Постанова

від 15.09.2015 по справі 2а-5994/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року Справа № 2а-5994/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н. М.,

секретар судового засідання Кіщак К.В.,

представника позивача не прибув,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Колективного малого підприємства «Юридичний центр захисту прав власників» до Управління Пенсійного фонду України у місті Червонограді Львівської області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулось Колективне мале підприємство «Юридичний центр захисту прав власників» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Червонограді Львівської області, в якому просив визнати протиправними і скасувати вимогу № Ю-517 від 15.12.2010 р. про сплату боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 119934,99 грн. та рішення № 36 від 28.01.2011 р. про застосування фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в сумі 255705,74 грн. (з урахуванням уточнень до позовної заяви, згідно яких просив залишити рішення в силі лише в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 2815,54 грн., відтак скасуванню підлягає рішення в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 252890,20 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство зареєстроване як платник єдиного податку і на підставі статті 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 В«Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. В період з 06.12.2010 р. по 15.12.2010 р. відповідачем проводилась планова перевірка підприємства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01.01.2004 р. по 01.11.2010 р. За результатами перевірки складено акт № 60 від 15.12.2010 р., а в подальшому винесено вищевказані вимогу № Ю-517 від 15.12.2010 р. і рішення № 36 від 28.01.2011 р. Зазначив, що висновки УПФ України щодо порушення позивачем п.6 ч.2 ст.17 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» є безпідставними, оскільки, протягом охопленого перевіркою періоду позивач працював на спрощеній системі оподаткування, своєчасно і в повному обсязі нараховував і сплачував страхові внески в ПФ, в складі єдиного податку, із якого 42 % Державне казначейство перераховувало в ПФ, відповідно до чинного Указу Президента В«Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництваВ» . Відповідно до ст. 6 цього Указу позивач не являвся платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Крім цього, зазначив, що відповідач безпідставно визначив недоїмку зі сплати страхових внесків в сумі 119934,99 грн. і з цієї суми безпідставно розрахував фінансову санкцію в розмірі 255705,74 грн., оскільки розмір недоплати страхових внесків міг би становити суму 60087,66 грн., яку позивач доплатив 23.12.2010 р., а решта суми позивач фактично сплатив до ПФ протягом перевіреного періоду в складі єдиного податку (42 % від єдиного податку). Відповідач цю суму безпідставно повторно нарахував позивачеві до оплати, включивши її у загальну суму недоїмки 119934,99 грн. згідно вимоги № Ю-517 від 15.12.2010 р.. При цьому, розмір штрафних санкцій міг би розраховуватись лише із суми фактичної недоплати станом на 01.11.2010 р. у розмірі 56310,79 грн., що мало б наслідком значно менший розмір штрафу, Крім цього, зазначив, що згідно Закону України В«Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - 1 кварталу 2005 рокуВ» , суми внесків до Пенсійного фонду України, суб'єктів господарської діяльності, шо застосовували особливі умови оподаткування обліку та звітності та які були ним сплачені в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - 1 кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах - не вважаються заборгованістю, а згідно ст. 2 - донарахування та фінансові штрафні санкції до таких суб'єктів підприємницької діяльності щодо сум фактично внесених внесків у 2004 році - 1 квартал 2005 року не застосовуються. Відтак, вказане рішення та вимога є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача, в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду 14.09.2015 року за вх. № 1611ел. надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника, крім того, позовні вимоги підтримав повністю з підстав аналогічних викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив, зазначив, що оскаржені позивачем вимога № Ю-517 від 15.12.2010 р. про сплату боргу по страхових внесках у розмірі 119934,99 грн. та рішення № 36 від 28.01.2011 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 255705,74 грн. є законними, оскільки позивач порушив вимоги п.6 ч.2 ст.17 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» щодо обов'язку нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За період із січня 2004 року по липень 2010 р. позивач допустив заборгованість по страхових внесках у розмірі 119934,99 грн. Цю суму недоїмки позивачу було донараховано Управлінням ПФ і саме з цієї суми правомірно розраховано штрафні санкції, відповідно до п.4 ч.9 ст.106 вказаного Закону. Зазначав відповідач, що в рахунок погашення узгодженої вимоги № Ю-517 від 15.12.2010 р. про сплату боргу зі страхових внесків на суму 119934,99 грн. було зараховано частину суми єдиного податку 59847,33 грн., яка надійшла від позивача на рахунки ПФ за період з січня 2004 р. по липень 2010 р., а решта суми боргу 60087,66 грн. позивач самостійно сплатив 23.12.2010 р.

