Рішення

від 14.08.2009 по справі 14/259

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/259

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.08.09 р.                                                                                     Справа № 14/259                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпромсервіс”,

                   ЄДРПОУ 31459842, м.Донецьк

до відповідача Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний

                          завод” ЄДРПОУ 30479040, м.Донецьк

про стягнення 327359 грн. 37 коп.

Суддя  Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Дуднікова І.Г.-по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Донпромсервіс”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Закрите акціонерне товариство “Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 327359,37 грн., у тому числі основний борг в сумі 273753,91 грн., пеня в сумі 29640,00 грн., інфляція в сумі 20230,41 грн. та три проценти річних в сумі 3735,05 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №4400001946 від 16.06.2007р., додаткові угоди №1 від 21.11.2008р., від 12.12.2008р., від 02.12.2008р., від 13.12.2007р. до договору №4400001946 від 16.06.2007р., накладну №312 від 03.12.2008р., податкову накладну №312 від 03.12.2008р., рахунок №312 від 03.12.2008р., акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 03.12.2008р., бухгалтерські довідки №117 від 01.07.2009р., №118 від 01.07.2009р.

04.08.2009р. відповідач через канцелярію суду надав пояснення по справі №32/25вх від 03.08.2009р., в яких проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність доказів виконання позивачем умов договору, з якими останній пов'язує виникнення у відповідача обов'язку з оплати продукції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

16.06.2007р. між позивачем та ЗАТ „Мініметалургійний завод „Істіл (Україна)” був підписаний договір №4400001946, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставити, а ЗАТ „Мініметалургійний завод „Істіл (Україна)” прийняло зобов'язання прийняти та оплатити продукцію, визначену п.1 договору.

Додатковою угодою від 13.12.2007р. строк дії договору №4400001946 від 16.06.2007р. пролонгований до 31.12.2008р.

У зв'язку з перейменуванням ЗАТ “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” в Закрите акціонерне товариство “Донецький електрометалургійний завод”, додатковими угодами від 02.12.2008р. та від 12.12.2008р. викладено в новій редакції преамбулу договору та п.14 договору “Юридичні адреси, реквізит сторін” для покупця.

Додатковою угодою №11 від 21.11.2008р. сторони доповнили п.1 договору в частині визначення асортименту, кількості та ціни продукції, зокрема, було доповнено новою позицією та викладено в новій редакції пункти 7 та 8 договору.

Укладена між сторонами додаткова угода №11 від 21.11.2008р. набирає сили з моменту її підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення печатками обох сторін та діє на протязі строку дії договору №4400001946 від 16.06.2007р. (п.4 додаткової угоди).

Як вказує позивач, ним на виконання умов договору №4400001946 від 16.06.2007р., у відповідності з додатковою угодою №11 від 21.11.2008р. було поставлено на адресу відповідача продукцію на суму 273753,91 грн., в підтвердження чого суду надано накладну №312 від 03.12.2008р., податкову накладну №312 від 03.12.2008р., рахунок №312 від 03.12.2008р., акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 03.12.2008р.

У відповідності з п.2 договору №4400001946 від 16.06.2007р. позивач поставляє продукцію відповідачу за погодженим графіком поставок згідно письмового замовлення відповідача.

Сторонами у справі не заперечується той факт, що графік поставки між сторонами не підписувався.

Як вбачається з матеріалів справи, найменування, номенклатура (асортимент), кількість та інші характеристики продукції, її ціна, строки поставки визначено сторонами в п.1 договору та додаткових угодах до нього.

Договір №4400001946 від 16.06.2007р. та додаткові угоди до нього підписані сторонами у встановленому порядку та скріплені печатками товариств.

Враховуючи викладене, незважаючи на відсутність підписаного між сторонами графіку поставки, сторони укладанням додаткових угод до договору №4400001946 від 16.06.2007р.  визначились щодо найменування, номенклатури (асортименту), кількості  продукції, її ціни, строків  поставки тощо.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписом п.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, пунктом 3 договору №4400001946 від 16.06.2007р. передбачено, що обов'язок позивача вважається виконаним з моменту передачі продукції на складі відповідача.

При цьому положення наведеного вище пункту визначають, що відповідач вправі відмовитись від продукції, поставка якої прострочена, чи яка поставлена без письмового замовлення відповідача.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, поставлені без згоди покупця товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

За висновками суду, при отриманні товару за договором №4400001946 від 16.06.2007р. відповідачем не було надано жодних заперечень щодо неналежності виконання позивачем прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції.

Зокрема, накладна №312 від 03.12.2008р. та акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 03.12.2008р. на суму 273753,91 грн. підписані сторонами без будь-яких заперечень та зауважень, містять у собі посилання на договір №4400001946 від 16.06.2007р.

При цьому, доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, відмови від продукції, поставленої згідно вказаних вище накладної та акту приймання-передачі та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання суду не представлено.

Враховуючи викладене, надані до матеріалів справи позивачем накладна №312 від 03.12.2008р. та акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 03.12.2008р.  приймаються судом в якості належних та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення постачання продукції відповідачу за договором №4400001946 від 16.06.2007р.

Крім цього, у відповідності з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”  податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна №312 від 03.12.2008р., що складена позивачем на виконання вимог зазначеного нормативного акту, в графі “умови поставки” містить посилання на договір №4400001946 від 16.06.2007р.

