Рішення

від 21.04.2015 по справі 922/1165/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р.Справа № 922/1165/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.

розглянувши справу

за позовом Приватної фірми "Знак", м. Харків до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод", м. Харків про стягнення 575650,82 грн. за участю представників:

від позивача: Шило В.Г. - довіреність від 20.03.2015

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Знак", м. Харків (далі за текстом - позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод", м. Харків (далі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості в сумі 575650,82 грн., із яких сума основного боргу - 418101,66 грн., 3% річних - 33380,86 грн., втрати від інфляції 124168,30 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати по справі у розмірі 283,58 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 12114,27 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами поставки № 240 від 11.01.2010 р., № 137 від 15.01.2010 р., № 212 від 25.01.2010 р., № 215 від 01.04.2010 р. щодо оплати отриманого товару та на договір про відступлення права вимоги від 08.04.2013 р., укладений між Приватною фірмою "Дельта", м. Харків, та позивачем.

Позивачем на адресу суду 23.03.2015 р. надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій посилаючись на збільшення періоду наявності заборгованості, просить суд стягнути з відповідача 418101,66 грн. основного боргу, 34641,32 грн. - 3% річних, 152970,41 грн. інфляційних втрат.

Надаючи вказані заяви про збільшення позовних вимог, позивачем була додатково сплачена сума судового збору в розмірі 602,00грн., що підтверджується квитанцією №С6-578 від 23.03.2015.

Господарським судом вказана заява позивача розглянута та визнана такою, що відповідає приписам чинного господарського процесуального законодавства, тому остаточними позовними вимогами позивача є стягнення 605713,39грн.

Також від позивача на адресу суду 20.04.2015 надійшли клопотання про виклик представників відповідача (вх. №15714), про витребування доказів (вх. № 15716 та №15718), про перенесення розгляду справи (вх. №15719). Однак 21.04.2015 представником позивача надано клопотання про залишення вказаних клопотань без розгляду. У зв'язку з цим, клопотання про витребування доказів, про виклик представників відповідача та про перенесення розгляду справи залишаються судом без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив її задовольнити.

Відповідач наданим йому правом не скористався, представника в судові засідання не направив, відзиву не надав.

Господарським судом перевірено місцезнаходження відповідача. У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою відповідача є: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 96. Вказані відомості співпадають з відомостями, зазначеними позивачем у позовній заяві.

За вказаною адресою відповідачу направлялись копії ухвал про порушення провадження у справі, про забезпечення позову та про відкладення розгляду справи.

Ухвала про порушення провадження у даній справі від 02.03.2015 повернулася до суду підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи приписи чинного законодавства, а також те, що ухвала про відкладення розгляду справи від 24.03.2015 підприємством зв'язку не поверталася, судом здійснене належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання у даній справі.

У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

11 січня 2010 року між приватною фірмою «Дельта», м. Харків, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 240 (далі за текстом - Договір № 240).

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 240, ПФ «Дельта» зобов'язалося постачати у власність відповідача матеріали, деталі та запасні частини трамвайних вагонів Т-3, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених Договором.

Пунктом 6.4. Договору №240 визначено, що передача товару оформлюється накладною при наявності довіреності у представника покупця. Датою поставки вважається дата прийняття покупцем продукції з відповідною поміткою в накладній. Одночасно з поставкою продукції покупцю передаються супровідні документи: накладна, податкова накладна, рахунок-фактура.

Розрахунки за цим Договором здійснюються після дати поставки (пункт 5.1 Договору №240).

На виконання умов Договору № 240 ПФ «Делата» поставила відповідачу товар на загальну суму 59896,38грн., що підтверджується накладною №42 від 07.06.2012, рахунком-фактурою №07/06-05 від 07.06.2012, податковою накладною №5 від 07.06.2012.

Враховуючи умови пункту 5.1 Договору №240, у відповідача обов'язок щодо оплати товару, отриманого згідно накладної №42 від 07.06.2012, виник 08.06.2012.

Сторонами Договору №240 підписаний та скріплений печатками акт звірки розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача станом на 01.01.2013 склала 59896,38грн.