Суд, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Управлінням ПФ України в м. Червонограді Львівської області проведено планову перевірку КМП В«Юридичний центр захисту прав власниківВ» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01.01.2004 року до 01.11.2010 року та надання достовірних відомостей про застрахованих осіб до органів Пенсійного фонду за період з 01.01.2004 року до 01.11.2010 року.

За наслідками перевірки складено Акт про результати планової перевірки від 15.12.2010 р. № 60. З Акта перевірки встановлено, що за даними Розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з січня по грудень 2004р., з січня по грудень 2005р., з січня по грудень 2006р., з січня по грудень 2007р., з січня по грудень 2008р., з січня по грудень 2009р., у графі 1 В«Загальна сума фактичних витрат на оплату праці та інших виплат, пов'язаних з відносинами трудового наймуВ» зазначено нараховані Підприємством суми фонду оплати праці, однак дані суми не зазначено у графі 2 В«Фактичні витрати на оплату праці, суми перших п'яти днів тимчасової непрацездатності та суми допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та суми доходу, що розподіляються між членами колективних, орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств, на які нараховуються внескиВ» . Лише у Розрахунках за березень-квітень 2007 року Підприємство обліковувало у графі 2 фонд заробітної плати та нарахувало страхові внески у графі 3, однак у грудні 2007 року провело корегування показників звітності зняло нараховані в березні-квітні суми страхових внесків. Не проведені нарахування страхових внесків згідно граф №№ 2, 2.1. Звітів про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за січень-липень 2010 року. За період, охоплений перевіркою, не відображено та не нараховано страхові внески на фонд заробітної плати в сумі 367653,10 грн. За результатами перевірки встановлено, що Підприємство за період з січня по грудень 2004р., з січня по грудень 2005р., з січня по грудень 2006р., з січня по грудень 2007р., з січня по грудень 2008р., з січня по грудень 2009р., з січня по липень 2010р. не проводило нарахування страхових внесків в розмірі 32,0%, 32,01%, 31,8%, 32,3%, 33,2% на суми фактичних витрат на оплату праці, що відображенні у відомостях нарахування заробітної плати.

За результатами проведеної перевірки донараховано страхові внески в сумі 119934,99 грн. та винесено вимогу № Ю-517 від 15.12.2010 р. про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму 119934,99 грн.

На підставі висновків Акта перевірки Орган ПФ України прийняв рішення № 446 від 17.12.2010р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків за період з січня по грудень 2004р., з січня по грудень 2005р., з січня по грудень 2006р., з січня по грудень 2007р., з січня по грудень 2008р., з січня по грудень 2009р., з січня по липень 2010р., в розмірі 257073,34 грн.

Вказане рішення Підприємство оскаржило до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. За наслідками розгляду скарги було прийнято рішення № 4 від 25.01.2011р. про скасування рішення № 447 від 17.12.2010 р. та зобов'язано орган ПФ України прийняти нове рішення з урахуванням того, що виявлено помилки при обчисленні суми штрафних санкцій.

На підставі висновків рішення № 4 від 25.01.2011р. Орган ПФ України прийняв рішення №36 від 28.01.2011р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом ПФ України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків за період з січня по грудень 2004р., з січня по грудень 2005р., з січня по грудень 2006р., з січня по грудень 2007р., з січня по грудень 2008р., з січня по грудень 2009р., з січня по липень 2010р., в розмірі 255705,74 грн.

Вказане рішення Підприємство оскаржило до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Пенсійного фонду України. За результатами розгляду скарги КМП В«Юридичний центр захисту прав власниківВ» від 07.02.2011р. вих. №7/2-11/1 та від 12.03.2011р. вих. № 12/3-11/1 залишено без задоволення.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Статтею 5 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» (в редакції на час розглядуваних правовідносин) визначено, що цим Законом регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які йому підлягають, перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Відповідно до п.1 ст.11 вказаного Закону, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно п.1 ст.14 зазначеного Закону, страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі п.6 ч.2 ст.17 цього Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 вказаного Закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Відтак, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а інше не передбачає пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Тому обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 16 розділу XV В«Прикінцеві положенняВ» Закону № 1058-ІV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.