Відповідно до п.8 договору №4400001946 від 16.06.2007р. (з урахуванням додаткової угоди №11 від 21.11.2008р.) продукція, передбачена позицією 11 пункту 1 договору, оплачується наступним чином відповідач здійснює оплату на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 банківських днів після отримання результатів хімічного аналізу та надання документів згідно п.6 договору. Для виконання хімічного аналізу відповідач вправі залучити третіх осіб.

Пункт 6 договору №4400001946 від 16.06.2007р. передбачає, що позивач разом з продукцією зобов'язаний надати наступні документи оригінал сертифікату якості чи його нотаріально засвідчену копію; рахунок-фактуру на оплату; податкову накладну.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 273753,91 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

При цьому, заперечення відповідача щодо невиконання вимог п.6 договору №4400001946 від 16.06.2007р. позивачем господарський суд до уваги не приймає з огляду на таке:

Згідно ч.1 ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч.2 ст.666 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Доказів щодо звернення до позивача з повідомленням щодо порушення умов договору в частині передання документів, що стосуються продукції, в порядку ст.666 Цивільного кодексу України або відмови від цієї продукції, відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України суду не представлено.

Крім цього, у відповідності з п.6 договору №4400001946 від 16.06.2007р. приймання продукції за якістю здійснюється у відповідності з інструкцією П–7.

Відповідно до п.6 Інструкції №П-7 приймання провадиться на складі одержувача в такі терміни:

–          при іногородній поставці – не пізніше 20 днів, а швидкопсувної продукції – не пізніше 24 годин після видачі продукції перевізником або надходження її на склад одержувача;

–          при внутрішньоміській поставці – не пізніше 10 днів, а швидкопсувної продукції – не пізніше 24 годин після надходження продукції на склад одержувача.

Приймання вважається здійсненим вчасно, якщо перевірка якості і комплектності продукції кінчені у встановлений термін (п.10 Інструкції П–7 ).

Згідно п.14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості, застосування положень якої визначене п.6 договору, прийняття продукції по якості здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам. У разі відсутності необхідних документів покупець, не призупиняючи прийняття продукції, складає акт про фактичну якість продукції і зазначає, які документи відсутні. Такий акт складається в межах строків, визначених для прийняття товару за якістю, тобто 20 днів з моменту надходження товару.

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркірування продукції, що надійшла, тари або упакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договорові або даним, зазначеним у маркіруванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 дійсної Інструкції), одержувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів (п.16 Інструкції П–7 ).

Відсутність означених актів та жодних повідомлень відповідача стосовно того, що будь–якого з передбачених п.6 договору документу не вистачає, свідчить про те, що всі необхідні документи відповідачем були отримані вчасно та в повному обсязі.

Одночасно, суд також приймає до уваги ті обставин, що п.8 договору №4400001946 від 16.06.2007р., в редакції додаткової угоди №11 від 28.11.2009р., проведення хімічного аналізу здійснюється відповідачем за власний кошт, з правом залучення третіх осіб.

Доказів того, що відповідний хімічний аналіз поставленої позивачем продукції у встановленому порядку не було здійснено відповідачем суду не представлено.

За таких обставин, викладені відповідачем в поясненнях заперечення судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 273753,91 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості наданих послуг, підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Арифметично перевіривши представлений позивачем розрахунок трьох процентів річних в сумі 3735,05 грн. за період з 16.01.2009р. по 01.07.2009р. та інфляції в сумі 20230,41 грн. (за період з січня по травень 2009р.), з огляду на наявність заборгованості, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, інфляції та трьох процентів річних, позивачем на підставі ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України, ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 29640,00 грн. за період з 16.01.2009р.01.07.2009р.

За висновками суду, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 29640,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який доцільно використовувати в даних правовідносинах, законом не визначений.

Позивач в обґрунтування проведеного нарахування суми пені посилається на ст.550 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України, ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Проте, за висновками суду, вказаними нормами не передбачено певного розміру пені.

При цьому, облікова ставка по суті є лише засобом вимірювання розміру пені, тому що в договорі сторони можуть передбачити пеню в розмірі однієї, двох облікових ставок. Законом конкретний розмір пені не передбачений.

Відповідно до ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором №4400001946 від 16.06.2007р. розмір пені також не передбачений, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 29640,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

14.08.2009р. до господарського суду Донецької області надійшло клопотання №32/11вх від 11.08.2009р. Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника.

За приписом ст.28 Господарського процесуального кодексу України представництво інтересів юридичних осіб в господарському процесі здійснюється через їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (керівника). Наведена норма не обмежує можливість представництва інтересів іншими особами, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Розгляд справи згідно ухвал суду від 23.07.2009р., від 04.08.2009р. двічі відкладався, проте відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Враховуючи викладене, а також достатність зібраних по справі документів для вирішення спору по суті, клопотання №32/11вх від 11.08.2009р. ЗАТ “Донецький електрометалургійний завод”  судом залишено без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпромсервіс”, м.Донецьк до Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 327359 грн. 37 коп., у тому числі основний борг в сумі 273753 грн. 91 коп., пеня в сумі 29640 грн. 00 коп., інфляція в сумі 20230 грн. 41 коп. та три проценти річних в сумі 3735 грн. 05 коп., задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпромсервіс”, м.Донецьк основний борг в сумі 273753 грн. 91 коп., інфляцію в сумі 20230 грн. 41 коп., три проценти річних в сумі 3735 грн. 05 коп., всього заборгованість в сумі 297719 грн. 37 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2975 грн. 69 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 286 грн. 34 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпромсервіс”, м.Донецьк до Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк відмовити.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 14.08.2009р.

Суддя                                                               Левшина Г.В.