05 березня 2013 року ПФ «Дельта» надіслала відповідачу лист з вимогою оплатити заборгованість за Договором №240 від 05.03.2013.

Відповідач свої зобов'язання за Договором №240 виконав частково на загальну суму 13000,00грн., що підтверджується випискою по рахунку від 29.03.2013 на суму 10000,00грн. та випискою по рахунку від 16.04.2013 на суму 3000,00грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед ПФ «Дельта» за Договором №240, з урахуванням часткової оплати, склала 46896,38грн.

15 січня 2010 року між Дочірнім підприємством «Управління механізації і транспорту» (код ЄДРПОУ 24129537), смт. Пісочин Харківської області, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки №137 (далі за текстом - Договір № 137).

Відповідно до пункту 1.1. Договору №137, ДП «Управління механізації і транспорту» зобов'язалася постачати у власність відповідача матеріали, деталі та запасні частини трамвайних вагонів Т-3, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених Договором.

Пунктом 6.4. Договору №137 визначено, що передача товару оформлюється накладною при наявності довіреності у представника покупця. Датою поставки вважається дата прийняття покупцем продукції з відповідною поміткою в накладній. Одночасно з поставкою продукції покупцю передаються супровідні документи: накладна, податкова накладна, рахунок-фактура.

Розрахунки за цим Договором здійснюються після дати поставки (пункт 5.1 Договору №137).

В подальшому ДП «Управління механізації і транспорту» змінило найменування на ДП «Управління механізації та енергетики» (код ЄДРПОУ 24129537).

На виконання умов Договору №137 ДП «Управління механізації та енергетики» поставило відповідачу товар на загальну суму 171248,10грн., що підтверджується видатковими накладними №1 від 08.06.2012, №6 від 09.07.2012, №7 від 16.07.2012, рахунками-фактурами №1 від 07.06.2012, №5 від 04.07.2012, №6 від 05.07.2012, податковими накладними №1 від 08.06.2012, №2 від 09.07.2012, №3 від 16.07.2012.

Враховуючи умови пункту 5.1 Договору №137, у відповідача обов'язок щодо оплати товару, отриманого згідно накладних №1 від 08.06.2012, №6 від 09.07.2012, №7 від 16.07.2012, виник, відповідно, 09.06.2012, 10.07.2012, 17.07.2012.

Відповідач свої зобов'язання за Договором №137 виконав частково на загальну суму 17500,00грн., що підтверджується виписками по рахунку від 26.06.2012 на суму 10000,00грн. та від 02.08.2012 на суму 7500,00грн.

Сторонами Договору №137 підписаний та скріплений печатками акт звірки розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача станом на 01.01.2013 склала 153748,10грн.

30 березня 2013 року ДП «Управління механізації та енергетики» надіслало відповідачу лист №14 від 29.03.2013 з вимогою оплатити заборгованість за Договором №137.

Однак відповідач в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим розмір його заборгованості перед ДП «Управління механізації та енергетики» за Договором №137, з урахуванням часткової оплати, склав 153748,10грн.

25 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінфотех», м. Зміїв Харківської області, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки №212 (далі за текстом - Договір № 212).

Відповідно до пункту 1.1. Договору №212, ТОВ «Укрінфотех» зобов'язалося постачати у власність відповідача матеріали, деталі та запасні частини трамвайних вагонів Т-3, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених Договором.

Пунктом 6.4. Договору №212 визначено, що передача товару оформлюється накладною при наявності довіреності у представника покупця. Датою поставки вважається дата прийняття покупцем продукції з відповідною поміткою в накладній. Одночасно з поставкою продукції покупцю передаються супровідні документи: накладна, податкова накладна, рахунок-фактура.

Розрахунки за цим Договором здійснюються після дати поставки (пункт 5.1 Договору №212).

На виконання умов Договору №212 ТОВ «Укрінфотех» поставило відповідачу товар на загальну суму 158317,00грн., що підтверджується видатковими накладними №1 від 07.06.2012, №2 від 08.06.2012, №3 від 06.07.2012, рахунками-фактурами №рф-01 від 01.06.2012, №рф-02 від 02.06.2012, №рф-03 від 02.07.2012, податковими накладними №1 від 07.06.2012, №2 від 08.06.2012, №1 від 06.07.2012.

