Постанова

від 14.08.2009 по справі 11/55-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/55-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                 «10»серпня   2009 р.                                                 Справа №  11/55-08

Колегія суддів у складі:

головуючого судді  Бондаренка В.П., суддів Івакіної В.О.,  Камишевої Л.М.,

при секретарі Шубіній Ю.Є.

за участю представників сторін:

позивача -  Танчик О.М., довіреність № 18-49/253 від 01 червня 2009 року,

1-го  відповідача -  Троїцького М.М., довіреність б/н від 29 травня 2009 року ,

2-го відповідача -  не з'явився,

1-ої  третьої  особи  - Конященкової Т.В., доручення б/№ від 18 червня 2009 року,

2-ої  третьої особи  –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№1397С/1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 24 квітня 2009 року у справі № 11/55-08  

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково -

виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе», м.  Суми

до:  1. Товариства з обмеженою відповідальністю « Новий Океан», м. Суми

      2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Альрамі», м. Суми

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

      1. Відкрите   акціонерне товариство   Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Сумської філії ВАТ АБ «Укргазбанк», м.Суми

      2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрунзе-Авто», м. Суми

про розірвання договору купівлі-продажу, повернення майна та стягнення 3578783,65  гривень,

                                                   встановила:

 Рішенням господарського суду Сумської області від 24 квітня 2009 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Левченко П.І., судді Резниченко О.Ю., Лугова Н.П.)  позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Океан»на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»599594,09 грн. інфляційних збитків та 65 315,70 грн. - 3% річних; 50 000 грн. пені; 7747,56  грн.  витрат по сплаті  державного мита; 35, 85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову  відмовлено.

Позивач з  рішенням господарського суду  Сумської  області не погодився, звернувся  до Харківського апеляційного  господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове,  яким задовольнити вимоги позивача  в повному обсязі, а саме: розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.03.2007р., зареєстрований приватним нотаріусом Нагорною Н.В. за № 1001, та договір купівлі-продажу від 05.03.2007 р. № 4/81, укладені між позивачем та першим відповідачем.  Витребувати від другого відповідача та повернути позивачу   майновий комплекс - склад паливно-мастильних матеріалів.  Стягнути з  відповідача на користь позивача  958608,11 грн., в тому числі: інфляційні 599594,09 грн., 3% річних 65315,70 грн., пені 293698,32 грн, а також  38250 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  Підставами для скасування оскаржуваного рішення зазначає порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перший відповідач та перша третя особа надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Другий відповідач у судове засідання не з"явився, надав до апеляційного суду клопотання про можливість розгляду справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

Друга третя особа у судове засідання не з"явилася. Поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Копія ухвали колегії суддів Харківського апеляційного суду, в  якій зазначено  про час та місце розгляду справи, направлена учасникам процесу за адресами, наявними в матеріалах справи. Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до  вимог  пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому зазначеним  підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу. Враховуючи, що відповідні процесуальні документи надіслані  апеляційним  судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, судова колегія вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши представників позивача, першого відповідача та  першої третьої особи, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому з урахування уточнень позовних вимог просив розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.03.2007 р., зареєстрований приватним нотаріусом Нагорною Н.В. за № 1001, та договір купівлі-продажу від 05.03.2007 р. № 4/81, укладені між Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче  об'єднання  ім.   М.В.   Фрунзе» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Океан». Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альрамі» та повернути  позивачу  майновий комплекс - склад паливно-мастильних матеріалів, до складу якого входить наступне майно:  адміністративна будівля, будівля насосної станції, площадка для насосів № 1, площадка для насосів № 2, електрощитові, насосна, битовка, огорожа, 2 кабіни охоронців, склад металевий (слюсарна майстерня),    на суму 197400 грн/ ( в т.ч. ПДВ 20%)  , а також сталевий резервуар V=400 м2,  сталевий резервуар V=25 м2, позаплощадний та внітрішньоплощадний протипожежний водопровід, позаплощадні кабельні мережі, внутрішньоплощадні мережі злив, каналізації, зовнішнє освітлення складу, автодороги, колонку КЭР-50-0,25, насос 65 СРН К-5, шафу для одягу, стіл двотумбовий письмовий, стіл однотумбовий письмовий,  шафу побутову для роздягальні, печатну машинку «Роботрон 202», крісло «Довер-3», сейф металевий, телефакс «Панасонік КХ-F-130В», калькулятор, гараж металевий, будку, на   суму 2832600 грн. (з урахуванням ПДВ 20%).

