Вирок

від 22.05.2015 по справі 466/2132/14-к

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/2132/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2015 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тетевчиці Радехівського району Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого, проживаючого - АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.5.ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України ;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Курахівка Селідовського району Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, інвіаліда 2 групи, одруженого, раніше не судимого, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого АДРЕСА_2

у вчиненні злочинів, передбачених ч.5.ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 органом досудового слідства обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.5.ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

Зокрема у тому, що підсудний ОСОБА_6 , працюючи на посаді першого заступника Міністра вугільної промисловості України, будучи представником влади та службовою особою, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості та в інтересах третіх осіб, умисно, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, діючи за попередньою змовою та в групі з заступником начальника управління реструктуризації шахтного фонду Мінвуглепрому України ОСОБА_7 , директором шахти №10 «Великомостівська» ОСОБА_9 , директором державного підприємства «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_10 , директором ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" ОСОБА_11 ( матеріали відносно яких були виділені в окреме провадження ) маючи єдиний злочинний умисел на розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах вчинили розкрадання 250 000 грн.

Так, достовірно знаючи, що ремонтно-будівельні роботи конференційного залу Мінвуглепрому України не проводились, не проводяться і проводитись не будуть, а транспортерна стрічка ПВХ 1000Х4 в кількості 1 950м із ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту №10 «Великомостівська» не поставлялася, не поставляється і поставлятися не буде, ОСОБА_6 вніс в лютому 1996р. за попередньою змовою в групі з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 в рахунок-фактуру №70 від 16.02.1996 року, скріплений підписом ОСОБА_11 та печаткою ТзОВ „Укрінтерстрой", завідомо неправдиві відомості про перерахування ДП «Західвуглезбутпостач» на розрахунковий рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» м.Донецька коштів в сумі 250000грн, як суми дольової участі у фінансуванні ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Мінвуглепрому України .

В подальшому ОСОБА_9 16.02.96 р. склав та направив за попередньою змовою у групі осіб з ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на ВО «Укрзахідвугілля» завідомо неправдивий лист з інформацією про перерахування згідно завідомо неправдивого договору від 15.02.1996 р. 380000грн. на придбання транспортерної стрічки в рахунок відвантаженого вугілля, а ОСОБА_6 18.02.96 р. за попередньою змовою у групі зазначених вище осіб передав ОСОБА_10 завідомо неправдиву факсокопію рахунку-фактури №70 від 16.02.1996 року з власноручним написом «фирма „Укрінтерстрой" для перерахунку з рахунку ДП „Західвуглезбутпостач" на рахунок цього підприємства 250 тис. грн.

ОСОБА_10 , дотримуючись попередньої домовленості з групою осіб - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 перерахував 19.02.96 р. , 23.02.96 р. та 26.02.96 р. ДП „Західвуглезбутпостач" на рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» платіжними дорученнями №25, 44 та 46 грошові кошти в розмірі відповідно 100 тис. грн., 100 тис. грн. та 50 тис. грн. із вказанням завідомо неправдивих відомостей про призначення платежів , - „доля за будівництво згідно рахунку-фактури №70 від 16.02.96 р.".

29.02.1996р. ОСОБА_9 в приміщенні Мінвуглепрому України було підписано завідомо неправдивий договір від 15.02.1996р. на поставку транспортерної стрічки із вказанням завідомо неправдивих відомостей про час, предмет та умови договору на бланку, посвідченому підписом ОСОБА_11 та печаткою ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД».

01.03.1996р. ОСОБА_6 з метою приховання перерахованих раніше на рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» державних коштів в сумі 250 тис. грн. склав та направив завідомо неправдивий лист за №2-1251/9 на ім`я генерального директора ВО «Укрзахідвугілля» про укладення договору з ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» про оплату ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Мінвуглепрому України.

Виконуючи попередні домовленості з групою зазначених осіб ОСОБА_7 протягом лютого-квітня 1996р. склав завідомо неправдиві рахунок-фактуру без номера та дати і накладну на відпуск матеріалів на сторону про поставку від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту №10 «Великомостівська» 1950м транспортерної стрічки ПВХ 1000Х4 вартістю 247 162, 5 грн., що були підписані ОСОБА_11 , підробивши при цьому підпис бухгалтера ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД». В подальшому ОСОБА_6 склав та передав на виконання попередніх домовленостей на шахту №10 «Великомостівська» протягом лютого-квітня 1996р. завідомо неправдиву товарно-транспортну накладну № 49093 без номера та дати на перевезення 1950м транспортерної стрічки ПВХ 1000 х 4 з фірми „Укрінтерстрой" на шахту № 10 „Великомостівська".

В подальшому , в квітні 1996р., ОСОБА_10 за попередньою змовою у групі осіб з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 дав вказівку головному бухгалтеру ДП «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_12 на складення завідомо неправдивого зведеного авізо від 30.04.1996р. про передачу раніше перерахованих ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» коштів в сумі 250тис.грн. на шахту №10 « ВМ» із зазначенням завідомо неправдивих відомостей про поставку транспортерної стрічки.

Відповідно 06.05.96 р. на виконання попередніх домовленостей ОСОБА_9 дав вказівку зав. матеріальним складом шахти № 10 « ВМ» ОСОБА_13 скласти завідомо неправдивий прихідний ордер за №506 про поступлення від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» 1950 м транспортерної стрічки через ОСОБА_14 та картку складського обліку про одержання 06.05.1996р. цієї транспортерної стрічки та передачу її 12.06.1996р. на дільницю конвеєрного транспорту шахти. В подальшому , 13.05.1996р., ОСОБА_9 дав вказівку заступнику директора шахти №10 « ВМ» ОСОБА_14 скласти завідомо неправдиву довіреність за №765 від 13.05.1996р. для отримання 1950м транспортерної стрічки від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» із вказанням завідомо неправдивих відомостей про поставку від ТзОВ» «Укрінтерстрой ЛТД» 1950м транспортерної стрічки. Продовжуючи виконувати попередні домовленості у вказаній групі осіб 10.06.1996р. ОСОБА_9 дав вказівку начальнику дільниці конвеєрного транспорту ОСОБА_15 на складання завідомо неправдивої заяви про дозвіл виписати з матеріального складу 1950 м транспортерної стрічки , а 12.06.96 р. дав вказівку своїм підлеглим працівникам про оформлення завідомо неправдивої вимоги №20 від 12.06.1996р. на отримання 1950м транспортерної стрічки зі складу, прихідної оборотної відомості за травень 1996р. та розхідної оборотної відомості за червень 1996р. про поступлення та списання 1950м транспортерної стрічки.

Отримані кошти директор ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД» ОСОБА_11 за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_9 , 21.02.96 р. та 28.02.96 р. за завідомо неправдивими платіжними дорученнями №28 та №39 відповідно 100тис.грн. та 150тис.грн., отриманих від ДП „Західвуглезбутпостач", з рахунку ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» перерахував на рахунки завідомо фіктивних фірм, а саме: на розрахунковий рахунок ПП „Хронотехніка" - 10млрд.крб. і на розрахунковий рахунок ПП „Промсвітло" - 15млрд.крб., та шляхом переведення їх в готівку, із вказанням завідомо неправдивих відомостей про призначення платежів, заволоділи державними коштами в сумі 250 тисяч грн., що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений законодавством України на момент вчинення злочину, і становить особливо великий розмір, тобто вчинили злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того підсудний ОСОБА_6 та ОСОБА_7 органом досудового слідства обвинувачуються в тому, що домовляючись між собою про вчинення дій по заволодінню вищезазначеними державними коштами, складаючи, підписуючи та використовуючи з цією метою вищезазначені документи, вони своїми умисними діями скоїли зловживання службовим становищем, владою, що спричинило тяжкі наслідки, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК УКраїни , а також вчинили службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки,тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України. Дані обставини мотивовані тим, що на момент скоєння злочинів ОСОБА_6 працював на посаді першого заступника Міністра вугільної промисловості України, тобто займав особливо відповідальне службове становище, як представник влади, був службовою особою, наділеною владними повноваженнями, організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими обов`язками. ОСОБА_7 в період інкримінованих йому незаконних дій працював на посаді начальника управління реструктуризації шахтного фонду Мінвуглепрому України, відтак теж займав особливо відповідальне службове становище, як представник влади, був службовою особою, та вчинив злочин з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості та в інтересах третіх осіб, умисно, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби. Відтак підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 незаконно заволоділи державними коштами в сумі 250 000грн., чим вчинили зловживання владою та службовим становищем, що у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, при цьому підірвали авторитет органів державної влади, що становить тяжкі наслідки.

Вказана справа неодноразово розглядалась судом. Постановою Шевченківського райсуду м. Львова від 21.05.10 р. , що набрала законної сили, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, а ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 , ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України на підставі ч. 1 ст. 48 КК України ( в редакції 1960 року) у зв`язку із закінченням строку давності. Провадження у даній кримінальній справі в частині обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 , ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України було закрито.

Заслухавши пояснення підсудних ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , які своєї винуватості у вчиненні інкримінованих їм злочинів не визнали, показання свідків , експертів перевіривши представлені суду докази, суд вважає, що підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.5.ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України слід виправдати в зв`язку з недоведеністю їх вини виходячи з наступного.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 заперечив повністю свою винуватість у інкримінованих йому злочинах та пояснив, що дійсно у 1996 році він працював на посаді першого заступника Міністра вугільної промисловості України. На той час він висунув свою кандидатуру на виборах до Верховної Ради України. В зв`язку з цим почався тиск щодо нього та політичні переслідування. На його думку саме це і послужило тому, що відносно нього було сфабриковано дану кримінальну справу. Так, у 1996 р. він дійсно візуально був знайомий з ОСОБА_7 , оскільки вони працювали в одному міністерстві. Проте жодних відносин з ним не підтримував. З часу роботи на ВО « Укрхзахідвугілля» він був знайомий з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Проте їх стосунки стосувались лише виконання посадових обов`язків . ОСОБА_11 він раніше не знав, жодних відносин з ним не мав та вперше побачив лише в ході досудового слідства. Вважає, що свідки по справі під тиском правоохоронних органів, давали неправдиві свідчення. Вказав, що лист від 01.03.1996р. він не підписував, на факсокопії рахунку-фактури №70 від 16.02.1996р. записи зроблені не ним, такої факсокопії нікому не передавав. Почеркознавчі експертизи проведені на підставі взірців, відібраних з порушенням встановленого порядку. Досудове слідство, незважаючи на його клопотання, не встановило з якого факсового телефону та на який і коли було відправлено рахунок-фактуру №70. Зазначив, що формулювання в листі від 01.03.1996р. №2-1251/9, реєстрація якого дублюється і стоїть примітка «а», не носять злочинного характеру. Йому нічого не відомо про перерахування грошових коштів у розмірі 250 000 грн. та постачання конвеєрної стрічки на шахту № 10 «ВМ». В злочинній змові з іншими фігурантами даної кримінальної справи ніколи не був, оскільки жодних відносин з ними взагалі не підтримував.

Підсудний ОСОБА_7 в судовому засіданні вчинення ним інкримінованих йому злочинів заперечив повністю. Пояснив, що станом на 1996 рік він працював на посаді заступника начальника управління реструктуризації шахтного фонду Міністерства вугільної промисловості України та одночасно був обраний головою профкому Мінвуглепрому. Начальником управління до грудня 1995 року був ОСОБА_16 , який влітку 1995 р. представив йому ОСОБА_11 та попросив провести його у приміщення Міністерства, оскільки у нього не було пропуску. Це був єдиний раз коли він взагалі зустрічався з ОСОБА_11 . Відтак вважає, що оскільки на момент порушення справи проти ОСОБА_6 . ОСОБА_16 вже не працював у Міністерстві , а ОСОБА_11 знав лише його, ОСОБА_7 , як працівника Міністерства, тому саме відносно нього він , виправдовуючи свої незаконні дії і дав неправдиві свідчення про передачу якихось грошей. До даної кримінальної справи ОСОБА_7 лише вітався у коридорі з ОСОБА_6 , як з працівником Міністерства. Ніколи жодних відносин між ними не було. Не відомі йому і інші фігуранти справи. Ще в період його допиту на досудовому слідстві слідчий ОСОБА_17 ставив перед ним вимогу про те, що відносно нього взагалі не буде порушено справи у разі якщо він скаже, що передав ОСОБА_6 250 000 грн. Проте він категорично відмовився свідчити неправду. Просить виправдати його, оскільки відсутні будь-які докази його витуватості у інкримінованих йому діях. Так, з 29.02.1996р. по 02.03.1996 р. він перебував у м.Києві на роботі, тому ніяк не міг перебувати у вказаний час у м. Донецьку в офісному приміщенні ТзОВ Укринтерстрой ЛТД та отримати пакет з грошовими коштами, як зазначає обвинувачення. Документів на поставку транспортерної стрічки з м. Донецька на шахту №10 „ВМ" він ніколи не підписував. Також зазначив, що жодного відношення до фіктивних фірм він не мав та не має, комерцією не займався.

