Постанова

від 15.02.2010 по справі 11/55-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 лютого 2010 р.                                                                                    

№ 11/55-08  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      

Шевчук С.Р.,

суддів:

Демидової А.М.,

Кролевець О.А.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (позивач)

на  постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2009 р.

(залишено без змін рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2009 р.)

у справі

№ 11/55-08

за  позовом

ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"

до

1. ТОВ "Новий Океан" (відповідач-1);

2. ТОВ "Альрамі" (відповідач-2)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1. ВАТ АБ "Укргазбанк" в особі Сумської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" (третя особа-1);

2. ТОВ "Фрунзе-Авто" (третя особа-2)

про

стягнення заборгованості та штрафних санкцій

за участю представників:

від позивача

ОСОБА_1 ОСОБА_2

від відповідача-1

не з'явились

від відповідача-2

не з'явились

від третьої особи-1

не з'явились

від третьої особи-2

не з'явились

В С Т А Н О В И В:

У січні 2008 року ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просило розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.03.2007 р., зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_3 за № 1001, та договір купівлі-продажу від 05.03.2007 р. № 4/81, укладені між ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче  об'єднання  ім.   М.В.   Фрунзе" та ТОВ "Новий Океан"; витребувати від ТОВ "Альрамі" та повернути  позивачу  майновий комплекс - склад паливно-мастильних матеріалів, до складу якого входить наступне майно: адміністративна будівля (АБК), будівля насосної станції (операторна), площадка для насосів № 1 (насосна), площадка для насосів № 2: електрощитові, насосна, битовка, огорожа, 2 кабіни охоронців, склад металевий (слюсарна майстерня), на суму 197 400 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), а також сталевий резервуар V=400 м2, сталевий резервуар V=25 м2, позаплощадний та внутрішньоплощадний протипожежний водопровід, позаплощадні кабельні мережі, внутрішньоплощадні мережі зливної каналізації, зовнішнє освітлення складу, автодороги, колонка КЭР-50-0,25, насос 65 СРН К-5, шафа для одягу 3-дверна, стіл двотумбовий письмовий, стіл однотумбовий письмовий, шафа побутова для роздягальні, печатна машинка "Роботрон 202", крісло "Довер-3", сейф металевий, телефакс "Панасонік КХ-F-130В", калькулятор CASIO, гараж металевий, будка, на суму 2 832 600 грн. (з урахуванням ПДВ 20%). Kрім того, ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" просило стягнути з першого відповідача  на користь позивача  958 608,11 грн., в тому числі: інфляційні - 599 594,09 грн., 3% - річних 65 315,70 грн., пеня –293 698,32 грн.

     Рішенням господарського суду Сумської області від 24.04.2009 р. у справі № 11/55-08 (колегія суддів у складі: Левченко П.І. –головуючий, Резниченко О.Ю., Лугова Н.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2009 р. (колегія суддів у складі: Бондаренко В.П. –головуючий, Івакіна В.О., Камишева Л.М.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Новий Океан" на користь ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе" 599 594,09 грн. інфляційних збитків, 65 315,70 грн. 3% річних, 50 000,00 грн. пені, а також судові витрати, в іншій частині позову відмовлено.

  Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд вказані рішення та постанову та в частині задоволення позову про стягнення 599 594,09 грн. інфляційних та 65 315,70 3% річних, а також про відмову позовних вимог про стягнення 76 141,77 грн. пені залишити без змін, а в іншій частині оскаржувані судові акти скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. До касаційної скарги додано клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, при прийнятті  оскаржуваної постанови неправильно застосовані норми матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.01.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. –головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. відновлено ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" строк для подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2009 р., прийнято касаційну скаргу ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 15.02.2010 р. о 12 год. 00 хв.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 12.02.2010 р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кота О.В. для розгляду касаційної скарги у справі № 11/55-08 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Шевчук С.Р. –головуючого, Демидової А.М., Кролевець О.А.

Заслухавши представників скаржника, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

05.03.2007 р. між ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче  об'єднання  ім.  М.В.  Фрунзе" та ТОВ "Новий Океан" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого позивач продав відповідачу-1 об'єкти нерухомості –нежитлові приміщення, що входять до цілісного майнового комплексу –складу паливно-мастильних матеріалів, який знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 1.

Зазначений договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1001.

Відповідно до умов вказаного договору покупець (відповідач-1) зобов'язався сплатити суму 197 400 грн. (в т.ч. ПДВ 20% у розмірі 32 900 грн.) за придбане майно шляхом безготівкового перерахування всієї суми на зазначений в договорі рахунок до 26.02.2007 р.

Відповідно до п. 3.1 зазначеного договору передача нерухомого майна і його прийняття засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами у 2-денний термін після нотаріального посвідчення договору. Право власності на майно у покупця виникає після підписання сторонами акту прийому-передачі та державної реєстрації.