Kрім того, просив стягнути з першого відповідача  на користь позивача  958608,11 грн., в тому числі: інфляційні 599594,09 грн., 3% річних 65315,70 грн., пені 293698,32 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 5 березня 2007 року ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче  об'єднання  ім.  М.В.  Фрунзе» (позивач)  та ТОВ «Новий Океан»(перший відповідач) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого позивач продав першому відповідачу об"єкти нерухомості –нежитлові приміщення, що входять до цілісного майнового комплексу –складу паливно-мастильних матеріалів, який знаходиться за адресою: м.Суми, вул. Ковпака, 1 (т.1 а.с.14-15).

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу  Нагорною Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1001.

Умовами договору сторони визначили, що покупець (перший відповідач) зобов"язується сплатити суму 197400 грн. ( в тому числі ПДВ 20% у розмірі 32900 грн.) за придбане майно шляхом безготівкового перерахування всієї суми на зазначений в договорі розрахунковий  рахунок до 26 березня 2007 року.

Відповідно до п. 3.1. цього договору передача нерухомого майна і його прийняття засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами у 2-денний термін після нотаріального посвідчення договору. Право власності на майно у покупця виникає після підписання сторонами акту прийому-передачі та державної реєстрації.

7 березня 2007 року згідно з актом прийому-передачі до договору від 05.03.2007 р. № 1001 позивач передав, а перший відповідач прийняв нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю, будівлю насосної станції, площадку для насосів № 1, площадку для насосів № 2, електрощитові, насосну, битовку, огорожу, 2 кабіни охоронців, склад металевий (слюсарна майстерня),  всього ( в т.ч. ПДВ 20%)  на суму 197400 грн.

Крім того,  05 березня 2007 року ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче  об'єднання  ім.  М.В.  Фрунзе» (позивач)  та ТОВ «Новий Океан»(перший відповідач) також уклали договір купівлі-продажу № 4/81, відповідно до якого позивач передав у власність першому відповідачу майно цілісного майнового комплексу – складу паливно-мастильних матеріалів, що знаходиться за адресою: м.Суми, вул. Ковпака, 1, кількісні та якісні показники якого викладені в специфікації № 1 (додаток № 1, який є невід"ємною частиною договору), на умовах та в строки, визначені у договорі (т.1 а.с.18-20).

Згідно зі специфікацією до зазначеного договору нерухоме майно, яке було предметом  договору, включає: сталевий резервуар V=400 м2,  сталевий резервуар V=25 м2, позаплощадний та внітрішньоплощадний протипожежний водопровід, позаплощадні кабельні мережі, внутрішньоплощадні мережі злив, каналізації, зовнішнє освітлення складу, автодороги, колонку КЭР-50-0,25, насос 65 СРН К-5, шафу для одягу, стіл двотумбовий письмовий, стіл однотумбовий письмовий,  шафу побутову для роздягальні, печатну машинку «Роботрон 202», крісло Довер-3, сейф металевий, телефакс «Панасонік КХ-F-130В», калькулятор, гараж металевий, будка, на загальну суму (з урахуванням ПДВ 20%) 2832600 грн.

Відповідно до п 2.3 цього договору  перший відповідач повинен сплатити грошові кошти у розмірі 100% загальної вартості договору на банківський рахунок позивача протягом 20 календарних днів з дня підписання сторонами акту прийому–передачі.

Акт прийому-передачі вказаного у специфікації до спірного договору нерухомого майна підписаний 07 березня 2007 року.

Таким чином, відповідно до умов зазначених договорів позивач у встановлені строки передав першому відповідачу майно, перелік якого був вказаний у специфікаціях (які є невід'ємними частинами договорів), що підтверджується актами     прийому-передачі майна.

Згідно з умовами договору № 1001  від 07.03.2007 р.  відповідач зобов"язався сплатити 197400 грн. до 26 березня 2007 року, а за договором № 4/81 від 07.03.2007 р. сплатити 2832600 грн. до 27.03.2007 р.

19.03.2007 р. між позивачем та першим відповідачем  було укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 4/81  про розстрочення платежу, відповідно до умов якої перший відповідач повинен був сплатити позивачу 100% загальної вартості майна за договором  за період з квітня  по вересень 2007 р. платежами,  вказаними в даній угоді.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 28.01.2008 р. (на момент подання позову) перший відповідач  свої зобов'язання щодо розрахунку з позивачем за передане майно не виконав і сплатив відповідно до наданого позивачем розрахунку  496835,54 грн., з яких: за договором № 1001  32343,99 грн.; за договором № 4/81 - 464491,55 грн.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення  умов  договорів  перший відповідач свої зобов'язання щодо розрахунків за отримане майно  у встановлені строки не здійснив.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції перший відповідач повністю погасив заборгованість за куплене ним майно, що було предметом двох вищезазначених договорів.

