Ухвала

від 21.04.2015 по справі 2а-2915/10/0770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2015 р. м. Київ К/800/66680/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоміст»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року

у справі №2а-2915/10/0770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоміст» (надалі - ТОВ «Автоміст»)

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (надалі - Мукачівська ОДПІ)

про визнання податкових повідомлень-рішень частково протиправними та їх скасування, -

встановив:

Позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Мукачівської ОДПІ від 26.07.2014р. №0000202340/3/246/23-01/31019142/2997 в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток в сумі 211302,00грн. (140868,00грн. за основним платежем та 70434,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0000212340/3/245/23-01/31019142/2996 в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість а сумі 206791,50грн. (137861,00грн. за основним платежем та 68930,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.05.2012р. позовні вимоги задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014р. та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.05.2012р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Мукачівська ОДПІ зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автоміст» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2008р. по 30.09.2009р., за результатами якої складено акт від 30.01.2010р. № 123/23-01/31019142.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.4.11, п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.3, п.п.5.3.9, п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 181183,00грн.; п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 147786,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Мукачівською ОДПІ, та за результатами адміністративного оскарження, прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 26.07.2010р. №0000202340/3/246/23-01/31019142/2997, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 271774,50грн., в т.ч. 181183,00грн. за основним платежем та 90591,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 26.07.2010р. №0000212340/3/245/23-01/31019142/2996, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 221814,00грн., в т.ч. 147876,00грн. за основним платежем та 73938,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Під валовими витратами виробництва та обігу, наведеному у п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного вище Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на включення до складу валових витрат, витрат у зв'язку придбанням товарів, послуг та формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними документами.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст. 3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у період, в якому була проведена перевірка, між ТОВ «Автоміст» як генпідрядником та ТОВ «Профліга» як субпідрядником було укладено ряд договорів.

Відповідно до довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних підрядних робіт позивачем було прийнято роботи, які було виконано ТОВ «Профліга» як субпідрядником.

ТОВ «Профліга», як продавцем, були видані позивачеві, як покупцеві, податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 137861,33 грн.

За виконані роботи на рахунок ТОВ «Профліга» позивачем було перераховано кошти у розмірі 826865,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 01.07.2008р. № 444; від 23.07.2008р. №512; від 22.08.2008р. №692; від 30.09.2008р. №923 та від 07.11.2008р. №1095.

З урахуванням наданих позивачем первинних документів, суд першої інстанції дійшов висновку про реальність здійснення господарських операцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що обставини здійснення позивачем господарських операцій свідчать про їх безтоварний характер.

Зокрема, колегією суддів апеляційної інстанції було зазначено, що позивачем а ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, а ні під час її апеляційного розгляду, не було надано проектно-технічну документацію, у відповідності до якої здійснювалось будівництво (копія якої обов'язково повинна бути у підрядника) та будівельну документацію, яка повинна була б бути утворена в процесі реального здійснення будівельних робіт (загальний журнал робіт, документи авторського нагляду, акти прихованих робіт, документи по контролю якості виконаних робіт у процесі виробництва та ін.) по жодному із об'єктів будівництва.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що проектно-технічна та будівельна документація, на відсутність якої посилається суд апеляційної інстанції, є у нього в наявності, але не надавалися, оскільки такі документи не витребовувались а ні судом першої інстанції, а ні судом апеляційної інстанції. Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на вказані документи як на підставу нікчемності правочинів.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 КАС України).

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вже зазначалося, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за виконані роботи на рахунок ТОВ «Профліга» позивачем було перераховано кошти у розмірі 826865,00грн., в т.ч. податок на додану вартість 137861,33 грн.

Між тим, суди не звернули увагу на те, що дві податкові накладні на підтвердження формування податкового кредиту відсутні, тоді як надано інші податкові накладні (а.с.48-53 т.1).

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи загальна перерахована сума за виконані субпідрядні роботи становить 826865,00грн. (а.с.26-30 т.2), тоді як позивач у позовні заяві зазначає іншу суму - 676166,00 грн. (а.с.7 т.1).

Крім того, в основу донарахування Мукачівською ОДПІ податку на прибуток та податку на додану вартість покладено висновки про те, що контрагент за субпідрядними договорами ТОВ «Профліга» з березня 2008 року не звітується, не сплачує податки, що призвело до втрат Державного бюджету. Згідно бази даних ДПА у Львівській області ТОВ «Профліга» зареєстроване в обласному реєстрі фіктивних су6є'ктів господарювання та в нього анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість з 23.03.2009р., що стало підставою для висновку про нікчемність укладених договорів між ТОВ «Автоміст» та ТОВ «Профліга». Разом з тим, в матеріалах справи відсутні такі докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоміст» - задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов