Постанова

від 19.05.2015 по справі 31/271

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа№ 31/271

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Власова Ю.Л.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання - Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.04.2015

за скаргою Комунального підприємства "Київський метрополітен"

на дії Державної виконавчої служби України в особі Відділу

примусового виконання рішень

у справі № 31/271 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз"

до Комунального підприємства "Київський метрополітен"

про стягнення боргу

за участю представників:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: Ковтун Т.О.,

від ВДВС: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2010 у справі № 31/271 задоволено позов ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" та стягнуто з КП "Київський метрополітен" на користь позивача 40 022 913,95 грн. основного боргу, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2010 рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 у справі № 31/271 залишено без змін.

18.10.2010 на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

26.01.2015 до господарського суду міста Києва від КП "Київський метрополітен" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій скаржник просить визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника неправомірними та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 12.01.2015.

02.02.2015 до господарського суду міста Києва від КП "Київський метрополітен" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій скаржник просить визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору неправомірними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 12.01.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2015 (суддя Смирнова Ю.М.) скарги КП "Київський метрополітен" на дії Державної виконавчої служби в особі Відділу примусового виконання рішень відхилено, оскільки дії державного виконавця відповідають положенням Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2015, КП "Київський метрополітен" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити скаргу на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанської А.Л., скасувавши постанову про стягнення з КП "Київський метрополітен" виконавчого збору, винесену 12.01.2015.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального права. Скаржник зауважує, що постанова про стягнення виконавчого збору була винесена разом з постановою про поновлення виконавчого провадження, до примусового виконання рішення, а постанова про поновлення виконавчого провадження була несвоєчасно направлена боржнику. Крім того, місцевим господарським судом не взято до уваги звернення КП "Київський метрополітен" 18.12.2014 з позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги ТОВ "Промислово-інвестиційний союз", постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.1015 про відстрочення виконання рішення суду від 08.07.2010 у справі № 31/271, постанови про визнання речових доказів, винесену слідчим СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 порушено апеляційне провадження у справі № 31/271, розгляд справи призначено на 19.05.2015.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.05.2015 у зв'язку з перебуванням судді-доповідача по справі Дикунської С.Я. на лікарняному та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 31/271 передано на повторний автоматизований розподіл. Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справу № 31/271 передано колегії суддів у складі головуючого судді: Хрипуна О.О., суддів: Власова Ю.Л., Корсакової Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 апеляційну скаргу КП "Київський метрополітен" прийнято до провадження новим складом колегії та призначено до розгляду на 19.05.2015.

В судове засідання 19.05.2015 представники позивача та ВДВС не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційних скарг на ухвалу суду, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та ВДВС.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

30.09.2013 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40010082 з виконання наказу господарського суду міста Києва № 31/271 від 18.10.2010 про стягнення з КП "Київський метрополітен" на користь ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" 40 022 913,95 грн. основного боргу, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У вказаній постанові відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" боржнику було надано семиденний строк для самостійного виконання рішення суду.

16.04.2014 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 40010082 виконання наказу господарського суду міста Києва № 31/271 від 18.10.2010 до 31.12.2014, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2013 відстрочено виконання судового рішення до 31.12.2014.

Згідно із ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.01.2015 за заявою стягувача поновлено виконавче провадження з виконання наказу № 31/271.

12.01.2015 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено також постанову про арешт коштів боржника.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 6 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Твердження скаржника про те, що державним виконавцем не було надіслано на адресу скаржника постанову про арешт коштів боржника спростовується матеріалами виконавчого провадження, з яких вбачається, що державний виконавець у відповідності до вимог ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 3.20 Інструкції з організації примусового виконання рішень направив на адресу боржника копії винесених 12.01.2015 постанов з супровідними листами № 182/2.-3 від 13.01.2015, в тому числі копію постанови про арешт коштів боржника від 12.01.2015 (т. 9 стор. 43).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно із п. 4.1.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність винесення постанов про поновлення виконавчого провадження та про арешт коштів боржника у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на те, що з 30.09.2013 - моменту відкриття виконавчого провадження до 12.01.2015 - винесення постанови про арешт коштів боржника, у тому числі, з моменту відкриття виконавчого провадження до винесення ухвали від 12.11.2013 про відстрочення виконання рішення суду та після спливу наданого судом строку відстрочення виконання рішення (з 01.01.2015 по 12.01.2015) відповідачем не було самостійно виконано рішення суду.