Відповідно до ст. 3 Указу Президента В«Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництваВ» , суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, яке зобов'язано наступного дня після надходження коштів перерахувати суми єдиного податку, зокрема, у розмірі 42 % до Пенсійного фонду України.

З матеріалів справи встановлено, що Актом звірення суми коштів, яку спрямовано до ПФ у вигляді частини ставки єдиного податку по КМП В«Юридичний центр захисту прав власниківВ» станом на 21.12.2010 р., Довідкою УПФ № 276/Б-0 від 12.01.2011 р. щодо надходження частини суми єдиного податку (42 %) по КМП В«Юридичний центр захисту прав власниківВ» за період з 01.01.2004 р. по 01.11.2010 р. до УПФ України в м. Червонограді, розрахунком зарахованої суми частини єдиного податку (42 %) в рахунок донарахованих сум страхових внесків по КМП В«Юридичний центр захисту прав власниківВ» , що станом на 01.11.2011 року позивач КМП В«Юридичний центр захисту прав власниківВ» сплатив до УПФ 61890,54 грн. страхових внесків у вигляді частини ставки єдиного податку (42 %)

Статтею 106 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» передбачено, що простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) вважаються своєчасно не нараховані та/або не сплачені суми страхових внесків у строки, визначені статтею 20 цього Закону. Страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується відповідачем, що у суму заборгованості 119934,99 грн. зі сплати страхових внесків, яка заявлена у вимозі УПФ № Ю-517 від 15.12.2010 р., увійшла і сума фактично сплачених позивачем страхових внесків за період із 01.01.2004 р. по 01.11.2010 р.

Відтак, відповідач заявляючи до позивача вимогу про сплату 119934,99 грн. боргу станом на 01.11.2010 р. безпідставно не врахував уже сплачених позивачем за цей період сум і неправомірно повторно вимагав їхньої сплати.

Крім того, позивач самостійно погасив частину нарахованої ним же заборгованості 59847,33 грн. із загальної суми 119934,99 грн., шляхом зарахування частини суми (42 %) сплаченого позивачем за цей період єдиного податку, яка знаходилась на рахунках УПФ, що є підтвердженням незаконності вимоги УПФ щодо повторної сплати позивачем частини суми страхових внесків, які фактично були сплачені позивачем за період до 01.11.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога відповідача № Ю-517 від 15.12.2010 р. про сплату боргу зі страхових внесків у розмірі 119934,99 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо рішення УПФ № 36 від 28.01.2011 р. про застосування фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у розмірі 255705,74 грн., то суд зазначає, що відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону № 1058-ІУ, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частиною 9 ст. 106 вказаного Закону, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які є виконавчим документом.

З матеріалів справи та змісту рішення УПФ № 36 від 28.01.2011 р. про застосування фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у розмірі 255705,74 грн. та із розрахунку суми штрафної санкції встановлено, що такий розрахунок здійснено відповідачем із неправомірно визначеної відповідачем суми недоїмки 119934,99 грн., тобто без врахування фактично здійснених позивачем і отриманих відповідачем страхових внесків за період із 01.01.2004 р. по 01.11.2010 р.

Відтак, рішення УПФ № 36 від 28.01.2011 р. про застосування фінансових санкцій на суму 255705,74 грн. є також протиправним і підлягає скасуванню.

Крім цього, суд зазначає, що відповідачем не враховано вимог Закону України В«Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - 1 кварталу 2005 рокуВ» , де статтями 1, 2 передбачено, що суми внесків до Пенсійного фонду України, суб'єктів господарської діяльності, що застосовували особливі умови оподаткування обліку та звітності та які були ним сплачені в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - 1 кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах - не вважаються заборгованістю, а тому донарахування та фінансові штрафні санкції до таких суб'єктів підприємницької діяльності щодо сум фактично внесених внесків у 2004 році - 1 квартал 2005 року не застосовуються.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Оскільки сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, це дає суду підстави визнати позовні вимоги про визнання протиправними та скасування спірного рішення та вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 3,40 грн., такий відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Червонограді Львівської області № 36 від 28.01.2011 року та вимогу Управління Пенсійного фонду України у м. Червонограді Львівської області № Ю-517 від 15.12.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Колективного малого підприємства «Юридичний центр захисту прав власників» (Львівська обл., м Червоноград, вул. Б. Хмельницького, 20а; ЄДРПОУ 22405832) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 18 . 09.2015 року.