У відповідності до ст. 64 КПК України (1960 р.) при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом`якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

У відповідності до ст. 65 КПК України (1960 р.) доказами у кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий, суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. (із змінами) «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» при постановленні вироку суддя повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

В якості доказів, якими підтверджується винуватість підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм злочинів орган досудового слідства зазначає поряд з іншим, показання свідків.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що у 1996 р. він працював в ДП „Західвуглезбутпостач". Всі фінансові операції, які проводились вказаним підприємством, виконувались із вказівки чи письмового розпорядження керівництва Мінвуглепрому і ВО „Укрзахідвугілля". Самостійно розпоряджатись своїми коштами підприємство не мало права. На даний час , оскільки пройшов значний проміжок часу з тих подій, а він переніс два інфаркти , інсульт та операцію на серці, тому точно не пам`ятає конкретних дат. Проте може сказати, що у 1996 р. його викликали у кабінет генерального директора ВО „Укрзахідвугілля", де були присутні ОСОБА_18 , що на той час був в.о. генерального директора, комерційний директор ВО ОСОБА_19 та ОСОБА_6 .. Йому вручили факсокопію рахунку-фактури №70 для проведення на її підставі оплати за дольову участь у будівництві. ОСОБА_6 усно сказав, що на підставі вказаного рахунку-фактури треба провести перерахунок коштів. Якщо б він не виконав цю вказівку, його б звільнили з роботи. Тому він написав свою резолюцію для бухгалтерії про оплату. Присутні пояснили, що всі необхідні документи йому будуть надані пізніше. На цьому рахунку-фактурі не було видно назви підприємства, на яке слід перерахувати грошові кошти, тому ОСОБА_6 власноручно написав „Фірма Укрінтерстрой". На підставі вказаного рахунку - фактури 25 млрд. крб. трьома платежами була перерахована фірмі „Укрінтерстрой". Згодом на адресу його підприємства надійшла копія договору від 15.02.96 р., ( яка пред`являлась свідкові для огляду в судовому засіданні ) та лист за підписом ОСОБА_6 від 1 березня 1996 року на ім`я в.о. генерального директора ВО „Укрзахідвугілля" ОСОБА_18 . Крім того, надійшов лист від 16.02.1996р. за підписом директора шахти №10 „Великомостівська" ОСОБА_9 на ім`я в.о. генерального директора ВО „Укрзахідвугілля" ОСОБА_18 про закупівлю транспортерної стрічки. Лист з відповідною резолюцією він направив в бухгалтерію очолюваного ним підприємства для оформлення документів. Бухгалтерія провела необхідні взаємозаліки та надіслала авізо на шахту №10 „ВМ". Про оригінал вказаного договору йому нічого не відомо. Вперше його копію він побачив разом з листом від 16.02.96 р. Вважав, що шахта отримала конфеєрну стрічку. За вказані дії він жодних коштів не отримував . Ніколи особисто не передавав грошей ОСОБА_6 . Взагалі до виклику в слідчі органи з приводу розслідування даної кримінальної справи він не був знайомий ні з ОСОБА_7 , ні з ОСОБА_11 .

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що в 1996р. він працював директором шахти №10 „Великомостівська", яка безпосередньо підпорядковувалась ВО „Укрзахідвугілля". В цей час по роботі він спілкувався з ОСОБА_10 . Знайомий також був з ОСОБА_6 , який до часу свого призначення на посаду 1-го заступника Міністра вугільної промисловості України працював генеральним директором вищевказаного об`єднання. В лютому 1996 року у ВО „Укрзахідвугілля" обговорювалась та приймалась програма розвитку шахт, в зв`язку з чим на кілька днів приїхав і ОСОБА_6 . Після затвердження програми його викликали в кабінет гендиректора ВО „Укрзахідвугілля", в якому знаходились ОСОБА_18 , комерційний директор об`єднання ОСОБА_19 і ОСОБА_6 Обговорювались проблемні питання шахти. Згодом , 28-29.02.1996р. ОСОБА_9 поїхав у відрядження у м.Києві.Оскільки ОСОБА_6 його земляк, то після наради він зайшов в його робочий кабінет щоб доповісти які проблеми виникають у роботі шахт. Зокрема вони обговорювали необхідність забезпечення шахти транспортерною стрічкою. ОСОБА_6 викликав до себе , як він пояснив, , представника фірми , яка постачала обладнання для шахти. Обговоривши проблемні питання він, як директор шахти № 10 ВМ» та той мужчина, який був в кабінеті ОСОБА_6 , підписали договір на постачання конвеєрної стрічки. Зараз, в зв`язку з тривалим проміжком часу , що пройшов з тих подій, він не може сказати хто складав текст договору. Можливо вони тоді лише обговорили суттєві моменти та домовились, що копія договору йому надійде пізніше. Свідок також пояснив, що пред`явлена йому для огляду копія договіру ( т. 2 а.с. 40) датована 15.02.96 р., проте ця дата не відповідає дійсності, бо у відрядженні у м. Києві він був в кінці місяця . Взагалі не пам`ятає чи такого змісту договір був ним підписаний у кінці лютого 1996 року у Міністерстві вігульної промисловості, оскільки як він візуально пам`ятає, текст договору був значно коротший. Крім того у його розпорядженні ніколи не було оригіналу вказаного договору. Згодом на шахту №10 „ВМ" поступили бухгалтерські документи на оприбуткування транспортерної стрічки, однак хто привіз вказані документи йому невідомо. У бухгалтерії не було жодних застережень чи зауваженнь до вказаних документів. .Через якийсь час на шахту поступила стрічка в більшій кількості і саме тієї марки, що була вказана в договорі. Про те, що це стрічка не від тієї фірми він не знав. Хто був постачальником стрічки не цікавився, а оплату всього необхідного шахті опладнання проводило ВО «Укрзахідвугілля ». Після пред`явлення для огляду свідкові т. 2 а.с.36 ( лист Міністерства вугільної промисловості від 01.03.96 р.) та т. 2 а.с. 43 ( факсокопія рахунку-фактури ) свідок пояснив, що раніше вказаних документів взагалі ніколи не бачив та його підпису на них немає. Також доповнив, що згодом до нього зателефонував ОСОБА_6 , поцікавився що зроблено з бухгалтерськими документами на оприбуткування транспортерної стрічки, сказав, що з ними треба навести порядок, оскільки стрічку шахта отримала. З ОСОБА_15 він не спілкувався з приводу розмови з ОСОБА_6 та не виясняв чи саме на підставі договору від 15.02.96 р. шахтою отримано стрічку. На той час його цікавило лиш те, щоб шахта працювала, він не вникав у бухгалтерські документи. Потім до нього на шахту приїхав ОСОБА_10 та попросив заднім числом підписати лист про перерахування коштів на придбання конвеєрної стрічки. Жодної змови у нього з ОСОБА_6 про розкрадання коштів не було. З ОСОБА_11 та ОСОБА_7 він взагалі знайомий не був.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 пояснила, що в 1996р. вона виконувала обов`язки начальника планово-економічного відділу шахти №10 „ВМ ". ОСОБА_15 , що працював на той час на дільниці конвеєрного транспорту приходив до неї з документами і вона поставила свій підпис на вимогзі №20 від 12.06.96р. на отримання матеріалів для потреб дільниці, в тому числі 1950 м транспортерної стрічки ПХВ 1000X4. Текст вимоги складав хтось з бухгалтерії. До того, як вона поставила свій підпис, вже підписи інших осіб були . Це була звичайна процедура. До вимоги мала бути долучена заява, підписана директором, яка є головним документом. У її обов`язки не входила перевірка наявності на складі матеріальних цінностей, вказаних у заяві та вимозі . Чи отримав в подальшому ОСОБА_15 вказану транспортерну стрічку їй невідомо. На час підписання документів сумнівів у тому, що така стрічка на шахті є не було.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що у 1996 р. вона працювала на посаді бухгалтера матеріального відділу шахти №10 „ВМ". Жодних документів щодо 1950м транспортерної стрічки вона не складала і не підписувала, лише внесла відомості щодо цієї стрічки у вимогу, яка їй була пред`явлена для огляду в судовому засіданні ( т. 2 а.с. 50) . Самої сигнальної вимоги вона не підписувала. В сигнальній вимозі начальник дільниці мав розписатися про поставку йому стрічки. Сумніву у тому, що така стрічка поступила на шахту не було.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні дала показання про те, що у 1996 р. працювала на посаді заступника головного бухгалтера шахти №10 „Великомостівська". Нею було підписано вимогу №20 від 12.06.1996р. на отримання 1950м транспортерної стрічки. Підставою для видачі вимоги була заява начальника відділу ОСОБА_15 .. Підписуючи вимогу вважала, що стрічка є на складі, проте точну інформацію з приводу цього міг мати лише завідуючий складом.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що у що в 1996 р. працювала на посаді головного бухгалтера ДП «Західвуглезбутпостач». У лютому 1996 року, виконуючи вказівку директора ОСОБА_10 , на підставі факсокопії рахунку-фактури №70 від 16.02.1996р. трьома платіжними дорученнями, а саме: №25 від 19.02.1996р., №44 від 23.02.1996р. та №46 від 26.02.1996р. провела перерахунок грошей в загальній сумі 25 млрд. крб. на рахунок фірми „Укрінтерстрой ЛТД". Кошти були перераховані на підставі листа з Міністерства вугільної промисловості України. Крім того на факсокопії рахунку-фактури була резолюція ОСОБА_23 , що був її безпосереднім керівником та вона не могла не виконати вказівки директора. Пам`ятає, що у листі мова йшла про дольову участь у ремонті, проте не впевнена що сам лист вона бачила в момент відправки коштів. Проте через 1 чи 2 місяці від ОСОБА_23 поступила вказівка авізувати вказані кошти та направити їх для придбання конвеєрної стрічки на шахту № 10 « ВМ» , при цьому він посилався на лист, який поступив від керівництва шахти, проте такий їй не надавав . Свідок не може на даний час повідомити яким чином до них поступила факсокопія рахунку- фактури, на підставі якого в кілька етапів були перераховані кошти. Це були кошти від реалізації вугільної продукції, які в подальшому йшли на фінансування шахт. Оскільки з 1996 року пройшло багато часу, то наданий час вона не може пригадати чи давав їй якісь усні вказівки директор при перерахунку цих коштів. При пред`явленні свідкові для огляду факсокопії рахунку- фактури ( т. 2 а.с.43) повідомила, що на вказаному документі взагалі не видно всього тексту, який був станом на 1996 р. По такому документу ніхто б грошей не перерахував. На момент перерахунку коштів їй ніхто жодного договору не показував і лише після виклику до суду їй стало відомо про те, що кошти пішли не за призначенням. Їй лише відомо, що кошти в кінцевому результаті були скеровані для оплати за конвеєрну стрічку для шахти № 10 ВМ».

