Ухвала

від 18.05.2015 по справі 752/13244/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , та їх захисника ОСОБА_5 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожен окремо визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено їм покарання у виді позбавлення волі строком, відповідно 8 років і 8 років 6 місяців.

Згідно з вимогами п. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звільненні від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Крім того, судом вирішено питання речових доказів, задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди та частково задоволено цивільний позов останньої про відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись з вироком суду, його оскаржили в апеляційному порядку прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , та їх захисник ОСОБА_5 , і в кожній апеляції містить прохання про його скасування.

При цьому, прокурор просить постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , кожного окремо винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити кожному покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років. До набрання вироком законної сили змінити засудженим запобіжний захід на тримання під вартою, взявши під варту в залі суду.

В апеляціях засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 і їх захисника ОСОБА_5 , кожного окремо, які є фактично ідентичними за змістом, міститься прохання про постановлення виправдувального вироку, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнати невинними у вчиненні інкримінованого їм злочину, та виправдати їх у зв`язку з недоведеністю їх участі у злочині.

У судовому засіданні колегією суддів встановлено, що вищевказані апеляції не відповідають вимогам ст. 350 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, виступи прокурора, засуджених та їх захисника, які не заперечували проти повернення справи до місцевого суду для виконання вимог КПК України 1960 року, колегія суддів вважає за необхідне повернути дану кримінальну справу до суду першої інстанції для виконання вимог ст. ст. 350, 352, 354 КПК України 1960 року виходячи з наступного.

Апеляції на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року, за яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожен окремо визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, розглядається судом апеляційної інстанції після набрання чинності 20 листопада 2012 року Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року (надалі - КПК України).

Відповідно до п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідні положення КПК України, кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій та Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Апеляційні скарги у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання ним чинності, тобто в порядку визначеному КПК України 1960 року (надалі КПК України 1960 року), з наступними змінами.

Відповідно до ст. 350 КПК України 1960 року, в апеляції, крім іншого, зазначаються вказівка на те, у чому полягає незаконність вироку суду і доводи на підтвердження такої позиції, які існують підстави для скасування вироку з наведенням обґрунтування своєї позиції.

Проте, зазначені вимоги закону до апеляцій прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженими ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , та їх захисником ОСОБА_5 дотримані не були.

Так, в апеляції прокурора не міститься належного обґрунтування з приводу безпідставної перекваліфікації дій засуджених з п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 цього ж Кодексу. Крім того, в апеляції не наведено доводів щодо невідповідності призначеного судом покарання вимогам ст. 65 КК України, та чому саме запропонована державним обвинувачем міра покарання засудженим буде достатньою та необхідною для їх виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

В апеляціях засуджених та захисника міститься прохання про ухвалення виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . При цьому, останніми залишено поза увагою вимоги ст. 378 КПК України1960 року, яка містить вичерпний перелік підстав для постановлення апеляційним судом свого вироку.

Відповідно до ст. 378 КПК України1960 року, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках: необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення засудженого від відбування покарання. Скасування вироку суду першої інстанції і постановлення вироку апеляційним судом у вказаних випадках, допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування вироку саме з цих підстав.

З вищевикладеного убачається, що апеляційний суд не має права за наслідками розгляду апеляцій скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий виправдувальний вирок, а вправі лише, згідно з вимогами ст. 366 КПК України 1960 року, скасувати вирок і закрити справу.

Оскільки апеляції прокурора, засуджених та їх захисника, не відповідають вимогам ст. 350 КПК України 1960 року, відповідно до ст. 352 цього ж Кодексу вона підлягає залишенню без руху з встановленням строку на виправлення недоліків, з подальшим визнанням апеляцій такими, що не підлягають розгляду, у випадку не виконання постанови суду про залишення апеляцій без руху. Однак, закон передбачає, що такі рішення вправі приймати лише головуючий суддя в судді першої інстанції.

Тому кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного окремо, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України підлягає поверненню до Голосіївського районного суду м. Києва, для виконання вимог ст. 350, 352, 354 КПК України 1960 року щодо вищевказаних апеляцій.

Враховуючи наведене та керуючись п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідні положення КПК України та ст. 359 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Кримінальну справу відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повернути до Голосіївського районного суду м. Києва для виконання вимог, передбачених ст. ст. 350, 352, 354 КПК України 1960 року.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11/796/159/2015 Категорія: ч. 2 ст. 121 КК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1