07.03.2007 р. згідно з актом прийому-передачі по договору від 05.03.2007 р. № 1001 позивач передав, а відповідач-1 прийняв нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю, будівлю насосної станції, площадку для насосів № 1, площадку для насосів № 2, електрощитові, насосну, битовку, огорожу, 2 кабіни охоронців, склад металевий (слюсарну майстерню), всього на суму 197 400 грн. (в т.ч. ПДВ 20%).

Крім того, 05.03.2007 р ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче  об'єднання  ім.  М.В.  Фрунзе" та ТОВ "Новий Океан" уклали договір купівлі-продажу № 4/81, згідно з яким позивач зобов'язався передати у власність відповідачу-1 майно цілісного майнового комплексу –складу паливно-мастильних матеріалів, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 1, кількісні та якісні показники якого викладені в специфікації № 1 (додаток № 1, який є невід'ємною частиною договору), на умовах та в строки, визначені у договорі.

Згідно зі специфікацією до зазначеного договору майно, яке було предметом  договору, включає: сталевий резервуар V=400 м2,  сталевий резервуар V=25 м2, позаплощадний та внітрішньоплощадний протипожежний водопровід, позаплощадні кабельні мережі, внутрішньоплощадні мережі зливної каналізації, зовнішнє освітлення складу, автодороги, колонку КЭР-50-0,25, насос 65 СРН К-5, шафу для одягу, стіл двотумбовий письмовий, стіл однотумбовий письмовий,  шафу побутову для роздягальні, печатну машинку "Роботрон 202", крісло Довер-3, сейф металевий, телефакс "Панасонік КХ-F-130В", калькулятор, гараж металевий, будку, на загальну суму 2 832 600 грн. (з урахуванням ПДВ 20%).

Згідно з п 2.3 цього договору відповідач-1 повинен сплатити грошові кошти у розмірі 100% загальної вартості договору на банківський рахунок позивача протягом 20 календарних днів з дня підписання сторонами акту прийому–передачі.

Акт прийому-передачі вказаного у специфікації до зазначеного договору майна підписаний 07.03.2007 р.

19.03.2007 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 4/81, відповідно до умов якої відповідач-1 повинен був сплатити позивачу 100% загальної вартості майна за договором у період з квітня по вересень 2007 року платежами,  вказаними в даній угоді.

Як встановлено апеляційним господарським судом, станом на 28.01.2008 р. (на момент подання позову) відповідач-1 свої зобов'язання щодо розрахунку з позивачем за передане майно не виконав і сплатив відповідно до наданого позивачем розрахунку 496 835,54 грн., з яких: за договором № 1001 - 32 343,99 грн., за договором № 4/81 –464 491,55 грн.

Таким чином, відповідачем-1 порушено строки оплати майна, придбаного у позивача.

Разом з тим, господарськими судами встановлено, що під час розгляду справи у господарському суді першої інстанції відповідач-1 повністю погасив заборгованість за куплене ним майно, яке було предметом двох вищезазначених договорів, що не оспорюється позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

         Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Згідно з положеннями ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено прострочення відповідачем-1 виконання грошового зобов’язання, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що таке прострочення тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, на підставі ст. 625 ЦК України, а тому місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано стягнув з відповідача-1 на користь позивача 599 594,09 грн. інфляційних збитків та 65 315,70 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, при нарахуванні пені позивачем була застосована встановлена п. 6.3 договору купівлі-продажу № 4/81 відсоткова ставка 0,05% за кожен день прострочення.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що при визначенні розміру пені місцевим господарським судом правомірно застосована відсоткова ставка з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено обмеження при нарахуванні пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

      Водночас, ч. 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов‘язання.

      Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, враховуючи, що під час розгляду справи відповідачем-1 була повністю погашена заборгованість, правомірно зменшив розмір пені до 5 000,00 грн.

Щодо висновків господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання договорів купівлі-продажу та витребування майна, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Щодо посилань позивача на те, що він листом від 25.01.2008 р. повідомив відповідача-1 про розірвання з 25.01.2008 р. спірних договорів, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що позивачем порушено норми ст. 188 ГК України, яка регулює порядок зміни та розірвання договорів, в частині недотримання терміну розгляду пропозиції та передчасного звернення до господарського суду з позовом про розірвання вказаних договорів.

Згідно зі ст. 334  ЦК України  право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Як встановлено господарськими судами, пунктами 3.8, 3.1 спірних договорів сторони визначили, що право власності на передане майно виникає з моменту підписання актів прийому-передачі.