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні дав показання про те, що станом на 1996 рік він працював на посаді заступника директора з комерційних питань шахти №10 „ВМ ", яку очолював ОСОБА_9 . На даний час точної дати він не прам`ятає, проте у 1996 р. за усною вказівкою ОСОБА_9 він виписав в бухгалтерії шахти довіреність на отримання від Донецької фірми „Укрінтерстрой ЛТД" транспортерної стрічки довжиною 1950м. Директор пояснив, що транспортерна стрічка буде отримана централізовано і сказав залишити йому доручення, що він і зробив. Особисто він цієї стрічки від вищевказаної фірми не отримував і на матеріальний склад шахти її не здавав. В його обов`язки не входило питання придбання даної стрічки, відтак йому невідомо за які кошти її було придбано. Не відомо йому нічого і про участь ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 у поставці цієї стрічки на шахту № 10 « ВМ» .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_24 пояснила, що у 1996р.вона працювала на посаді бухгалтера шахти № 10 « ВМ» . Вона виписувала доручення на отримання ОСОБА_14 транспортерної стрічки довжиною 1950м, який і сказав їй дані про постачальника. Коли це точно було вона не пам"ятає. Згідно встановленої процедури працівник підходив до неї, зазначав на яке підприємства треба виписати доручення . В подальшому, по отриманню товаро-матеріальних цінностей особа надає прихідні документи та вона відмічає доручення. В силу її посади у неї не було жодної інформації про те, чи поступала на шахту № 10 « ВМ» вказана транспортерна стрічка. Про це може знати лише завідуючий складом. З ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вона взагалі не знайома і відповідно нічого не може знати про їх діяльність.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_25 пояснив, що з лютого 1996 року по серпень 1999 року він працював на посаді заступника директора ДП „Західвуглезбутпостач" та його робоче місце знаходилось в одному кабінеті з керівником цього підприємства ОСОБА_10 . Точної дати він зараз не пам`ятає, проте у 1996 р. ОСОБА_10 приніс факсокопію рахунку-фактури з кабінету генерального директора про перерахування коштів. Він висловив свою думку ОСОБА_10 про те, що на підставі факсокопії не можна перераховувати кошти. Ця подія була у лютому 1996 р., а сам лист з Міністерства вугільної промисловості надійшов у березні 1996 р. Коли свідок вперше побачив факсокопію рахунку-фактури , то на ньому стояла лише резолюція ОСОБА_10 « бухгалтерія оплатити». Запису « Фірма « Укрінтерстрой « не було. Рішення про перерахування коштів у сумі 250 000 грн. приймав особисто директор. Жодного договору з шахтою № 10 «ВМ» свідок не бачив. Лише у березні йому ОСОБА_10 показав лист з Міністерства від 01.03.96 р. Оскільки саме він наполягав на необхідності такого листа , то при його наданні ОСОБА_10 у березні 1996 р. свідок ще виясняв чому не співпадають дати перерахунку коштів та відправки листа , а той пояснив, що раніше не було можливості зареєструвати лист. Лист Міністерства від 01.03.96 р. свідок вперше побачив у тому ж вигляді, як і зараз йому представлено для огляду в судовому засіданні на а.с. 36 т. 2. Про всі події , пов`язані з перерахунком коштів у сумі 25 млрд. крб. Він знає лише зі слів ОСОБА_10 . Про участь ОСОБА_6 у перерахунку вказаний коштів йому не відомо, а ОСОБА_7 він вперше побачив лише при розгляді справи судом.

З показів допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 вбачається, що у 1996 р. він працював на посаді в.о. генерального директора ВО „Укрзахідвугілля" та у зв`язку з характером своєї роботи був знайомий з першим заступником Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_6 , директором шахти №10 „Великомостівська" ОСОБА_9 і директором ДП „Західвуглезбутпостач" ОСОБА_10 . У лютому 1996 року на ВО „Укрзахідвугілля" на чолі з Міністром вугільної промисловості України проходило виїзне засідання , після якого ОСОБА_6 впродовж декількох днів у приміщенні ВО „Укрзахідвугілля" викликав працівників об`єднання, керівників шахт та обговорював з ними питання виробничого характеру. В його присутності ОСОБА_6 ні йому, ні іншим особам не давав жодних вказівок про перерахунок коштів. Питання, які обговорювались стосувались річної програми розвитку. Крім того свідок пояснив, що у період роботи на вказаній посаді до нього, як керівника поступало дуже багато пошти. На кожному листі він ставив резолюцію , направляючи кожне звернення у відповідний відділ по напрямках . Дійсно в процесі проведення розслідування даної кримінальної справи йому надали для огляду лист з Міністерства вугільної промисловості від 01.03.96 р.та оглянувши його він ствердив, що на ньому він постапив резолюцію про передачу листа для розгляду. Він взагалі був здивований чому цей лист може викликати сумнів. У нього немає звички ставити іншу дату на зверненнях. Його підпис стоїть тією датою, якою він його і вирішував. Жодної розмови з приводу вирішення питання, що ставилось у вказаному листі ні з ОСОБА_6 , ні з ОСОБА_10 у нього взагалі не було. Він не звернув на той час уваги на вказаний лист. Це було буденне питання. Також свідок зазначив, що йому нічого не відомо про укладення договору на постачання конвеєрної стрічки на шахту № 10 « ВМ» та перерахування будь-яких коштів.

Як вбачається з довідки Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Сокальського районного управління юстиції від 16.07.14 р. ОСОБА_19 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про свідчить актовий запис про смерть № 114 від 04.06.09 р. ( т. 27 а.с. 217) . В зв`язку з наведеним показання свідка ОСОБА_19 були оголошені у судовому засіданні . Зокрема, з показань свідка ОСОБА_19 вбачається, що станом на лютий 1996 року він працював на посаді заступника генерального директора по комерційній роботі ВО „Укрзахідвугілля" та був, зокрема, знайомий з першим заступником Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_6 , директором шахти №10 „Великомостівська" ОСОБА_9 і директором ДП „Західвуглезбутпостач" ОСОБА_10 . В лютому 1996 року ОСОБА_6 в його, ОСОБА_19 , і в.о. генерального директора ВО, „Укрзахідвугілля" ОСОБА_18 присутності викликав ОСОБА_10 , якому вручив якісь платіжні документи. При цьому ОСОБА_10 перепитав ОСОБА_6 назву фірми, якій необхідно проплачувати кошти, на що останній її назвав, однак, чи робив він про це якісь помітки на платіжному документі не пригадує. Після від`їзду в м. Київ ОСОБА_6 декілька разів телефонував до нього, ОСОБА_19 , і зазначав, що на підтвердження необхідності оплати надійде відповідний лист з Мінвуглепрому, який згодом у ВО „Укрзахідвугілля" дійсно поступив. Про подальший хід подій йому нічого не було відомо (т.2 а.с.57-66, 67-70; т.3 а.с. 106-108, т.10 а.с.242-247; т.18 а.с.402-422; т.20 а.с.53-62).

Згідно довідки Червоноградського міського відділу ГУ МВСУ у Львівській області від 21.01.15 р. ОСОБА_13 оголошена в розшук в зв`язку з вчиненням злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. В зв`язку з наведеним не виконані неодноразові постанови про примусовий привід вказаної особи для її допиту в судовому засіданні в якості свідка. Відтак, судом були оголошені її показання , дані на досудовому слідстві та в інших судових засіданнях ( т. 1 а.с. 22,т. 2 а.с. 28, т. 2 а.с. 100-102). З оголошених показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що у 1996 р. вона працювала завідуючою матеріальним складом шахти №10 „ВМ". В травні 1996 року згідно усної вказівки директора шахти ОСОБА_9 , на підставі отриманої від нього товарно-транспортної накладної №49093, накладної на відпуск матеріалів на сторону без номера та без дати, вона оприбуткувала на ввірений їй склад 1950 метрів транспортерної стрічки. В червні 1996 року на підставі завізованої ОСОБА_9 заявки начальника дільниці конвеєрного транспорту ОСОБА_15 про отримання зі складу транспортерної стрічки довжиною 1950 метрів, вона списала вказану кількість транспортерної стрічки, оскільки ОСОБА_9 запевнив її, що транспортерна стрічка, минаючи склад, буде спущена безпосередньо в шахту. В зв`язку з цим оформила прихідний ордер №506 про те, що від постачальника „Укрінтерстрой" через ОСОБА_14 на матеріальний склад поступила транспортерна стрічка довжиною 1950 метрів, картку складського обліку матеріалів без номера про те, що вказана транспортерна стрічка одержана матеріальним складом і передана на дільницю конвеєрного транспорту шахти №10 „ВМ".

В процесі розгляду справи судом неодноразово виносились постанови про примусовий привід свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_26 , окремі постанови суду про невиконання приводу, які скеровувались в адресу прокурора Львівської області. Як зазначено у списку осіб, що долучений до обвинувального висновку, ОСОБА_11 проживає у АДРЕСА_3 , а ОСОБА_26 у АДРЕСА_4 . Враховуючи викладене, судом в порядку ст. 315-1 КПК України 12.03.15 р. було винесено постанову, якою доручено СВ СУ прокуратури Львівської області встановити реальне місце проживання чи офіційної реєстрації вказаних свідків. Вказана постанова стосувалась і забезпечення явки в судове засідання свідка ОСОБА_15 , оскільки згідно рапортів працівників міліції за адресою проживання, вказаною у списку осіб, який долучено до обвинувального акту, останній протягом тривалого проміжку часу не проживає. В зв`язку з тривалим невиконанням даної постанови суду та не повідомленням суду про причини неможливості забезпечення явки вказаних свідків 03.04.15 р. судом було винесено окрему постанову в адресу прокурора Львівської області. Як вбачається з листа за підписом в.о. прокурора Донецької області, забезпечити явку в судове засідання для допиту у якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_26 немає можливості в зв`язку з тим, що вказані особи проживають на некотрольованій українською владою території. Станом на день розгляду справи не було встановлено і місце проживання свідка ОСОБА_15 .. Враховуючи наведене, думку прокурора , який в судовому засіданні не заперечив проти завершення розгляду справи у відсутності вказаних осіб з оголошенням іх показань, даних на досудовому слідстві та в інших судових засіданнях, судом було прийнято рішення про зміну порядку дослідження доказів шляхом оголошення показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_26 та ОСОБА_15 , що дані ними на досудовому слідстві та при розгляді справи судом.

Так, з оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_26 ( т. 14 а.с. 3-9) вбачається, що він є батьком ОСОБА_11 . З 1994р. по 1997р. він працював на посаді юрисконсульта в очолюваному його сином ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД", що розташоване в м. Донецьку. ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" ніколи транспортерної стрічки не виготовляло та нікому не поставляло. Про отримання коштів від ВО «Укрзахідвугілля», перерахування коштів на фірму «Хронотехніка» та «Промсвітло» йому нічого не відомо, документів на такі операції він не бачив. Також свідок зазначив, що в грудні 1999р. на прохання сина ОСОБА_11 був у складі комісії по знищенню документів за 1996р. Він переконався, що документи дійсно не мають ніякої цінності і їх можна знищити. На їх знищення був дозвіл архіву.

З оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_11 ( т. 1 а.с. 15-16 ; т.1 а.с. 25-26 ; т. 2 а.с. 17-18 ; т. 2 а.с. 184-185 ; 193-194 ; 202-234 ; т. 3 а.с. 183-193 ; 199-201;202-213 ; т. 8 а.с. 287-290 ; т. 10 а.с. 196-235 ; т. 11 а.с. 20-30 ; т. 14 а.с. 69-72 ; т. 15 а.с. 56 ; т. 17 а.с. 267-268 ; т. 18 а.с. 324-340 ; т. 19 а.с. 493-498 ; т. 21 а.с. 351 ; т. 23 а.с. 68-76 ; т. 24 а.с. 23-24 ; т. 25 а.с. 112-117 ; т. 26 а.с. 129-130 ) вбачається, що у 1995-96 р. він очолював ТзОВ Укрінтерстрой Лтд, що займалось питанням будівництва житла. З метою отримання нових замовлень він мав намір запропонувати у Міністерстві вугільної промисловості цікаві пропозиції по будівництву житла для гірників. У 1995 р. ОСОБА_16 , що на той час працював у міністерстві, познайомив його з головою профкому ОСОБА_7 . На початку 1996 р. , коли у Міністерстві відбувалась нарада , ОСОБА_7 познайомив його з ОСОБА_6 . Їх розмова тривала кілька хвилин у коридорі. Він розповів свої пропозиції щодо співпраці в будівництві житла, запропонував Мінвуглепрому України прийняти участь у будівництві житла для гірників. ОСОБА_6 йому нічого конкретного не сказав і більше до слідства він його не бачив. Приблизно через 1-2 тижні після цієї розмови хтось, представившись працівником Мінвуглепрому, повідомив його, що Міністерство готове прийняти участь у дольовій участі в будівництві житла і що для цієї мети будуть перераховані кошти на його підприємство. Через деякий час на розрахунковий рахунок ТзОВ Укрінтерстрой Лтд від ДП „Західвуглезбутпостач" поступили кошти в розмірі 25 млрд. крб., як дольова участь у будівництві. Хоча умови такої участі попередньо ні з ким не обговорювались і угоди не укладалися, отримані кошти він оприходував. Вважає, що оприходував гроші законно на підставі рахунку-фактури та призначення платежу дольова участь у будівництві. Згодом йому зателефонували з Мінвуглепрому і повідомили, що угода про дольову участь в будівництві не буде укладатись, оскільки замовник передумав і ці кошти слід перерахувати на інші фірми. Звідки у нього появилася інформація про підприємства Промсвітло та Хронотехніка і їх розрахункові рахунки не пам`ятає, проте за телефонною вказівкою він перерахував отримані кошти на вказані приватні підприємства. Через кілька днів в його офіс прийшов невідомий йому мужчина, який приніс пакет з грошима в банківських упаковках по 100 доларів США. Яка сума коштів знаходиться в пакеті і кому призначаються кошти мужчина не сказав. Грошей ОСОБА_11 не перераховував, зазирнувши в пакет побачив пачки із стодоларовими купюрами Припускає, що там могла знаходитися сума приблизно 120 000 доларів США. Через кілька хвилин після приходу вказаного мужчини до нього зателефонував ОСОБА_7 та запитав чи йому вже принесли гроші. Отримавши підтвердження ОСОБА_7 через незначний час зайшов до нього в офіс, що розташований у м. Донецьк та забрав пакет з грішми. Жодних грошей від вказаних операцій свідок ОСОБА_11 не отримував. Яка в подальшому доля цих грошей, йому не відомо. Припускає, що це могли бути гроші, отримані від ДП „Західвуглезбутпостач" і перераховані на рахунки приватних підприємств „Промсвітло" і „Хронотехніка» та конвертовані в долари США. Крім того свідок ОСОБА_11 зазначив, що ніяких договорів , бухгалтерських документів, які би торкалися поставки гірничо-шахтарського обладнання на шахту №10 „Великомостівська", і зокрема транспортерної стрічки, він не підписував. Такий договір ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" з цією шахтою не укладало, а для складання наявних в справі документів від імені ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" кимось були використані незаповнені бланки рахунку-фактури та транспортних накладних, на яких містились печатка їхнього підприємства та його, ОСОБА_11 , підпис. Він допускає, що такі бланки міг використати хтось із його працівників, бо такі у ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" не являлись бланками суворої звітності. Оскільки він часто відлучався з підприємства, то залишав працівникам порожні бланки з своїм підписом та печаткою підприємства, зокрема бланки транспортних накладних видавалися з печаткою незаповненими всім водіям. Зазначив, що документація підприємства була вилучена правоохоронними органами.

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_15 ( т.2 а.с. 25,27 ; 109-112 ;т. 3 а.с. 141-143 ; т. 10 а.с. 251-252 ;т. 21 а.с. 14-19 ;т. 25 а.с. 103-105 ;т. 27 а.с. 14-14 зв. ) вбачається, що станом на 1996р. він працював на посаді начальника дільниці конвеєрного транспорту шахти №10 „Великомостівська". 10.06.96 р. згідно усної вказівки директора шахти №10 „ВМ" ОСОБА_9 він написав заяву про отримання з матеріального складу шахти транспортерної стрічки довжиною 1950м. Після цього ОСОБА_9 йому сказав залишити заяву і повідомив, що цю стрічку шахта не отримає, вона буде списана через склад. Вказані дії ОСОБА_9 пояснив тим, що в подальшому Мінвуглепром України буде допомагати шахті обладнанням. Однак про жодний взаємозв`язок між списанням стрічки та допомогою з Мінвуглепрому мови не було. Згідно вищевказаної заяви 1950 м транспортерної стрічки він не отримував та в будь-яких інших документах більше не розписувався. На той час існувала процедура за якою всі поставки на шахту йшли через склад.

У процесі вирішення питання про встановлення порядку дослідження доказів по даній справі захисники підсудних та підсудні подали клопотання про те, що оскільки підсудними повністю визнаються показання свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , у відповідності до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України ( в редакції 1960 року) , у разі їх неявки в судове засідання завершувати розгляд, оголосивши показання вказаних свідків в судовому засіданні. З даним клопотанням погодився і прокурор, відтак таке було задоволено ухвалою суду від 12.06.14 р. ( т. 27 а.с. 169).

Як вбачається з поштових повідомлень про вручення судових повісток, вказані особи викликались до суду для допиту в якості свідків, проте не з`явились.

На виконання вимог ухвали суду про встановлення порядку дослідження доказів по справі судом були оголошені показання вказаних свідків.

Зокрема, з оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_27 вбачається, що з 01.12.95 року по 28.07.96 року він працював на посаді Міністра вугільної промисловості України та на той час його першим заступником був ОСОБА_6 . В 1996 році жодних вказівок та доручень ОСОБА_6 , іншим своїм заступникам, а також помічнику ОСОБА_35 щодо підготовки листа генеральному директору ОСОБА_18 стосовно укладення договору з Донецькою фірмою „Укрінтерстрой ЛТД" на проведення ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Мінвуглепрому України та про фінансування таких робіт він не давав. Про підписання ОСОБА_6 листа вищевказаного змісту йому нічого невідомо і останній йому про це не доповідав (т.2 а.с.136-139, 163).

Як вбачається з оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_36 , яка з 1995 року по серпень 1996 року працювала машиністкою-друкаркою машбюро Мінвуглепрому України, друковані тексти договору від 15 лютого 1996 року про поставку транспортерної стрічки, укладеного між шахтою №10 „Великомостівська" та ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД", рахунку-фактури без номера та дати, накладної на відпуск матеріалів на сторону вказаної стрічки від ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД", виконані на друкарських машинках, шрифт яких схожий до шрифту друкарських машинок машбюро Мінвуглепрому України марки „Роботрон-24", а текст листа від 1.03.1996р. за №2-1251/9 до шрифту друкарської машинки марки „Ятрань", шрифт яких вона дуже добре знає. Хто скористався цими машинками для друку цих документів їй не відомо, чи сама друкувала ці документи пригадати не може. За відсутності з різних причин машиністок-друкарок, їх друкарськими машинками у машбюро Мінвуглепрому України міг скористатися будь-який працівник міністерства. У машбюро були папки з надписом «Для друку», куди усі працівники міністерства могли класти документи для друку, і «Після друку», куди клалися документи після друку. Подальшу долю надрукованих документів вона не відслідковувала. ОСОБА_6 в машбюро не заходив ніколи, ОСОБА_7 заходив, але документи не друкував, користувався ксероксом.(т.3 а.с.260-269; т.18 а.с.441-445).

Аналогічні показання, які були оголошені в судовому засіданні, дала свідок ОСОБА_29 (т.3 а.с.254-259).

В ході досудового слідства свідки ОСОБА_37 та ОСОБА_32 дали показання про те, що їх паспорти громадян України станом на 1996 р. були втрачені, з цього приводу вони з відповідними заявами зверталися в органи внутрішніх справ. Згодом вони отримали нові паспорти. Про те, що їх втраченими паспортами невідомі особи скористались для реєстрації приватних підприємств вони дізнались під час досудового слідства. До підприємств ПП Хронотехніка та ПП Промсвітло жодного відношення вони не мають, документів від імені цих підприємств вони не підписували. Показання цих свідків проголошені та перевірені судом (т.7 а.с.144-146, 182; т.14 а.с.14-19, 158-161).

З оголошених в судовому засіданні показань допитаного на досудовому слідстві в якості свідка ОСОБА_31 вбачається, що його паспорт громадянина України був втрачений. З приводу втрати паспорта звернувся в органи внутрішніх справ, після чого отримав новий паспорт. Всі записи і підписи на документах підприємств ППХронотехніка та ПП Промсвітло від його імені виконані не ним, відношення до цих підприємств не має (т.14 а.с.39-41, 42-46).

З показань допитаного в ході досудового слідства в якості свідка ОСОБА_38 вбачається, що з 1993р. він очолює МООО МСУ-2 за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 22. За вказаною адресою з 1993р. по 1999р. ПП „Промсвітло" та ПП „Хронотехніка" не існували. Вказані показання, що знаходяться у т.8 на а.с.205 були оголошені в судовому засіданні .

З даних на досудовому слідстві і оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_34 вбачається, що у лютому-березні 1996 р. вона працювала операціоністом відділу розрахунково-кредитного обслуговування Лівобережного відділення КБ „Приватбанк" м.Дніпропетровська. У 1996 році вона нетривалий час обслуговувала розрахункові рахунки ПП „Хронотехніка" і ПП „Промсвітло" та перерахування безготівкових грошей ними здійснювалося по системі „клієнт-банк", ніхто з представників цих фірм до неї у відділення не приходив (т.11 а.с.50-54).

Поряд з вказаним обвинуваченням ОСОБА_6 згідно обвинувального висновку , складеного 27.05.02 р. ( т. 18 а.с. 115-234 ) обвинувачувався також у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. Доказом його винуватості у вказаному злочині слідчим зазначались показання свідків ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 . Проте вироком Шевченківського райсуду м. Львова від 30.09.08 р. ( т. 23 а.с. 375-393 ) ОСОБА_6 був виправданий у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 358 КК України в зв`язку з відсутністю в його діях складу даного злочину. В решті зазначений вирок був скасований ухвалою Колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 08.12.09 р. ( т. 23 а.с. 452-454 ) та справу повернуто на новий судовий розгляд.

В подальшому, постановою Шевченківського райсуду м. Львова від 14.10.10 р. ( т. 24 а.с. 77-83) матеріали кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за ч.5 ст.191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст.366 КК України було скеровано на додаткове розслідування. При повторному направленні даної кримінальної справи до суду першої інстанції з обвинувальним висновком , складеним 17.03.11 р., в порушення вимог ст.224 КПК України слідчим було зазначено список осіб , який фактично був продубльований з обвинувального висновку, що складався 27.05.02 р. Відтак, із списку осіб, які підлягали виклику в суд і показання яких мали б значення для повного з`ясування обставин справи не було виключено згаданих вище свідків, показання яких не стосуються пред`явленого на даний час обвинувачення. Враховуючи наведене, ухвалою Шевченківського райсуду м. Львова від 12.06.14 р. ( т. 27 а.с. 169) при вирішенні питання про порядок дослідження доказів по даній кримінальній справі було визнано за доцільне виключити ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_48 із списку осіб, що підлягають виклику та допиту в судовому засіданні з тих підстав, що їх показання стосувались обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, щодо якого є вирок суду, що набрав законної сили. При обговоренні даного питання прокурор підтримав думку захисту про виключення вказаних осіб із переліку, що підлягають виклику в ході розгляду даної кримінальної справи.

