Рішення

від 20.05.2015 по справі 907/238/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.2015 Справа № 907/238/15

За позовом Прокурора Мукачівського району в інтересах держави в особі Івановецької сільської ради с.Іванівці, Мукачівського району

До відповідача Благодійна католицька громадська організація «Милосердя» мПеречин

Про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК №001865 (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

Головуючий Суддя Йосипчук О. С.

За участю представників сторін:

Від позивача - Мишкулинець М.М. - представник

Від відповідача - Пшеницька Г.В. представник

Прокурор: - Лемак Р.В.

СУТЬ СПОРУ: Прокурором Мукачівського району заявлено позов в інтересах держави в особі Івановецької сільської ради с.Іванівці до Благодійна католицька громадська організація «Милосердя» мПеречин про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК №001865 (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

Обґрунтування позовної вимоги прокурором зводиться до відсутності правової підстави для видачі позивачем державного Акту на право постійного користування землею 1-ЗК №001865 без достатніх правових підстав, а саме - відсутність, як юридичного факту, Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р. «Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації «Милосердя» на підставі якого і було видано оскаржуваний Акт, як право підтверджувальний документ.

Згідно з мотивами прокурора, саме внаслідок дослідження в межах кримінального провадження (справа №12014070040001309 від 09.05.2014р.) обставин видання державного Акту на право постійного користування землею 1-ЗК №001865 було виявлено факт відсутності Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р. «Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації «Милосердя» та підробку (фальсифікування) цього акту органу місцевого самоврядування М.Бакася, яка на момент видачі оскаржуваного Акту перебувала на посаді Голови Івановецької сільської ради.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзивах та поясненнях до позовної заяви. Заперечення відповідача зводяться до аргументації факту правомірності, підставності видачі державного Акту на право постійного користування землею 1-ЗК №001865, а також його неспростовність доводами прокурора та на посилання на необхідність у спірній ситуації застосувати наслідки пропуску строків позовної давності, оскільки позивач знав, або міг знати про незаконність виданого ним акту на землекористування в момент видачі цього акту.

Оспорюючи факт сплину строків позовної давності у спірній ситуації з підстав неспроможності відповідача довести факт пропуску, прокурором водночас заявлено клопотання про поновлення строків у якому вказано на необхідність захисту майнових прав органу місцевого самоврядування, що представляє інтереси та майнові права сільської громади за законом.

Судом було залишене без розгляду клопотання позивача про відновлення пропущеного строку звернення з позовом до суду (ст.53 ГПК України), як необгруноване.

У засіданні суду оглянуто оригінали Протоколів Івановецької сільської ради 2 сесії 23 скликання від 24.09.1998р. (Протокол №2) та 3 сесії 23 скликання від 30.12.1998р.(протокол №3).

Листом від 20.05.2015р. прокурором заявлено про зменшення позовних вимог шляхом виключення із прохальної частини позовної заяви п.3 в частигні вимоги про припинення користування спірною земельною ділянкою площею 5Га в урочищі «Могилка» с.Іванівці, Мукачівського району.

У попередніх засіданнях суду розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувались перерви за клопотанням відповідача в порядку ст.77 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,

Суд констатує наступне:

Згідно ст.19 ЗК України (в редакції 18.12.1990р. надання земельних ділянок у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів є у компетенції сільський/селищних рад народних депутатів. При цьому, право користування наданою, у відповідності до чинного законодавства, земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ст.22 ЗК України (в редакції 1990 року). Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів, відповідно до ст.23 ЗК України (в редакції 1990 року).

Аналіз наведених вище норм земельного законодавства дає висновок про те, що право постійного користування, як юридичне явище, виникає на підставі відповідного індивідуального акту уповноваженого органу місцевого самоврядування та посвідчується відповідним титулом, що видається цим же органом.

За загальним правилом, державні акти про право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. А отже. у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про постійного користування.

Спірна ділянка площею 5га, яка знаходиться в урочищі «Могилка» відноситься до земель запасу с.Іванівці Мукачівського району, є комунальною власністю і перебуває у віданні Івановецької сільської ради (позивач у справі). Сторонами спору визнано, повноваження позивача визначати юридичну долю спірної земельної ділянки, що знаходиться у віданні територіальної громади с.Іванівці (ст.ст.9,19,65 ЗК України (в редакції 1990 року).

Зі змісту оспореного Державного Акту на право постійного користування землею серії 1-ЗК №001865 видно, що його видано Івановецькою сільською радою 14.08.2000р. на підставі Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р.