Враховуючи умови пункту 5.1 Договору №212, у відповідача обов'язок щодо оплати товару, отриманого згідно накладних №1 від 07.06.2012, №2 від 08.06.2012, №3 від 06.07.2012, виник, відповідно, 08.06.2012, 09.06.2012, 07.07.2012.

Сторонами Договору №212 підписаний та скріплений печатками акт звірки розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача станом на 01.01.2013 склала 158317,00грн.

До позовної заяви додано засвідчену копію листа ТОВ «Укрінфотех» №29/03-1 від 29.03.2013, яке направлено відповідачу 30.03.2013. У даному листі міститься нагадування щодо необхідності оплати заборгованості перед ТОВ «Укрінфотех», про що повідомлялося листом №04/03-1 від 04.03.2013.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим розмір його заборгованості перед ТОВ «Укрінфотех» за Договором №212 склала 158317,00грн.

01 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛБЛ», м.Харків, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки №115 (далі за текстом - Договір № 115).

Відповідно до пункту 1.1. Договору №115, ДП «Управління механізації і транспорту» зобов'язалася постачати у власність відповідача матеріали, деталі та запасні частини трамвайних вагонів Т-3, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених Договором.

Пунктом 6.4. Договору №115 визначено, що передача товару оформлюється накладною при наявності довіреності у представника покупця. Датою поставки вважається дата прийняття покупцем продукції з відповідною поміткою в накладній. Одночасно з поставкою продукції покупцю передаються супровідні документи: накладна, податкова накладна, рахунок-фактура.

Розрахунки за цим Договором здійснюються після дати поставки (пункт 5.1 Договору №115).

На виконання умов Договору №115 ТОВ «ЛБЛ» поставило відповідачу товар на загальну суму 59140,18грн., що підтверджується видатковою накладною №89 від 07.06.2012, рахунком-фактурою №05-06-04 від 05.06.2012, податковою накладною №10 від 07.06.2012.

Враховуючи умови пункту 5.1 Договору №115, у відповідача обов'язок щодо оплати товару, отриманого згідно накладної №89 від 07.06.2012, виник 08.06.2012.

Сторонами Договору №115 підписаний та скріплений печатками акт звірки розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача станом на 01.01.2013 склала 59140,18грн.

15 квітня 2013 року ТОВ «ЛБЛ» надіслало відповідачу лист №15/04-01 від 15.04.2013 з вимогою оплатити заборгованість за Договором №115.

Однак відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим розмір його заборгованості перед ТОВ «ЛБЛ» за Договором №115 склала 59140,18грн.

04 квітня 2013 року між Дочірнім підприємством «Управління механізації та енергетики», як первісний кредитор, та Приватною фірмою «Дельта», як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав, а ПФ «Дельта» прийняв право вимагати від відповідача, як боржника, виконання обов'язків, передбачених Договором №137, а саме: сплати 153748,10грн. боргу, а також сплати пені, збитків від інфляції, 3% річних ті інших можливих виплат, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором №137.

За одержане право вимоги новий кредитор зобов'язався сплатити первісному кредитору 153748,10грн. в період до 04.04.2016.

05 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінфотех», як первісним кредитором, та Приватною фірмою «Дельта», як новим кредитором, укладено Договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав, а ПФ «Дельта» прийняв право вимагати від відповідача, як боржника, виконання обов'язків, передбачених Договором №212, а саме: сплати 158317,00грн. боргу, а також сплати пені, збитків від інфляції, 3% річних ті інших можливих виплат, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором №212.

За одержане право вимоги новий кредитор зобов'язався сплатити первісному кредитору 158317,00грн. в період до 05.04.2016.