Поряд з показаннями вказаних свідків , як на доказ винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прокурор покликався на протокол огляду речових доказів від 29.03.02 р. ( т. 16 а.с. 1 7 ) ; протокол огляду речових доказів від 24.05.00 р.( т.5 а.с. 47-50) ; протоколи огляду від 24.10.97 р. ( т. 2 а.с. 35 , 44) ; протокол огляду від 27.10.97 р. ( т.2 а.с. 53) ; протоколи від 10.09.99 р. про відібрання експериментальних зразків шрифтів ( т.2 а.с. 144-160 ); протокол виїмки від 15.03.00 р. ( т. 5 а.с. 81 ) ; протоколи огляду документів від 14.05.98 р.( т. 5 а.с. 238 ) , від 17.04.98 р. ( т. 5 а.с. 243-245 ) від 14.05.96 р. ( т.5 а.с. 249-251, 252 , 253); протокол відібрання зразків почерку ОСОБА_7 від 20.06.00 р. ( а.с. 191-194 т. 7 ) протоколи виїмки документів від 14.02.02 р. ( т. 13 а.с. 2-4 ) ; електронний платіж № 480 (т. 1 а.с. 39,54 ) ; електронний платіж № 106 ( т. 1 а.с. 40,53 ) ; електронний платіж № 51 ( т. 1 а.с. 41,55 ); платіжне доручення № 28 від 21.02.96 р. ( т.1 а.с. 42) ; платіжне доручення № 39 від 28.02.96 р. ( т. 1 а.с. 43) ; виписки з рахунку коштів ( т. 1 а.с. 44-50 , 51-52 ; 56-177 ); платіжні доручення № 25 від 19.02.96 р. ( т. 2 а.с. 37 ) , № 44 від 23.02.96 р. ( т. 2 а.с. 38) ; № 46 від 26.02.96 р. ( т. 2 а.с. 39 ) ; лист прохання від 16.02.96 р ( т. 1 а.с. 19 , т. 2 а.с. 40) ; довідку від 27.10.97 р. ( т. 1 а.с .17 ); зведене авізо ( т. 1 а.с. 28, т. 2 а.с. 41 ) ; договір від 15.02.96 р. ( т. 1 а.с. 21, т. 2 а.с. 42 , т. 10 а.с. 171 ) ; факсокопію рахунку фактури № 70 від 16.02.96 р. ( т. 2 а.с. 43) ; оборотно-порівняльні відомості ( т. 2 а.с. 45, 46) ; рахунок-фактуру за 1996 р. ( т. 2 а.с. 47 ) ; накладну без номера та дати т. 2 а.с. 48) ; товаро-транспортну накладну ( т. 2 а.с. 49 ) ; вимогу № 20 від 12.06.96 р. ( т. 2 а.с. 50 ) ; заяву від 10.06.96 р. ( т. 2 а.с. 51 ) ; прихідний ордер № 506 від 06.05.96 р. ( т.2 а.с. 52 ) ; картку складського обліку ( т.2 а.с. 54) ; журнал-ордер № 6 за травень 1996 р. ( т. 17 а.с. 185-194 ) ; довідку від 15.01.98р. ( т. 2 а.с. 165 ) ; довідку ДАІ в Донецькій області від 05.08.98 р. ( т. 2 а.с. 262 ) ; протокол розгляду програми розвитку від 17.02.96 р. ( т.5 а.с. 76-79 ) ; Накази Міністра вугільної промисловості від 15.02.96 р. ( т. 6 а.с. 165 ) , від 15.02.96 р. за № 33 ( т.6 а.с. 237), № 35 від 15.02.96р. ( т.6 а.с. 239 ) ; відрядні посвідчення № 32 ( т.6 а.с. 171 ), № 33 ( т.6 а.с. 238 ) , № 35 ( т. 6 а.с. 240) , № 31 ( т. 6 а.с. 242 ) ; квиток на літак ( т.6 а.с. 173-178) ; Наказ по Міністерству від 15.02.96 р. ( т. 6 а.с. 241 ) ; Наказ № 12-к від 27.02.96 р. ( т. 6 а.с. 278 ) ; відрядну посвідку від 27.02.96 р. ( т. 6 а.с. 273) ; авансовий звіт ( т. 6 а.с. 272 ) ; проїзний документ ( т.6 а.с. 275-276 ) ; Статут ТзОВ « Укрінтерстрой ЛТД» ( т. 2 а.с. 186-192, т. 9 а.с. 98-104 ) ; Наказ Міністра вугільної промисловості від 14.02.96 р. ( т. 8 а.с. 83-84 ) , від 09.01.96 р. ( т. 8 а.с. 217, 227 , 220) ; Статути ДП « Західвуглезбутпостач» ( т. 8 а.с. 96-101, т. 18 а.с. 450-455 , т. 8 а.с. 85- 94 ) ; Наказ Гендиректора ДХК « Укрзахідвугілля» від 19.12.95 р. ( т. 8 а.с. 95 ) ; Наказ № 1 від 01.02.96 р. ( т. 8 а.с. 148) ; Положення про шахту № 10 « ВМ» ( т.8 а.с. 1-3-119 ) ; Наказ Гендиректора ВО» Укрзахідвугілля « від 01.11.95 р. ( т. 8 а.с. 145) ; Посадову інструкцію головного бухгалтера ДП « Західвуглезбутпостач» ( т.8 а.с. 146 ) ; Інформацію по кадрах( т. 8 а.с. 102) ; Наказ директора шахти № 10 « ВМ» ( т. 8 а.с. 150, 155) ; Посадову інструкцію помічника директора з комерційних питань (т. 8 а.с. 159-162 ) ; Указ Президента України від 06.01.96 р. ( т.8 а.с. 218 ,226 ) ; Положення про управління ( т. 11 а.с. 158-162 ) ; Юридичну справу ТзОВ» Укрінтерстрой ЛТД» ( т. 9 а.с. 80-104 ) ; Довідку Лівобереженого відділення КБ» Притбанку « від 20.01.99 р. ( т.7 а.с. 8) ; Юридичну справу ПП» Промсвітло» ( т. 7 а.с. 31-51) ( т. 7 а.с. 70-83 , т. 11 а.с. 81-93, 95 ) ; витяг з рішення Ленінградської райадміністрації м. Києва ( т. 7 а.с. 51 ) ; Юридичні справи ПП « Хронотехніка «( т. 12 а.с. 224-266) , ( т. 7 а.с. 58-69, т. 11 а.с. 94,96-109, т. 12 а.с. 210-222 ) ; довідку держвної податкової інспекції про скасування державної реєстрації ПП « Хронотехніка « т.7 а.с. 123) ; довідку про втратою паспорту ОСОБА_49 ( т. 14 а.с. 88 ) ; довідку про видачу нового паспорта ОСОБА_32 ( т. 15 а.с. 15-17 ) ; Довідку про видачу нового паспорта ОСОБА_50 ( т. 7 а.с. 165-166 ) ; Довідку про ПП « Промсвітло» та ПП « Хронотехніка» ( т. 12 а.с. 64-65) ; Положення про організацію бухгалтерського обліку ( т. 18 а.с. 9-19) ; Інформацію МВС У в Донецькій області про втрату паспортів ОСОБА_49 ОСОБА_32 та ОСОБА_51 (т. 12 а.с. 204-205 ) ; Акт ревізії фінансово-господарської діяльності ДВАТ Шахти № 10 « ВМ» ( т. 2 а.с. 2-10 ) ; Довідку перевірки КРВ ( т.2 а.с. 11-13 ) ; Акт зустрічної перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ» Укрінтерстрой ЛТД» ( т. 1 а.с. 36-38, т. 2 а.с. 14-15 ) ; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 26.04.99 р. ( т. 7 а.с. 201-202 ) ; висновок повторної судово-почеркознавчої експертизи ( т. 16 а.с. 17-22); висновок судово-почеркознавчої експертизи від 09.11.99 р. ( т. 7 а.с. 227-228 ) ; висновок повторної судово-почеркознавчої експертизи ( т. 16 а.с. 57-63 ) ; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 20.03.02 р. ( т. 16 а.с. 78-83 ) ; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 21.04.99 р. ( т. 7 а.с.214-215 ) ; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 27.08.00 р. ( т. 9 а.с. 53-54 ); висновок судово-технічної експертизи від 29.10.99 р. ( т. 7 а.с. 239-243 ) ; висновок судово-технічної експертизи від 01.11.99 р. ( т. 7 а.с. 255-262 ) ; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 01.04.02 р. ( т. 16 а.с.124-156 ); висновок судово-почеркознавчої експертизи від 01.04.02 р.(т. 16 а.с. 180-193 ) ; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 20.09.97 р. ( т. 7 а.с. 150-152 );висновок судово-почеркознавчої експертизи від 01.04.02 р. ( т. 16 а.с. 208-209); висновок комплексної судово-медичної та судово-почеркознавчої експертизи ( т.18 а.с. 476-479 ) ; висновок повторної комісійної експертизи ( т. 19 а.с. 126-160 ).

Вказані документи були досліджені в ході судового розгляду та їм дано оцінку в комплексі з показаннями підсудних та свідків.

При оцінці показань вказаних вище свідків суд приймає до уваги те, що вони давалися в рамках однієї кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 і ОСОБА_9 за ч.5 ст.191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст.366 КК України. Відтак закономірно, що при дачі показань ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , частково визнаючи винуватість у пред»»явленому їм обвинуваченні , а в подальшому і в ході допиту їх у якості свідків намагались зменшити свою роль у вчиненні злочинів, у яких обвинувачувались. Суд розцінює їх показання як обраний ними метод захисту з метою уникнення відповідальності як кримінальної , так і цивільної.

Так, абсурдним видається показання ОСОБА_11 про те, що вже після перерахування ним коштів на рахунок ПП « Хронотехніка» та ПП « Промсвітло» , які згідно наявних в матеріалах справи документів знаходяться у м. Дніпропетровську, до нього в офіс , що розтапшований у м. Донецьк прийшов невідомий чоловік, який не представившись та нічого не пояснюючи залишив згорток, в якому було близько 120 тис.дол. США, а через кілька хвилин зателефонував та відразу підійшов ОСОБА_7 , який забрав вказані кошти. У разі перебування ОСОБА_7 у м. Донецьку, він міг безпосередньо, без участі ОСОБА_11 отримати від представника ПП вказані кошти. Крім того, вказані покази суперечать і наданими в розпорядження суду документами ( табелями робочого часу т. 11 а.с. 221 ) , з яких вбачається, що в момент , який ОСОБА_11 зазначає часом передачі грошей, ОСОБА_7 перебував не у м. Донецьку, а у м. Києві і фізично не зміг би особисто отримати вказану суму грошей . Крім того, із всіх осіб, які були допитані в рамках даної кримінальної справи як на досудовому слідстві, так і у суді, лише свідок ОСОБА_11 зазначає про те, що він знайомий з ОСОБА_7 та останній причетний до розкрадання коштів у розмірі 250 000 грн. Між тим всі інші допитані особи з ОСОБА_7 взагалі не знайомі та їм нічого не відомо з приводу його причетності до даних злочинів.

Що стосується допиту інший свідків, то ніхто з них не стердив ту обставину, що безпосередньо у їх присутності ОСОБА_6 розмовляв з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 чи ОСОБА_11 щодо перерахунку коштів у розмірі 250 000 грн.

З метою встановлення дійсних власників ПП « Хронотехніка» та ПП « Промсвітло» , в порядку ст. 315-1 КПК України ( в редакції 1960 р. ) судом 13.06.14 р. було винесено постанову , якою доручено органу, який проводив досудове розслідування встановити дійсних власників даних приватних підприємств, вказавши їх анкетні дані, точне місце перебування чи реєстрації для можливості подальшого виклику в судове засідання. Крім того, 13.06.14 р. судом було також винесено постанову, якою надано згоду органу досудового слідства - СВ СУ прокуратури Львівської області на розкриття банківської таємниці у приміщенні КБ Приватбанк за адресою м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги, 32 щодо інформації про рух коштів на рахунках ПП „ Промсвітло у паперовому вигляді із повною розшифровкою призначення платежів, отримувачів платежів, оригіналів платіжних доручень, які подавались в банк у період з 01.01.96 р. по 16.02.11 р. ; документів про відкриття рахунку, банківських договорів, чеків та інших документів на зняття та перерахування готівки з рахунку за період з 01.01.96 р. по 16.02.11 р. ; інформації про рух коштів на рахунку ПП. „ Хронотехніка у паперовому вигляді із повною розшифровкою призначення платежів, отримувачів платежів, оригіналів платіжних доручень, які подавались в банк за період з 01.01.96 р. по 16.02.11 р. документів про відкриття рахунку, банківських договорів, чеків та інших документів на заняття та перерахування готівки з рахунку за період з 01.01.96 р. по 16.02.11 р. Крім того встановити коли ( дата ) і у яких сумах були списані кошти із рахунків ПП. „ Хронотехніка код 23519644 р / р НОМЕР_1 , р / р НОМЕР_2 та ПП. Просвітло код 23519621 р / р № НОМЕР_3 та р/р НОМЕР_4 , на які 21.02.96 р. та 28.02.96 р. поступили кошти від ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД КОД ЗКПО 14297989 , МФО334939 , р/ р НОМЕР_5 , шляхом отримання готівки чи перерахування коштів на рахунки інших субєктів господарювання, починаючи з 28.02.96 р. по 30.03.96 р. В зв`язку з невиконанням даних постанов суду неодноразово скеровувались листи на ім`я прокурора Львівської області, що знаходяться в матеріалах справи. Крім того 09.09.14 р. було винесено окрему постанову на ім`я прокурора Львівської області , а 10.12.14 р. окрему постанову на ім`я Генерального прокурора України з приводу невиконання вимог суду.