Разом з тим, згідно довідки Архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації від 23.02.2015р. №01-23/21, означеного індивідуального акту органу місцевого самоврядування (Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р.), згідно якого відповідач у справі (БККГО «Милосердя») передано у постійне користування земельну ділянку площею 5 Га на території Івановецької сільської ради серед документів цієї Івановецької сільської ради відсутнє.

Серед матеріалів справи знаходиться копія витягу з Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р. «Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації «Милосердя», зміст якого зводиться до того, що Івановецька сільська рада після розгляду проекту відведення земельної ділянки БКГО «Милосердя» вирішила затвердити цей проект відведення земельної ділянки. Означений витяг підписано сільським головою М.Бакася та скріплено печаткою Івановецької сільської ради. Водночас, позивач, якого в установленому порядку представляє переобраний сільський голова М.Мишкулинець заперечує проти, як існування проекту відведення земельної ділянки в урочищі «Могилка» площею 5Га для розміщення комплексу культових споруд БКГО «Милосердя», так і, власне, проти існування самого рішення ради. Документально підтверджених пояснень про наявність землевпорядних документів, які розглядались 27.12.1999р. на 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради відповідач не подав.

Посилаючись на наявність правовстановлюючого документа, що став підставою для винесення оскарженого Державного Акту на право постійного користування землею серії 1-ЗК №001865, відповідач надав суду Витяг з Архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації від 13.05.2005р. №01-23/46, надано копію Рішення 3 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 29.12.1998р. «Про виділення земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації «Милосердя»». Однак, згідно наданої архівним відділом витягом, Рішення 3 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 29.12.1998р. «Про виділення земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації «Милосердя», хоча і перебуває у регістрах легітимних актів, винесених Івановецькою сільською радою, але не містить висновок про надання відповідачу спірної ділянки у постійне користування; на сесії 27.12.1998р. при розгляді клопотання БКГО «Милосердя» про виділення земельної ділянки площею 5 Га, було вирішено не надати землю у постійне користування, а надати дозвіл для будівництва церкви, монистаря, школи інтернату та ведення підсобного господарства.

За таких обставин, висновок індивідуального акту позивача (Рішення 3 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради), яким апелює відповідач, не вирішив питання надання у постійне користування земельної ділянки площею 5Га відповідачу в установленому, на момент винесення оскарженого акту. До того, поданий відповідачем документ не став правовою підставою для винесення Державного Акту на право постійного користування землею серії 1-ЗК №001865, як видно із самого ж акту.

Зважаючи на викладене, позаяк, подані відповідачем в якості додатку до відзиву від 19.05.2015р., інші докази містять висновки про погодження у 1999 році місця розміщення комплексу культових споруд та земельної ділянки для ведення підсобного господарства, а також погодження для виготовлення проектно-технічної документації для будівництва, вони не можуть бути спроможними доказами підтвердження як самого факту існування індивідуального акту, що став правовою підставою для видачі оскаржуваного Державного Акту на право постійного користування землею серії 1-ЗК №001865, так і законності (чинності) цього акту.

Згідно ст.ст.19, 22,23 ЗК України (в редакції 1990 року) чинність Державного Акту на право постійного користування землею серії 1-ЗК №001865 поставлено у пряму залежність від фактичного існування рішення органу місцевого самоврядування, яким цей акт обґрунтований. Відповідно, відсутність такого рішення позбавляє обґрунтованості та підставності похідного від нього документа - Державного акту на землекористування.

Таким чином, з урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що доказів вирішення позивачем порушених у зверненні БКМО «Милосердя» (Лист від 13.11.1998р. за №30) про надання дозволу на виділення земельної ділянки в кількості 5 Га на місці вбивства мученика владики Ромжі судовим розглядом справи не виявлено.

Далі, згідно Ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.01.2015р., під час розгляду судом матеріалів кримінальної справи №120140700400001309 відносно Булеца (Бакася) М.П., встановлено факти, які вказують на те, що Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р. «Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації «Милосердя» було виготовлене самостійно сільським головою Бакася М.П., без вирішення цього питання у засіданні сільської ради безпосередньо. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.01.2015р., через покази свідків - депутатів Івановецької сільської ради, каденції 1999 року, дослідженням протокольних записів сесії та, власне, власним зізнанням самої сільського голови - гр..Бакася М.П. встановлено відсутність самого факту прийняття рішення про затвердження земельної документації БКГО «Милосердя» та надання йому земельної ділянки (5Га) у постійне землекористування.

Так само, висновок про наявність Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р. «Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації «Милосердя» не можна зробити і із доказів, які подані відповідачем у справі.