07 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛБЛ», як первісним кредитором, та Приватною фірмою «Дельта», як новим кредитором, укладено Договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав, а ПФ «Дельта» прийняв право вимагати від відповідача, як боржника, виконання обов'язків, передбачених Договором №115, а саме: сплати 59140,18грн. боргу, а також сплати пені, збитків від інфляції, 3% річних ті інших можливих виплат, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором №115.

За одержане право вимоги новий кредитор зобов'язався сплатити первісному кредитору 59140,18грн. в період до 07.04.2016.

08 квітня 2013 року між Приватною фірмою «Дельта», як первісним кредитором, та Приватною фірмою «Знак», як новим кредитором, укладено Договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав, а позивач прийняв право вимоги до відповідача, як боржника, за вищевказаними Договором №240, договором про відступлення права вимоги від 04.04.2013, договором про відступлення права вимоги від 05.04.2013, договором про відступлення права вимоги від 07.04.2013, на загальну суму 418101,66грн., а також сплати пені, збитків від інфляції, 3% річних ті інших можливих виплат, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов'язків за даними договорами.

За одержане право вимоги Приватна фірма «Знак» зобов'язалася сплатити Приватній фірмі «Дельта» 418101,66грн. в період до 07.04.2016.

Таким чином, з 08.04.2013 позивач став новим кредитором відповідача за Договорами поставки №№240, 137, 212, 115.

16 травня 2014 року позивач направив відповідачу повідомлення про зміну кредиторів №2-П від 15.05.2014, в якому повідомив відповідача про те, що ПФ «Знак» є новим кредитором відповідача. Також в даному листі містилася вимога про негайну сплату заборгованості в сумі 418101,66грн.

Відповідач вказану заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути на його користь 418101,66грн. основного боргу, 152970,41грн. інфляційних витрат та 34641,32грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до пункту 1 частини 1 стаття 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 стаття 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Зі змісту статті 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Зазначений правовий висновок міститься і в постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №925/1332/13 та від 30.09.2014 у справі №927/1232/13.

Умовами Договорів поставки №№240, 137, 212, 115 передбачений обов'язок відповідача оплатити отриманий товар після дати поставки товару (пункт 5.1 Договорів №240, 137, 212, 115).

Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати отриманого за вказаними Договорами поставки товару з дат наступних за тими, що зазначені в накладних на поставку товару. При цьому, суд також враховує і ту обставину, що в таких накладних зазначено реквізити відповідних рахунків про сплату заборгованості. Отже, відповідач в момент отримання товар від контрагентів за Договорами поставки був обізнаний і з фактом виставлення йому рахунків на оплату відпущеного товару.

Враховуючи викладене, а також встановлені обставини справи, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 418101,66грн., оскільки відповідач не здійснив повного погашення заборгованості за Договорами поставки №№240, 137, 212, 115 та був сповіщений позивачем про заміну кредитора у цих зобов'язаннях.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак відповідач не надав суду доказів на підтвердження погашення вищевказаної заборгованості.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 3%річних в розмірі 34641,32грн. та витрат від інфляції в розмірі 152970,41грн., які нараховані на підставі статті 625 ЦК України, у зв'язку із порушенням відповідачем умов щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Розглянувши дані вимоги суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунки позивача сум інфляційних витрат та 3% річних, які містяться в заяві про збільшення позовних вимог. Дані розрахунки здійснено з урахуванням обставин справи та вимог законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення 152970,41грн. інфляційних витрат та 34641,32грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги доведеними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вважає за необхідне відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 12116,00грн. покласти на відповідача.

Щодо витрат в розмірі 283,50грн., які позивач просить покласти на відповідача, суд зазначає, що вказані витрати, зокрема, на копіювання, поштові витрати, отримання витягів не відносяться до складу судових витрат, а тому не можуть бути віднесені на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 96, код ЄДРЮОтаФОП 34859507) на користь Приватної фірми "Знак" (61058, м. Харків, вул. Чичибабіна, 1, кв. 100, код ЄДРЮОтаФОП 30591489) 418101,66 грн. основного боргу, 152970,41грн. інфляційних витрат, 34641,32грн. 3% річних та витрати зі сплати судового збору в розмірі 12116,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя М.В. Калантай