Після поновлення виконавче провадження продовжується, а не розпочинається знову, тому у державного виконавця відсутні правові підстави повторно надавати боржнику строк для добровільного виконання рішення суду.

12.01.2015 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 3 988 062,94 грн.

В подальшому суми заборгованості, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій були списані у примусовому порядку з рахунків боржника на спеціальний рахунок Державної виконавчої служби України та постановою головного державного виконавця від 04.02.2015 знято арешт з коштів боржника, накладений постановою від 12.01.2015 № 40010082.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження» (у редакції чинній станом на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні (ч. 3 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з п. 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у ч. 1 ст. 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2013 відповідачем (скаржником) отримано 08.10.2013.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2013 визначено строк для самостійного виконання рішення боржником, а саме: сім днів з моменту винесення (отримання) постанови.

Місцевим господарським судом також встановлено та не заперечується скаржником, що у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження строк рішення суду боржником самостійно не виконано.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами виконавчого провадження, що державним виконавцем вчинялись дії з примусового виконання рішення суду, а саме: отримано інформацію про об'єкти нерухомого майна та інших речових прав відповідача, виявлено перелік рахунків боржника, винесено постанову про арешт коштів боржника, до банківських установ направлялись платіжні вимоги для виконання, здійснено списання коштів з рахунків боржника на спеціальний рахунок Державної виконавчої служби України, внаслідок яких рішення суду було виконано у повному обсязі.

Зі змісту ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є невиконання боржником рішення в добровільному порядку в обумовлений вказаною нормою строк, незалежно від причин такого невиконання.

Посилання скаржника на те, що державний виконавець повинен був спочатку виконати рішення суду (стягнути кошти), а потім вчиняти дії по стягненню виконавчого збору судом не приймається, оскільки чинною на час прийняття спірної постанови ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачалось, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

Статті 25 та 28 Закону України "Про виконавче провадження" не пов'язували момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору з вчиненням заходів примусового виконання рішення.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", яким встановлено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір відповідно до статей 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній по-перше, не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк, а по-друге, рішення було виконано примусово.

У постанові від 28.01.2015 № 3-217гс14 Верховний Суд України вказав, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Оскільки рішення суду не було виконано боржником у встановлений для добровільного виконання строк, а також оскільки державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, внаслідок яких рішення суду і було виконано, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що державним виконавцем не було порушено норм законодавства про виконавче провадження та прав КП "Київський метрополітен" при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.01.2015.

Колегія суддів вказує на безпідставність твердження скаржника про незаконність винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови з огляду на те, що боржником 04.12.2014 було подано до господарського суду міста Києва заяву про відстрочку виконання рішення суду та позовну заяву про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009. Адже станом на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору (12.01.2015) ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду було відмовлено, а постанова Київського апеляційного господарського суду про відстрочення виконання рішення суду у справі № 31/271 до 30.06.2015 прийнята лише 04.02.2015.

Щодо посилання скаржника в обґрунтування своїх вимог про скасування постанови про стягнення виконавчого збору на постанову про визнання речових доказів, винесену 10.10.2013 старшим слідчим СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі м. Києва капітаном міліції Барановим М.М., якою визнано кошти у розмірі 40 022 913,95 грн., які у разі їх стягнення з КП "Київський метрополітен" будуть перераховані на рахунок № 37313006004124 Державної виконавчої служби України речовими доказами та заборонено вчиняти дії з цими коштами, то ця постанова не містить заборони державному виконавцю вчиняти передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії з примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили, та дії по стягненню виконавчого збору за примусове його виконання. Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржник не надав доказів на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності дій державного виконавця та наявності правових підстав для скасування винесених ним 12.01.2015 у виконавчому провадженні ВП № 40010082 постанов.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків, яких дійшов суд першої інстанції, не спростовують з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку про те, що ухвала суду відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 31/271 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 31/271 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Ю.Л. Власов

Г.В. Корсакова