Разом з тим,  перший відповідач порушив строки оплати нерухомого майна, придбаного у відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог  в частині стягнення з першого відповідача 599594,09 грн. інфляційних збитків та 65315,70 грн. - 3% річних, оскільки вони є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та такими, що відповідають положенням  статті  625 Цивільного кодексу України.

Крім того, судом першої інстанції правомірно  частково задоволені позовні вимоги в частині стягнення пені за  період з 01.05.2007 р. по 01.11.2007 р.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно зменшив розмір пені та застосовано строк позовної давності, є необґрунтованим.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов"язання мало бути виконано.

Отже, початком дня нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена позовна давність в один рік.

Відповідно до зазначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

При цьому, при визначенні розміру пені місцевим судом правомірно застосована відсоткова ставка з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено обмеження при нарахуванні пені подвійною обліковою ставкою НБУ з першого відповідача підлягає стягненню 109846,99 грн. пені.

Враховуючи вищенаведену правову норму, посилання позивача на те, що  при нарахуванні пені підлягає застосуванню встановлена відсоткова ставка 0,05% за кожний день, яка  передбачена п. 6.3 договору № 4/81 від 07.03.2007 року, є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З урахуванням положень статті 233 Господарського суду України місцевий суд правильно зменшив розмір санкцій, при цьому  врахував обставини, що в період розгляду справи перший відповідач повністю розрахувався з позивачем; сума нарахованих санкцій є надмірно великою в порівнянні зі збитками кредитора та стягнув пеню у розмірі  у розмірі 50000 грн.

Крім того, судова колегія вважає висновок місцевого  господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договорів купівлі-продажу та витребування нерухомого майна правильним та таким, що відповідає нормам діючого законодавства, виходячи з наступного.

За змістом статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар)  і   сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 334  цього Кодексу  право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Спірними договорами визначено, що право власності на передане майно виникає з моменту підписання акту прийому-передачі.

Майно, яке було предметом договору № 1001 від 05.03.2007 р. та договору № 4/81 від 05.03.2007 р.  було передано першому відповідачу 07 березня 2007 року, про що свідчать акти прийому-передачі, підписані позивачем та першим відповідачем, а також у встановленому порядку зареєстроване за першим відповідачем.

Позивач стверджує про те, що мало місце укладення між сторонами договору купівлі-продажу в кредит та про необхідність застосування до даних правовідносин положення статей 694, 697 Цивільного кодексу України.

Таке твердження є необґрунтованим, виходячи з наступного.

За змістом статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

Статтею 697 цього ж Кодексу визначено, що договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Виходячи зі змісту ст. 697 ЦК України, право вимоги повернення товару виникає у продавця у випадку, якщо право власності   залишилося у продавця.

Умовами спірних договорів визначений момент переходу права власності на майно до першого відповідача, про що зазначалось в цій постанові.

Укладені між   позивачем та першим відповідачем договори не суперечать нормам діючого законодавства та  є договорами купівлі-продажу.

Умовами спірних договорів не передбачено продаж товару в кредит, а тому не підлягають застосуванню наслідки, визначені в ст. 694 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було прийнято виконання господарського зобов"язання частинами, в порядку, не передбаченому договором, про що свідчить акт взаємних розрахунків, підписаних сторонами станом на 25 квітня 2008 року.

Порядок виконання господарського зобов"язання частинами не передбачений договором, може бути схвалений сторонами шляхом прийняття виконання та видачі управленою стороною письмового посвідчення виконання зобов"язання.

Позивач прийняв оплату за продане ним майно після відкриття провадження у справі  судом першої інстанції, що підтверджує виконання сторонами зобов"язань, які виникли у сторін на підставі спірних договорів купівлі-продажу.

Таким чином, умови договорів купівлі-продажу виконані, підстави для їх розірвання  відсутні.  За порушення умов щодо своєчасного виконання зобов"язань до першого відповідача застосовані відповідні санкції.