Отже, аналіз наявних у справі доказів у сукупності приводить до висновку про те, що Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р. «Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації «Милосердя», як юридичне явище, не існує. З огляду на таке, оскільки право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування, оскаржуваний Державний акт на право постійного користування землею 1-ЗК №001865 не може бути визнаний таким, що виданий на встановлених законом підставах, оскілки він (акт) не може самостійно втілювати у собі правовстановлюючий акт і право підтверджувальний одноразово.

Додатковою обставиною, на яку також суд звертає увагу, є факт звернення відповідача до суду із клопотанням про застосування наслідків сплину позовної давності при розгляді цього спору. Зі змісту пояснень відповідача та усних пояснень представника вбачається сумнів у достовірності свого твердження про відповідність оскаржуваного акту чинному законодавству та переконання у тому, що перебіг строку позовної давності розпочався з дня наступного після видачі Державний акт на право постійного користування землею 1-ЗК №001865 (14 серпня 2000року).

Розглядаючи спір по суті, суд прийняв до уваги також і спосіб та обставини, за яких оскаржуваний акт було створено. Із матеріалів справи видно, що позивач, як орган місцевого самоврядування який очолив інший сільський голова (М.М.Мишкулинець), у 2010 році звертався до суду із позовом про скасування Державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК №001865, що виданий Івановецькою сільською радою за підписом попереднього сільського голови (М.Бакася), який судом було повернуто без розгляду через неподання доказів сплати державного миту та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та з підстав, які у подальшому були усунуті судовою практикою (Ухвала Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2010р. №05/1-10-17-5252). Зі змісту позовної заяви від 11.05.2010р. №92 видно, що підставою для скасування акту слугували обставини використання земельної ділянки, а не відсутність самого Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р. «Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації «Милосердя», на підставі якого цей акт винесено. І лише в майбутньому, внаслідок завершення розгляду судом матеріалів кримінальної справи №120140700400001309 відносно Булеца (Бакася) М.П., у були встановлені факти, які вказують на те, що Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р. «Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації «Милосердя» було виготовлене самостійно сільським головою Бакася М.П., без вирішення цього питання у засіданні сільської ради безпосередньо та без занесення такого рішення до регістрів актів органу місцевого самоврядування. Як видно із Ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.01.2015р., через покази свідків - депутатів Івановецької сільської ради, каденції 1999 року, дослідженням протокольних записів сесії та, власне, власним зізнанням самої сільського голови - гр..Бакася М.П. встановлено відсутність самого факту прийняття рішення про затвердження земельної документації БКГО «Милосердя» та надання йому земельної ділянки (5Га) у постійне землекористування. Таким чином, суд не має правових підстав вважати спосіб, який було застосовано для отримання у постійне користування земельну ділянку площею 5 Га на території Івановецької сільської ради.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач настоює на правомірності та підставності оскаржуваного акту, однак просить суд застосувати наслідки пропуску строків позовної давності у спірній ситуації, допускаючи його недійсність та протиправність. За твердженням відповідача, розпочаток перебігу строку позовної давності по вимозі про визнання недійсним оскаржуваного починається із наступного дня після видачі Державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК №001865 (14 серпня 2000 року), позаяк, будучи органом, що видав цей протиправний акт, знав або міг знати про його протиправність.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - інститут цивільного права, що може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України.

Згідно ст.76 ЦК Української РСР, у спірній ситуації, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а його сплин є підставою для відмови у позові (ст.75 ЦК Української РСР).

Гіпотетично, Івановецька сільська рада, як носій права, мала можливість встановити відсутність ознак підставності та законності Державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК №001865, з моменту його видачі, тобто із 14 серпня 2000 року. І оскільки обставин, що прямо перешкоджали позивачу виявити факти порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів, строк захисту прав позивача у спірній ситуації сплинув 15 серпня 2003 року, відповідно до ст.71 ЦК Української РСР.

Слід зауважити, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. Зважаючи на це, прокурором у справі подано клопотання про відновлення пропущених строків позовної давності з огляду на обставини справи згідно яких земельна ділянка площею 5 Га вибула із відання позивача злочинним шляхом, поза його волею, та всупереч інтересів сільської громади.

Згідно ст.71 ЦК Української РСР, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови від позову.

Поряд з цим, заслуговують на увагу обставини за яких земельна ділянка вибула із відання позивача. Як вбачається із матеріалів справи, фіктивний документ (такий що не існує) - Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р. «Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації «Милосердя», Державний акт на право постійного користування землею 1-ЗК №001865 від 14 серпня 2000 року а також погодження на виготовлення проектно-технічної документації для будівництва комплексу культових споруд (Лист від 13.05.1999р. №28) було виготовлено та скріплено підписом діючого сільського голови М.Бакася. У послідуючому, внаслідок слідчих дій в межах кримінальної справи №120140700400001309 відносно Булеца (Бакася) М.П., були встановлені факти, які вказують на те, що Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р. «Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації «Милосердя» було виготовлене самостійно сільським головою Бакася М.П., без вирішення цього питання у засіданні сільської ради безпосередньо та без занесення такого рішення до регістрів актів органу місцевого самоврядування.