23.01.15 р. прокуратурою Дпіпропетровської області на виконання вказаних постанов суду було скеровано довідку ПАТ» КБ» Приватбанк» про рух коштів на рахунках ПП, в якій також зазначено, що документів про відкриття рахунку,банківських договорів, чеків та інших документів на зняття та перерахування готівки за 1996р. у банку не знайдені в зв`язку із закінченням терміну зберігання. У листі ПАТ КБ « Приватбанк» від 13.10.14 р. зазначено, що згідно ст. 674 Постанови Правління Національного банку України від 08.12.04 р. № 601 « Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності НБ України та банків України із зазначенням строків зберігання « документи у банку зберігаються не більше 5 років.

Що ж стосується виконання постанов в цілому, що як вбачається з листа прокуратури Львівської області від 12.02.15 р., то в результаті проведених дій встановлено, що внаслідок спливу значного проміжку часу на даний час неможливо встановити дійсних власників ПП « Хронотехніка « та ПП «Промсвітло». Враховуючи наведене, вимоги ухвали Колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 04.02.14 р. ( т. 27 а.с. 124-132 ) суд приходить до висновку, що на даний час повністю втрачена можливість встановити хто був власниками ПП « Хронотехніка « та ПП «Промсвітло», хто конкретно отримав кошти у розмірі 250 000 грн.

Так, з протоколу огляду від 24.10. 97 року вбачається, що працівниками міліції в приміщенні бухгалтерії ВАТ „Західвуглезбутпостач" були виявлені та вилучені наступні документи: лист Міністерства вугільної промисловості України №2-1251/9 від 01.03.96р., платіжне доручення ДП „Західвуглезбутпостач" №25 від 19.02.96р., платіжне доручення ДП „Західвуглезбутпостач" №44 від 23.02.96р., платіжне доручення ДП „Західвуглезбутпостач" №46 від 26.02.96р., лист шахти №10 „Великомостівська" №167 від 16.02.96р., копія договору на поставку транспортерної стрічки від 15.02.96р., зведене авізо ДП „Західвуглезбутпостач" на суму 25 млрд.крб., факсокопія рахунку-фактури №70 від 16.02.96р. (т. 2 а.с.35).

З платіжних доручень №25 від 19 лютого 1996 року, №44 від 23 лютого 1996 року та №46 від 26 лютого 1996 року вбачається, що ДП „Західвуглезбутпостач" на підставі факсокопії рахунку-фактури №70 від 16.02.1996 року перерахувало в акціонерний банк „Сільгоспбанк" м. Донецька на р/рахунок НОМЕР_5 , який належить ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД", як долю за будівництво відповідно 10 млрд.крб., 10 млрд. крб. та 5 млрд. крб. (т.2 а.с.37, 38, 39).

Вищезазначені грошові кошти з розрахункового рахунку ДП „Західвуглезбутпостач" в Червоноградській філії КБ „Приватбанк" надійшли на розрахунковий рахунок ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" в АБ „Сільгоспбанк" м. Донецька , що стверджується електронними платежами №51 від 19.02.1996р., №480 від 23.02.1996р. та №106 від 26.02.1996р.

З платіжного доручення №28 від 21.02.1996р. вбачається, що з розрахункового рахунку ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" в акціонерному банку "Сільгоспбанк" м. Донецька на рахунок № НОМЕР_4 приватного підприємства „Хронотехніка" в КБ „Приватбанк" м. Дніпропетровська перераховано 10 млрд. крб. за цемент М400 згідно рахунку №30 від 12.02.1996 р. (т.1 а.с. 42). В подальшому згідно платіжного доручення №39 від 28.02.1996р. з розрахункового рахунку ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" в АБ "Сільгоспбанк" м. Донецька на рахунок № НОМЕР_3 ПП „Промсвітло" в КБ „Приватбанк" м. Дніпропетровська перераховано 15 млрд. крб. за арматуру СТ-3 згідно рахунку №27 від 26.02.1996 р. (т.1 а.с.43).

16.02.96 р. за підписом директора шахти № 10 « ВМ» ОСОБА_9 було скеровано лист на ім`я в.о. генерального директора В, «Західвугілля» ОСОБА_18 про перерахування 38 млрд. крб. на придбання конвеєрної стрічки згідно договору від 15.02.96 р.

В матеріалах справи міститься також копія договору, підписаного директором шахти №10 „Великомостівська" ОСОБА_9 і директором ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" ОСОБА_11 , на поставку транспортерної стрічки довжиною 2960 метрів, вартість якої становить 37977544000 крб., датованого „15.02.1996р." (т.1 а.с.21, т.2 а.с.42, т.10 а.с.171). Оригіналу договору слідством не здобуто. В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 стверджував, що підписував договір на поставку 1950м. транспортерної стрічки і дата укладення договору не 15.02.1996р. Однак документів на підтвердження таких обставин немає. А вартість 2960м транспортерної стрічки відповідає сумі 38 млрд. крб., про перерахунок якої ОСОБА_9 просив у листі від 16.02.1996р. Тому суд критично оцінює такі показання ОСОБА_9 .

З матеріалів юридичної справи ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" вбачається, що станом на 1996 рік одним із засновників та власників цього підприємства був ОСОБА_11 .

Поточні рахунки ПП „Хронотехніка", директор ОСОБА_37 та „Промсвітло", директор ОСОБА_32 були відкриті у Лівобережного відділення КБ „Приватбанк" м. Дніпропетровська . Юридична адреса обох підприємств - м. Київ, вул. Жмеринська, 22 (т.7 а.с.8).

Як вбачається з матеріалів юридичних справ приватного підприємства „Промсвітло", які були вилучені в ДПІ Ленінградського району м. Києва та в Лівобережному відділенні КБ „Приватбанк" м. Дніпропетровська, засновником та власником підприємства значився ОСОБА_52 (паспорт НОМЕР_6 , виданий ВВС Калінінського району м. Донецька). Підприємство здійснювало свою діяльність згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності за № 23519621 від 21.11.1995р., було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 та з 7.12.1995 року перебувало на обліку в ДПІ Ленінградського району м. Києва. В документах цих справ ПП "Промсвітло" є підписи та записи, виконані від імені директора ОСОБА_53 та від імені представника підприємства ОСОБА_31 (паспорт серії НОМЕР_7 , виданий ВВС Ворошиловського району м. Донецька), який був уповноважений на відкриття банківського рахунку. Розпорядженням ДПІ у Ленінградському районі м. Києва від 22.07.1996р. операції по розрахунковому рахунку № НОМЕР_3 вищевказаного підприємства у Лівобережному відділенні КБ „Приватбанк" було припинено. Під час виїзду працівників ДПІ Ленінградського району м. Києва 04.09.1997р. за юридичною адресою вказаного підприємства було встановлено, що ПП „Промсвітло" за адресою - м. Київ, вул. Жмеринська,22 не знаходиться, про що було складено відповідний акт. 15.12.1997р. Ленінградською райдержадміністрацією м. Києва було прийнято рішення №1885 про скасування державної реєстрації ПП „Промсвітло" (т.7, а.с.31-51, 70-83, 123; т.11 а.с.81-93, 95).

З матеріалів юридичних справ приватного підприємства „Хронотехніка", які були вилучені в ДПІ Ленінградського району м. Києва та в Лівобережному відділенні КБ „Приватбанк" м. Дніпропетровська, засновником та власником підприємства являвся ОСОБА_54 (паспорт НОМЕР_8 , виданий ВВС Пролетарського району м. Донецька). Підприємство здійснювало свою діяльність згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності за № 23519644 від 22.11.1995р., було зареєстровано за адресою АДРЕСА_5 та з 7.12.1995р. перебувало на обліку в ДПІ Ленінградського району м. Києва. 11.12.1995р. ПП „Хронотехніка" відкрило розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 у Лівобережному відділенні КБ „Приватбанк" м. Дніпропетровська. В документах цих справ ПП „Промсвітло" є підписи та записи, виконані від імені директора ОСОБА_55 . У зв`язку з несвоєчасним поданням звіту за І півріччя 1996 року розпорядженням ДПІ у Ленінградському районі м. Києва від 22.07.1996р. операції по розрахунковому рахунку № НОМЕР_4 вищевказаного підприємства у Лівобережному відділенні КБ „Приватбанк" було припинено. Під час виїзду працівників ДНІ Ленінградського району м. Києва 04.07.1997р. за юридичною адресою вказаного підприємства було встановлено, що ПП „Хронотехніка" за адресою - м. Київ, вул. Жмеринська,22 не знаходиться, про що складено відповідний акт. 14.02.1997р. Ленінградською райдержадміністрацією м. Києва було прийнято рішення №210 про скасування державної реєстрації ПП „Хронотехніка" (т.7, а.с.58-69, 123; т.11 а.с.94, 96-109; т.12 а.с.210-222, 224-266).

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 20.09.1997р. за №511 (т.7 а.с.150-152), висновком судово-почеркознавчої експертизи від 01.04.2002р. за №262 (т.16 а.с.124-156), висновком судово-почеркознавчої експертизи №596 від 01.04.2002р. (т.16 а.с.180-193), висновком судово-почеркознавчої експертизи №595 від 01.04. 2002р. (т.16 а.с.208-209) стверджуються показання свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_53 та ОСОБА_31 , якими були втрачені паспорти громадян України. Дані обставини підтверджуються відповідними довідками органів внутрішніх справ.

Як вбачається з довідки Управління податкової міліції ДПА у м. Києві від 26.03.2002р. , за даними АІПМ „Пошук" УПМ ДПА у м. Києві ПП „Промсвітло" та „Хронотехніка" значаться ліквідованими та знятими з обліку 27.01.1997р. (т.12 а.с.64-65).

Як вбачається з протоколу огляду документів від 14.05.1998р. лист від 1.03.96р. за №2-1251/9 за підписом першого заступника Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_6 та лист-прохання директора шахти №10 „Великомостівська" від 16.02.1996р. №167 про виділення 38 млрд. крб. на придбання шахтою транспортерної стрічки згідно договору від 15.02.1996р. в карточках реєстрації вхідної кореспонденції ВО „Укрзахідвугілля" зареєстрованим не значиться. (т.5 а.с.249-251).

З рахунку-фактури без номера та без дати за 1996р. фірми „Укринтерстрой ЛТД" (м. Донецьк, вул. Артема, 85) про поставку транспортерної стрічки ПВХ 1000x4 довжиною 1950м на суму 24716250 000 крб., яка була вилучена в приміщенні бухгалтерії шахти № 10 „Великомостівська", вбачається, що вона виконана на бланку типової форми №80, має машинописний текст, а на звороті є підписи від імені директора фірми ОСОБА_56 (т.2 а.с.47).

З долученої до матеріалів справи накладної без номера за 1996р. на відпуск матеріалів на сторону вбачається, що дана накладна є типовою міжвідомчою формою і видана на відпуск 1950 м транспортерної стрічки ПВХ 1000x4 загальною вартістю 24716250000 крб. В ній є машинописний текст, печатка ТзОВ „Укринтерстрой ЛТД" та підпис в графі „Отпустил" (т.2 а.с.48).

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 27.08.00 р. за № 1698 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_11 на рахунку- фактурі без номера та дати за 1996 р. про поставку транспортерної стрічки після слів « директор « виконаний ОСОБА_11 . Визнано свідком ОСОБА_11 і ту обставину, що ним підписано товарно-транспортну накладну №49093 (т.2 а.с.49).

В процесі огляду документів 14.05.1998р. було встановлено, відсутність реєстрації договорів, укладених шахтою №10 „ВМ" за період з 02.06.1995р. по 16.12.1997р.,- договіру від 15.02.1996р. на поставку транспортерної стрічки від ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" та листа-прохання директора шахти ОСОБА_9 від 16.02.1996р. №167 про виділення 38 млрд. крб.

В журналі обліку довіреностей матеріального відділу шахти №10 „Великомостівська" за 1996 рік зареєстрована видача довіреності №765 від 13.05.1996р. на прізвище ОСОБА_14 на отримання транспортерної стрічки на шахту від підприємства „Укрінтерстрой" (т.5 а.с.252).

Відповідно до зведеного авізо без номера грошові кошти на загальну суму 25 млрд. крб., які були перераховані ДП „Західвуглезбутпостач" платіжними дорученнями №25 від 19.02.1996р., №44 від 23.02.1996р. та №46 від 26.02.1996р. на рахунок ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД", на підставі листа №167 від 16.02.1996р. та договору від 15.02.1996р., дійсно відавізовані (переведені) 30.04.1996р. на шахту №10 „Великомостівська" як оплата за конвеєрну стрічку (т.1 а.с.28; т.2 а.с.41).

Отримання шахтою №10 „Великомостівська" від постачальника „Укрінтерстрой" через ОСОБА_14 по довіреності №765 1950 м транспортерної стрічки ПХВ 1000x4 стверджується прихідним ордером №506 від 06.05.1996р. (т.2а.с.52). Відповідно у оборотно-порівняльній відомості за травень 1996 року відображено ,що згідно вказаного ордеру шахтою №10 „ВМ" в травні 1996 року було оприбутковано 1950 м транспортерної стрічки ПХВ 1000x4 вартістю 24716250000,00 крб. (т.2 а.с.45).В подальшому 06.05.1996р. згідно прихідного ордеру №506 , 1950 м транспортерної стрічки ПХВ 1000x4 оприбутковано на склад шахти №10 „ВМ" , а 12.06.1996р., згідно вимоги №20, вказану транспортерну стрічку видано зі складу на дільницю конвеєрного транспорту (т.2 а.с.54)., що стверджується карткою складського обліку.

Згідно заяви від 10.06.1996р. начальник дільниці конвеєрного транспорту шахти №10 „ВМ" ОСОБА_15 просив директора шахти ОСОБА_9 дати дозвіл на отримання зі складу шахти 1950м гумово-тканинової стрічки для заміни старої. На цій заяві є резолюція директора шахти ОСОБА_9 „Бух. 10.06.96р." (т.2 а.с.51).

З долученої до справи вимоги №20 від 12.06.1996р. вбачається, що ОСОБА_15 разом із іншими матеріалами з матеріального складу шахти №10 „Великомостівська" мало бути відпущено транспортерну стрічку довжиною 1950м вартістю 24716250000 крб. На вимозі є підписи від імені директора, головного бухгалтера та начальника ПЕВ шахти №10. Підписи ОСОБА_15 про отримання вказаної кількості транспортерної стрічки та завідуючої матеріального складу про її видачу відсутні (т.2 а.с.50).

Оборотно-порівняльною відомістю за червень 1996 року зафіксовано, що в червні 1996р. на підставі вимоги №20 шахтою №10 „Великомостівська" було використано на виробничі потреби 1950 м транспортерної стрічки загальною вартістю 24716250000,00 крб. (т.2 а.с.46).

Як вбачається з акту ревізії фінансово-господарської діяльності ДВАТ „Шахта №10 "ВМ" з питань проведення господарських розрахунків з фірмою „Укрінтербуд", який складений працівниками контрольно-ревізійного відділу у м. Червонограді Львівської області, за період з квітня 1996 року по грудень 1997 року по бухгалтерських документах даного підприємства розрахунків з ТзОВ „Укрінтерстрой" не значиться. Оплата за транспортерну стрічку проведена ДП „Західвуглезбутпостач". Проведеною зустрічною перевіркою в ДП „Західвуглезбутпостач" встановлено, що на підставі рахунку-фактури №70 від 16.02.1996р. фірмі „Укрінтерстрой ЛТД" р/р № НОМЕР_5 в САБ „Сільгоспбанк" (м.Донецьк) без укладення договору ДП „Західвуглезбутпостач" по трьох платіжних дорученнях перерахувало 250 тис. грн. як долю в будівництві (платіжне доручення №25 від 19.02.1996р. - 100 тис. грн., платіжне доручення №44 від 23.02.1996р. - 100 тис. грн., платіжне доручення №46 від 26.02.1996р. - 50 тис. грн.). В квітні 1996р. у виписці по рахунку №78„Внутрівідомчі розрахунки по поточних операціях" по авізо без номера від 30.04.1996р., на підставі листа-прохання №167 від 16.02.1996р. директора шахти №10 „Великомостівська" ОСОБА_9 та договору від 15.02.1996р., укладеного між ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" та шахтою №10 „Великомостівська" про поставку шахті транспортерної стрічки ПВХ 1000x4 в кількості 2960 метрів, перераховані кошти ДП „Західвуглезбутпостач" на фірму „Укрінтерстрой ЛТД" в сумі 250 тис. грн., були переведені на шахту №10 „Великомостівська" як авансовий платіж. В травні 1996р. на підставі накладної ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" без номера та без дати на відпуск шахті 1950м транспортерної стрічки ПВХ 1000x4 на суму 247,2 тис. грн., в якій не вказано організації одержувача, особи через яку здійснено передачу товару, рахунку-фактури без номера та дати такого ж змісту, товарно-транспортної накладної №49093 без дати, без зазначення шляхового листа, згідно якого поставка здійснюється автомобілем КАМАЗ №32-99 ДОН автопідприємства „Укрінтерстрой" водієм Моисєєнко, проведено оприбуткування вказаної транспортерної стрічки та в червні 1996р. проведено списання дебіторської заборгованості по ДП „Західвуглезбутпостач" в сумі 247,2 тис. грн., без відображення фактичного постачальника. При зустрічній перевірці ТзОВ „Укрінтрестрой ЛТД" в документації підприємства договору на поставку на шахту №10 „Великомостівська" транспортерної стрічки немає. У червні 1996р. транспортерна стрічка довжиною 1950 метрів на суму 247,2 тис. грн. безпідставно списана на затрати виробництва і прихована заборгованість по розрахунках з ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" за транспортні витрати в сумі 2837,5 грн., а по розрахунках з ДП „Західвуглезбутпостач" відображена нереальна заборгованість на цю ж суму. Загальна сума вилучених коштів із обігу Західно-Української холдингової компанії по даній господарській операції за період з лютого 1996р. по час проведення ревізії становить 250 тис. грн. (т.2 а.с.2-10).

Довідкою контролерів-ревізорів контрольно-ревізійного відділу у м. Червонограді Львівської області про перевірку проведених розрахунків ДВАТ „Укрзахідвуглезбутпостач" з ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" та ДВАТ „Шахта №10 „Великомостівська" за період з 1.01.1996р. по 1.06.1996р. встановлено , що згідно рахунка-фактури №70 від 16.02.1996р. на рахунок ТзОВ „Укрінтрестрой ЛТД" було перераховано 250 тис. грн., як доля за будівництво. 30.04.1996р. по авізо без номера, на підставі листа директора шахти №10 „Великомостівська" ОСОБА_9 від 16.02. 1996р. та укладеного останнім договору з ТзОВ „Укрінтрестрой ЛТД" від 15.02.1996р., ДП „Західвуглезбутпостач" кошти в сумі 250 тис. грн. як авансовий платіж переведені на шахту №10 „Великомостівська" (т.2 а.с.11-13).

З акту зустрічної перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" за №01-24/218 від 12.11.1997р. вбачається, що даним підприємством було відкрито рахунок № НОМЕР_5 в САБ „Сільгоспбанк" та в період 19-26 лютого 1996 року на рахунок даного підприємства від ДП „Західвуглезбутпостач" згідно рахунку-фактури №70 від 16.02.1996р. дійсно надійшли грошові кошти як доля за будівництво. В подальшому ТзОВ „Укрінтерстрой" 21.02.1996р. та 28.02.1996р. перерахувало зі свого рахунку відповідно 10 млрд. крб. ПП „Хронотехніка" за цемент М400 та 15 млрд. крб - ПП „Промсвітло" за арматуру. Договір від 15.02.1996р. на поставку транспортерної стрічки шахті №10 „Великомостівська" ревізорам поданий не був. Договори між ТзОВ „Укрінтерстрой" та приватними підприємствами „Промсвітло" і „Хронотехніка" на поставку цементу та арматури відсутні. У акті зазначено, що директор фірми ОСОБА_11 при вчиненні вищевказаних фінансових операцій порушив вимоги п.п. 9, 10, 12 розділу II і п. 22 розділу III „Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні", затвердженого постановою КМ України №250 від 03.04.1993р. (т.1 а.с.36-38; т.2 а.с.14-16).

Вказані документи , досліджені в ході судовгого розгляду жодним чином не підтверджєують причетність підсудний ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до розкрадання державних коштів у сумі 250 000 грн.

Одним із письмових доказів винуватості ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, досудове слідство зазначає факсокопію рахунку-фактури №70 від 16.02.1996 року та лист від 01.03.96р. за №2-1251/9 за підписом ОСОБА_6 .

Згідно висновку судово-технічної експертизи документів №2038 від 29.10.1999р. (т.7 а.с.239-243) початковим змістом зображень машинописних текстів на вищевказаній факсокопії рахунку-фактури є: "САБ "Сельхозбанк" р/с 467141 МФО 334969", "ОКПО 14297989 г. Донецк ул. Артема, 85", "70", "16 февраля 96". Початковим змістом рукописних текстів, які були виконані на факсокопії є: "Фирма "Укринтерстрой", "Доля за будівництво", „10000 + 15000/ 25млрд", „ Бух./Оплатіть (підпис)».

Як зазначено у висновках судово-почеркознавчої експертизи №822 від 26.04.1999р. та повторної судово-почеркознавчої експертизи №263 від 27.03.2002р. рукописний текст „Фирма „Укринтерстрой", який міститься в лівому верхньому куті факсокопії рахунка-фактури №70 від 16.02.1996р. про перерахування державним підприємством «Західвуглезбутпостач» на розрахунковий банківський рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» м.Донецька коштів в сумі 250 тисяч гривень, як суми дольової участі у фінансуванні ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Міністерства вугільної промисловості України,. виконаний підсудним ОСОБА_6 (т.7 а.с.201-202; т.16 а.с.17-22).

Допитана в судовому засідання експерт ОСОБА_57 підтвердила висновок судово-почеркознавчої експертизи від 26.04.1999р. №822, зазначивши, що він зроблений на підставі наданих їй слідством взірців почерку ОСОБА_6 . Крім того пояснила, що для дослідження їй було надано факсокопію рахунку фактури № 70 від 16.02.96 р. та достатню кількість вільних та умовно-вільних взірців почерку ОСОБА_6 ,зазначених нею у висновку. Як вбачається із висновку, експерту в якості вільних зразків почерку ОСОБА_6 було надано електрофотографічну копію автобіографії від 04.01.93 р., особовий листок по обліку кадрів від 30.11.95 р. Умовно вільними були підписи ОСОБА_6 на протоколі допиту від 24.10.97 р., протоколі ставки віч-на віч від 08.01.98 р., 08.01.97 р., протоколі допиту свідка від 29.12.97 р., 02.09.99 р. та на заяві від 20.05. 99 р. Експерт в судовому засіданні пояснила, що вказані взірці вона сама відбирала з наданих в її розпорядження матеріалів справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.67 КПК України ( в редакції 1960 року) ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили. Це стосується і висновку експертів.

Так, в науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, зокрема зазначено таке: «Для проведення досліджень слідчий повинен надати експертові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку особи, яка ідентифікується. При цьому вважається, що вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до порушення кримінальної (відкриття цивільної чи господарської) справи і не пов`язані з її обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до виникнення справи, але пов`язані з обставинами цієї справи, або виконані після виникнення справи, але не в зв`язку з її обставинами; експериментальні зразки

почерку - це такі, що виконані за завданням слідчого (судді) у зв`язку з призначенням даної експертизи (п.2); а перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи слідчий (суддя) повинен пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім`я, по батькові) та посвідчити це своїм підписом (п.3)».