Слід зазначити, що відповідно до статті 651  Цивільного Кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за взаємною згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В пунктах 5.4. та 8.4. Договорів купівлі-продажу № 4/81 від 05.03.2007 р. та купівлі-продажу нерухомого майна від 05.03.2007 р. передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду.

Зміна або розірвання договору   вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, що передбачено ст.654 Цивільного кодексу України. Договір купівлі-продажу майна від 05.03.2007 р. посвідчений нотаріально, відповідно і  угода про розірвання цього договору повинна бути посвідчена також нотаріусом.

Таким чином, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, недотримання з боку позивача зазначених вище норм закону спростовує його твердження стосовно одностороннього розірвання договорів купівлі-продажу від 05.03.2007 р. з 25.01.2008 р.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження  майном.

Перший відповідач, скориставшись своїм правом власності на спірне майно  розпорядився своєю власністю шляхом укладення договору купівлі-продажу.

06 березня 2008 року ТОВ «Новий Океан» (перший відповідач) та ТОВ «Альрамі» (другий відповідач) уклали договір   № 3/1 купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу - складу паливном-мастильних матеріалів, який знаходиться в м.Суми по вул. Ковпака, 1, кількісні та якісні показники якого викладено у специфікації № 1, який є невід"ємною частиною договору (т.2 а.с.94-95).

В Єдиному реєстрі заборон відчуджень об"єктів нерухомого майна відсутні відомості про обтяження спірного нерухомого майна.

Підстави набуття права власності визначені статтею 328 Цивільного кодексу  України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, укладення договору купівлі-продажу між першим та другим відповідачами не суперечить нормам діючого законодавства.

Згідно з актом прийому-передачі до зазначеного  договору другий відповідач прийняв у власність наступне майно: сталевий резервуар V=400 м2, сталевий резервуар V=25 м2, позаплощадний та внітрішньоплощадний протипожежний водопровід, позаплощадні кабельні мережі, внутрішньоплощадні мережі злив, каналізації, зовнішнє освітлення складу, автодороги, колонку КЭР-50-0,25, насос 65 СРН К-5, шафу для одягу, стіл двотумбовий письмовий, стіл однотумбовий письмовий,  шафу побутову для роздягальні, печатну машинку «Роботрон 202», крісло «Довер-3», сейф металевий, телефакс «Ранасонік КХ-F-130В», калькулятор, гараж металевий, будку.

07 березня 2008 року ТОВ «Новий Океан» (перший відповідач) та ТОВ «Альрамі» (другий відповідач) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого перший відповідач продав другому відповідачу об"єкти нерухомості – нежитлові приміщення, що входять до цілісного майнового комплексу – складу паливно-мастильних матеріалів, який знаходиться в м.Суми по вул. Ковпака, 1, а саме: адміністративну будівлю, будівлю насосної станції, площадку для насосів № 1, площадку для насосів № 2 ( електрощитові), насосну, битовку, огорожу,  кабіну охоронців, склад металевий (слюсарна майстерня) (т.1. а.с.102-103). Договір посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округ Нагорною Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 1913.

Таким чином, другий відповідач володіє спірним майном на законних підставах.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов  розглядається як спосіб захисту права власності, який базується насамперед на визнанні права власності, що слідує за річчю. У зв"язку з цим право на віндикаційний позов не втрачається через незаконне вибуття речі з володіння власника і перехід у володіння інших осіб. Саме цим і забезпечується непорушність права власності.

У позивача відсутнє право власності на спірне майно, про що уже було зазначено в постанові, а також відсутній факт протиправного вибуття майна із володіння позивача.

Позивач не є власником майна, яке він просить витребувати у другого відповідача.

Договори купівлі-продажу нерухомого майна  від 07.03.2008 року та від 06.03.2008 року, на підставі яких  другий відповідач  придбав у  першого відповідача  спірне майно, є дійсними, а відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, вимоги позивача про витребування майна із чужого незаконного володіння, а також щодо недійсності договору № 3/1 від 06.03.2008 р.,  укладеного між першим та другим відповідачами, є необгрунтованими.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга не  підлягає  задоволенню, а рішення  господарського суду Сумської області від 24 квітня 2009 року  у справі № 11/55-08 підлягає залишенню  без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

        Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

       Рішення  господарського суду Сумської  області від 24 квітня 2009 року  у справі № 11/55-08 залишити без змін.

     Головуючий суддя                   (підпис)                    Бондаренко В.П.

                            Суддя                   (підпис)                   Івакіна В.О.

                            Суддя                   (підпис)                   Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 14 серпня 2009 року.