Кінцево висновки правоохоронніх органів були зафіксовані Мукачівським міськрайонним судом Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 23.01.2015р. по справі №303/87/15к, згідно якої через покази свідків - депутатів Івановецької сільської ради, каденції 1999 року, дослідженням протокольних записів сесії та, власне, власним зізнанням самої сільського голови - гр..Бакася М.П. було встановлено відсутність самого факту прийняття рішення про затвердження земельної документації БКГО «Милосердя» та надання йому земельної ділянки (5Га) у постійне землекористування.

Таким чином, оскаржуваний акт винесено без установлених підстав, способом, що не передбачений чинним законодавством та за прямою участю першою посадовою особою, що у спірний період представляла Івановецьку сільську раду і, не будучи зацікавленою у розголошуванні незаконності власних дій, зловживаючи повноваженнями, предбаченими ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування" та п.1 ст.19 ЗК України (1990 року), вжила достатні дії для утаювання цього факту.

Як видно із матеріалів справи, позивач, який очолив інший сільський голова (М.М.Мишкулинець), у 2010 році звертався до суду із позовом про скасування Державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК №001865, не з підстав протиправності злочинних дій попереднього голови, а із підстав нераціонального використання земельної ділянки відповідачем, що вказує на його необізнаність із індивідуальними актами, що були прийняті десять років тому і знаходяться в архівах. Слід зауважити, що відповідно до наявних у справі матеріалів, всі дії відповідача щодо використання земельної ділянки погоджувались сільським головою М.Бакася, а у відносинах із іншими органами влади, подавались правопідтверджувальні документи (Державний акт на право постійного користування землею), що по формі відповідали закону, а не правовстановлюючий документ - Рішення Івановецької сільської ради, створення якого було сфальсифіковано самим сільским головою.

І лише внаслідок спеціального дослідження обставин набуття відповідачем права постійного користування землею, що належить позивачу, в межах кримінального провадження, результати якої зафіксовані Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду по справі №303/87/15к, яку прийнято судом 23.01.2015р., прокурору , а не позивачу , стало відомо про надання відповідачу права землекористування у спосіб, що не передбачений законом.

Згідно ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регулювання земельних відносин є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування. Тобто, для визнання розпорядження земельною ділянкою, що належать сільській громаді правомірним потрібне волевиявлення самої Івановецької сільської ради (ст.13 Конституції України) . І оскільки такого волевиявлення органу, що у відносинах із іншими суб'єктами права представляє права та охоронювані законом інтереси сільської громади, не було, то поряд із запереченнями позивача, подальше використання земельної ділянки відповідачем є тривалим порушенням майнових прав позивача та земельного законодавства, що прямо суперечить приписам ст.14 Конституції України. Державний Акт на право постійного землекористування, який видано без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, є дефектним і не може слугувати самостійним юридичним фактом, що породжує право постійного користування у відповідача. Наявність такого державного акту є казуальним випадком (ст.23 ЗК України 1990 року, ), який потребує виправленню в силу закону.

З урахуванням вище приведеного та з огляду на необхідність відновлення порушеного права позивача вільно розпоряджатись активами, що знаходяться у його володінні, порушене право позивача підлягає захисту за межами строку позовної давності в порядку ч.2 ст.80 ЦК Української РСР, що кореспондується із п.5 ст.267 ЦК України (п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) та відповідно до ст.152 ЗК України та ст.16 ЦК України.

Згідно з ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування на користь позивача понесених витрат по сплаті судового збору у розмірі 1218 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ч.2 ст.80 УК Української РСР що кореспондується із п.5 ст.267 ЦК України (п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею площею 5Га серії 1-ЗК №001865 для розміщення комплексу культових споруд в урочищі «Могилка», який виданий Благодійній католицькій громадській організації «Миллосердя»

3.Стягнути з Благодійної католицької громадської організації «Милосердя» (м.Перечин, вул..Жовтнева 43 код 22115790) в дохід державного бюджета (отримувач коштів: Управління державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, код отримувача: 38015610, банк отримувача: ГУДКСУ у Закарпатській області, код банку отримувача(МФО): 812016, р/р 31211206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.05.2015р.

Суддя Йосипчук О. С.