Господарські суди встановили, що майно, яке було предметом спірних договорів, було передано відповідачу-1 07.03.2007 р., про що свідчать акти прийому-передачі, підписані позивачем та відповідачем-1, а також у встановленому порядку зареєстроване за першим відповідачем.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними висновки господарських судів про необґрунтованість тверджень позивача, що мало місце укладення між сторонами договорів купівлі-продажу в кредит та про необхідність застосування до даних правовідносин положень статей 694, 697 ЦК України з огляду на наступне.

За змістом ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

Статтею 697 цього ж Кодексу визначено, що договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Виходячи зі змісту ст. 697 ЦК України, право вимоги повернення товару виникає у продавця у випадку, якщо право власності залишилося у продавця.

Разом з тим, як вже було зазначено, умовами спірних договорів визначений момент переходу права власності на майно до відповідача-1 –після підписання актів прийому-передачі.

Як встановлено господарськими судами, положення спірних договорів не передбачають продаж товару в кредит, а тому обґрунтованими є висновки судів, що у даному випадку не підлягають застосуванню наслідки, визначені у ст. 694 ЦК України.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем було прийнято виконання господарського зобов'язання частинами, в порядку, не передбаченому договором, про що свідчить акт взаємних розрахунків, підписаний сторонами станом на 25 квітня 2008 року.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду, що прийняття позивачем оплати за продане ним майно, після порушення провадження у справі, підтверджує виконання сторонами зобов'язань, які виникли у сторін на підставі спірних договорів купівлі-продажу, а у зв'язку з виконанням умов спірних договорів підстави для їх розірвання  відсутні. Крім того, за порушення умов щодо своєчасного виконання зобов'язань до відповідача-1 застосовані відповідні санкції.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження  майном.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач-1, скориставшись своїм правом власності на спірне майно, розпорядився своєю власністю шляхом укладення 06.03.2008 р. з ТОВ "Альрамі" договору № 3/1 купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу - складу паливно-мастильних матеріалів, який знаходиться в м. Суми по вул. Ковпака, 1, кількісні та якісні показники якого викладено у специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

Як встановив апеляційний господарський суд, згідно з актом прийому-передачі до зазначеного договору відповідач-1 прийняв у власність наступне майно: сталевий резервуар V=400 м2, сталевий резервуар V=25 м2, позаплощадний та внутрішньоплощадний протипожежний водопровід, позаплощадні кабельні мережі, внутрішньоплощадні мережі зливної каналізації, зовнішнє освітлення складу, автодороги, колонку КЭР-50-0,25, насос 65 СРН К-5, шафу для одягу, стіл двотумбовий письмовий, стіл однотумбовий письмовий, шафу побутову для роздягальні, печатну машинку "Роботрон 202", крісло "Довер-3", сейф металевий, телефакс "Панасонік КХ-F-130В", калькулятор, гараж металевий, будку.

Крім того, господарськими судами встановлено, що 07.03.2008 р. ТОВ "Новий Океан" та ТОВ "Альрамі" уклали договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого якого відповідач-1 продав відповідачу-2 об'єкти нерухомості –нежитлові приміщення, що входять до цілісного майнового комплексу –складу паливно-мастильних матеріалів, який знаходиться в м. Суми по вул. Ковпака, 1, а саме: адміністративну будівлю, будівлю насосної станції, площадку для насосів № 1, площадку для насосів № 2 (електрощитові), насосну, битовку, огорожу, кабіну охоронців, склад металевий (слюсарну майстерню). Договір посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстровано в реєстрі за № 1913.

Підстави набуття права власності визначені статтею 328 ЦК України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищогого господарського суду України вважає правомірними висновки апеляційного господарського суду, що укладення договору купівлі-продажу між відповідачем-1 та відповідачем-2 не суперечить нормам діючого законодавства, а також, що відповідач-2 володіє спірним майном на законних підставах.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов розглядається як спосіб захисту права власності, який базується насамперед на визнанні права власності, що слідує за річчю. У зв'язку з цим право на віндикаційний позов не втрачається через незаконне вибуття речі з володіння власника і перехід у володіння інших осіб. Саме цим і забезпечується непорушність права власності.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що у позивача відсутнє право власності на спірне майно, а також відсутній факт протиправного вибуття майна із володіння позивача, оскільки договори купівлі-продажу нерухомого майна  від 06.03.2008 р. та від 07.03.2008 р., на підставі яких  відповідач-2  придбав у   відповідача-1  спірне майно, є дійсними, а відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про необґрунтованість вимог позивача щодо витребування майна із чужого незаконного володіння.  

        Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

        Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

       Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України.

  Твердження оскаржувача про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

       За таких обставин, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2009 р. та рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2009 р. у справі № 11/55-08 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                     С.Р. Шевчук

        Судді                                                                                            А.М. Демидова

                                                                                                              О.А. Кролевець