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01.01.2004 до 01.11.2010 та надання достовірних відомостей про застрахованих осіб до органів Пенсійного фонду за період з 01.01.2004 до 01.11.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 15.12.2010 №60.

Перевіркою щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з січня 2004 року по липень 2010 року встановлено порушення позивачем вимог пункту 6 частини другої статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: не нараховано страхові внески в розмірі 32,0%, 32,01%, 31,8%, 32,3%, 33,2% на суми фактичних витрат на оплату праці, що відображені у відомостях нарахування заробітної плати, внаслідок чого органом Пенсійного фонду донараховано страхових внесків на суму 119934,99 грн.

За результатами перевірки органом Пенсійного фонду виставлено позивачеві вимогу від 15.12.2010 №Ю-517 про сплату боргу в сумі 119934,99 грн.

Колективним малим підприємством «Юридичний центр захисту прав власників» на акт перевірки від 15.12.2010 подано заперечення від 17.12.2010, за результатами розгляду яких складено акт звірки сум коштів, які спрямовані до Пенсійного фонду України у вигляді частини ставки єдиного податку за період з січня 2004 року по грудень 2010 року.

В рахунок узгодженої вимоги про сплату боргу від 15.12.2010 №Ю-517 на суму 119 934,99 грн. донарахованих страхових внесків, органом Пенсійного фонду зараховано частину суми єдиного податку, яка надійшла на рахунки Пенсійного фонду від позивача у розмірі 59847,33 грн.

23.12.2010 позивачем самостійно сплачені страхові внески у сумі 60 087,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2010 №215 (призначення платежу: «внески в пенсійний фонд, нарахування на фонд оплати праці за період з 01.01.2004 по 01.11.2010, додатково до сплаченого в складі єдиного податку».

На підставі акту перевірки від 15.12.2010 Управлінням Пенсійного фонду України у місті Червонограді Львівської області прийнято рішення від 17.12.2010 №446 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків за період з січня по грудень 2004р., з січня по грудень 2005р., з січня по грудень 2006р., з січня по грудень 2007р., з січня по грудень 2008р., з січня по грудень 2009р., з січня по липень 2010р., в розмірі 257073,34 грн.

Вказане рішення позивачем оскаржено до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. За наслідками розгляду скарги прийнято рішення від 25.01.2011 №4 про скасування рішення від 17.12.2010 №447, яким орган Пенсійного фонду зобов'язано прийняти нове рішення з урахуванням того, що виявлено помилки при обчисленні суми штрафних санкцій.

Відповідачем на підставі висновків рішення від 25.01.2011 №4 прийнято рішення від 28.01.2011 №36 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків за період з січня 2004 року по грудень 2010 року в розмірі 255705,74 грн.

Вказуючи на протиправність вимоги про сплату боргу від 15.12.2010 №Ю-517 та рішення про застосування фінансових санкцій від 25.01.2011 №4, колективне мале підприємство «Юридичний центр захисту прав власників» звернулось до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності вимоги про сплату боргу від 15.12.2010 №Ю-517 та рішення про застосування фінансових санкцій від 25.01.2011 №4 як таких, що винесено (прийнято) відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що органом Пенсійного фонду при формуванні оскаржуваної вимоги та винесенні рішенні про застосування фінансових санкцій не враховано того, що позивачем до органу Пенсійного фонду сплачено 61890,54 грн. страхових внесків у вигляді частини ставки єдиного податку (42%).

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо достатності досліджених судами обставин для вирішення справи по суті, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (чинного на час виникнення спірних відносин) суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків.

З матеріалів справи убачається, що оскаржуючи спірні рішення Управління Пенсійного фонду, позивач вказує на неправильність обчислення суми недоїмки та штрафу. Зокрема, звертає увагу, що Управління Пенсійного фонду підтверджує зарахування частини сум сплаченого підприємством єдиного податку в рахунок сплати страхових внесків. Тому вважає, що від суми недоїмки необхідно відняти 61890,55 грн . , отриманих Управлінням Пенсійного фонду як частину єдиного податку, та, відповідно, перерахувати і розмір штрафу.

У той же час, як убачається зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій, судами не у повному обсязі досліджено природу виникнення заборгованості позивача перед Управлінням Пенсійного фонду. Зокрема, вказавши на обов'язок позивача сплачувати страхові внески, суд першої інстанції не дослідив обґрунтованість розміру заборгованості. Суд апеляційної інстанції, вказавши на безпідставне зарахування до складу недоїмки суми сплачених позивачем у складі єдиного внеску коштів у розмірі 61890,55 грн., не дослідив природу виникнення решти суми недоїмки, визначеної Управлінням Пенсійного фонду в оскаржуваній вимозі.

Таким чином, як висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування вимоги від 15.12.2010 №Ю-517, так і висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову у вказаній частині, є передчасними.

Крім того, в частині позовних вимог про скасування рішення від 28.01.2011 №36 про застосування штрафних санкцій, колегія суддів вказує на неправильність обчислення розміру штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Наведена норма права не дає підстав для визначення суми штрафу наростаючим підсумком у випадку, коли попередньо борг зі сплати страхових внесків не був визначений.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір штрафу за несвоєчасне обчислення розміру страхових внесків у 2004-2010 роках розрахований на підставі акта перевірки від 15.12.2010 наростаючим підсумком, тому не може вважатись правильним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 07 травня 2012 року у справі № 21-300а.

З оглядну на викладене, і у вказаній частині позовних вимог, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

У той же час, в силу положень частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України касаційний суд позбавлений можливості самостійно визначити розмір штрафних санкцій, оскільки лише перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судам при новому розгляді спору необхідно належним чином перевірити твердження позивача щодо зарахування Управлінням Пенсійного фонду частини сплачених підприємством сум єдиного податку в рахунок сплати страхових внесків, а також дослідити, яким чином вказані кошти впливають на розмір спірної недоїмки та нарахованих штрафних санкцій.

Керуючись статями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Червонограді Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року скасувати.

Справу за позовом колективного малого підприємства «Юридичний центр захисту прав власників» до Управління Пенсійного фонду України у місті Червонограді Львівської області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: