Рішення

від 08.07.2009 по справі 32/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/282

08.07.09

За позовом              Асоціації підприємств «Співдружність»    

до             Міністерства оборони України

про                           стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                                 Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача                  Подольський Є.В., Мар'єнкова В.М. –предст.,

Від Відповідача          Комар А.Ю. –оф.відд.прав.заб.логістики,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Асоціація підприємств «Співдружність»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України та просить, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої до суду 07.07.20009, стягнути з Відповідача на користь Позивача 983 822,56 грн. заборгованості, 14 636,03 грн. –3% річних та 70 835,22 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором № 274/Т/6-08 на виконання робіт з утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання від 19.11.2008.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого Міністерство оборони України позов не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Асоціації підприємств «Співдружність»в повному обсязі. Відповідач з посиланням на положення п. 4.7 Договору № 274/Т/6-08 від 19.11.2008 зазначав, що у зв'язку з перерозподілом видатків спеціального фонду державного бюджету в грудні 2008 року та відсутністю коштів на рахунках КПКВ 2101210, ним не проведено розрахунки за прийняті роботи у 2008 році.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

          19.11.2008 між Асоціацією підприємств «Співдружність»та Міністерством оборони України укладено договір на виконання робіт з утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання (надлишкових) (за кошти Державного бюджету України) № 274/Т/6-08 (далі –Договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарськими визнаються зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а іншій суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 1 ст. 74 ГК України).

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язався на підставі Ліцензії Міністерства промислової політики України «Утилізація боєприпасів до військової зброї»серія АВ № 327201 від 14.03.2007, вимог технологічних процесів утилізації виробів           РГБ-60 та шнурових зарядів ШЗ-2, ШЗ-3 виконати роботи з утилізації боєприпасів, надлишкових та непридатних для подальшого використання і зберігання за номенклатурою та обсягами, які визначені Специфікацією (додаток № 1 до Договору), а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи. Термін виконання робіт сторони визначили у Календарному плані, що є додатком № 2 до Договору, а саме –20.12.2008 (розділ 1 Договору).

          Після виконання робіт Відповідач зобов'язаний прийняти виконання роботи, підтвердженням чого є Акт про виконання робіт, який готується та подається Позивачем, відповідно до п. 2.2.4 Договору.

          Так, на виконання вимог Договору сторони 24.12.2008 підписали Акти про виконані роботи за № 1 та № 2. Загальна вартість робіт за вказаними актами складає 938 822,56 грн.

Відповідно до зазначених актів та протоколів погодження граничної (лімітної) ціни на надання послуг з комплексної утилізації боєприпасів за Договором роботи було прийнято Міністерством оборони України без зауважень.

Викладені обставини Відповідачем визнаються.

Пунктом 4.7 Договору на Міністерство оборони України покладено обов'язок щодо оплати фактично виконаних робіт з утилізації відповідно до затвердженого сторонами Акту про виконані роботи протягом 10 банківських днів з дати приймання виконаних робіт Відповідачем (дати підписання Акту про виконані роботи) на підставі належним чином оформлених документів, які передбачені Договором, за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за відповідним кодом класифікації видатків.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

З метою проведення оплати виконаних робіт в розмірі 983 822,56 грн. 23.04.2009  Позивач звернувся до Відповідача з претензією про проведення розрахунків.

Відповідачем на вказану претензію надано відповідь, в якій Міністерство оборони України зазначило, що заборгованість погашатиметься в міру наповнення коштами спеціального фонду.

Суд зазначає, що пунктом 4.7 Договору також було передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік за умови їх фактичного надходження Відповідачу. У випадку відсутності коштів на рахунку Міністерства оборони за КПКВ 2101210, в тому числі по причині ненадходження відповідного фінансування, термін здійснення зазначеної оплати переноситься до моменту надходження зазначених коштів з Державного бюджету України. При настанні таких обставин Замовник, тобто Відповідач, звільняється від відповідальності за прострочення оплати виконаних робіт, відшкодування здійснених Позивачем витрат та понесених останнім збитків, в тому числі моральної шкоди та неодержаних доходів.

Однак, судом не приймаються посилання Відповідача на зазначені положення Договору як на підставу відмови Позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки належних доказів на підтвердження існування таких обставин, як то відсутності коштів на рахунках КПКВ 2101210, Відповідачем до суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що ненадходження цих коштів до Відповідача не дає підстав останньому відмовлятись від виконання зобов'язань, передбачених Договором.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 526  ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи встановлено, що сума неперерахованих Відповідачем грошових коштів на користь Позивача в межах виконання зобов'язань за Договором на виконання робіт з утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання (надлишкових) (за кошти Державного бюджету України) № 274/Т/6-08  від 19.11.2008 становить 983 822,56 грн.

Відповідач доказів повного перерахування Позивачу грошових коштів до суду не надав, факт існування заборгованості Міністерство оборони України визнає.

З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку, що Відповідач не виконав зобов'язання належним чином з Позивачем не розрахувався, тому позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 983 822,56 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, Позивач також просить суд стягнути з Відповідача  14 636,03 грн. –3% річних та 70 835,22 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми інфляційних витрат (з врахуванням дати підписання сторонами Актів про виконані роботи), наданим Позивачем, і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періоду прострочення та складає 14 636,03 грн. і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код 00034022, рахунок № 35224205003192, № 35218039003192 вОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172) на користь Асоціації підприємства «Співдружність»(64600, Харківська обл., м. Лозова, Мікрорайон 1, б. 13/1, код 22629483, рахунок № 26007201819001 в Лозівському відділенні філії ХГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 351533) 983 822,56 грн. заборгованості, 14 636,03 грн. нарахувань 3% річних,  70 835,22 грн. інфляційних втрат, 10 592,94 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                  О.О.Хрипун

     Дата підписання рішення: 21.07.2009