Як вбачається з тексту постанови про призначення почеркознавчої експертизи ( т. 7 а.с. 195) слідчим не було зазначено які саме взірці почерку підпису ОСОБА_6 є вільними чи умовно- вільними. Зазначено лише про надання в розпорядження експерта матеріалів кримінальної справи в 3-х томах, між тим як сама постанова слідчого і висновок експерта знаходяться у сьомому томі кримінальної справи та копії рахунку-фактури № 70 від 16.02.96 р. З наведеного вбачається, що сам експерт на свій розсуд вибирав взірці підпису ОСОБА_6 , оскільки слідчим не було зазначено з якими конкретно зразками слід порівнювати досліджуваний підпис. Крім того, в судовому засіданні експерт пояснила та дана обставина відображена у її висновку про те, що в якості вільних зразків почерку ОСОБА_6 вона використовувала електрофотографічну копію автобіографії від 04.01.93 р., особовий листок по обліку кадрів від 30.11.95 р. Вказані документи знаходяться в матеріалах справи відповідно у т. 8 а.с. 248 та 249 з штампом інституту судових експертиз «зразок».

Оскільки у розпорядженні експерта в якості вільних зразків почерку та підпису ОСОБА_6 використовувались не оригінали документів, а лише їх копії , відтак в процесі фотокопіювання відобрадення почерку та підпису могли деформуватись, крім того були допущені порушення в процесі призначення та проведення експертизи, наведені вище, суд не може прийняти вказаний висновок експерта за належний доказ винуватості ОСОБА_6 . Крім того допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_57 пояснила, що у разі відсутності оригіналу автобіографії ОСОБА_6 вона не могла б дати категоричний висновок щодо підпису , виконаного на фактосокії рахунку фактури. В матеріалах кримінальної справи ж відсутній оригінал вказаної автобіографії, між тим як експерт пояснила, що такий був у її розпорядженні.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №266 від 20 березня 2002 року підпис у цьому листі від імені ОСОБА_6 , що міститься в графі „Перший заступник Міністра" від імені ОСОБА_6 , виконаний ОСОБА_6 (т.16 а.с.78-83).

Дана експертиза була призначена на підставі постанови старшого слідчого СВ УН прокуратури Львівської області від 27.02.02 р. ( т. 16 а.с. 70 ) У тексті постанови не вказано які саме взірці почерку ОСОБА_6 надані як вільні та умовно вільні , а в супровідному листі про скерування постанови для виконання ( т. 16 а.с. 69) зазначено, що для роботи експерта надано лист від 01.03.96 р. та матеріали кримінальної справи. У тексті висновку експерт зазначає, що в якості порівняльного матеріалу використовувались теж особовий листок відділу кадрів, автобіографія, декларація про доходи, що виконані рукописним текстом . На свій розсуд з матеріалів справи експерт вибирає і умовно-вільні зразки почерку ОСОБА_6 . Між тим в матеріалах справи відсутні оригінали вказаних документів, а лише їх фотокопії. З наведених вище підстав даний висновок не може бути взятий судом до уваги як належний доказ.

Дійсно в процесі розслідування даної кримінальної справи було встановлено, що лист Міністерства вугільної промисловості від 01.03.96 р. було виготовлено на друкарській машинці з машбюро Міністерства . Це стверджується протоколом від 15.03.2000р. про виїмку друкарських машинок „Ятрань", інвентарний №72/1, та „Роботрон-24", інвентарний №37 (т.5 а.с.81) ; висновком судово-технічної експертизи документів за №2050 від 01.11.1999рр. машинописний текст листа №2-1251/9 від 01.03.96р. виконаний на друкарській машинці марки „Ятрань", інвентарний №72/1, яка належить Міністерству вугільної промисловості України (т.7 а.с.255-262). В ході огляду документів, проведеного 17.04.1998р. встановлено, що в книзі реєстрації вихідної кореспонденції Мінвуглепрому України лист від 01.03.96р. №2-1251/9 за підписом ОСОБА_6 має подвійну реєстрацію (т.5 а.с.243-245). Проте вказана обставини не свідчить про те, що до цього причетний особисто ОСОБА_6 . З аналогічних підстав суд не приймає до уваги і висновок судово-почеркознавчої експертизи від 22.03.02 р. ( т. 16 а.с. 57-63) , оскільки таку проведено з порушенням вимогст. 196, 199 КПК України ( в редакції 1960 р. ) та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року .

Сторона обвинувачення у своїх висновках покликається на висновок судово-почеркознавчої експертизи №1698 від 27.08.2000р. як на доказ винуватості ОСОБА_7 . Згідно цього висновку підпис від імені ОСОБА_11 , розташований після слів «Директор фирмы» перед прізвищем « ОСОБА_58 » на рахунку фактурі без номера та дати про поставку транспортерної стрічки, виконаний ОСОБА_11 , а підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_59 , розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_60 » на рахунку-фактурі без номера та дати та після слова «Отпустил» на накладній на відпуск матеріалів на сторону без номера та дати, виконані ОСОБА_7 (т.9 а.с.52-54). Ще одним доказом винуватості ОСОБА_7 слідство вваждає висновок комплексної судово-медичної та судово-почеркознавчої експертизи від 04.04.2003р. №862/38, відповідно до якого згідно представленим медичних документів за грудень 1996 року та за жовтень 1997 року будь-яких записів про розлади рухових функцій верхніх кінцівок у ОСОБА_7 не відмічено. Підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_59 , розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_60 » на рахунку-фактурі без номера за 1996 рік та після слова «Отпустил» на накладній на відпуск матеріалів на сторону без номера за 1996 рік, виконані однією особою, а саме ОСОБА_7 (том.18 а.с.476-479). Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_57 підтвердила ці висновки.

В режимі відеоконференцзв`язку , проведеного з Ленінським райсудом м. Харкова в судовому засіданні була допитана експерт ОСОБА_61 , яка підтвердила достовірність та правильність даних, викладених у висновку повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 13.07.2004р. №2963 відповідно до якого підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_59 , розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_60 » на рахунку-фактурі без номера за 1996 рік та після слова «Отпустил» на накладній про відпуск матеріалів на сторону без номера за 1996 рік, виконані ОСОБА_7 . Ознаки, що свідчать про навмисне перекручування рухів в досліджених підписах, відсутні (том.19 а.с.126-160).

Проте з підстав ч.2 ст.67 КПК України ( в редакції 1960 р.) суд не приймає вказані висновки як докази винуватості ОСОБА_7 .

Як беззаперечно встановлено в ході судого розгляду, жоден із учасників даного судового розгляду, крім ОСОБА_11 до початку проведення досудового слідства по даній справі взагалі не був знайомий та не спілкувався з ОСОБА_7 . Крім того у показаннях, даних ОСОБА_11 не зазначалось, що ОСОБА_7 передавав йому для перерахунку коштів будь-які письмові документи.

Органом досудового слідства не встановлено, ким, коли, де і при яких обставинах складались документи , що досліджувались експертами. На них відсутня вказівка про те, що транспортерна стрічка ПВХ 1000x4 мала бути поставлена саме шахті №10 «Великомостівська» та через кого така поставка мала здійснюватися. Відсутність цих обов`язкових реквізитів дає підстави суду зробити висновок про те, що ці документи не можуть вважатися належними первинними бухгалтерськими документами. Висновки щодо вчинення підпису в них підсудним ОСОБА_7 не перебувають у об`єктивному зв`язку із встановленими судом дійсними обставинами справи.

Також суд не приймає до уваги складену слідчим 30.09.2006р. і долучену до матеріалів справи не передбачену КПК України довідку, із змісту якої вбачається, що днем отримання і передачі підсудним ОСОБА_11 підсудному ОСОБА_7 коштів є 1-2 березня 1996 року, хоча у раніше предявленому обвинуваченні така дата значилась 29.02.1996 р.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відсутні докази причетності ОСОБА_6 до інкримінованих йому злочинів. Сам факт перебування ОСОБА_6 згідно наказу Міністра вугільної промисловості України від 15.02.1996 року №32 з 15 по 20 лютого 1996 року у відрядженні на ВО „Укрзахідвугілля" в складі делегації керівництва Мінвуглепрому України (т.6 а.с.165,171,173-178; т.5 а.с.76-79) і проведення прийому працівників об`єднання у кабінеті генерального директора ВО Укрзахідвугілля у цей період не може свідчити про причетність його до вчинення будь-ким протизаконних діянь.

У матеріалах справи міститься копія листа Міністерства вугільної промисловості України від 01.03.96 р. , завірена слідчим ОСОБА_17 , про дольову участь у ремонтних роботах малої зали Міністерства , на якій відсутні будь-які рукописні тексти резолюцій ( т. 8 а.с. 208 ) . Наявність такого документу ставить під сумнів доводи обвинувачення про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому злочинів.

Крім того, зробивши висновок про привласнення коштів в сумі 250 тисяч грн. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 органи слідства не встановили, коли, при яких обставинах і хто передав кошти в сумі 250 тисяч грн. підсудним, в чому полягає корисливий мотив, особиста заінтересованість підсудних та в інтересах яких третіх осіб вони діяли.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч ст. 65 КПК України (1960 р.) органом досудового слідства не здобуто жодних фактичних даних, які б встановлювали винуватість підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів .

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. (із змінами) «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливі збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в України визнається і діє принцип верховенства права.

Суд відхиляє покликання досудового слідства та державного обвинувачення на матеріали справи, як на доказ доведеності вини підсудних, оскільки такі суперечать результатам судового слідства, відповідно до якого вказані докази у сукупності з іншими матеріалами справи не доводять, а спростовують вину ОСОБА_6 та ОСОБА_62 в інкримінованих злочинах.

Суд бере до уваги покликання підсудних та їх захисників на матеріали справи, як на доказ, що виключає їх вину у пред`явленому обвинуваченні та кладе їх в основу вироку з відповідним аналізом та оцінкою суду, що викладені вище.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 46 Конвенції та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною.

Висновки й аргументи Європейського суду з прав людини повністю співпадають з відповідними положеннями національного законодавства: Кримінально-процесуального кодексу України та Конституції України, і зокрема ст. 62 Конституції, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічний зміст містить ст. 2 КПК України (1960 р.), яка визначає завдання кримінального судочинства, а саме: завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Відповідно до ст. 323 КПК України (1960 р.) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні та оцінює докази, ґрунтуючись на всебічному повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 327 КПК України (1960 р.) обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Згідно з п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. (із змінами) «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» резолютивна частина виправдувального вироку повинна містити рішення суду про визнання підсудного невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого статтею (пунктом, частиною статті) кримінального закону, за якою його було віддано до суду, із зазначенням передбаченої законом підстави виправдання.

З урахуванням аналізу встановлених судом фактичних обставин кримінальної справи, суб`єктивну і об`єктивну сторони інкримінованих злочинів, та відповідно до ч. 4 ст. 327 КПК України (1960 р.) у випадках коли не доведено участі підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів , суд постановляє виправдувальний вирок.

Зважаючи на те, що при розгляді кримінальної справи причетність підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст. 366 КК України, не доведена, суд вважає, що їх слід визнати невинуватими у вчиненні інкримінованих їм злочинів та виправдати.

У задоволенні цивільного позову, який заявлений прокурором в інтересах ВАТ «Західвуглезбутпостач» про солідарне відшкодування підсудними збитків в розмірі 250 000 грн. відмовити в силу дії ч. 2 ст. 328 КПК України ( в редакції 1960 р.) .

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України ( в редакції 1960 р. ) , суд, -

в и р і ш и в :

ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст. 366 КК України визнати невинуватим та по суду виправдати у зв`язку із недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів.

ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст. 366 КК України визнати невинуватим та по суду виправдати у зв`язку із недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів.

Обраний раніше запобіжний захід відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у виді підписки про невиїзд скасувати.

Речові докази, поміщені у пакет №1 повернути ОСОБА_6 .

Речові докази, поміщені у пакет №2 та пакет №3 повернути Міністерству палива та енергетики України.

У задоволенні цивільного позову, заявленого прокурором в інтересах ВАТ «Західвуглезбутпостач», про відшкодування збитків в розмірі 250000грн. - відмовити.

Заходи забезпечення цивільного позову у виді накладення арешту на майно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова протягом 15 діб з моменту його проголошення.

СуддяОСОБА_1